| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
19.1. Сутність і класифікація доплат і надбавок до заробітної плати |
||
|
Враховуючи функціональне призначення доплати і надбавки є тим елементом тарифної системи, за допомогою якого компенсують суттєві відхилення від умов праці, які визнаються нормальними й безпосередньо не враховуються в тарифних ставках і посадових окладах. Перша відмінність доплат і надбавок від тарифу - необов'язковість, оскільки відповідні відхилення можуть бути, а можуть і не бути. Друга відмінність - рухливість, диференціація залежно від співвідношення фактичних і нормативних умов праці. Третя відмінність доплат і надбавок - непостійність, їх нараховують до тих пір, поки фактичні умови праці будуть відхилятися від нормальних. Перелік доплат і надбавок, які застосовуються підприємствами, налічує понад 50 назв (видів). Частина їх передбачено Кодексом законів про працю та інших актах законодавства України, а частина (і досить значна) була введена ще спеціальними постановами уряду колишнього Радянського Союзу. В умовах планової економічної системи перелік доплат і надбавок, які могли застосовуватися на підприємствах, їх розміри, порядок встановлення та умови виплати жорстко регламентувалися законодавчими та нормативними актами. З прийняттям Законів України «Про підприємства в Україні», «Про оплату праці» встановлені раніше державні обмеження доплат і надбавок втратили чинність. Так, Закон України «Про підприємства в Україні» (ст. 19) передбачає, що підприємство самостійно встановлює форми, системи та розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників. Закон України «Про оплату праці» (ст. 15) конкретизує цю норму і передбачає, зокрема, що умови запровадження та розміри надбавок, доплат, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат визначаються в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Цією самою статтею передбачено, що у разі, якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом, який репрезентує інтереси більшості працівників, а за браком такого - з іншим уповноваженим колективом представницьким органом. Таким чином, нині визначення переліку, розмірів доплат і надбавок та умов їх впровадження - це виключне право підприємства, яке реалізується в ході переговорів між роботодавцем і профспілковим або іншим уповноваженим до представництва органом і закріплюється в колективному договорі . Разом з тим розміри доплат і надбавок не можуть бути меншими за передбачені законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Обмежувачами встановлення доплат і надбавок є економічна і соціальна доцільність і фінансові можливості підприємства. Розглядаючи сутність надбавок, зазначимо, що вони пов'язані з якістю роботи конкретного працівника, мають чітко виражений стимулюючий характер, і перелік їх, що склався на практиці, досить обмежений. Найбільш істотними серед них є надбавки: ? за високу професійну майстерність робітників; ? за високі досягнення в роботі службовців; ? за вислугу років; ? за виконання особливо важливої або особливо термінової роботи; ? за знання та використання в роботі іноземних мов. Доплати можна класифікувати за різними ознаками, а передусім за ознаками сфери трудової діяльності. За цими ознаками їх розподіляють на дві значних групи: | доплати, що не залежать від сфери трудової діяльності; | доплати , які застосовуються тільки в певних сферах застосування праці. До першої групи належать доплати: ? за роботу в надурочний час; ? за роботу у вихідні та святкові дні; ? особам, що не досягли вісімнадцяти років, за скорочену тривалість їх щоденної роботи; ? робітникам, які через виробничу необхідність виконують роботи за низькими тарифними розрядами (тобто виплата різниці між тарифною ставкою робітника виходячи з його фактичного розряду і тарифною ставкою, встановленою для роботи, яка виконується); ? за час простою не з вини працівника; ? у разі невиконання норм виробітку й виготовлення бракованої продукції не з вини працівника. Інші види доплат використовують обмежено, і ці обмеження різнопланові. Одні з них охоплюють сферу робіт з несприятливими умовами праці, інші обумовлені особливим характером виконуваних робіт (наприклад, доплати за роз'їзний характер роботи), ще інші встановлюються для компенсації додаткових фізичних і розумових витрат, не пов'язаних безпосередньо з основними функціями працівника, і т.п .. Доплати, які існують у певних сферах діяльності, в свою чергу, можна поділити на три групи. Перша група включає доплати, які мають одночасно і стимулюючий, і компенсаційний характер, тобто доплати, які стимулюватимуть до розширення професійного (посадового) профілю, інтенсифікації праці і т. До цієї групи належать доплати: ? за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників; ? за суміщення професій (посад); ? за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт; ? на період освоєння нових норм трудових витрат; ? бригадирам з робітників, якщо їх не звільнили від основної роботи; ? за завідування господарством; ? за виконання обов'язків майстра навчальних майстерень; ? за керівництво підсобним сільським господарством; ? за ведення діловодства та бухгалтерського обліку; ? за обслуговування обчислювальної техніки. До другої групи належать компенсаційні доплати в умовах праці, які відрізняються від нормальних. Найбільш важливими з них є доплати: ? за роботу в нічний час; ? за роботу у важких, шкідливих для здоров'я і особливо важких і шкідливих умовах праці; ? за інтенсивність праці; ? за перевезення небезпечних вантажів; ? за виконання робіт тільки в нічний час (наприклад, в тунелях і підземних територіях метрополітенів). Третя група включає доплати, пов'язані з особливим характером виконуваних робіт (сезонністю, віддаленістю, невизначеністю об'єкта праці тощо), а саме: ? за багатозмінний режим роботи; ? за роботу у вихідні дні, що є робочими за графіком (текстильна промисловість); ? водіям службових легкових автомобілів за ненормований робочий день, а також водіям, які працюють на інших автомобілях в експедиціях і розвідувальних партіях, зайнятих на геологічних, топографічних та інших роботах у кочових умовах; ? за дні відпочинку (відгулу), що надаються за роботу понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці або за підсумковим обліком робочого часу і в інших подібних випадках; ? за роботу понад нормальну тривалість робочого часу в період масового приймання й закладання на зберігання сільськогосподарської продукції; ? за роботу понад нормальну тривалість робочого часу; ? плавскладу суден рибної промисловості, а також буксирно-транспортних та службово-допоміжних суден; ? за обслуговування тварин на відгінних пасовищах; ? за роз'їзний характер роботи. Ця класифікація дає уявлення про склад доплат і надбавок, які використовувалися підприємствами України в останні десятиліття. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 19.1. Сутність і класифікація доплат і надбавок до заробітної плати " |
||
|
||