| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.4. Бюджетна система |
||
|
У перші місяці після Жовтневої революції 1917 р. внаслідок розвалу органів державного і місцевого управління, саботажу чиновників і банків надходження податків у бюджетну систему практично припинилося. Для фінансування невідкладних потреб нові органи влади змушені були вдатися до контрибуції з імущих верств населення, головним чином, як писали тоді, «з купців і спекулянтів, які нажилися за час війни та витрачають непродуктивно свої капітали». * До листопада 1918 р. в 57 губерніях у вигляді контрибуцій було мобілізовано до бюджету 816,5 млн. руб. * Пролетарська революція. - 1925. - № 3 - С. 162, 163. Успішне існування нового ладу безпосередньо залежало від стану фінансів в країні. Вже 17 травня 1918 відкрився Всеросійський з'їзд представників фінансових відділів Рад, на якому глава уряду В.І. Ленін, виступаючи з доповіддю, підкреслив: Ми повинні будь-що-будь домогтися міцних фінансових перетворень, але треба пам'ятати, що всякі радикальні реформи наші приречені на невдачу, якщо ми не будемо мати успіху в фінансовій політиці. * * Ленін В.І. Повне. зібр. соч. - Т. 36 - С. 351 Виходячи з важкого економічного становища в країні було визнано за необхідне перейти до суворої централізації в галузі фінансів, з тим щоб забезпечити надходження коштів до бюджету та їх ефективне використання. Це положення стало основоположним у формуванні фінансової політики Радянської держави на всіх наступних етапах історії СРСР. Ці принципи були зафіксовані в липні 1918 р. в першої Конституції РРФСР, у статті 79 якої були сформульовані цілі державної фінансової політики: Фінансова політика РРФСР в справжній перехідний момент диктатури трудящих сприяє основної мети - експропріації буржуазії і підготування умов для загальної рівності громадян республіки в галузі виробництва і розподілу багатств. У цих цілях вона ставить собі завданням надати в розпорядження органів радянської влади всі необхідні кошти для задоволення місцевих і загальнодержавних потреб Радянської республіки, не зупиняючись перед вторгненням в право приватної власності. Конституція 1918 встановила федеративний устрій РРФСР і заклала основи бюджетного устрою держави. Принцип централізації всіх фінансів висловився у встановленні єдності державного бюджету та всієї фінансової системи Російської Федерації, включення державних доходів і витрат в загальнодержавний бюджет. Разом з тим в Конституції передбачалося поділ державного та територіальних бюджетів (бюджетів автономних республік і областей), тобто поділ державних і територіальних доходів і витрат. Державні бюджети Української Соціалістичної Республіки і Білоруської Соціалістичної Республіки існували окремо. У 1920 р. прибуткова частина державного бюджету мала наступні склад і структуру (%): Доходи від державних підприємств, майн і угідь 97,5 в тому числі: від промисловості 35,6 транспорту 14,1 сільського господарства 5,1 податки і збори 0,3 інші надходження 2,2 Територіальні бюджети формувалися за рахунок: надходжень від податків, встановлюваних губернськими , повітовими, міськими, волосними Радами, що справляються на місцеві потреби; надбавок (в межах 40%) до державного прибуткового податку; доходів від місцевих радянських підприємств і майна; позик і допомоги з державного бюджету. Однак в умовах воєнного часу, економічної розрухи, відсутність коштів у місцевих бюджетах (наприклад, в 1919 р. витрати місцевих бюджетів Петроградської губернії склали 950 млн. руб, а надходження від місцевих податків - 44 млн. руб., або 4,6%) сесією ВЦВК у червні 1920 р. було прийнято рішення про злиття державного і територіальних бюджетів. Із закінченням Громадянської війни, переходом до нової економічної політики (непу) і відновленню народного господарства у зв'язку з необхідністю стабілізації фінансів, посилення госпрозрахункових відносин, у тому числі в місцевому господарстві, і підвищення економічної діяльності місцевих Рад в жовтні 1921 р. ВЦВК прийняв Постанову «Про заходи щодо впорядкування фінансового господарства», відповідно до якого державний і територіальні бюджети були роз'єднані. З утворенням в 1922 р. Союзу Радянських Соціалістичних Республік і виходом в 1924 р. Конституції СРСР були внесені зміни в бюджетну систему. Утворюється державний бюджет СРСР, до якого увійшли державні бюджети соціалістичних республік, складових СРСР, був створений союзний бюджет, на який було покладено фінансове забезпечення загальносоюзних потреб та заходів, головним чином у галузі господарського і культурного будівництва та оборонного значення. При формуванні дохідної частини всіх бюджетів використовувався принцип підвідомчості, відповідно до яких підприємства та господарські організації були розподілені між різними рівнями влади і вносили відрахування від прибутків до відповідного бюджету. Таким чином, підприємства союзного підпорядкування, тобто перебували у віданні союзних відомств, вносили свої платежі з прибутку в союзний бюджет, а підприємства (республіканського, обласного, міського підпорядкування) - до відповідних бюджетів. У свою чергу з відповідних бюджетів фінансувалися підприємства, організації та установи союзного, республіканського і місцевого підпорядкування. Отже, доходи союзного бюджету формувалися за рахунок загальносоюзних державних доходів, головним з яких були відрахування від прибутків підприємств союзного підпорядкування і загальнодержавні податки і доходи, наприклад, доходи від зовнішньоекономічної діяльності. Слід зазначити, що місцеві бюджети (бюджети автономних республік, крайові, обласні, міські, районні, а з 1929-1930 рр.. - Сільські бюджети) не включалися до складу бюджетів союзних республік і до державного бюджету СРСР. Велику роль у розвитку народного господарства та бюджетної системи СРСР відіграла податкова реформа 1930 -1932 рр.. Вона заклала основи податкової системи, головні елементи якої існують і в даний час. У ході реформи було уніфіковано 86 діяли раніше платежів до бюджету, усунена багаторазовість оподаткування платників податків, укріплений фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств. Близько 60 податків і зборів були об'єднані в основні платежі - податок з обороту, відрахування від прибутку державних підприємств і прибутковий податок для кооперативних підприємств. У ході податкової реформи був введений принципово новий метод формування доходів територіальних бюджетів. Відповідно до Постанови ЦВК і РНК «Про республіканських і місцевих бюджетах» від 21 грудня 1931 »в територіальні бюджети стала передаватися частина державних доходів - податку з обороту, надходжень від реалізації державних позик та ін Передача цих коштів здійснювалася в порядку бюджетного регулювання у вигляді процентних відрахувань від загальнодержавних податків і доходів, що стали регулюючими джерелами для збалансування територіальних бюджетів. Спільність джерел доходів стала важливим чинником посилення зв'язку між усіма бюджетами, що входять у бюджетну систему СРСР. Надалі цей принцип став поширюватися на інші загальнодержавні джерела. Він використовується і в нині діючій бюджетній системі Росії. Остаточне формування бюджетної системи СРСР пов'язане з Конституцією 1936 Посилення централізованого начала в управлінні народним господарством і фінансами держави знайшло відображення у статті 14 Конституції СРСР, де було зафіксовано, що до відання союзних органів влади стосувалося не тільки затвердження державного бюджету СРСР і звіту про його виконання, але й встановлення податків, що у союзний бюджет, бюджети союзних республік і місцеві бюджети. Тенденція до централізації висловилася і в Постанові РНК СРСР від 10 липня 1938 р., відповідно до якого до державного бюджету СРСР були включені місцеві бюджети. У 1938 р. до державного бюджету СРСР також був включений бюджет державного соціального страхування. Таким чином аж до 1991 р. бюджетна система країни мала наступну схему побудови: Залежно від ступеня централізації розподіл фінансових ресурсів між бюджетами змінювалося, що можна простежити за наступними даними: 1928/29 г 1938 г 1946 г 1965 г 1988 г Державний бюджет СРСР (витрати) 100% 100% 100% 100% 100% в тому числі союзний бюджет 60,7% 72, 2% 79,5% 42,5% 56,9% Бюджети союзних республік 39,3% 27,8% 20,5% 57,5% 43,1% з них бюджети АРСР і місцеві бюджети 26,5% 21, 5% 13,9% 20,8% 15,9% Величезна значимість бюджету в народному господарстві зумовлювала особливу увагу радянських вчених до проблем розвитку бюджетної системи. У числі найбільш великих монографій з питань державного бюджету СРСР слід назвати: - Г.Г. Соловйов. Державні бюджети (1928); - В.П. Дьяченко. Радянські фінанси в першій фазі розвитку соціалістичної держави (1947); - К.Н. Плотніков. Бюджет соціалістичної держави (1948), Нариси історії бюджету радянської держави (1954); - В.В. Лавров. Бюджет країни соціалізму (1950); - М.М. Ровинський. Державний бюджет СРСР (1951); - А.В. Бачурін. Економічний зміст бюджету при соціалізмі (1957); - С.А. Ситарян. Чистий дохід і бюджет (1967); - А. Г. Звєрєв. Роль бюджету у розподілі суспільного продукту і національного доходу (1967); - Я. Г. Ліберман. Державний бюджет і соціалістичне відтворення (1968); - Д.А. Аллахвердян. Фінансово-кредитна система СРСР (1982); - Г.К. Шеховцев. Бюджет соціалістичної держави (1983); - В.М. Родіонова. Державний бюджет і його роль у збалансованому розвитку економіки (1985). Проблемам теорії та практики розвитку територіальних бюджетів присвячені наступні монографії: - С.А. Котляровский. Бюджет і місцеві фінанси (1926); - В.Н. Твердохлебов. Місцеві фінанси (1928); - С.М. Лепський. Місцевий бюджет та місцеві потреби (1929); - Н.А. Ширкевич. Місцеві бюджету СРСР (1965), Місцеві бюджети (1991); - Г.Б. Поляк. Бюджет Москви (1968), Бюджет міста (1978), Фінанси місцевих Рад (1991); - Б. І. Філімонов. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів (1973); - Я. Б. Хесин. Шляхи підвищення стійкості дохідної бази місцевих бюджетів (1976); - М.В. Васильєва. Місцеві бюджети в сучасних умовах (1987); - С.П. Соляннікова. Бюджети територій (1993). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1.4. Бюджетна система " |
||
|
||