| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Міжнародно-правові основи трудової міграції між |
||
|
Враховуючи, що уряд кожної країни суверенно у своєму праві визначати напрямки та цілі міграційної політики, при розробці комплексу заходів, що регулюють процеси зовнішньої трудової міграції, визнано доцільним і необхідною умовою дотримуватися певних правових норм і стандартів, закріплених у документах міжнародних організацій. Ратифікуючи міжнародні конвенції, країни, що регламентують процес трудової міграції, визнають пріоритет норм міжнародного права над національним законодавством, що має важливе значення як для самої країни з погляду її інтеграції у світове співтовариство, так і для мігрантів , чиї права за кордоном істотно розширюються і потребують захисту. Важлива особливість міжнародної міграції робочої сили полягає в тому, що регулювання даного процесу здійснюється двома (або більше) суб'єктами, які впливають на різні стадії переміщення населення і переслідують часто неспівпадаючі інтереси. Якщо країна - імпортер робочої сили в більшому ступені відповідає за прибуття і використання мігрантів, то у функції країни-експортера робочої сили в більшому ступені входить регулювання відтоку і захист інтересів мігрантів за кордоном. У багатьох аспектах інтереси країн - експортерів та імпортерів робочої сили виявляються тісно переплетеними. Правове вираження взаємної зацікавленості країн, що приймають і направляють мігрантів, здійснюється в формедвух-або багатосторонніх міжнародних угод з питань міграції. Згідно з Програмою Дій, прийнятої в 1976 р. на Всесвітній конференції по зайнятості в рамках МОП, організація набору робочої сили повинна проводитися на основі двох-або багатосторонніх угод, розроблених на основі вивчення економічних і соціальних потреб країн - експортерів та імпортерів робочої сили. В даний час значне число установ і організацій насамперед у рамках ООН, а також регіональних угруповань займаються проблемами, пов'язаними з міграцією населення і трудових ресурсів. Так, Комісія ООН з народонаселення розпорядженні відповідний фондом, частина якого використовується на субсидування національних програм в галузі міграції-ції населення. Діяльність МОП (Міжнародної організації праці) в якості однієї з цілей передбачає регулювання міграції населення. Ряд міжнародних договорів, прийнятих ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров'я), містить спеціальні норми, які стосуються фізичного стану трудящих-мігрантів. У конвенціях ЮНЕСКО маються положення, спрямовані на поліпшення освіти трудящих-мігрантів і членів їх сімей. Зростає роль Міжнародної організації з міграції (MOM), метою якої є забезпечення впорядкованої і планової міжнародної міграції, її організація, обмін досвідом та інформацією з зазначених питань. Відповідні документи міжнародних організацій мають велике значення стосовно до національного законодавства, оскільки при формуванні національної політики в області зовнішньої трудової міграції повинні бути враховані вимоги міжнародних конвенцій. Однією з основних ідей Конвенції МОП про трудящих-мігрантів / З / є визнання державами, ратифікують даний документ, рівності щодо мігрантів незалежно від їх національності, расової приналежності, релігії, статі і т. п. Конвенція містить статті, спрямовані на регулювання умов, при яких трудящі-мігранти матимуть рівні з громадянами приймаючої держави права в питаннях, визначених Конвенцією. Захист прав трудящих-мігрантів забезпечують-ється: - організацією безкоштовних служб для допомоги мігрантам та забезпечення їх необхідною інформацією (стаття 2); - прийняттям заходів проти недостовірної інформації та пропаганди щодо питань, що стосуються імміграції та еміграції громадян (стаття 3); - прийняттям заходів, що полегшують всі стадії міграції: від'їзд, переміщення і прийом мігрантів (стаття 4); - організацією відповідних медичних служб (стаття 5); - дозволом переводити на батьківщину заробіток і заощадження трудящих-мігрантів (стаття 9). Конвенція включає також додатки, серед яких перші два стосуються найму, розміщення та умов праці мігрантів, а третє - питань ввезення мігрантами особистого майна, робочих інструментів та обладнання. У Додатку 1, зокрема вказується, що посередницькою діяльністю з працевлаштування мігрантів можуть займатися: - наймач або особа, що перебуває у нього на службі і діє від його імені, за наявності дозволу від компетентних органів та під їх контролем; - приватне агентство, отримала на це попередній дозвіл компетентних властей території, на якій дані операції будуть проводитися, при дотриманні умов і в тих випадках, які можуть бути передбачені або законодавством цієї території, або угодою між компетентними органами приймаючої і спрямовуючої країн. У даному документі також вказується, що особа або організація, сприяють незаконній міграції, підлягають відповідному покаранню. У названій конвенції підкреслюється також необхідність письмового оформлення трудових контрактів і дотримання права трудящих-мігрантів на отримання даних документів із зазначенням термінів найму, умов і змісту праці та рівня його оплати. Документи МОП проголошують рівність мігрантів з громадянами країни перебування також і в рівні мінімальної заробітної плати, а в тих країнах, де це передбачено національними законодавствами, - можливість брати участь у процедурах щодо встановлення розміру заробітної плати. При цьому обумовлюється, що заробітна плата працівникам-мігрантам повинна виплачуватися регулярно і готівкою. Стаття 9 Конвенції № 97 закріплює право трудящого-мігранта на вільний переказ отриманих валютних коштів на батьківщину. Міжнародними стандартами передбачається також можливість для трудящих-мігрантів отримати освіту або підвищити кваліфікацію в країні перебування. Так, у Рекомендаціях МОП для мігрантів обмовляється рівний з громадянами приймаючої країни доступ до отримання освіти. Конвенція МОП, прийнята в 1962 р., гарантує рівноправність громадян країн перебування та іноземців або осіб без громадянства в галузі соціального забезпечення. Держави, що прийняли цю Конвенцію, зобов'язуються дотримуватися по відношенню до громадян будь-якого іншого держави, яка підписала дану Конвенцію, рівність у соціальному забезпеченні незалежно від терміну перебування в країні. При цьому прийняті зобов'язання, за бажанням сторін, можуть передбачати одну або більше соціальних га-рантій: медичне обслуговування, допомога по інвалідності в разі втрати працездатності, пенсійне забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомога по безробіттю і т. п. / 4 /. Згідно до Конвенції МОП 1975 р. / З / держави повинні виявляти на своїй території нелегальну міграцію та вживати необхідних заходів щодо її скорочення. Конвенція містить вимоги, що пред'являються державам щодо рівності в освіті, зайнятості, соціального забезпечення, участі в профспілках та інших цивільних прав і соціальних гарантій для осіб, які перебувають на території держави на законній підставі в якості трудящих-мігрантів або членів їх сімей. Нарешті, у Конвенції МОП, схваленої в 1982 р., викладена міжнародна система збереження прав трудящих-мігрантів у галузі соціального забезпечення / 4 /. Призначення даної Конвенції - координація національних систем соціального забезпечення з урахуванням відмінностей у рівнях розвитку окремих країн. Ратифікація зацікавленими державами міжнародних конвенцій, що регламентують процес трудової міграції, є необхідною умовою для їх здійснення. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Міжнародно-правові основи трудової міграції між " |
||
|
||