|
Звертаючись до структурі економіки Росії до і після початку реформ, необхідно відзначити той контраст, який в ній спостерігається. Якщо частка теоретичних галузей у структурі суспільного виробництва ледь сягала 18%, то в даний час вона наближається до 50%, і ми вже, можна сказати, наздогнали Європу за даним показником.
Проте перш за все необхідно звернути увагу на саму діалектику структурних перетворень у суспільному виробництві Росії.
По-перше, подивимося на ту загальну економічну ситуацію, на тлі якої здійснювалися зміни в національній економіці: ВВП за роки реформ скоротився більш ніж на 45%, промислове виробництво - більш ніж у 2 рази, сільськогосподарське виробництво - приблизно на 60%. Це свідчить про глибокий економічний спад, що супроводжувався соціально-політичною кризою в країні. Отже, вищевідзначених структурне зрушення - результат дії руйнівних, а не творчих сил в суспільстві.
По-друге, звернувшись до показників, що характеризує структурні зміни в економіці, потрібно зауважити, що середньорічні темпи падіння матеріального виробництва в 1992-1998 рр.. були приблизно 10%, тоді як темп згортання господарської діяльності у сфері послуг і торгівлі - 3-4%. Тому більш ніж дворазове підвищення частки сфери
послуг і торгівлі у ВВП є всього лише результатом більш потужних руйнувань, яких зазнала сфера матеріального виробництва.
По-третє, будь-які істотні структурні перетворення в суспільному виробництві супроводжуються інвестиційним бумом, так як для їх реалізації потрібна мобілізація значних фінансових ресурсів.
У нашій країні за ці роки обсяг інвестицій безперервно падав (не менше ніж на 13% на рік).
Таким чином, досягнутий структурне зрушення - результат економічної неспроможності обраної моделі «розвитку», доповненої елементами реалізації вузькокланових, станових, національних, кримінальних, бюрократичних та ідеологічних інтересів і вступила в протиріччя з вирішенням завдань економічної та національної безпеки Росії.
Висновки
1. Економічне зростання характеризується нарощуванням обсягу виробництва шляхом залучення додаткових ресурсів в господарський оборот і якісного їх поліпшення. Економічне зростання, досягнутий за рахунок кількісного нарощування одних і тих же в якісному відношенні ресурсів, має екстенсивний характер, а забезпечений виключно якісним вдосконаленням ресурсів носить інтенсивний характер.
2. Економічне зростання вимірюється темпами зростання ВВП (ВНП) або темпами його приросту. У першому випадку за основу береться обсяг ВВП (ВНП) в попередньому році, прийнятий за 100%, у другому - обсяг виробництва, рівний на початок року нулю. Однак як самі абсолютні величини ВВП (ВНП), так і їх зміна з часом вказують на економічну міць країни та її динаміку. Проте соціально-економічне благополуччя нації, рівень життя населення вимірюються
питомими показниками. Зокрема, ВВП (ВНП), який припадає на душу населення. ВВП (ВНП) країни, розділений на чисельність її населення, дозволяє визначити величину ВВП (ВНП), що припадає на одну людину (подушний показник).
3. До найбільш вагомих факторів, що визначає економічне зростання, належать природні, трудові, капітальні, фінансові ресурси, а також характер соціально-економічної системи.
4. Класична модель економічного зростання базується на виробничій функції Кобба-Дугласа, яка враховує участь праці і капіталу, а також науково-технічного прогресу. Крім того, вона набуває модифікований вид при визначенні залежності обсягу випуску продукції від фондоозброєності, інвестування та вибуття основного капіталу, зростання населення.
5. Кейнсіанська модель економічного зростання використовує ефекти мультиплікації автономних інвестицій і акселерації індукованих інвестицій. Крім того, в ній застосовується рівняння Харрода-Домара, яке в кінцевому рахунку встановлює залежність приросту національного доходу від норми накопичення в ньому. При цьому в даній моделі важливе значення надається рівності темпів приросту заощаджень і очікуваних інвестицій.
6. Економічне зростання перебуває в прямій залежності від сформованої структури суспільного виробництва, напрямків і динаміки її зміни, так як вони визначають рівень фондоозброєності і матеріаломісткості національного виробництва.
|
- Тема 7. Основні тенденції в розвитку світового господарства наприкінці XIX - першої третини XX ст.
Зрушення в економіці в період революцій 1917 р. та громадянської війни. Господарський розвиток радянської Росії в 1917-1927 рр.. Політика «воєнного комунізму». НЕП. Грошова реформа 1922-1924 рр.. Індустріалізація і колективізація. Становлення фінансової системи. Господарські реформи 1929-1932 рр.. Підсумки і проблеми першого
- № 57. Друга технологічна революція: основні нововведення і структурні зрушення
структурним зрушенням: 1. Початок ери автотранспорту (двигун внутрішнього згоряння, гумові та пневматичні шини, електромотори та ін.) 2. Нововведення, що стимулювали видобуток і переробку нафти, що замінила вугілля і що стала головним паливним ресурсом (бензин, гас). 3. Нововведення в електроенергетиці і електротехніці (генератори змінного струму, динамо-машини, лампочки розжарювання,
- Тема 7. Основні тенденції в розвитку світового господарства наприкінці XIX - першої третини XX ст.
зрушення в економіці в період революцій 1917 р. та громадянської війни. Господарський розвиток радянської Росії в 1917-1927 рр.. Політика "воєнного комунізму". НЕП. Грошова реформа 1922-1924 рр.. Інду-стріалізація і колективізація. Становлення фінансової системи . Господарські реформи 1929-1932 рр.. Підсумки і проблеми першої
- Тема 6. Історія промислового перевороту та індустріалізації кінця XVIII-XIX ст.
Зміст промислового перевороту Його джерела, напрямки, наслідки. Особливості в європейських країнах, США та Японії. Зрушення в структурі економіки та зайнятості населення. Розвиток фінансової системи. Країни-лідери та їх економічна роль у світі. Господарський розвиток Росії в 1830-1860 рр.. Передумови і умови промислового перевороту. Основні проблеми та протиріччя індустріального
- Тема 6. Історія промислового перевороту та індустріалізації кінця XVIII-XIX ст.
Зміст промислового перевороту Його джерела, направле-ня, наслідки. Особливості в європейських країнах, США та Японії. Зрушення в структурі економіки та зайнятості населення. Розвиток фінан-совою системи. Країни-лідери та їх економічна роль у світі. Господарський розвиток Росії в 1830-1860 рр.. Передумови і умо-ви промислового перевороту. Основні проблеми і протиріччя
- Концепція структурної перебудови економіки Росії
структурної перебудови в Росії виходить із збереження галузевого розмаїття народногосподарського комплексу. У структурі промисловості виділяються три групи галузей: 1) паливно- енергетичний комплекс. Ці галузі зберігають свою конкурентоспроможність і можуть залучати іноземні інвестиції; 2) галузі обробної промисловості, здатні поставляти продукцію на експорт
- 60. Структурна криза російської економіки
особливо відчутно. Сумний досвід довів необхідність проведення на державному рівні антикризової і антициклічної політики, так як сучасна російська економіка функціонує в умовах активного впливу на неї держави. Державне регулювання здатне впливати на хід економічного циклу і пом'якшення його коливань, запобігаючи тим самим різкі скачки в ту
- I.4.1. Структура світової економіки і національного господарства, їх сутність
структурні зміни являють собою зрушення в продуктово-галузевій структурі. У широкому сенсі до цих змін слід додати також зміни у складі виробництва і споживання ресурсів: інвестицій і основного капіталу (галузева, територіальна, технологічна тощо), трудових ресурсів (з погляду половозрастного, професійного, галузевого складу), матеріальних і
- Тема 9. Історія світової економіки в післявоєнний період
структурна пере-стройка в розвинених країнах. Роль регіональних союзів у світовій еко-номіці. Світові центри: США, Японія, ЄЕС. Реформи 1980-1990-х рр.. в розвинених і постсоціалістичних стра-нах. Сучасне соціально-економічне становище
- Тема 9. Історія світової економіки в післявоєнний період
структурна перебудова у розвинених країнах. Роль регіональних союзів у світовій економіці. Світові центри: США, Японія, ЄЕС. Реформи 1980-1990-х рр.. в розвинених і постсоціалістичних країнах. Сучасне соціально-економічне становище
|