| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
21.4. Державний бюджет. Бюджетний дефіцит і державний борг |
||
|
Державний бюджет - розпис державних доходів і витрат за певний період, затверджений у законодавчому порядку. За період обчислення бюджету приймається один рік. Бюджетна система - сукупність бюджетів держави, адміністративно-територіальних одиниць і автономних в бюджетному відношенні установ, інститутів. У Росії бюджетна система досить складна. Вона включає в себе федеральний бюджет, бюджети суб'єктів Російської Федерації, місцеві бюджети, позабюджетні фонди. Кожна з складових частин виповнюється окремо, а в цілому вони представляють консолідований бюджет країни. У макроекономіці під державою розуміється сукупність всіх державних інститутів і установ, і, відповідно, доходи і витрати держави представляють в агрегованому вигляді. Під дефіцитом державного бюджету розуміється сума перевищення витрат держави G над його доходами T в межах фінансового року: Д=G - T. (21.1) Бюджетний надлишок (профіцит) - сума перевищення доходів держави над його витратами в межах фінансового року. Розрізняють структурний і циклічний дефіцит. Структурний дефіцит являє собою різницю між поточними державними витратами і доходами, які могли б надійти до бюджету в умовах повної зайнятості при існуючій системі оподаткування. Циклічний дефіцит - це дефіцит, що виникає в результаті недоотримання запланованих доходів за економічного спаду, він дорівнює різниці між фактичним і структурним дефіцитами. Державний борг - це сума накопичених бюджетних дефіцитів за мінусом бюджетних профіцитів. Дефіцит бюджету може обслуговуватися двома способами: 1) за допомогою кредитів центрального банку, 2) шляхом емісії державних цінних паперів. Перший спосіб використовується урядами слаборозвинених держав, а також країнами з перехідною економікою. Цей спосіб завжди інфляційний, т.к. відбувається монетизація дефіциту державного бюджету. В економічно розвинених країнах дефіцит обслуговується завжди через емісію державних цінних паперів. У цих умовах державний борг можна інтерпретувати як розмір заборгованості держави власникам державних цінних паперів. При цьому способі також може відбуватися монетизація дефіциту, але тільки за умови, що покупка державних облігацій на відкритому ринку здійснюється Центральним банком. Якщо ж всі облігації розміщуються серед домашніх господарств і підприємницьких фірм, монетизації не відбувається. Ключове питання бюджетної політики: чи повинен бюджет бути збалансованим? Або збалансованість повинна бути підпорядкована цілям стабілізації економіки? Існують три види концепцій бюджетної політики: 1) концепція щорічного балансування бюджету; 2) концепція циклічно збалансованого бюджету; 3) концепція функціональних фінансів. Концепція щорічного балансування бюджету передбачає, що у держави не повинно виникати ні дефіциту, ні профіциту бюджету незалежно від економічної ситуації. Вона будується на класичній теорії, згідно якої фіскальна політика не надає стабілізаційного впливу, а лише перерозподіляє доходи. В даний час більшість держав відмовилися від такої політики, оскільки щорічне балансування бюджету призводить до посилення циклічних коливань. У другій концепції (балансування бюджету на циклічній основі) поєднуються дві ідеї: а) фіскальна політика є одним з основних інструментів регулювання економіки; б) необхідність балансування бюджету. Автори цієї концепції вважають, що допустимі короткочасні відхилення (в окремі роки бюджет може бути дефіцитним або профіцитним), але за підсумками певного періоду часу (середньострокового економічного циклу) бюджет повинен бути збалансований. Дефіцитність бюджету допускається в періоди економічних спадів. У такі періоди держава прагне стимулювати виробництво, знижуючи податки і збільшуючи державні витрати. Але цей дефіцит повинен бути погашений в періоди економічного підйому, коли державні витрати скорочуються, а податки можуть підвищуватися. Ця концепція може бути реалізована як за допомогою дискреційної фіскальної політики, так і за допомогою вбудованих стабілізаторів. Застосування на практиці такої політики показало, що амплітуда коливань в рамках економічного циклу може бути згладжена на 30-35%. Однак при занадто великої тривалості фази спаду, використання цієї концепції може привести до істотного державному боргу. У концепції функціональних фінансів проблема стабілізації економічного розвитку виходить на перший план, а збалансованість бюджету розглядається як другорядна. Автори цієї концепції вважають, що бюджетний дефіцит допустимо в періоди економічного підйому. Його мета - підтримка стану повної зайнятості ресурсів. Однак у відсотках до всього державному бюджету його дефіцит не повинен перевищувати темпи економічного зростання. У цьому випадку дефіцит бюджету без особливих зусиль може бути погашений шляхом випуску та розміщення державних цінних паперів. Таким чином, сьогоднішні проблеми дефіцитності бюджету та державного боргу перекладаються на майбутні покоління, але прихильники такої концепції вважають, що при повній зайнятості і стабільних темпах зростання і в майбутніх періодах держава проводитиме ту ж політику. Зростання державного боргу не призведе до банкрутства держави за умови добре налагодженої фінансової системи і високого ступеня довіри до державних інститутів. 1) при даній політиці державний борг повертати не треба, тому що державні облігації складають значну частину портфеля будь-якого інвестора, причому обсяг вкладень в державні папери постійно зростає зростанням національного доходу; в результаті проблема державної заборгованості зводиться не до поверненню державного боргу, а до його обслуговування шляхом виділення коштів бюджету на виплату відсотків по державних цінних паперів; 2) держава має цілий набір інструментів зниження тягаря державного боргу, наприклад, шляхом збільшення грошової маси країни; 3) держава завжди має можливість підвищити податки для збільшення бюджетної частини . В останні роки більшість економічно розвинених країн застосовують цю концепцію на практиці. При її використанні постають питання: які максимально допустимі розміри дефіциту державного бюджету та державного боргу, які фактори крім власне дефіциту бюджету можуть впливати на розмір заборгованості держави? Про розмір заборгованості та величиною дефіциту бюджету судять за часткою цих показників у ВНП. Однак питання про критичний питомій вазі залишається невирішеним. Однозначно стверджується лише наступне: розмір державного боргу стає непосильним тягарем для бюджетної системи, якщо процентні виплати по ньому настільки великі, що стають основною причиною дефіциту державного бюджету. Тому при аналізі динаміки державної заборгованості дефіцит поділяється на загальний дефіцит і первинний. Первинний дефіцит дорівнює загальному дефіциту, зменшеному на суму процентних виплат по державному боргу. Саме первинний дефіцит розглядається як інструмент стабілізаційної політики. Якщо ж загальний дефіцит бюджету направляється в основному на виплату відсотків за державним боргом, то така ситуація розглядається як критична для даної країни. На динаміку державної заборгованості впливає ряд факторів. Основні з них: - співвідношення між загальним і первинним дефіцитом; - темп зростання ВНП; - реальна ставка відсотка по державних цінних паперів. Крім цього можуть впливати такі фактори, як співвідношення темпу приросту ВНП і співвідношення реальної процентної ставки. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 21.4. Державний бюджет. Бюджетний дефіцит і державний борг " |
||
|
||