| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Фундаментальні та прикладні науки. Роль держави в їх розвитку |
||
|
1. національні ідеї (забезпечення національної безпеки, конкурентоспроможності економіки, розвиток освіти, охорони здоров'я); 2. необхідність вирішення найбільш гострих проблем даного періоду, наприклад економії енергії (70-ті роки), охорони навколишнього середовища (80-ті роки), боротьба зі СНІДом (кінець 80-х - початок 90-х років); 3. реалізація сучасних наукових досягнень, наприклад результатів молекулярної біології чи генної інженерії, а на більш віддалену перспективу - явища надпровідності; 4. реальні можливості національних наукових шкіл. До цих факторів можна додати здатність політичної системи тієї чи іншої країни формулювати, відбирати і досягати вибрані національні цілі. Для цього використовуються різні політичні та інституційні механізми. Спільним є участь парламентів, наявність особливих консультативних органів високого рівня, що поєднують політичні та наукові вимоги. У тому чи іншому вигляді вони є в усіх розвинених країнах, хоча і розрізняються за структурою, персонального складу, ступеня впливу. Порівняння списку пріоритетів НТП різних країн, наприклад країн-членів ОЕСР, призводить насамперед до висновку про значне схожості більшості позицій. Багато пріоритети залишаються в національних списках в тій чи іншій формі в вислів багатьох років, оскільки структура наукового пошуку стабільна і нові перспективні області, такі як біотехнологія, з'являються нечасто. Серед повторюваних позицій у списках державних пріоритетів: технології виробництва нових матеріалів, інформаційні технології, засоби зв'язку, біотехнологія, охорона здоров'я та охорона навколишнього середовища. У більшості країн важлива роль відводиться космічним дослідженням, що ведуться як у військових цілях, так і для вдосконалення систем зв'язку або в цілях пізнання навколишнього світу. У деяких країнах у списку пріоритетів значаться сільське господарство, рибальство і харчові технології. Існують і інші відмінності, пов'язані з політичними інтересами, рівнем економічного розвитку, історично сформованими науковими та культурними традиціями. Країнні відмінності виявляються і при розгляді перерахованих укрупнених напрямків досліджень і розробок. Один із прикладів - нові матеріали. Недавнє обстеження, проведене експертами ОЕСР, показало, що дослідження по всьому спектру матеріалознавства ведуть тільки США; Японія - більш селективно, віддаючи пріоритет спеціальним видам кераміки, вуглецевим волокнам, аморфним сплавам і надпровідників; в Німеччині зусилля сконцентровані на нових полімерах, сплавах, призначених для роботи при високих температурах, кераміці і нових напівпровідникових приладах. Ще більш вибіркова стратегія малих країн: у Швейцарії - матеріали для електронної промисловості, у Норвегії - для нафтовидобутку на шельфі, в Данії - матеріали для каталізу. Спільність основних пріоритетних напрямів досліджень, їх певне дублювання зовсім не означає згладжування міжнародної конкуренції, особливо на пізніших стадіях прикладних галузевих розробок і дослідних зразків. Спеціально проведене міжнародне дослідження показало, що експортні структури США, Японії, Німеччини, Франції, Великобританії мають значно менше подібності, ніж стратегії науково-технічного пошуку. Роль синхронізатора тенденцій наукового розвитку належить США, які пробують і освоюють практично всі перспективні напрями. Однак чим більш зрілим стає небудь напрямок, тим ширше віяло прикладних напрямів, тим більше виникає можливостей для ринкової спеціалізації. Експерти також відзначають обов'язковість наявності деякого рівня національних досліджень у ключових областях для того, щоб забезпечувати сприйнятливість до науково-технічних досягнень, які з'являтимуться в інших країнах. Таким чином, дублювання неминуче, як, втім, і міжнародне співробітництво. Вони потрібні для досягнення глобальної критичної маси, необхідної для швидкого просування вперед в порівняно нових областях. У перспективі загальні пріоритети збережуть своє значення, але вони все більше будуть вписуватися у вирішення глобальних завдань збереження людини як особистості і живої природи як головної умови його нормального існування. У США вже зараз у структурі бюджетного фінансування фундаментальної науки, яка визначить характер наукового розвитку на початку XXI в., Безсумнівний пріоритет належить медицині і наук про життя, а дослідження військового призначення займають другорядне місце. США випереджають інші розвинені країни за масштабами і питомими показниками наукових витрат у галузі охорони здоров'я. За даними ОЕСР, в кінці 80-х років на ці цілі припадало понад 40% державних витрат США на НДДКР цивільного призначення. У європейських країнах і Канаді цей показник становив усього 10-15%. Тільки за 80-ті і початок 90-х років на цей вид досліджень з федерального бюджету витрачено 36 млрд. дол (у поточних цінах), що приблизно дорівнює загальній сумі державних наукових асигнуванні за вказаний період такої країни, як Італія. У Росії частка медицини, біомедицини та інших наук про життя не просто менше, вона катастрофічно мала. Перекіс у бік технічних дисциплін, що склався в результаті внутрішньої логіки розвитку науки і посилений політичними причинами, не тільки не долається, але навіть не цілком усвідомлений політиками та громадськістю. В останні роки загострилася ще одна проблема наукової політики, яку можна вважати загальною для Росії і розвинених країн, - це доля проектів «великої науки». До них відносять великі дорогі дослідницькі програми, здійснювані на унікальному обладнанні, як правило, створюваному спеціально для цих програм. Велика наука - це прискорювачі елементарних частинок, космічні станції, установки глибокого буріння на суші і в океані. В умовах бюджетних обмежень початку 90-х років у багатьох країнах змінилося ставлення політиків і громадськості до можливостей фінансування нових поколінь установок великої науки. Наприкінці жовтня 1993 Палата представників конгресу США остаточно відхилила (голосуванням 282 проти 143) найбільш амбітний і дорогий проект останнього десятиліття - будівництво надпровідного суперколайдера (Superconducting Super Collider - SSC), прискорювача елементарних частинок принципово нового типу. У його створення вже вкладено 2 млрд. дол (повна вартість спочатку оцінювалася в 5 млрд., а зараз - в 11 млрд. дол.) Прийнято рішення і про перепроектуванні космічної станції «Freedom», про значне розширення числа інших країн, насамперед Росії, в реалізації цього проекту. Міжнародне співробітництво стало розглядатися як єдиний спосіб реалізації цієї та подібних програм. Е. Блок, колишній директор Національного наукового фонду, заявив: «Жодна країна, включаючи нашу, вже не може дозволити собі такі великі проекти». Так, альтернативою SSC може стати прискорювач, що будується в Швейцарії за участю 18 країн. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Фундаментальні та прикладні науки. Роль держави в їх розвитку " |
||
|
||