| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 3. КЛАСИФІКАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ ПО СТАТУСУ У ЗАЙНЯТОСТІ |
||
|
За статусом в зайнятості по суті визначається соціальний стан індивіда в суспільстві. У класифікаторі за статусом в зайнятості розподіляються роботи, що виконуються індивідами в певний момент часу, при цьому враховується явний або котрого уявляємо трудовий договір з іншими індивідами або організаціями. Основним критерієм при визначенні статусу в зайнятості служить ступінь економічного ризику, елементом якого є вид взаємовідносини особи, наділеного певними повноваженнями (в межах встановлених обов'язків), з іншими працівниками або підприємствами. Групи за статусом в зайнятості визначаються з урахуванням відмінності між роботою за наймом, з одного боку, і роботою на власному підприємстві (самозайнята), з іншого. Робота по найму - це вид трудової діяльності, при якій укладається трудовий договір, який гарантує особі, яка виконує роботу за наймом, винагороду, прямо не залежне від доходу підприємства чи організації. При цьому основні фонди і активи є власністю інших осіб. Робота на власному підприємстві - це вид трудової діяльності, при якому винагороду прямо залежить від доходу, одержуваного від виробництва товарів і послуг. Особи, які займаються такою діяльністю, приймають управлінські рішення або делегують їх прийняття іншим особам, зберігаючи за собою відповідальність за діяльність підприємства. До самозайнятому населенню відносяться: роботодавці, особи, які працюють на індивідуальній основі, члени колективних підприємств та неоплачувані працівники сімейних підприємств. Класифікація за статусом в зайнятості включає наступні групи. 1. Наймані працівники - це особи, які виконують роботу за наймом, які уклали письмовий трудовий договір, контракт або усну угоду з керівником підприємства будь-якої форми власності або певною особою про умови трудової діяльності, за яку вони отримують обумовлену при наймі оплату готівкою або в натуральній формі. У цю групу входять також особи, які призначені або затверджені на оплачувану посаду, включаючи керівників, директорів і керуючих підприємств і організацій, служителів культів. Наймані працівники підрозділяються на підгрупи: а) громадянська робоча сила; б) військовослужбовці (особи, які мають військове звання і знаходяться на дійсній військовій службі за контрактом або заклику). До військовослужбовців не належать особи, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ як рядового чи начальницького складу, яким присвоєні спеціальні звання «міліції», «внутрішньої служби» або «юстиції». Навчаються у військових навчальних закладах денної форми навчання не входять до цю категорію і включаються до складу економічно неактивного населення. Наймані працівники розподіляються за тривалістю найму на роботу на постійних працівників, тимчасових працівників, сезонних працівників, працівників, найнятих на випадкові роботи. 2. Роботодавці - це особи, які постійно працюють на власному: приватному (сімейному) підприємстві, і особи, які займаються професійною діяльністю або ремеслом на самостійній основі та постійно використовують працю найманих працівників. Роботодавцем є керуючий сімейним підприємством, якщо його родина володіє підприємством без розділу на частки володіння між членами родини і використовує працю найманих працівників на постійній основі. При цьому свої управлінські функції роботодавець може здійснювати самостійно або делегувати їх найманому керуючому. 3. Особи, які працюють на індивідуальній основі, - це особи, самостійно або з одним або декількома партнерами здійснюють діяльність, що приносить дохід, і не використовують працю найманих працівників на постійній основі. 4. Неоплачувані працівники сімейних підприємств - це особи, які працюють без оплати на приватному сімейному підприємстві, яким володіє родич. 5. Члени колективних підприємств - це особи, які працюють на колективних підприємствах і є членами колективу власників цього підприємства. Кожен член колективного підприємства має рівні з іншими членами права при вирішенні питань виробництва, рбита та ін, а також при розподілі доходу підприємства між його членами. Слід зазначити, що в цю групу не включаються наймані працівники, які працюють на колективних підприємствах. Серед членів колективних підприємств розрізняють такі підгрупи: члени виробничих кооперативів; колгоспники; члени товариств; члени інших колективних підприємств. 6. Особи, що не піддаються класифікації за статусом в зайнятості, - це яйця, наявна інформація про яких недостатня для того, щоб віднести їх до однієї з перерахованих вище категорій. За статусом в зайнятості класифікуються не тільки зайняті особи, а й безробітні, У цьому випадку для безробітних осіб, які раніше мали роботу, їх статус визначається за попередньої зайнятості. Якщо безробітні особи раніше не займалися трудовою діяльністю, їх відносять до шостої групи. Класифікація населення за статусом в зайнятості здійснюється в ході переписів населення, обстежень населення з проблем зайнятості, соціально-демографічних обстежень населення. Дані про структуру населення за статусом в зайнятості є важливим елементом аналізу соціальної структури суспільства. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 3. КЛАСИФІКАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ ПО СТАТУСУ У ЗАЙНЯТОСТІ " |
||
|
||