| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
6.5.1. Система соціального страхування |
||
|
Сучасна система соціального захисту населення включає такі основні елементи: традиційну форму державного допомоги (соціальної допомоги); сукупність державних соціальних гарантій, включаючи соціальні пільги окремим категоріям населення (категоріальні соціальні послуги), соціальне страхування (добровільне корпоративне та обов'язкове державне). Під системою соціальних гарантій розуміється надання соціально значущих благ та послуг усім громадянам без врахування їхнього трудового внеску і перевірки нужденності. Мінімальний набір і рівень цих гарантій є рухомим залежно від конкретно-історичних умов, ресурсних можливостей суспільства. Ця форма соціального захисту громадян базується на принципах загального оподаткування і бюджетного фінансування соціальних витрат. До системи соціальних гарантій примикають соціальні пільги, що представляють собою соціальні гарантії окремим категоріям населення. Ця форма соціального захисту також характеризується універсальністю надання соціальних благ і послуг у рамках певної соціально-демографічної групи населення (ветерани війни, інваліди та ін.) і забезпеченням за рахунок податково-бюджетної системи держави. Під соціального допомоги (допомогою) як формою соціального захисту населення розуміється надання соціальних благ і послуг соціально вразливим групам населення на основі перевірки нужденності. У традиційному розумінні об'єктом соціальної допомоги є малозабезпечені верстви населення, доходи яких нижче межі бідності або прожиткового мінімуму. Соціальне страхування є формою соціального захисту населення від різних ризиків, пов'язаних з втратою працездатності та доходів. Особливістю соціального страхування є його фінансування зі спеціальних позабюджетних фондів, що формуються з цільових внесків роботодавців і працівників за підтримки держави. Система соціального страхування складається з двох частин. Перша покликана забезпечити відновлення та збереження працездатності працівників, включаючи проведення оздоровчих заходів; вто- раю гарантує матеріальне забезпечення осіб, які втратили працездатність або не мали її. Соціальне страхування існує в двох формах: обов'язкове і добровільне. Обов'язкове соціальне страхування є особливим різновидом державних соціальних гарантій, забезпечуваних через цільові позабюджетні (державні або суспільні) фонди. У разі дефіциту цих фондів держава надає їм підтримку з коштів держбюджету. Таким чином, воно виступає гарантом фінансової стійкості цих фондів і реалізації програм обов'язкового соціального страхування. Добровільне соціальне страхування будується на принципах колективної солідарності і самодопомоги при відсутності страхової підтримки держави (держбюджету). Соціальні фонди утворюються за рахунок трьох джерел: страхових внесків застрахованих, страхових внесків підприємців і субсидій держави. Внески застрахованих представляють пряме вирахування з їхнього доходу. По суті це прямий цільової податок. Ставка внеску в більшості розвинених країн встановлюється у відсотках до валового заробітку і є пропорційною незалежно від величини доходу. При цьому передбачається річна максимальна сума внеску або максимальний дохід, до якого застосовується ставка. Внески з роботодавців стягуються у відсотках не до загального фонду заробітної плати зайнятих, а до заздалегідь встановленої максимальної валової заробітної плати, тобто суми, що перевищують цей максимум, не враховуються. Внески підприємців прирівнюються до витрат виробництва і відшкодовуються ними у вигляді підвищених цін на товари. Кошти соціального страхування використовуються у вигляді грошових виплат, фінансування послуг і надання пільг-Главнаяроль як з соціально-економічним значенням, так і за обсягом ресурсів належить грошовим виплатам. Вони представлені пенсіями та посібниками, яким властива цільова спрямованість як по характером використання, так і по контингенту одержувачів. Через соціальне страхування фінансуються послуги закладів охорони здоров'я з відновлення працездатності, проведення оздоровчо-профілактичних заходів. Особливість пільг як форми використання коштів соціально-го страхування полягає в тому, що їх призначення пов'язане з отриманням конкретного матеріального блага або послуги. У силу цього пільга займають проміжне положення між натуральним і грошовим розподілом. Пільги дають можливість збільшення споживчих здібностей окремих груп населення. У системі соціального страхування важливе місце займають грошові виплати, пов'язані переважно з економічними чинниками. Грошові виплати надаються у вигляді пенсій та допомог. Пенсія-це гарантована грошова виплата для забезпечення громадян у старості, в разі полной'ілй часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням встановленого стажу роботи в певних сферах трудової діяльності. З пенсійних фондів, створюваних за рахунок внесків роботодавців і працівників, працівники та їхні сім'ї отримують матеріальне забезпечення при настанні страхового випадку. В обов'язковому пенсійному забезпеченні розрізняють пенсії страхові (трудові) і соціальні. До перших належать пенсії за віком, по інвалідності, з нагоди втрати годувальника, за вислугу років; другий виплачуються громадянам, які не мають права на трудову пенсію. В умовах ринкової економіки страхові пенсії можуть надаватися за рахунок коштів державного Пенсійного фонду і за рахунок пенсійних фондів підприємств, організацій, установ. Умовою отримання пенсії від підприємства (організації, установи) є встановлена тривалість роботи на даному підприємстві. Надається пенсія або у вигляді надбавки до державної пенсії, або як самостійна виплата. Вона не є гарантованою і закріплюється в колективному договорі між профспілкою і адміністрацією підприємства. Право на державну страхову пенсію набувають особи за наявності у них певного трудового (страхового) стажу та за умови сплати відповідними підприємствами та організаціями страхових внесків до державного Пенсійного фонду. Розмір пенсій, як правило, порівнюється з минулим заробітком і встановлюється у відсотках до нього на загальних або Пільгових підставах. Соціальні пенсії виплачуються непрацездатним громадянам при відсутності у них права на страхову пенсію. Розміри соціальних пенсій визначаються за категоріями отримувачів у відсотках до мінімальної пенсії за віком. Посібник - це гарантована грошова виплата при тимчасовій перерві в роботі, а також для компенсації підвищених витрат, що виникають в певних випадках. У першу групу входять допомоги по тимчасовій непрацездатності, по догляду за дитиною після його народження, допомога по вагітності та пологах. Другу групу складають допомоги при народженні дитини та допомога на поховання померлого працівника або члена його сім'ї. Особливе місце серед посібників з соціального страхування займає допомогу з безробіття, яка виплачується за рахунок державних фондів зайнятості і недержавних фондів страхування від безробіття. Основне призначення цього посібника - не допустити різкого падіння доходів працівників, які опинилися тимчасово незайнятими. Фінансування послуг, що надаються через соціальне страхування, покликане задовольнити ряд потреб певних груп непрацездатних громадян. Ця форма використання коштів соціального страхування включає оплату лікувально-профілактичної допомоги, утримання будинків-інтернатів, покриття витрат на організацію лікування і відпочинку престарілих та інвалідів, їх трудове влаштування та ін |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" 6.5.1. Система соціального страхування " |
||
|
||