| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Формування ціни |
||
|
Натуральний обмін найкращим чином демонструє умовність розподілу суб'єктів незалежно ектов обміну на виробника і споживача. У нашому прикладі рибалка виступає по-споживачем зерна, і його вартість споживача спотр, 1 становить 2,5 лосося за одну міру зерна. Якщо розглядати рибалки в якості виробника лососів, то його вартість виробника Спроізв, 1 при обміні з хліборобом дорівнює 1/2, 5=0,4 заходи зерна за лосося. Ті ж вартості для другого суб'єкта обміну, хлібороба, згідно з таблицею, складають 0,5 заходи зерна за лосося (спотр, 2) і 1/0, 5=2 лосося за міру (Спроізв, 2). Для здійснення обміну необхідно, щоб вартість одного суб'єкта, як виробника, не перевищувала вартості іншого суб'єкта, аналізованого як споживача: Спроізв, 1? Спотр, 2; (9а) спотр, 1? Спроізв, 2. (9б) В суб'єктивної теорії обмін рівних цінностей (тобто, вартостей, так як поняття вартості і цінності в ній збігаються) позбавлений всякого сенсу і тому неможливий на практиці. При тому розумінні вартості, яке прийнято в розглянутої концепції, обмін рівних вартостей можливий, оскільки при цьому обидва суб'єкта отримують необхід-мий їм чужий товар, хоча їм і доводиться віддати за нього максимально допустимий, з їх точки зору, обсяг ресурсів. Тому співвідношення двох вартостей в (9а) визначається знаком «?», А не знаком строгої нерівності «<». Аналогічне за змістом зауваження може бути зроблено і в відношенні (9б). Ціна чужого товару, віднесена до одиниці ресурсів першого суб'єкта Ц1, установлюється в інтервалі Спроізв, 1? Ц1? Спотр, 2, (10а) або, при віднесенні ціни до одиниці товару другого суб'єкта (Ц2=1/ц1) спотр, 1? Ц2? Спроізв, 2. (10б) При обміні рибалки з хліборобом значення ціни буде перебувати між 0,4 і 0,5 заходів за лосося (Ц1), або між 2-ма і 2,5 лососів за міру зерна (Ц2). Ціна відображає компроміс, досягнутий між суб'єктами обміну. Таким чином, логіка розглянутої концепції приводить нас до висновку, що обмінюються, як правило, нерівні вартості, однак можлива зміна значення ціни обмежене певними межами. Тому нерівності (9а) і (9б) можна інтерпретувати як математичний вираз своєрідного «закону вартості», уста-встановлюються умови здійсненності обміну. Згідно з ним значення ціни може ис-випробовують природні коливання в інтервалі Спроізв, 1 - спотр, 2 (спотр, 1 - Спроізв, 2), що відпрацьовано-жають нерівності (10а) і (10б). 1. «Дуалізм» сучасної економічної теорії виявляється і в питанні про еквівалента лентності обміну. З одного боку, теорія витрат виробництва передбачає еквівалента лентность обміну, раз доходи агентів виробничого процесу відповідають їх за-витрат. Випливає з неї теорія поставлення ще більше зміцнює нас в цій думці. З іншого боку, в суб'єктивній теорії - попередниці і ідейному джерелі теорії граничної корисності (а остання є другою фундаментальною основою «економік-са») спочатку закладений нееквівалентний обмін: обмін рівних цінностей позбавлений для ін-Дівіді якого сенсу. Виникає закономірне питання: так як же, зрештою, сучасна економіч-ська теорія пояснює своїм прихильникам коливання ціни? За теорії витрат виробниц-ства ціна робить коливання навколо значення вартості, а відповідно до суб'єктивної теорією - в інтервалі між оцінками цінності товару з боку продавця і покупців-ля. Звести обидві точки зору воєдино неможливо, тому дуалізм теорії здатний спро-воціровать у осіб зі слабкою психікою ефект «роздвоєння свідомості». Пропонована концепція однозначно стверджує, що обмінюються, як правило, не-рівні вартості. (Оскільки при цьому обидва суб'єкта отримують вигоду від обміну, вжив-лять формулювання «нееквівалентний обмін», мабуть, неправомірно). Відмінність від логіки суб'єктивної теорії тільки в тому, що тут можливий обмін рівних вартостей або про-мен, при якому ціна дорівнює одній з двох вартостей. Зокрема, якщо ціна дорівнює інді-ального вартості суб'єкта (Ц1=Спроізв, 1 або Ц2=спотр, 1), йому доводиться віддати за товар максимально допустимий, з його точки зору, обсяг ресурсів. Але обмін і в цьому випадку для суб'єкта однозначно вигідний, так як він не тільки отримує необхідний йому чужий товар, що володіє певною цінністю, але і повністю компенсує ті витрати влас-них факторів виробництва, які він зробив для отримання доступу до товару. 2. Марксизм визнає, що за наявності міжгалузевої конкуренції обмін здійснюва-ляется за ціною виробництва, яка може істотно відхилятися від вартості обох товарів. Мало того, що це суперечить закону вартості, прийнятому в трудової теорії, так в добавок значення ціни виробництва визначається витратами капіталу, а не праці. Ці факти широко використовуються критиками марксистської політекономії. У розглянутій концепції ціна, як правило, відрізняється від обох вартостей, по-цьому обмін за ціною виробництва анітрохи не суперечить прийнятому в ній «закону вартості», якщо тільки ціна знаходиться в інтервалі між вартостями. Вартість суб'єкта (Спроізв, 1 або спотр, 1) відображає індивідуальне мінове відно-шення двох товарів. Ціна - це мінове відношення, що отримало визнання з боку суспільства (в особі конкретних споживачів). Встановлення ціни означає, що укладений-ні в товарах витрати праці та інших факторів виробництва визнаються гро-але необхідними. Споживачеві, звичайно, немає ніякого діла до тих витрат, які здійснив про-изводителей. Споживач оцінює результат цих витрат, але тим самим він дає оцінку і здійсненим витратам. При порушенні умов (9а) і (9б) обмін стає неможливим. Наприклад, як випливає з таблиці, рибалка може запропонувати за одного оленя максимум 5 лососів (спотр, 1), тоді як мисливець вимагає за свій товар мінімум 12 лососів (Спроізв, 2). Постоян-ні обмінні операції за ціною, що виходить за межі, які визначаються нерівністю (9б), неможливі, оскільки в цьому випадку один або обидва суб'єкта обмінного процесу не зможуть компенсувати витрати своїх факторів виробництва. Тому для того, щоб обмін таки відбувся, одному або обом суб'єктам необхідно, як випливає з формули (6), збільшити значення спотр. Досягнення цієї мети можливе, по-перше, за рахунок зростання пропозиції свого товарного продукту (Рсуб) при незмінних витратах факторів виробництва, по-друге, при зростанні споживчої цінності чужого товару (ПЦч.т) або, нарешті, шляхом скорочення обсягу МНТ (Рмнт) і, відповідно, його сово-купно цінності (СПЦмнт). Однак аналіз механізму ціноутворення, що враховує динаміку обмінів, тобто зміна в міру здійснення обмінних операцій значень Рсуб, пцч.т і спотр, лежить за межами теми даної роботи. Бем-Баверк ввів категорію «обменоспособность». Суть її в наступному. Чим вище суб'єкт оцінює цінність чужого товару, і чим нижче цінність власного товару (у тому числі, грошей), тим більше значення його обменоспособності - здатності в підсумку дійсно-тельно укласти обмінне угоду. Ця категорія застосовна і в розглянутій концепції. З ростом продуктивно-сті факторів виробництва (обсягу отримуваних ресурсів Рсуб при постійних витратах Зсуб) і відносної цінності чужого товару пцч.т зростає величина спотр, а разом з нею і здатність суб'єкта здійснити обмін, тобто, його обменоспособность, якщо використовувати термінологію Бем- Баверка. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Формування ціни " |
||
|
||