Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
ГоловнаЕкономікаПідприємництво. Бізнес → 
« Попередня Наступна »
В.В. Ковальов, О.Н. Волкова. Аналіз господарської діяльності підприємства, 2002 - перейти до змісту підручника

4.10.3. Аналіз продуктивності

Під продуктивністю підприємства розуміють кількість виробленої підприємством продукції в одиницю часу (годину, день, тиждень і т.д.) на одиницю устаткування або на одного працівника. Можна вважати продуктивність як простий ряд значень: вчора вироблено 10 одиниць, сьогодні - 15, завтра - 18. Однак дуже часто кількість виробленого за короткі проміжки часу - величина випадкова і залежна від безлічі факторів. Тому зазвичай розраховують усереднену продуктивність на більш тривалих тимчасових інтервалах (наприклад, середньоденну продуктивність за місяць).
При цьому слід відрізняти числення номінальних і ефективних значень продуктивності. Номінальне значення розраховується як кількість виробленої продукції на одне робоче місце, спискового співробітника або один календарний день. Ефективне ж значення - це кількість продукції на одне яке працювало робоче місце, який працював співробітника або один відпрацьований день. Аналіз розбіжностей між значеннями номінальної та ефективної продуктивності дає можливість оцінити резерви збільшення виробництва продукція. Наприклад, якщо вироблення на одне номінальне робоче місце перевищує цей показник, обчислений на одне фактично працююче робоче місце значить, частина робочих місць пустує і є, по суті, резервом збільшення продуктивності.
Аналізуючи питому продуктивність, слід пам'ятати про те, що в знаменнику цього показника варто узагальнена величина. Вона не відображає того факту, що не всі працівники і не всі робочі місця еквівалентні. Говорячи про робочі місця, потрібно відзначити, що не всі вони функціонують в робочому режимі однаковий час протягом робочої зміни, крім того, обладнання, навіть однотипне, може мати різну продуктивність в силу своїх технічних характеристик або віку. Зрозуміло, що старий верстат частіше ламається, а отже, менше працює, ніж верстат новий. Комп'ютер Pentium II ефективніше обробляє інформацію, ніж машина з процесором 486.
Ще більш уважно слід підходити до аналізу продуктивності на одного працівника.
Не всі співробітники підприємства в рівній мірі беруть участь у виробничому процесі. Для аналізу на промисловому підприємстві виділяють такі категорії працівників:
виробничі робітники, зайняті безпосередньо випуском продукції;
допоміжні робітники, які обслуговують виробництво;
господарські робітники, зайняті в господарських службах і допоміжних виробництвах;
інженерно-технічні працівники та службовці;
керівники.
На підприємствах невиробничої сфери категорії працюючих будуть іншими, класифікація їх виробляється в рамках процедур управлінського обліку для кожного конкретного підприємства виходячи з специфіки його діяльності. Наприклад, в консультаційній або комп'ютерній фірмі можна виділити наступні категорії працівників:
обслуговуючий персонал (водії, секретарі тощо);
технічний персонал (інженери, обслуговуючі комп'ютерну та іншу техніку, співробітники бек-офісу, особи, відповідальні за підтримання стандартів якості);
фахівці (експерти-економісти, аудитори, юристи - для консультаційної фірми; програмісти, розробники програм - для фірми комп'ютерної);
керівники.
Вклад всіх цих категорій у виробництво продукції різний, тому поряд з питомою продуктивністю на одного працюючого в штаті підприємства часто обчислюють продуктивність на одного виробничого робітника або на одного робітника, зайнятого у виробництві конкретного виду продукції або над конкретним замовленням.
Іншою можливістю врахувати внесок всіх категорій працюючих на підприємстві у виробничий процес є введення коефіцієнтів участі. Ця система дозволяє обчислити узагальнену (або ефективну) чисельність співробітників виходячи з трудового внеску кожного з них. При розробці такої системи коефіцієнтів за одиницю зазвичай приймають внесок виробничого робітника, зайнятого в основному виробництві. Для інших співробітників підприємства вводяться інші коефіцієнти. Так, вклад прибиральника виробничих приміщень можна врахувати з коефіцієнтом 0,3, бухгалтера - з коефіцієнтом 1,5, головного інженера - з коефіцієнтом 5 або більше.
Вироблення такої системи коефіцієнтів трудового внеску - досить суб'єктивний процес. Особливо важко ця система приймається співробітниками в тому випадку, коли на основі коефіцієнтів участі виробляється система матеріального стимулювання. Тут же можна підкреслити, що облік внеску кожного співробітника в загальний результат виробництва, яким би способом цей внесок ні враховувався, необхідний для більш об'єктивної оцінки продуктивності всього підприємства.
Крім відмінностей у видах діяльності конкретних співробітників, всі вони мають різну кваліфікацію. Робітники, що мають різні розряди, але виконують одну й ту ж роботу, роблять її по-різному - з неоднаковим якістю і витрачаючи різну кількість часу на одиницю продукції. Найефективнішим способом обліку таких відмінностей є використання грошового вимірника, в якості якого виступає заробітна плата співробітників. Якщо нарахування заробітної плати ведеться відповідно до розрядної або кваліфікаційної сіткою, питомий показник виробітку на 1 руб. фонду заробітної плати стає гарною характеристикою продуктивності підприємства.
Показники питомої виробітку на одного працівника або на 1 руб. заробітної плати характеризують не тільки ефективність використання людських ресурсів даним підприємством, але і ефективність роботи управлінського персоналу з підбору найбільш кваліфікованих кадрів, з пошуку і якісному виконанню кращих замовлень, тобто фактично свідчать про конкурентоспроможність підприємства у своєму сегменті ринку. Показники продуктивності важливі не тільки для промислових підприємств, але і для підприємств сфери послуг, торгівлі та інших галузей. Наприклад, рейтинг найбільших аудиторських фірм, що публікується журналом "Експерт", теж включає поряд з іншими показниками показник виробітку на одного співробітника як індикатор ефективності діяльності фірми *.
* Рейтинги аудиторських фірм Росії див., наприклад: Експерт. 2000. 13 березня. № 10. С. 68-78.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4.10.3. Аналіз продуктивності "
  1. 21.2 Аналіз продуктивності праці
    аналізу продуктивності праці - виявлення резервів її зростання, а, отже, і резервів підвищення ефективності виробництва. Для досягнення зазначеної мети в процесі аналізу з'ясовують: - ступінь виконання внутрішньовиробничого плану по зростанню продуктивності праці, її динаміку, тобто зміна в часі; - вплив зростання продуктивності праці на обсяг випущеної продукції; ступінь
  2. Співвідношення середньої та граничної продуктивності
    продуктивності певною мірою ідентичний характеру кривої граничної продуктивності. У той же час необхідно звернути увагу на наступні особливості співвідношення динаміки граничної і середньої продуктивності. По-перше, в тих випадках, коли гранична продуктивність перевищує величину середньої продуктивності, остання схильна зростанню. Середня продуктивність
  3. Глава III Продуктивність
    продуктивності. Рецепт для підвищення рівня життя та збереження позицій світового економічного лідера також можна сформулювати у трьох словах: підвищення продуктивності праці. На жаль, темпи зростання продуктивності праці в США були протягом останніх десятиліть абсолютно незадовільними. У цьому розділі ми розглянемо такі групи проблем: - зв'язок між
  4. Питання 28. Аналіз динаміки продуктивності праці в умовах виробництва однорідної продукції
    аналізі динаміки продуктивності праці в умовах виробництва однорідної продукції використовуються індекси продуктивності праці. Існує кілька методів визначення даних індексів: 1) метод, при якому зіставляються прямі показники рівня продуктивності праці: {foto84} де Q1, Q0 - кількість виробленої продукції в звітному і базисному періодах відповідно; T1, T0 -
  5. Урок 2. Лідери не помічають прискорюються темпів розвитку своїх суперників
    аналізу темпів зростання продуктивності праці у своїх суперників, особливо якщо розрив в темпах зростання цього показника порівняно невеликий, наприклад 1%. Це помилка. Навіть такий незначний розрив, що зберігається протягом тривалого часу, може стати вирішальним. Сьогодні США все ще лідирують за рівнем продуктивності праці. Проте багато країн протягом тривалого часу розвивалися
  6. 14.3. Науково-технічний прогрес і економічне зростання
    аналіз виходить з того, що в міру збільшення маси використовуваного капіталу норма прибутку знижується і її стійке зростання можливий тільки за рахунок впровадження нових технологій (Солоу). Він призводить до зміни технологічних систем, а зрушення в них викликають підвищення сукупної продуктивності. Це виражається формулою Y=AF (KL), де А - технологічний рівень
  7. Дана глава присвячена аналізу поведе-ня цих змінних в довгостроковому періоді.
    Аналізу поведе-ня цих змінних в довгостроковому періоді. У наступних розділах ми роз-рим короткострокові коливання реального ВВП навколо його рівня, визначального довгострокову тенденцію розвитку. Наш аналіз включає в себе три етапи. По-перше, ми розглянемо показники середньодушового доходу в різних країнах і познайомимося з відмінностями в рівні життя їх населення. По-друге, ми
  8. 30. АНАЛІЗ РІВНЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
    аналізі продуктивності праці слід встановити ступінь виконання плану і динаміку зростання, причини зміни рівня продуктивності праці (зміна обсягу продукції і чисельності, використання засобів механізації та автоматизації, наявність або усунення внутрізмінних і цілоденних простоїв, стан нормування праці тощо). Узагальнюючий показник продуктивності праці (виробіток на
  9. Глава XXIX Все залежить від нас
    продуктивність. Навіть якби не було Японії, Південної Кореї, не було б конкуренції, рівень життя американців не виріс би скільки-небудь помітно просто тому, що продуктивність нашої праці не росте. Більше того, саме тому що продуктивність нашої праці стоїть на місці, конкуренти кидають виклик економічного лідерства Америки. Важко перебільшити важливість продуктивності
  10. Проблема 3. У японській економіці досі існують неефективні галузі, що негативно позначається на рівні продуктивності.
    продуктивність праці в Японії в розрахунку на одного зайнятого не поступається, якщо не перевершує,, продуктивність в США , а в перерахунку на годинну продуктивність лише трохи менше американської. Однак, якщо врахувати торгівлю, сільське господарство і транспорт, відносна продуктивність в Японії складе 70% від американської в розрахунку на одного зайнятого та 60% у розрахунку на один
© 2014-2022  epi.cc.ua