Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
BC Автономслз, О.І. Ананьін, С.А. Афонією. Історія економічних вчень, 2002 - перейти до змісту підручника

2. «Генетика» і «телеологія» в дискусіях про методи побудови господарських планів


У наближенні до створення всеохоплюючої системи народно-мняйственного планування радянські економісти і статистики t.iмялісь розробкою балансових методів. Найвищим досягненням став опублікований в 1926 р. «Баланс народного господарства Сою-СРСР за 1923/24 рік», складений під керівництвом управляю-I пі 1 про ЦСУ СРСР Павла Івановича Попова (разом з ним у розробці брали участь Л.Н. Литошенко, Про . А. Квіткін, Н.О. Дубенецький, | Ф I. Дубовик та И.А, Морозова). Народногосподарський баланс li1> вивів велике враження на 19-річного випускника Ленінград-о університету Василя Леонтьєва, майбутнього гарвардського проділу і лауреата Нобелівської премії з економіки 1973 р., кото-ti писав у методологічному огляді роботи ЦСУ в журналі «Пла-| | н> <е господарство »(1925, № 12):« Принципово новим у цьому ба-(л.шее ... є спроба охопити цифрами не тільки виробництв-1іп по і розподіл суспільного продукту, щоб таким шляхом llh 11 вчити загальну картину всього процесу відтворення в формі не-| h <11 oporo tableau economique ».
баланс ЦСУ був опублікований в момент, коли оформилися два itr i« дологический підходу до побудови народногосподарських пла-Н <ж - «генетичний» і «телеологічний». Протиставлення «ге-Нг i іческіх» (стихійних) і «телеологічних» (направляються) загально-
J Там же. С. 241.
433
дарських процесів, висхідний до «динамічної соціології» аме-t ріканца Лестера Френка Уорда (1843-1905), було введено в теорію1 * планоіого господарства Володимиром Олександровичем Базаровим-Руднєвим (1874-1939) , одним з найвизначніших економістів Держплану. «Ге-! нетической» він назвав прогнозний підхід, заснований на екстра-j поляціі існуючих тенденцій економічного розвитку, «телеологічним» - пріоритет цільових завдань-Предуказаніе, планових директив. Поєднання цих підходів Базаров розглядав як | реалізацію єдності плану і ринку в практиці планування. Головну задачу плану Базаров визначив як «досягнення оптимальних] результатів з готівковим запасом сил і засобів» на основі принципу] госпрозрахунку. «На противагу панівному погляду можна сказати,] що змичка між державною промисловістю і дрібним то- j Варну виробником вимагає вільного ринку лише остільки, оскільки сама держпромисловості потребує неп як основний передумові свого нормального існування і розвитку. Товар ний ринок відновив особисту зацікавленість. Товарний ри нок і базований на ньому «господарський розрахунок» створюють своею роду індивідуальний лічильник, автоматично що відзначає резуль тати діяльності кожного окремого підприємства, що, звичайно, дуже спрощує завдання контролю і самоконтролю ». Тому« осноних ні елементи непу є в осяжному майбутньому необхідними передумовами всякого дієвого планування та регулирова-i ня, і тому саме в інтересах самого планового господарства, а від-| нюдь не по міркувань однієї тільки «змички» з селом требу-; ють всебічного зміцнення і огорожі »".
«Зрозуміло, що поле телеологического конструювання тим сши. неї розширюється за рахунок генетичного прогнозу , чим повніше охоплено на дана галузь господарства безпосереднім оперативним возде ^ ствием держави ». Але оскільки в перехідній економіці прес Лада є не регульоване державою мелкокрестьянс * сільське господарство, остільки« генетично вивірений план ceji скозяйственной продукції є тим фундаментом, до яко! повинні бути пристосовані телеологически конструюються щ спектйвние плани окремих галузей промисловості ».
Для того щоб планове господарство являло собою« макс | мально стійку систему рухомого рівноваги », Базаров рах
" Базаров В . А. До питання про господарському плані / / Економічне of зір. S924 № 6. С. 11.
12 Базаров В.А. Про методології побудови перспективних планів Планове господарство, 1926. № 7. С, 10.
434
тал обов'язковим дотримання наступних умов: плавне зростання в запроектованих темпах; співмірність у розвитку окремих галузей і сторін народногосподарського цілого; оптимізація розмірів накопичення щоб уникнути виникнення вузьких місць. Базаров I визначав як «телеологічний стрижень» плану «триєдиний посту-k лат оптимального поєднання зростання продуктивних сил, підвищення | ня добробуту трудящих мас і розгортання процесів (усуспільнення» ".
Основной керівної ідеєю індустріалізації СРСР Базаров Iсчітал досягнення можливо більшої ефективності при можли-1 але меньшіхзатратах на капітальне будівництво. Труднощі рі-1іія «кардинальної проблеми темпу» полягала в тому, що перевага планового господарства в можливості більш раціонального ис-Ьюльзованія тієї частини народного доходу, яка йде на реконструкцію (норма накопичення), повинно було бути обмежене рамка-| ми менших розмірів цієї частки щодо капіталістичного [господарства, оскільки: 1) «як би ми не намагалися стискати споживчий попит широких мас населення протягом важкого переродного періоду, ми в цьому відношенні ні в якому разі не зможемо Осягнути норм капіталістичного господарства », 2)« апарати пла-| ноного управління господарством вимагають відносно великих іздер-кск »14.
За цих обставин потрібно ефективне використання приватного нагромадження як всередині країни, так і за кордоном, атак-Ш 'проходження принципу раціональної черговості: починати ін-ш ^ сгріалізацію з галузей, що виробляють предмети споживання і lit види засобів виробництва, потреба в яких вже носить до-Ki'iточно масовий характер. Вважаючи реальної завдання створення одно-1го або двох імпортозамінних виробництв протягом 5-7 років, Ба-| jiipou рекомендував у інших галузях віддати перевагу закупівлю необхідних продуктів за кордоном або надання концесій і застерігав від «поверхневої індустріальної експансії» - скоро-Біслі капітального будівництва в галузях, ще не завоювали Собі досить широкої бази в СРСР »у прагненні до максимально швидкого« економічного звільнення »країни від іноземної} авісимий».
На відміну від В.А. Базарова госплановские працівники В.Г. Громан СП Струмилин віддали пріоритет одному з підходів до методоло-
1 Базаров В.А. Принципи побудови перспективного плану / / Планове господарство. 1928. № 2. С. 170.
Базаров В.А. Про методології побудови перспективних планів. 12-13.
435
гии планування: перший - «генетиці», другий - «телеології» Голова Кон'юнктурного ради Держплану Володимир Густавівна 1) Юманіте (] 873 -] 932) вважав, що в ході відновного процес радянське господарство прагне до стану рівноваги, підпорядковуючи! ряду емпіричних закономірностей, описуваних системою стат стических коефіцієнтів. У роки світової та громадянської воєн се; ське господарство постраждало менше, але зате темпи відновлений! промисловості були швидшими. Загальна тенденція - п? наближенні до довоєнного співвідношенню порівняльних розмірів се ського господарства і промисловості, в ціннісному відношенні 63 37%. На ці «генетично» виведені цифри Громан пропонував ор | ентіроваться при складанні планів.
С.Г. Струмілін, називав себе «плановиком-комуніст ^ на перше місце висунув розробку системи кількісних i раметров, зведених під внешнесогласованние цифрові ряди i на-директиви, побудованого за методом послідовних вариа! них наближень. Обгрунтовані Струміліним числові подсчі ти перспективної п'ятирічки на 1926/27-1930/31 рр.. викликали ос які «Критичні нотатки про план розвитку народного господарств Н.Д. Кондратьєва, який до цього сформулював у дусі« гсн | тичного »підходу свої погляди на методологію і практику і; нирования в роботах« Основи перспективного плану розвитку СЕА ського та лісового господарства »(1924),« План і передбачення »(1927). Ко | дерти робив наголос на логічній структурі плану у зв'язку з Tpdif основними типами передбачення соціально-економічних янл ний: 1) передбачення подій іррегулярних; 2) передбачення сов! тий більш-менш регулярно повторюваних, і 3) предвиден! загального розвитку тих чи інших соціально-економічних темде | ций. Розгляд можливостей передбачення призвело Конд [ тьев до висновків про недоцільність точних і деталізірон> | них кількісних розрахунків перспектив на тривале будушем {«| фетишизм цифр»); відзначивши помилки в прогнозі рівнів у першому контрольних цифрах Держплану, Кондратьєв рекомсщ вал змістити центр ваги з цифрових розрахунків на обгрунтований) найважливіших ймовірних і бажаних тенденцій розвитку нлро ного господарства; в тих областях, де «бажані максимальні j стижения», деталізувати п'ятирічні перспективні плани i мінімально, провести більш глибоку грань між ними і Годо (мі оперативними планами, «в яких дається найбільш коікрд ная і в максимально можливій мірі ... кількісна xnpal теристика перспектив і заходів ». Загалом« складаємо ^
43В
; плани не можуть розумітися як строго точна, так би мовити, « ка-[пінна »директива» ".
Виявивши ряд несообразностей в таблично-стрункому плановому проекті Струміліна, Кондратьєв побачив неправильний діагноз по-діженія і значення сільського господарства, відсутність узгодженості між його розвитком (виробництво, споживання , експорт) і проектованої динамікою капіталовкладень у промисловості, I порушення принципу безкризового розвитку продуктивних j Гіл. Особливу триногу у Кондратьєва викликало числення Струм-| вим розмірів накопичень і капіталовкладень у промисловості, виходячи з передумови, що для продукції засобів виробництв-[на «ринком є насамперед сама промисловість », і в відкликання від перспектив розвитку сільського господарства, які Стру-| Мілін вважав зумовленими за наявності плану промисловості.
Кондратьєв попереджав про теоретичну спірність та практичної небезпеки такої системи побудов, має небезпеку в найближчій i [єктів або величезним дефіцитом сільськогосподарських про-') идля споживання їх сільський населенням, або пренращені-JCP is країну, импортирующую продукти харчування та сільськогоспо-ються товари вообще16.

Різким підвищенням на 1928 р. ідеологічного градуси еконо-
'-, ких дискусій «телеологічний» підхід «зашкалив» в Аполо-
^ енеральний лінії партії »і форсованої індустріалізації-
<На роль провідника« генеральної лінії »в плановій роботі
. t нулся Струмилин:« Основним завданням в області плану являють-
еододеніе несоіішшстаческіх елементів іепа, тобто подолавши-
i гіхіі товарно-капіталістичного господарства »17. Це завдання бу-
Прешов, якщо «ми зможемо диктувати не тільки оптові, але і
г (чние ціни як виробникові, так і споживачеві». Струм-
| відчуваючи за своєю спиною впливову підтримку, поспішив
і! ить заперечення Кондратьєва «неонародніческіе» (у статті
ч'стріалізація СРСР і епігони народництва »), а в дискус-
п'ятирічному плані розвитку народного господарства СРСР у Ком-
мии (1928) особливо наголосив - проти Кондратьєва, Базарова
мана як «незалежних вчених, які хочуть диктатури цього
Кондратьєв Н Д. Проблеми економічної динаміки. М., 1989.
-132 . Там же.
С) п'ятирічному плані розвитку народного господарства СРСР. Дискусія муністіческой академії. М,-Л., 1928. С. 29-30, 37.
437
генетичного підходу »- телеологічний характер плану як Ц різка партійної програми» 11 *.
На цей «аргумент» Струміліна і його заява, що «наука -: служниця партійних установок», В.А. Базаров від імені «генетич! кого спрямування »відповів саркастичними зауваженнями про« зі піфагорейської теорії пізнання ». Але це був останній виклик нетической напрямки переміг телеологічному, закріплю ному в крутому віражі «генеральної лінії партії»: «наші плани ц не планами-прогнози, що не плани-здогадки, а плани-діректііи» 1
Поворот І. Сталіна до системи надзвичайних заходів, волюнтарі | кого підхльостування темпів індустріалізації і осуществлеь насильницької суцільної колективізації з ліквідацією кула ^ ства як класу викликав протест М. Бухаріна, який виступив на рея тіруемой їм «Правді» із статтею під характерною назвою «Зам! ки економіста »(30 листопада 1928). Бухарін доводив, що плани {вання завищених темпів промислового зростання упреться в «вузькі місця» можливостей сільського господарства і призведе до господарства! вим диспропорцій. Однак в 1929 р. Бухарін і його прихильники керівництві партії були звинувачені в «правий ухил» і усунений i від «генеральної лінії». Встановився режим особистої влади Спи на, який «розгромив» «антимарксистську теорію рівноваги зневажливо назвав баланс ЦСУ« грою в цифири ».
Економісти, «викриті» у захисті ринкових відносин принципу рівноваги, були піддані не тільки паплюження, поліцейським репресіям. Справжнім контролем Сталіна ГПУ cd бріковало в 1930 р. процеси нібито діяли в СРСР «Тру! вої селянської партії »на чолі з Кондратьєвим та Юровський | [« Союзного бюро РСДРП (м) »на чолі з Громанна і Базаровим.
Головний сценарист сфабрикованих справ у листах председате ОГПУ Менжинського і своєю «правій руці» Молотову давав рас ряжения: «провести крізь стрій рр.. Кондратьєва, Юровського, нова і т.д. »,« Кондратьєва, Громана і пару-другу мерзотників нув обов'язково розстріляти »20. В цей же час в економічних жур | лах одна за одною йшли статті з викриттями Економіст »-« Е дителей »і заявами на кшталт« благо революції - вищий закон! коли цей закон вимагає, ми повинні йти на порушення і разру ^ ня рівноваги ».
Після «великого перелому» економічна думка СРСР 6t | затиснута в ідеологічні лещата.
8 Там же. С. 78-82.
'Сталін І. Соч.Т. 10. С. 327.
  "Листи І.В. Сталіна В.М. Молотову. М, 1995. С. Ш, 194.
  438
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "2.« Генетика »і« телеологія » в дискусіях про методи побудови господарських планів "
  1. 3. Модель «єдиної фабрики» та її коригування
      дискусії з цих проблем проходили на тлі запеклої політичної боротьби за керівництво в партії
  2. 2. З історії методологічних дискусій: від суперечок про предмет і завдання до проблеми критерію істинності теорії
      дискусіям був заданий суперечкою між видатним представником історичної школи Г. Шмоллер і засновником австрійської школи К. Менгером. За всіма основними методологічних питань позиції Шмоллера і Менгера були протилежними. Якщо Шмоллер розглядав народне господарство, то Менгер в центр ставив людину - звідси відмінності прийнятих методологічних принципів: холлізма та індивідуалізму. Якщо
  3. 7. Інтеграція каталлактіческіх функцій
      дискусії про те, чи слід вважати запаси споживчих товарів на підприємстві реальним капіталом. Але відносно того, що готівкові гроші не є капіталом, існувало повну одностайність. Насправді концепція сукупності вироблених факторів виробництва є беззмістовною. Грошовий еквівалент різних факторів виробництва, якими володіє підприємство, можна
  4. 6. Вплив інфляції та кредитної експансії на валову ринкову ставку відсотка
      дискусії припустимо на мить, що негрошові пояснення буму і циклів виробництва вірні. Ціни підвищуються, ділова активність розширюється, хоча ніякого збільшення пропозиції грошей не сталося. Тоді дуже скоро повинна виникнути тенденція зниження цін, попит на кредити повинен збільшитися, валові ринкові процентні ставки повинні підвищитися і швидкоплинний бум припиниться. Фактично
  5. 1. Проблема
      дискусії спочатку знехтувати дилемами, пов'язаними з набором споживчих благ, які повинні бути зроблені. Ми можемо припустити, що ця проблема врегульована. Але існує збиває з пантелику величезна безліч благ виробничого призначення та нескінченну різноманітність процедур, які можна використовувати для виробництва конкретних споживчих благ. Необхідно визначити
  6. Коментарі
      дискусія виродилася в особисті нападки. Суперечка про методи завершився тим, що Шмоллер заявив: послідовники абстрактної австрійської школи не відповідають вимогам, що пред'являються до викладачів в німецьких університетах. Шмоллер був досить впливовий і зміг нав'язати таку заборону. [6] прусська (німецька) історична школа напрям політичної економії, що виникло в середині XIX в. в
  7. 4.6. Додаткова інформація
      метод оцінки. Балансова вартість - вартість основних засобів господарюючого суб'єкта (підприємства), тобто довгострокових активів, що перебувають на її балансі. Обчислюється як первісна вартість придбання або створення об'єкта нерухомості, за якою він був занесений до балансової відомість, за вирахуванням накопиченого зносу. Баланс основних засобів - складається господарюючим
  8. Лекція 9-я Суб'єктивізм. Австрійська школа
      методи боротьби з марксизмом. Ці методи можна звести до трьох груп. Перший метод, найбільш поширений, полягав у по-тортури протиставлення марксизму такої економічної теорії, яка була б заснована на діаметрально протилежний принципах. Найбільш яскравим прикладом такого на-правління і є австрійська школа. Інший метод, який обрали буржуазні економісти,
  9. Лекція 16-я Каутськіанства - його буржуазна сутність. Р. Гільфердінг
      метод, при-знаючи, що його шлях дослідження був інший, ніж у Маркса »що Маркс йшов від Гегеля, а він (Каутський) йшов від Дарвіна» Більше того, Каутський тепер відкидав і історичний ма-теріалізм. Зокрема, розглядаючи питання про докапіталі-стических формаціях (рабовласницькому суспільстві, феодали-ном), він вирішальне значення приписував військовому чиннику і стверджував, що війна породжує
  10. § 24. Сутність ринкової, соціально-ринкової та змішаної економіки
      методу. Аналогічний недолік властивий класифікаціями, в яких робляться спроби об'єднати критерії окремих елементів продуктивних сил і окремих сторін власності. Так, зокрема, виділяється «організований капіталізм», або «народний капіталізм», де в якості критерію класифікації використовується володіння частиною найманих працівників акціями підприємств. Проведений аналіз
© 2014-2022  epi.cc.ua