| Головна |
| « Попередня | ЗМІСТ | Наступна » |
|---|
Як ми вже згадували, загальноприйнятого критерію фіскальної стійкості не існує. Розглянемо для початку в якості простого і досить грубого наближення умова сталості відносної величини боргу до ВВП: bt_x = bt. Його можна назвати жорсткою умовою платоспроможності. Тоді з формули (18.4) випливає, що для цього первинний дефіцит бюджету повинен бути приблизно дорівнює величині
Зауважимо відразу, що в разі, коли ставка відсотка більше, ніж темп зростання ВВП, г у, для того щоб не збільшувати свій борг, держава повинна зводити бюджет з профіцитом, dt <0.
Крім того, за умови сталості відношення боргу до ВВП, загальний дефіцит бюджету повинен дорівнювати
Формулу (18.5) можна використовувати для приблизної оцінки платоспроможності держав на практиці. Наприклад, якщо держборг становить 60% ВВП, а темп зростання номінального ВВП дорівнює 5%, то для того, щоб держборг по відношенню до ВВП був постійний, загальний дефіцит бюджету повинен складати 3% ВВП. Саме на цих цифрах засновані вимоги, що пред'являються до фіскальної політики країн єврозони - так звані Маастрихтські критерії, в 1997 р зафіксовані в Пакті стабільності і зростання (англ. Stability and Growth Pact1). При підписанні договору про створення Європейського союзу, який мав на увазі будівництво Економічного і валютного союзу (англ. Economic and Monetary Union), а також запускав механізм переходу до єдиної європейської валюти, країни-учасниці взяли на себе зобов'язання проводити стійку фіскальну політику, не допускаючи, щоб їх держборг перевищував 60% ВВП, а річний дефіцит бюджету був більше 3% ВВП. Тим самим, якщо в країні єврозони, що дотримує Маастрихтські критерії, темп зростання реального ВВП становитиме 3%, а інфляція складе 2% (встановлений стеля Європейського центрального банку), то відносний держборг цієї країни буде постійний.
У Пакті стабільності і зростання, як і в його оновленої версії 2012 р.- Європейському фіскальному договорі (англ. European Fiscal Compact), були передбачені штрафи і санкції за систематичне невідповідність граничних значень відносного держборгу в 60% ВВП і первинного дефіциту бюджету в 3% ВВП. Проте, за прогнозом на 2014 р середній рівень боргу по відношенню до ВВП для всіх (на той момент) 18 країн єврозони становив 94,7%, причому тільки для 5 з цих країн рівень боргу був менше 60% ВВП. У тому числі і тому деякі економісти критикують таке визначення фіскальної стійкості в єврозоні як надмірно жорстке і не беруть до уваги багато обставин, наприклад, фазу економічного циклу або різного роду шоки.
Приклад з практики
Як видно з формули (18.5), основні труднощі, що виникають при проведенні стійкої фіскальної політики, пов'язані з високими процентними ставками але боргу і низькими темпами зростання. Зокрема, це відноситься і до виконання Маастрихтських критеріїв. Так, незважаючи на те що з 2010 по 2015 р сумарний первинний профіцит бюджету в Італії склав 8,8%, рівень держборгу за его час не просто не зменшився, а зріс на 18,5%. Основний внесок (21,5%) в таке збільшення держборгу внесли саме витрати на обслуговування боргу. Схожа ситуація спостерігалася в Португалії, чий держборг з 2010 по 2015 р збільшився на 28,9%. При цьому накопичений за цей час первинний дефіцит додав до держборгу всього 1,7%, а ось витрати на обслуговування вже наявного боргу склали 23,5%.
Оцінити фіскальну стійкість держав на практиці з урахуванням невизначеності можна з використанням економетричних підходів.
Грунтуючись на все тому ж рівнянні (18.4), Гамільтон і Флавін1 запропонували розглядати платоспроможність держави в наступному сенсі. Будемо вважати, що через економічних шоків (рецесій або коливань цін на експортну продукцію) первинний дефіцит бюджету є випадковою величиною. Тоді з формули (18.4), записаної в момент часу t +1, випливає, що математичне очікування боргу держави за умови всієї наявної інформації до моменту часу t одно
Розглянемо тепер випадкову величину з нульовим середнім
1
де Р = -. Використовуючи дані про величину держборгу і дефіциту
(1 + г-у)
за якийсь проміжок часу і вважаючи на цьому проміжку реальну ставку відсотка і темп зростання приблизно постійними, можна застосовувати економетричні методи для дослідження властивостей часового ряду {е} і прогнозування його майбутніх значень. Зокрема, держава можна вважати платоспроможним, якщо часовий ряд {е(} Стационарен, т. Е. Має постійними середнім значенням і дисперсією. Таку гіпотезу цілком можна протестувати на наявних реальних даних. Зокрема, самі Гамільтон і Флавін застосували запропонований ними метод для оцінки платоспроможності США з 1962 по 1984 р і знайшли, що фіскальна політика США може вважатися стійкою, навіть незважаючи на зростання дефіциту бюджету в зазначений період часу.