| Головна |
| « Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
2.3. Фінансовий аналіз діяльності медичних установ. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Забезпечення фінансової стійкості медичних закладів - основне завдання економічного аналізу медичних установ. Фінансовий аналіз є складовою частиною економічного аналізу. Можна виділити дві основні групи факторів, що впливають на фінансовий стан медичних установ. 1) Зовнішні: - система фінансування; - оплата за надання медичної послуги; - рівень тарифів; - система оподаткування тощо 2) Внутрішні: - структура медичного закладу; - показники роботи медичних установ та його підрозділів; - системи оплати праці і т.п. При проведенні фінансового аналізу необхідно розрізняти поняття «фінансова діяльність» і «фінансове становище». Фінансова діяльність характеризує динаміку діяльності установи, проміжні фінансові результати. Фінансове становище характеризує статику, стан фінансової установи на певний момент, конкретну дату. Універсальним документом, що відображає фінансовий стан медичних установ і результати його фінансової діяльності, є бухгалтерський баланс. Але бухгалтерський баланс в медичному закладі має свої особливості: немає амортизації, немає власного майна, виділяється баланс тільки з підприємницької діяльності і не ділиться на інші джерела фінансування. У зв'язку з цим слід проводити фінансовий аналіз за джерелами доходів - бюджет, ОМС, платні послуги і окремо по доходах і видатках. Але повну картину може дати тільки аналіз фінансового стану з аналізом фрагментів бухгалтерського балансу. І тут практика виявила два основних напрямки можливості оцінити ефективність - наявність кредиторської заборгованості та співвідношення доходів і витрат. Вивчення результатів господарської діяльності медичного закладу слід проводити в розрізі джерел фінансування та підрозділів, крім того, за фактичними та касових видатків. Касовими витратами (КР) вважаються всі суми, перераховані з поточного рахунку у відділенні казначейства в оплату своїх зобов'язань на рахунки постачальників за товари, надані послуги, виконані роботи, а також на рахунки одержувачів коштів по обов'язкових розрахунками і нетоварними операціями (платежами до бюджету, перекладам із заробітної плати, погашення заборгованості з позик), як правило, минаючи свій рахунок. Виняток становлять випадки, коли кошти надходять на поточний рахунок в обслуговуючому банку установи, наприклад, для отримання готівкових грошових коштів, за пред'явленими платіжними вимогами і платіжними дорученнями, акцептованим банком. Повернення грошових коштів на рахунки приводить до відновлення, тобто зменшення касових видатків. Однак по них не можна судити про фактичне використання коштів, так як окремі суми можуть бути нараховані, але не виплачені. Касові видатки показують суму коштів, отриманих установою з бюджету, що дозволяє розташовувати даними про касовому виконанні кошторисів і про залишки невикористаних кредитів на кожну конкретну дату. На величину касових видатків впливають такі фактори: залишки грошових коштів установи на початок року (О п.р.), сума отриманих коштів з бюджету (П), залишки грошових коштів установи на кінець року (Про к.г.). Математична взаємозв'язок касових видатків та основних чинників, під впливом яких формується їх величина, може бути записана в наступному вигляді: КР=О п.р. + П - Про к.г. Фактичні витрати (ФР) - це дійсні витрати установи, оформлені відповідними документами, включаючи витрати з неоплаченими рахунками кредиторів, за нарахованими заробітної плати і стипендій. Дані витрати відображають фактичне виконання витратних норм, затверджених за кошторисом, і є показниками остаточного виконання кошторису витрат. Величина фактичних витрат залежить від наступних факторів: зміна кредиторської заборгованості на кінець року порівняно з початком (ЗК), зміна залишків по рахунках матеріалів на кінець року порівняно з початком (ОМ), зміна дебіторської заборгованості на кінець року порівняно з початком (ЗД), зміна залишків по рахунках підзвітних осіб на кінець року порівняно з початком (ПЛ). Математична взаємозв'язок фактичних витрат та основних груп факторів, під впливом яких формується їх величина, може бути записана в наступному вигляді: ФР=КР - (ЗК + ОМ + ЗД + ПЛ) або Ф=КР - ((ЗК п.р. - ЗК к.г.) +. (ОМ п.р. - ОМ к.г.) + (ЗД п.р. - ЗД к.г.) + (ПЛ п.р. - ПЛ к.г.)), де зміна всіх факторів представлено у вигляді різниці їх величини на початок і кінець року. Отже, можна зробити висновок про те, що касові витрати характеризують рух грошових коштів, виділених установі, а фактичні витрати - повноту їх використання. Найважливішим етапом аналізу витрат є вивчення співвідношення між касовими та фактичними витратами. Воно може характеризуватися рівністю між ними, перевищенням касових видатків над фактичними або фактичних витрат над касовими. Дослідження існуючої між ними об'єктивної взаємозв'язку і залежності дозволяє виявити виробничі та фінансові ситуації, що виникли в процесі виконання кошторису. При характеристиці зв'язку між касовими та фактичними витратами необхідно виходити з того, що перерахування коштів з республіканського бюджету здійснюється відповідно до затвердженої в установленому порядку кошторисом витрат. Вона передбачає потребу установи в грошових ресурсах для господарських операцій (придбання товарно-матеріальних цінностей і розрахунків з їх постачальниками і т.д.), пов'язаних з його діяльністю в поточному бюджетному (календарному) році. Тому можна припустити, що в певних (ідеальних) умовах касові та фактичні витрати рівні і їх співвідношення в цьому випадку характеризується виразом КР=ФР. Однак на практиці випадки рівності касових та фактичних видатків дуже рідкісні. Вони можливо лише в тому випадку, коли рух коштів на поточному рахунку установи і списання витрат відбуваються одночасно, наприклад, при оплаті наданих послуг за пред'явленим рахунком (внесок абонентської плати за користування телефоном, споживання електроенергії, води, за опалення та ін.) У більшості ж випадків касові та фактичні видатки за часом здійснення і абсолютною величиною не збігаються. Це пов'язано з тим, що не всі кошти, перераховані з поточного рахунку в казначействі або в обслуговуючому банку, можуть бути списані і віднесені на фактичні витрати безпосередньо в момент їх отримання. Наприклад, сума нарахованої заробітної плати за грудень може не дорівнювати сумі витрачених коштів з рахунку в банку за цей же місяць, так як виплата заробітної плати за останній місяць року буде проведена в січні. Крім того, установа може оплатити рахунок за обладнання, прилади, інструменти, але у звітному році їх не отримати. Значить, касові видатки були проведені, а для відображення фактичних видатків підстави немає. Воно настане після отримання оплачених матеріальних цінностей і введення їх в експлуатацію. Сплачена за обладнання сума бюджетних коштів переходить на наступний рік і відображається в балансі про виконання кошторису витрат у вигляді дебіторської заборгованості. Характерно, що в описаній ситуації залишки розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами збільшаться в порівнянні з їх наявністю на початок року. Рекламні і отримані у звітному році матеріальні цінності можуть бути використані лише частково. У цьому випадку частина бюджетних коштів списується в сумі вартості витрачених матеріальних цінностей і відображається у фактичних витратах. Однак фактичні витрати по даній господарській операції не рівні касовим, оскільки частина сплачених матеріальних цінностей залишається невикористаною. Вона переходить на наступний рік і відображається в балансі виконання кошторису витрат у вигляді залишку по рахунках матеріальних цінностей, збільшуючи його в порівнянні з початком року. Установа може отримати за договором від інших підприємств, установ або організацій матеріальні цінності і повністю їх витратити, але не оплатити через відсутність коштів на поточному рахунку в казначействі за відповідною статтею. Це відіб'ється на сумі фактичних витрат. Касові видатки в даному випадку ще не були вироблені, тому неоплачена сума постачальникам перейде на наступний фінансовий рік. В обліку та звітності вона позначиться у вигляді залишку кредиторської заборгованості на кінець звітного періоду і призведе до її зростання в порівнянні з початком року, що є ознакою перевищення фактичних видатків над касовими на ту ж суму. Аналогічні співвідношення між касовими та фактичними витратами можуть складатися і по іншим господарським операціям. Їх дослідження дозволяє виявити основні напрямки розміщення коштів, виділених з бюджету, в процесі касового виконання кошторису витрат і джерел формування фактичних витрат. Для наочності отримані результати можна представити у вигляді (таблиця 8.8): Таблиця 8.8-Аналіз фінансової діяльності медичної установи за рік, тис.руб. ПодразделеніяДОХОДИ (фінансування) БюджетОМСПлатние услугіПрочіе доходиВсего доходовСтационарПоликлиника Пологовий домСкорая помощьІтого
ПодразделеніяРАСХОДИ (касові) Перевищення доходів над расходаміБюджетОМСПлатние услугіПрочіе доходиІтого расходыСтационарПоликлиника Пологовий домСкорая помощьІтого Але ця таблиця характеризує лише фінансову деят
Охорона, на відміну від інших галузей, характеризується невеликим питомою вагою матеріальних засобів та майнових прав, а в результаті недофінансування і вони зводяться до мінімуму. Найбільш ефективним підходом фінансового аналізу є аналіз грошових коштів в розрізі джерел фінансування. При цьому розгляд фінансів слід проводити по кожному підрозділу в розрізі джерел фінансування. Більш за все, для фінансового стану важлива сума кредиторської заборгованості. Розмір кредиторської заборгованості залежить від багатьох факторів: - від доходів і видатків установи; - від форм власності підприємств - постачальників (приватні підприємці, муніципальні служби); - від структури витрат та специфіки установи; - від джерела і способу фінансування. Відповідно з цими факторами і слід визначити підходи до аналізу, тобто визначити мету аналізу: з'ясувати співвідношення доходів і витрат, рух фінансування за джерелами фінансування, структуру кредиторської заборгованості в розрізі постачальників; структуру кредиторської заборгованості в розрізі статей витрат. Базовими даними для проведення аналізу фінансового стану повинні служити дані бухгалтерського обліку, а при необхідності і первинні бухгалтерські документи. Методика аналізу фінансово-господарської діяльності - це сукупність аналітичних процедур використовуваних для визначення фінансово-господарського стану підприємства. Фахівці в галузі аналізу проводять різні методики визначення фінансово-господарської стану підприємства. Однак основні принципи і послідовність процедурної сторони аналізу є практично однаковими з невеликими розбіжностями. Деталізація процедурної сторони методики аналізу фінансово-господарської діяльності залежить від поставлених цілей і різних факторів інформаційного, методичного, кадрового і технічного забезпечення. Таким чином, не існує загальноприйнятої методики аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства, проте у всіх істотних аспектах процедурні боку схожі. Важливе значення для аналізу має його інформаційне забезпечення. Це пов'язано з тим, що відповідно до Закону РФ «Про інформатизації і захисту інформації» підприємство може не надавати інформацію, що містить комерційну таємницю. Але зазвичай для прийняття багатьох рішень потенційними партнерами фірми, достатнім є проведення експрес-аналізу фінансово-господарської діяльності. Навіть для проведення деталізованого аналізу фінансово-господарської діяльності часто не потрібно інформації становить комерційну таємницю. Для проведення загального деталізованого аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства потрібні відомості за встановленими формами бухгалтерської звітності. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства проводиться в три етапи. На першому етапі приймається рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і перевіряється її готовності до читання. Задачу про доцільність аналізу дозволяє вирішити ознайомлення з аудиторським висновком. Існує два основних типи аудиторських висновків: стандартне і нестандартне. Стандартне аудиторський висновок являє собою уніфікований коротко викладений документ, що містить позитивну оцінку аудиторської фірми про достовірність представленої в звіті інформації та її відповідності чинним нормативним документам. У цьому випадку проведення аналізу доцільно і можливо, так як звітність в усіх суттєвих аспектах об'єктивно відображає фінансово-господарську діяльність підприємства. Нестандартне аудиторський висновок складається в тих випадках, коли аудиторська фірма не може скласти стандартне аудиторський висновок у силу ряду причин, а саме: деякі помилки в бухгалтерській звітності фірми, різні невизначеності фінансового та організаційного характеру і т.п. У цьому випадку цінність аналітичних висновків складених за даної звітності знижується. Перевірка готовності звітності до читання носить технічний характер і пов'язана з візуальною перевіркою наявності необхідних звітних форм, реквізитів і підписів на них, а також найпростішої лічильної перевіркою проміжних підсумків і валюти балансу. Мета другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу, це необхідно для того, щоб оцінити умови функціонування підприємства в даному звітному періоді і врахувати аналізі фактори, вплив яких спричинило зміни в майновому і фінансовому становищі організації та які знайшли своє відображення в пояснювальній записці. Третій етап є основним в аналізі господарської діяльності. Метою цього етапу є оцінка результатів господарської діяльності та фінансового станів господарюючого суб'єкта. Необхідно відзначити, що ступінь деталізації аналізу фінансово-господарської діяльності може варіювати залежно від поставлених цілей. На початку аналізу доцільно охарактеризувати фінансово-господарську діяльність підприємства, вказати галузеву приналежність та інші відмітні ознаки. Потім проводитися аналіз стану «хворих статей звітності», а саме статей збитків. У разі наявності сум за цими статтями необхідне вивчити причини їх появи. Іноді інформацію в даному випадку може дати лише подальший аналіз і остаточні висновки можна буде зробити пізніше. Аналіз фінансово-господарського стану підприємства складається, загалом, з наступних основних компонентів: * Аналіз майнового стану * Аналіз ліквідності * Аналіз фінансової стійкості * Аналіз ділової активності * Аналіз рентабельності Ці складові частини тісно взаємопов'язані між собою і їх поділ необхідно лише для більш чіткого поділу і розуміння висновків з аналітичних процедур аналізу фінансово-господарської діяльності організації Аналіз структури кредиторської заборгованості за статтями витрат і в розрізі джерел фінансування можна поєднати наступним чином (таблиця № 8.9.): Таблиця 8.9-Аналіз структури кредиторської заборгованості Статті расходовБюджетОМСПлатние услугіВсегоСумма% Сума% Сума% Сума% Зарплата Нарахування Продукти пітаніяМедікаменти Комунальні платежіПрочая кредиторська задолженностьІтого
У рамках амбулаторно-поліклінічної ланки при аналізі фінансової діяльності в умовах ОМС важливо знати не тільки, який розмір коштів вони реально отримали за надані послуги за виставленими рахунками, але і скільки могли б заробити. Причому, розмір потенційних доходів можна розглядати з двох точок зору: - В зіставленні з плановими показниками роботи підрозділів медичного закладу; - У зіставленні з обсягом фінансування страхових медичних організацій (СМО), призначеного для оплати наданих медичним установам послуг. У цьому випадку необхідно порівняти реальне надходження коштів від страхових організацій з розміром коштів, які отримує сама страхова організація від територіального фонду на оплату послуг, наданих медичними установами. Оскільки фінансування при оплаті за надані послуги може надходити в медичний заклад від декількох страхових організацій, то необхідно знати, яку суму медичний заклад могло б отримувати від кожної страхової організації. Даний аналіз може використовуватися для вирішення декількох завдань: 1. Перевірка правильності розрахунку вартості відвідувань (тарифів) - середнє значення вартості відвідування по лікарях однієї і тієї ж спеціальності не повинні сильно відрізнятися між собою. Якщо тарифи встановлені усереднено на одне відвідування з кожної спеціальності і оплата йде в прямій залежності від кількості відвідувань, то в ідеалі середня вартість відвідування повинна збігатися з тарифом на відвідування. 2. Контроль за повнотою здачі рахунків (квитанцій, реєстрів чи іншої установленої фінансовою документацією). Виявлення більш високих відмінностей у рівнях середньої вартості відвідування, ніж було вказано вище, за умови доведеного тарифів, має стати предметом більш детальної перевірки повноти здачі фінансових документів, за якими проводиться фінансування. 3. Виявлення наявності арифметичних помилок. Слід зауважити, що у разі, коли використовуються складні системи фінансування, що припускають диференціацію розміру оплати залежно від конкретної нозологічної форми або ступеня тяжкості, наявності маніпуляцій чи інших ознак, то аналізу даних тільки цієї таблиці явно недостатньо для того, щоб виявити вплив якого фактора і наскільки зумовило величину і відхилення середньої вартості відвідування по конкретному лікаря. Тут потрібен більш детальний аналіз зазначених факторів. При оплаті амбулаторної допомоги за закінчений случай лікування важливим показником є тривалість закінченого випадку, яка характеризується кратністю відвідувань, тобто кількістю відвідувань в закінченому випадку. Часто використовують системи, коли оплата за закінчений випадок проводиться при досягненні певного відсотка виконання кількості відвідувань в закінченому випадку від нормативного. Наприклад, оплата може вироблятися як за повністю закінчений випадок в ситуації, коли кратність становить 60% від передбачених у довіднику тарифів. Тому за інших рівних умов середня вартість одного відвідування буде вище у того лікаря, у якого кратність відвідувань найбільш близька до мінімальної кордоні, при якій оплата проводитися не як сума окремих відвідувань, а як закінчений випадок. Основними напрямками фінансового аналізу діяльності лікувально-діагностичних служб можуть бути: - Визначення рівня витрат на утримання лікувально-діагностичних служб; - Рознесення витрат лікувально-діагностичних служб по обслуговується ними підрозділах; - Аналіз питомих витрат лікувально-діагностичних служб - у розрахунку на одиницю послуг основних клінічних (лікувальних) служб і т.п. Для отримання достовірних даних про рівень витрат лікувально-діагностичних служб потрібна відповідна організація обліку. Насамперед, необхідно окреме ведення фактичних витрат по кожній лікувально-діагностичної службі. Можна виділити наступні принципи рознесення витрат діагностичних служб між обслуговуються ними основними клінічними (лікувальними) підрозділами: а) за обсягом (кількістю) наданих послуг; б) по трудомісткості надання послуг; в) за вартістю наданих послуг; г) за нормативами. Вибір конкретного способу рознесення витрат на надання лікувально-діагностичних послуг з клінічних підрозділам залежить від поставлених завдань; від засобів і часу, відведених на їх вирішення; від стану первинного обліку витрат і інших чинників. Розглянемо ці способи більш докладно. Рознесення витрат лікувально-діагностичних служб між підрозділами відповідно до показників фактичних обсягів роботи відповідних служб. Основою розрахунків за фактичними обсягами робіт служать щомісячні дані виконуваних лікувально-діагностичними службами робіт по кожному виду досліджень (аналізів, процедур) для конкретних підрозділів. Оцінка фінансової діяльності стаціонару в чому залежить від показників, що характеризують специфіку надання медичної допомоги. Кожен показник надає дані не тільки для аналізу показників роботи, але й крізь призму економічних відносин в якій знаходиться стаціонар (денний або добовий, багатопрофільний або односпрямований, обслуговує працююче населення чи непрацююче та інше). Показник забезпеченості населення ліжками характеризує потенційні можливості надання стаціонарної медичної допомоги з розрахунком середньорічний забезпеченості ліжками, в тому числі по окремих профілях захворювань. Виходячи з цього, можна визначити структуру ліжкового фонду. Важливим показником, що характеризує сукупну дію рівня захворюваності та використання ліжкового фонду певної території, є рівень госпіталізації. Аналіз показників, що безпосередньо характеризують роботу ліжка, в першу чергу дає кількісну оцінку госпіталізованих хворих. Розрахунок цього показника є важливим у силу того, що враховує не тільки кількість надійшли хворих, але й кількість виписаних та померлих за певний період часу. Іншими важливими показниками є: оборот ліжка, середня тривалість лікування, середнє число днів зайнятості ліжка в році, середній час простою ліжка. Всі показники діяльності стаціонару функціонально залежні і призводять до основного результату проведеного аналізу - показнику ефективності використання ліжкового фонду. Незважаючи на важливість аналізу виробничих показників, відповідь на питання про доцільність використання коштів у межах наявних ресурсів дає аналіз фінансового стану стаціонару. Аналіз фінансових показників передбачає розрахунок вартості одного ліжко-дня по доходах і видатках, середню вартість лікування одного хворого з витрат і доходів, а також розрахунок отриманих коштів на одного хворого і на один ліжко-день. Оцінка фінансової діяльності стаціонару ведеться з урахуванням таких розрахункових показників: кількість ліжок, кількість пролікованих хворих, кількість проведених ліжко-днів, середні терміни лікування, зайнятість ліжка (дні), оборот ліжка, сума виставлених рахунків, дохід на одного хворого, дохід на один ліжко -день. Питання для самоконтролю: 1. Перерахувати чинники, що роблять вплив на фінансовий аналіз медичної установи. 2. Дати поняття фінансової діяльності і фінансового стану медичної установи. 3. Назвати підходи до проведення аналізу кредиторської та дебіторської заборгованості. 4. Назвати основні завдання фінансового аналізу амбулаторно-поліклінічної служби. 5. Перерахувати основні показники фінансового аналізу лікувально-діагностичної служби. 6. Перерахувати основні показники і завдання фінансового аналізу стаціонару. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна "2.3. Фінансовий аналіз діяльності медичних установ." |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||