|
Як відомо з підручників історії, раніше слов'яни жили родами і сім'ями, потім невеликими громадами, де проживали рідні і чужі. Громади ці в основному займалися землеробством, ремесло теж присутнє, але в основному для власних потреб. З часом ці поселення стали розширюватися. Виникли перші міста, громадяни яких сходилися на мирську сходку (на віче, тобто народні збори людей усіх станів), де «всім миром», тобто всім поселенням, і за спільною згодою вирішувалися всі справи. Поступово влада віче (а відповідно і влада міста) поширювалася на сусідні з містом поселення і околиці. Крім віче, в багатьох місцях влада поступово переходить до особливих правителям - князям. Князь, по суті, був військовим вождем, який вибирався за допомогою народних зборів і був покликаний захищати городян.
Міста стали з'являтися в результаті відділення ремесла від землеробства. Як правило, поселення обгороджували стіною (звідси й «місто»), а навколо нього викопувався рів. У таких укріплених, обгороджених місцях, в яких було безпечно ховатися від ворогів, зводилися більш міцні будинки з колод і балок. За фортечною стіною місто обростав неукріпленими поселеннями. Міським центром в Стародавній Русі був кремль (дитинець), в якому знаходилася резиденція князя або його представника із дружиною. Зовні біля стін кремля розташовувалося торгово-ремісниче поселення - посад, в якому була торгова площа, чи торг, де не тільки велася торгівля, а й вислуховувалися князівські розпорядження, судові рішення тощо
д. Іншими словами, торгова площа являла собою центр міської громадської життя, що свідчить про високий рівень торгового розвитку міста. Ремісники жили і трудилися безпосередньо у посаді. Тут же вони могли не тільки реалізовувати вироблений товар, але і набувати щось потрібне для себе, що було дуже зручно.
Русь завжди була «лісовий» країною, тому в містах особливо було багато майстрів по дереву. Особливою пошаною користувалися мостники, Настилати дерев'яні мостові, і Городник, що займаються будівництвом міських стін і башт. Процвітали гончарний, шкіряний промисли. Збройових справ майстри створювали воістину прекрасна зброя та обмундирування (кольчуги, шоломи) і досягли в цьому великої майстерності. Згодом у давньоруському збірнику законів «Руська правда» ремісники були виділені в особливу групу населення міста. З візантійських джерел X століття відомо, що Русь і Греція з розвитку ремесел в той час займали перші місця серед відомих держав.
З появою надлишків продукції торгівля почала процвітати. Російські купці торгували не лише між собою, а й возили товари в інші землі. Обширна зовнішня торгівля велася на сході з азіатськими народами, арабами, на півдні з дунайськими болгарами і греками, а на заході - з німцями та варягами. На експорт йшли хліб, риба, ліс, мед, віск, дуже цінувалася хутро. У іноземних же купців купували сукно, тканини, мережива, килими, бісер, золоті прикраси, вино, прянощі і дерев'яне масло.
Поступово міста ставали збірними місцями для торгівлі. І хоча не всі «гради» або «грома» Київської Русі були центрами ремесла і торгівлі, як Київ, важливо наступне: тутешнє ремесло стало самостійною галуззю виробництва і розвивалося воно безпосередньо в містах.
Перевезення товарів в основному здійснювалася річковим шляхом. Човни виготовлялися взимку, а навесні російські купці їх навантажували товарами і відправляли в путь. Так слов'яни шляхом торгівлі добралися з півночі до південних земель, до Царгорода (Константинополя).
Пізніше київські князі, що ходили до Візантії разом з купцями-дружинниками («військова аристократія» російської держави), уклали торгові договори з візантійськими імператорами, згідно з якими російським надавалися особливі привілеї на території цієї країни - право безмитної торгівлі, надання дарового корму і дармовий лазні. Це говорить про те, що російські домоглися ексклюзивного статусу представника іноземної держави.
Костянтин Багрянородний, візантійський імператор, так описує торговельні походи руських: навесні в Києві споряджався цілий флот, який, рухаючись по Дніпру і попутно відбиваючись від кочівників-печенігів, досягав потрібного місця, а восени тим же шляхом і також обороняючись, повертався з товарами додому в Київ.
Таким чином, Русь ставала торговим державою, на чолі якого стояли князь і купці-дружинники.
|
- приблизно рішення тренувальних завдань
суспільний поділ праці; - відокремлення виробника; - приватна власність. 3. - Приватна власності, яка викликала майнова і соціальна нерівність; - поява класів і
- Поняття поділу праці та спеціалізації
поділами, галузями, регіонами країни, а також між країнами називається поділом праці. Відповідно розрізняють професійне, межфирменное і внутрішньозаводське, міжгалузеве, міжрегіональне і міжнародний поділ праці. Розрізняють також поділ праці подетальное і повузлова, тобто виготовлення не готової до кінця продукту, а його елементів. У ході поділу праці працівники,
- 8. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ І Стародавнього Риму
суспільних відносин в Римі привела до виникнення класичного рабства. Агресивність Риму, його нескінченні й успішні війни сприяли залученн рабів. Чисельність рабів весь час зростала і склала до 50% населення Римської
- Праця як проста кооперація
суспільного розподілу праці. При виконанні робіт враховувалися, зрозуміло, стать і вік, але всі дорослі чоловіки, як і жінки, могли виконувати одні й ті ж завдання. Однак поступово виникло і посилився поділ виробничих функцій. Так, при проведенні загородного полювання виділяються організатори, загоничі, ті, хто обробляв видобуток, переносив її на місце
- Види МРТ.
Розподіл праці між регіонами однієї і тієї ж країни; б) міжнародне - поділ праці між окремими країнами. 2. Функціональне: а) загальне - розподіл праці між великими сферами матеріального і нематеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок та ін.), б) приватне - поділ праці всередині великих сфер за галузями і підгалузями (наприклад, таким, як
- 44. ФОРМИ ГРОМАДСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО
громадського господарства - це сукупність специфічних форм організації виробництва, форм зв'язку між виробництвом і споживанням, способів координації та регулювання діяльності господарюючих суб'єктів, реалізації економічних інтересів та ін Найважливішими формами суспільного господарства виступають натуральне і товарне виробництва. Натуральне (традиційне) господарство - це господарство,
- Контрольні питання і завдання
розподіл праці? Як пояснити сучасний поглиблення міжнародного поділу праці? 2. Які існують основні форми міжнародних економічних відносин? 3. У чому причина виникнення і розвитку світової торгівлі? 4. У чому подібність і відмінності зовнішньої торгівлі від внутрішньої? Які показники характеризують зовнішню торгівлю? 5. У чому суть принципу абсолютних переваг у зовнішній
- 6. Система міжнародного поділу праці та кооперації
поділу праці, яке знаходить вираження в стійкому виробництві певних товарів і послуг в окремих країнах понад внутрішніх потреб у розрахунку на міжнародний ринок і проявляється у відокремленні окремих видів трудової діяльності по територіях. Міжнародний поділ праці грунтується на міжнародній спеціалізації, яка передбачає наявність просторового розриву або
- 3. МІЖНАРОДНА спеціалізації та кооперування виробництва: СУТНІСТЬ, ФОРМИ , напрямком розвитку
суспільні явища, що мають складний і суперечливий характер. МРТ - ширша економічна категорія в порівнянні з міжнародним кооперуванням, що є головною формою прояву МРТ. У свою чергу, міжнародне кооперування грунтується на спеціалізації виробництва. Міжнародне кооперування і міжнародна спеціалізація є не просто формами МРТ, але і його елементами,
- Тест
суспільний поділ праці достатньою умовою для вознікнове-вання товарного виробництва? а) можна , б) ні, це недостатньо. 3. Скільки етапів суспільного поділ праці відбулося в цей період: а) одне, б) два; в) три. 4. Чи можна стверджувати, що епоха первісної економіки була золотим століттям людства, оскільки не було майнового
- № 44. Мануфактура як нова форма організації виробництва: форми і значення
суспільного розподілу праці, підготувала перехід до машинного виробництва. № 45. Розвиток методів обліку в середні століття. Розвитку методів обліку сприяло збільшення ділових операцій. У розвиток методів обліку свій внесок внесли: купець Леонардо Фібоначчі, який написав навчальний посібник для купців «Книга про абаці» і математик Лука Пачолі, систематизував венеціанську практику подвійний
- № 30. Визрівання елементів ринкової економіки на «лотарінгськой осі».
Громадський банк. На початку 17 в в Брюгге виникла перша в Європі
|