| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
22.1 Завдання і зміст планування праці |
||
|
Вільне підприємництво, з одного боку, і жорстка конкурентна середа - з іншого змушують підприємців перш, ніж почати випуск якої продукції, розрахувати очікуваний результат виробництва з урахуванням кон'юнктури ринку і своїх ресурсних можливостей. Забезпечує це економічне прогнозування, а потім і економічне планування діяльності. Планування необхідне для обгрунтування потреби в ресурсах і виробничих потужностях всіх ланок виробництва або послуг, а також для узгодження діяльності між різними підрозділами всередині підприємства і взаємодії з іншими підприємствами в їх об'єднаннях. Планування трудових показників - частина техніко-економічного планування та органічно пов'язане з усіма його розділами. Підприємства самостійно вирішують, що і як планувати, в якій формі і якими методами. Мета розробки та реалізації внутрішньовиробничих планів - забезпечення максимально можливого прибутку від результатів діяльності підприємства. Ця ж мета і у планування трудових показників. Основні завдання внутрішньовиробничого планування праці: - визначення потреби в робочих, фахівцях, керівниках та інших службовців за спеціальностями, професіями та рівню кваліфікації для здійснення підбору, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів; - встановлення завдань з підвищення рівня ефективності праці для підрозділів і окремих працівників, мобілізація персоналу на підвищення продуктивності та якості праці (зниження трудомісткості виробництва, економію робочого часу, підвищення рівня організації праці тощо); - обгрунтування фонду споживання (у тому числі фонду оплати праці), встановлення розмірів заробітної плати та інших виплат з фонду споживання по підрозділах і категоріям працівників. Форми планування останнім часом зазнали серйозних змін. Господарські товариства і суспільства формують плани на основі прямих договорів із споживачами та підприємствами оптової торгівлі. Тут централізоване директивне планування повністю витіснено самопланування. При вільному підприємництві виробничі плани підпорядковані необхідності реалізовувати окремі угоди або їх сукупність. План-програму здійснення угод, що мають на меті отримання прибутку, з необхідними економічними обгрунтуваннями стали називати бізнес--планом. Бізнес-план, як правило, передує початку підприємницької діяльності, він є техніко-економічної опрацюванням і обгрунтуванням доцільності ведення будь-якого справи, висновки певної угоди. Структура бізнес-планів не регламентована нормативними документами. Але, тим не менш, практика розробки дасть підставу виділити найбільш часто зустрічаються розділи бізнес-плану, в тому числі: - цілі та завдання підприємницької угоди; - основні показники бізнес-плану; - характеристика продукції (послуг), планованої до випуску; - ресурси для реалізації угоди; - програма дій, організаційний план; - очікуваний економічний ефект. Трудові показники знаходять відображення в розділах: основні показники, ресурси, програма дій і в розрахунках економічного ефекту. У бізнес-плані вказують, які саме фахівці (якого профілю, з якою освітою, з яким досвідом) потрібні для успішної роботи підприємств, і яка заробітна плата імовірно повинна бути їм покладена; розглядають можливість залучення фахівців на постійну роботу або в якості сумісників (зовнішніх експертів); чи є можливість скористатися послугами служб зайнятості. У тому випадку, якщо складається план для вже діючого підприємства, потрібно скласти короткі довідки про співробітників, роблячи упор на їх кваліфікацію, досвід роботи і можливість їх використання для реалізації підприємством даної угоди. Така робота проводиться і в тих фірмах, які створюються на базі діючих підприємств. Бізнес-план включає і організаційну схему підприємства, з якої має бути видно, хто і чим буде займатися, як служби будуть взаємодіяти один з одним і як намічається координувати і контролювати їх діяльність. Це необхідно знати інвесторам, тому що багато фірм зазнають краху через організаційної плутанини, У бізнес-плані представлені також питання найму та оплати праці керівного персоналу, його стимулювання та участі в прибутках. При поточному плануванні праці на підприємствах використовують основні трудові показники: - продуктивність праці; - чисельність робітників; - чисельність промислово-виробничого персоналу; - чисельність непромислового персоналу; - трудомісткість продукції; - середню заробітну плату на одного робітника, на одного працівника ППП, на одного працівника підприємства в цілому. Для працівників ППП планують наступні показники: - витрати праці на одиницю продукції; - продуктивність праці (вироблення) на одного робочого , на одного працівника ППП, - темпи зростання продуктивності праці; - приріст обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці; - чисельність ППП; - чисельність робітників (основних і допоміжних); - фонд оплати праці по всіх категоріях персоналу; - середню заробітну плату по всіх структурних підрозділах фірми. За непромислової групи планують показники: - чисельність працівників; - фонд оплати праці; - середню заробітну плату. Внутрішньофірмове планування праці дозволяє поліпшити використання робочої сили, сприяє розвитку виробництва, збільшення доходів фірми і окремих працівників. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 22.1 Завдання і зміст планування праці " |
||
|
||