| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Перехід до постіндустріального суспільства. |
||
|
До середини 50-х років зайнятість у сфері послуг остаточно перевищила зайнятість в індустріальній сфері. Стрімко скорочувалася кількість робочих місць, що потребують низької кваліфікації, а отже, росли вимоги до освітнього рівня робочої сили. Все більше уваги стало приділятися дослідженням, пов'язаним з вивченням людини. Причому результати подібних досліджень мали не абстрактно-теоретичний характер, а були непосродственно затребувані бізнесом і стали об'єктом вкладення капіталу. Індустріальне суспільство зі своєю промислової основою передбачало масове виробництво порівняно однотипної продукції, а значить, і масове її розподіл, і масове ж споживання. Іншими словами, індустріалвное суспільство передбачало наявність порівняно однотипних споживачів і щодо ненасичений і нерозвинений попит, здатний поглинути масово вироблену продукцію. Наситивши ж ринок своїми товарами і розвинувши найпотужнішу промислову базу, що становила трохи менше половини світової, американські корпорації зіткнулися з відносно новим для себе явищем - мінливим і вибагливим споживачем. Центр ваги став зміщуватися від виробника до споживача, що змусило компанії зайнятися вивченням споживчих звичок населення і закономірностей їх зміни. Економіка США стала швидко адаптуватися до так званого «суспільству споживання». Саме тому на 60-ті роки припав розквіт маркетингу. Якщо раніше ідеологія виробництва була проста - зробити якнайбільше, а потім як-небудь продати випущену продукцію, то тепер доводилося попередньо вивчати, що, власне, споживачеві потрібно, і тільки після цього приступати до виробництва. В цей же час підвищена увага стала приділятися інвестиціям в перебудову системи управління компаніями, вкладенням в людські технології. На відпрацювання нових систем управління, нових підходів до мотивації персоналу знадобилося кілька десятиліть. Оскільки готових рецептів тут ніхто запропонувати не міг, довелося намацувати нові підходи методом проб і помилок. Застоюватися американцям не давали і їхні конкуренти, які стрімко скорочували розрив зі Сполученими Штатами. Це змусило менеджерів приступити до уважного вивчення досвіду своїх конкурентів і адаптації позитивних прикладів до своєї системи управління. Під впливом зростаючих азіатських країн, в першу чергу Японії, в рамках американської системи цінностей були розвинені нові підходи до управління персоналом та роботі із суміжниками. З кінця 60-х років стали впроваджуватися активні схеми участі працівників у прибутках компаній, у тому числі на основі концепції «народного капіталізму», були розвинені програми викупу працівниками акцій своїх підприємств. Новий підхід до системи внутрішньокорпоративних взаємин висловився в розробці концепції фірми-команди, в результаті чого великі фірми стали ламати існуючі раніше перегородки між вищими менеджерами та працівниками. Вивчення досвіду роботи з суміжниками японських компаній призвело до впровадження багатьма компаніями системи поставки «точно в строк» - американського аналога японської системи «канбан». З 70-х років у США стали інтенсивно розвиватися інноваційні технології у фінансовій сфері. Основними інвесторами в цій країні є не стільки комерційні банки (як, наприклад, у Німеччині), скільки акціонери, різні інвестиційні фонди та інші фінансові інститути контрактного типу. Тому у фінансовій системі США величезну роль відіграє торгівля цінними паперами та похідними фінансовими інструментами на біржах і позабіржових торговельних майданчиках. Оскільки ж з 70-х років у світовій економіці різко зросла невизначеність, то виникла гостра потреба в розробці теорії фінансових ризиків і відпрацювання механізмів ринкового страхування. У результаті стрімко почав зростати коло фінансових інструментів, з якими могли б працювати провідні торгові майданчики. Якщо до 1972 р. в світі існували тільки товарні ф'ючерси, то з цього часу з'явилися валютні, в 1976 р. - процентні ф'ючерси на короткострокові облігації федерального казначейства, в 1978 р. - процентні ф'ючерси на довгострокові облігації, а в 1982 р. зовсім новий інструмент - індексні ф'ючерси. Америка перетворилася на світовий центр з обробки фінансової інформації і генератор інноваційних технологій у цій сфері. Надалі фінансові, консультаційні та аудиторські послуги стали важливою статтею доходу американських компаній. Серйозні зміни відбулися і у виробничій сфері Америки. У 70-ті роки, коли стало остаточно ясно, що ряд галузей американської економіки є неконкурентоспроможним, в цих галузях провели масову «чистку» і сотні підприємств ліквідували. Приміром, тільки в текстильній промисловості було закрито більше 200 підприємств. Проте з'явилися нові галузі, які й визначають обличчя сучасного світу. Хоча в США більше немає національних виробників телевізорів, але що таке ІБМ, «Інтел», «Мікрософт» знають навіть неспеціалісти. Складання комп'ютерів можуть виробляти в Кореї або Гонконгу, але ключові високотехнологічні та наукомісткі компоненти виробляються в США. До того ж США, користуючись своїми перевагами в рівні життя і обсягах фінансування наукових досліджень (витрати на НДДКР в США перевищують аналогічні витрати Японії, Німеччини, Великобританії та Франції разом узятих), створили потужну систему з відбору висококваліфікованих кадрів в іншій частині світу. В результаті Америка перетворилася на центр, звідки поширюються сучасні інноваційні технології, які за відповідну плату дозволяется імітувати іншим країнам, в першу чергу союзникам. США постійно мають позитивне сальдо у розмірі 7-8 млрд дол по балансу передачі технологій у складі платіжного балансу. Зміна умов розвитку суспільства в постіндустріальну епоху змусило і держава переглядати свої «внутрішні» взаємини, в першу чергу розподіл повноважень і, стало бути, фінансових потоків між місцевими і федеральними органами влади. Система регулювання економіки центральними органами також була модифікована. Якщо в післявоєнний період активно використовувалися заходи фіскальної політики в боротьбі з безробіттям та інфляцією, то в 70-і роки вони перестали працювати. Кейнсіанські рецепти державного регулювання цілком відповідали індустріальної стадії розвитку суспільства: вони стимулювали сукупний попит в економічній системі, а отже, і розвиток промисловості, здатної його задовольнити. Активна фіскальна політика цілком відповідала поняттю «суспільства загального добробуту», активно впроваджуваного в суспільну свідомість в 60-і роки. Але подібні концепції абсолютно не звертали уваги на пропозицію, ефективність виробництва. В результаті застосування кейнсіанських рецептів став стрімко зростати дефіцит бюджету і державний борг. Крім того, в умовах відкритого інформаційного суспільства зі свободою руху товарів і капіталів у світовій економіці заходи державного впливу і непомірна податкове навантаження на національних виробників стали приводити до втечі з країни капіталів, а отже, і виробничих потужностей, і робочих місць. До кінця 70-х років у США змінився підхід до регулювання державою господарської кон'юнктури. Політика рейганоміки, заснована на рецептах неоконсерваторів, призвела до того, що основна увага в галузі державного регулювання стали приділяти монетаристської політики, відпустивши ставки відсотка у вільне плавання і дозволивши їм шукати рівноважний рівень самостійно. В результаті ставки відсотка дійсно знайшли свій рівноважний рівень, але він виявився дуже високим. На початку 80-х років він досягав 20%, що зробило саме серйозне вплив на решту світу. По-перше, в Сполучені Штати попрямував потік капіталу з розвинених країн, в результаті чого американці провели санацію своєї економіки, використовуючи накопичення. По-друге, зростання ставок відсотка, різке гальмування інфляції та переорієнтація світових потоків капіталу в США послужили спусковим гачком для розгортання світової боргової кризи країн, що розвиваються. У період ліберальних реформ були проведені податкові реформи, що дозволили знизити податковий тягар і підвищити привабливість американської економіки. Були зняті обмеження на ведення інвестиційного бізнесу комерційними банками США, які діяли ще з 30-х років і суттєво обмежували конкуренцію на фінансовому ринку. Всі ці заходи дозволили оздоровити економічну ситуацію в країні і підготувати її до періоду тривалого економічного зростання, що почався в 1982 р. і тривав до 1989 р. Після уповільнення зростання на початку 90-х років американська економіка продовжила свій рух вперед. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Перехід до постіндустріального суспільства. " |
||
|
||