Головна |
« Попередня | Наступна » | |
22.1. Проблеми розподілу в ринковій економіці |
||
У першому розділі даного курсу вже говорилося про те, що трьома основними проблемами економіки є питання «Що?», «Як?» І «Для кого?» Виробляти. Питання «Для кого виробляти?» Тісно пов'язаний з проблемою розподілу вироблених благ і доходу суспільства. В основі функціонального розподілу доходу між домашніми господарствами лежить пропозиція ними факторів виробництва. Ми вже говорили, що вироблений за певний період національний дохід є сумою факторних доходів (див. тему 1), тобто заробітної плати, відсотків, рентних платежів і прибутку. У тому випадку, коли ні держава, ні фірми не втручалися б у процес розподілу, вся сума національного доходу надходила б у розпорядження домогосподарств. У реальній економіці подібний розвиток подій неможливо. По-перше, держава для виконання своїх функцій повинна отримувати певну суму грошових надходжень у вигляді податкових вилучень у решти економічних суб'єктів. По-друге, фірми розподіляють між співвласниками не всю створену прибуток, а спрямовують частину її на розвиток виробництва. В результаті цих відрахувань формуються особисті та наявні доходи домашніх господарств. Саме наявні доходи дають найбільш точне уявлення про рівень життя населення і про ступінь диференціації доходів між різними групами домашніх господарств. Нерівність у доходах обумовлено відмінностями в кількості і якості економічних ресурсів, що знаходяться у власності окремих домашніх господарств. У свою чергу, ця диференціація сприяє збереженню нерівності в розподілі не тільки поточного доходу, а й національного багатства. У 20-ті роки ХХ століття вчені-статистики - американець М. Лоренц та італієць К. Джині - провели дослідження нерівності розподілу національного доходу. Найбільш наочно воно ілюструється кривою Лоренца (рис. 21.1).
Рис. 21.1. Крива Лоренца Крива Лоренца заснована на розрахунку накопичених часткою 5 груп домашніх господарств (по 20% кожна). По осі абсцис відкладаємо перші 20% найбідніших домашніх господарств, а по осі ординат - частку доходу, що припадає на цю групу; потім додаємо ще 20% (отримуємо 40%) домогосподарств і відповідно їх частина доходу і т. При оцінці наслідків нерівності в доходах слід враховувати два моменти. 1. Розподіл, відповідне лінії абсолютної рівності, не тільки неефективно, але й несправедливо. Низька ефективність подібного розподілу обумовлена тим, що якість факторів виробництва, що надаються різними домогосподарствами, може істотно відрізнятися. Наприклад, у одного найманого працівника високий рівень освіти і кваліфікації, хороші здібності, а у іншого всі ці показники якості робочої сили істотно нижче. При рівному доході на даний фактор виробництва перший працівник просто не буде зацікавлений працювати з повною віддачею. Можливість несправедливості при такому розподілі пов'язана з тим, що різні домашні господарства можуть відрізнятися за кількістю членів та складом (співвідношенню працюючих і непрацюючих членів, віком і т.д.). В результаті рівні доходи домашніх господарств не забезпечать рівних доходів окремих осіб. 2. Наслідком занадто високого ступеня диференціації доходів також може стати зниження ефективності економіки. У тих випадках, коли значна частка домашніх господарств отримує низькі доходи на межі прожиткового мінімуму або нижче його рівня, виникає цілий ряд проблем. По-перше, істотно зменшується одне з основних джерел внутрішніх інвестицій - заощадження домашніх господарств. По-друге, знижується зацікавленість виробників у підвищенні якості товарів і послуг і розробці нових технологій, оскільки основна маса населення просто не зуміє придбати більш якісні, але при цьому і дорожчі товари. Якщо така ситуація буде зберігатися тривалий час, можлива втрата конкурентоспроможності продукції, фірм і країни в цілому на світовому ринку, а по окремих галузях виробництва - і на внутрішньому. Тісно пов'язаний з кривою Лоренца коефіцієнт Джині, або індекс концентрації доходів. Він розраховується як відношення площі фігури, утвореної кривою Лоренца та лінією абсолютної рівності, до площі трикутника 0ЕЕ. Значення коефіцієнта Джині може відрізнятися в залежності від того, хто проводив дослідження і розрахунки. Так, за даними Світового банку, в 1991 році в СРСР він становив 0,26, а вже в 1993 році - 0,496, а за даними російської статистики в 1993 році він дорівнював 0,35; в 1995 - 0,397. За даними Міжнародної конференції «Інвестиційний клімат і перспективи економічного зростання в Росії», що пройшла в Москві в 1999 році, за період з 1991 по 1999 рр.. він виріс з 0,26 до 0,45. Підвищення ступеня нерівності в 1990-і рр.. супроводжувалося зниженням абсолютних показників. Реальні середні доходи населення в 1999 році склали лише 45% від показника 1990 року, при цьому реальна заробітна плата знизилася в 3 рази. У результаті вже в 1993 році величина витрат на кінцеве споживання в розрахунку на душу населення в Росії була майже в 40 разів менше, ніж у провідних промислово розвинених країнах. Ще одним показником нерівності в розподілі доходів є доцільний коефіцієнт: всі домашні господарства розбиваються на 10 груп по 10% і порівнюються доходи 10% найбагатших домогосподарств з доходами 10% найбідніших сімей. Чим більше значення цього коефіцієнта, тим вище ступінь нерівності в розподілі доходів. У Росії в 1994 році 10% найбагатших привласнювали 30% сукупних грошових доходів, а 10% найбідніших - всього лише 2%. Неважко порахувати це співвідношення. Безсумнівним фактом є помітне посилення диференціації доходів і поляризація населення в першій половині 90-х років. Це стало причиною не тільки різкого падіння життєвого рівня більшості населення, але й однією з головних причин тривалої економічної кризи. «Не може бути й мови про досягнення економічного зростання в умовах зниження реальних доходів населення та поширення бідності, коли люди, від яких залежить підйом економіки, мають необхідними засобами відтворення життя шляхом реалізації їх здібностей до творчої праці». У таких умовах істотно зростає значущість соціальної політики держави. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 22.1. Проблеми розподілу в ринковій економіці " |
||
|