| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
11.4.2. Фактори, що визначають валютні курси |
||
|
На динаміку валютних курсів впливає комплекс внутрішніх і зовнішніх факторів, що визначають розвиток економіки тієї чи іншої країни. Розглянемо основні базові чинники. 1. Динаміка ВВП. Загальний попит на грошових ринках залежить від кількості угод, в яких гроші виконують функцію засобу обігу і платежу. Обсяг угод тісно пов'язаний з динамікою ВВП тієї чи іншої країни. Зв'язок між динамікою ВВП і попитом на гроші відіграє центральну роль в кількісної теорії грошей. Тому курс валюти має підвищуватися в країні, де спостерігаються більш високі темпи економічного зростання і попиту на різні види активів. 2. Паритет купівельної спроможності (ПКС). Існує гіпотеза, що показує, що основою співвідношення обміну двох валют є паритет купівельної спроможності. ППС показує кількість грошових одиниць країни А, необхідних для покупки якогось стандартного набору товарів і послуг, які можна купити за одну грошову одиницю країни Б. У 1990-х рр.. ППС розраховувався в багатьох країнах світу, в тому числі і в Росії. Теорія ППС пов'язує динаміку валютного курсу зі зміною співвідношення цін у відповідних країнах за формулою Р1=гхР2, нпнг=Р1: Р2, (11.1) де r-валютний курс, Р1 і Р2 - рівні цін в розглянутих країнах. Дана теорія побудована на припущенні про те, що міжнародна торгівля згладжує різницю в русі цін основних товарів у світовій торгівлі. Ціни товарів, обчислені в одній і тій же валюті, повинні мати приблизно однакове значення у всіх країнах. Однак механізм такого вирівнювання не може діяти по всіх товарах і послугах. Наприклад, ціни на нерухомість при перерахунку за валютним курсом значно різняться в різних країнах. Теорія ППС має емпіричне підтвердження. Вона корисна при аналізі цін і валютних курсів у країнах з високими темпами інфляції. В умовах гіперінфляції індекси внутрішніх цін і курсу національної валюти, наприклад, до долара практично збігаються. У короткостроковій перспективі теорія ППС не знаходить достатніх підтверджень, особливо в країнах з низькими темпами інфляції. 3. Торговий баланс небаланс поточних операцій. Між цими двома факторами існує зворотний зв'язок. Погіршення торгового балансу (збільшення негативного сальдо) свідчить про те, що країна витрачає більше грошей за кордоном, ніж отримує. На валютному ринку з боку учасників торгових операцій збільшується пропозиція національної валюти і зростає попит на іноземну, що створює умови для формування тенденції до падіння курсу національної валюти. При позитивному ж сальдо торгового балансу виникає тенденція до підвищення курсу національної валюти. Падіння курсу національної валюти (девальвація) стимулює експортерів і робить менш вигідним імпорт. Така зміна валютного курсу створює тенденцію до збільшення експортних операцій та зменшення імпортних, тобто до зменшення негативного і виникненню позитивного сальдо торгового балансу. При підвищенні курсу національної валюти (ревальвація) відбувається зворотний процес. У довгостроковому плані зміни валютного курсу забезпечують стабілізуючий зміна торгового балансу. 4. Відмінності в процентних ставках. Валютні курси сильно реагують на зміну процентних ставок. Більш високі процентні ставки в США за інших рівних умовах роблять долар більш привабливим для інвесторів, охочих помістити свої активи на доларовий депозит. На валютному ринку зростає попит на долари, і його курс підвищується. При зниженні процентних ставок в США виникає тенденція до зниження курсу долара. При аналізі впливу процентних ставок на валютний курс необхідно враховувати, що дана закономірність справедлива не для номінальних, а для реальних процентних ставок, тобто без урахування темпів інфляції в країні. 5. Грошово-кредитна політика та валютний курс. Зміни процентних ставок значною мірою залежать від монетарної політики уряду і центрального банку тієї чи іншої країни з регулювання валютного курсу. При посиленні монетарної політики обмежується зростання грошової маси, а значить, відносно скорочується пропозиція національної валюти на валютних ринках, що, відповідно, має призвести до підвищення її курсу. Пом'якшення монетарної політики створює тенденцію до зниження курсу національної валюти. Посилення фіскальної політики в цілому особливо по відношенню до нерезидентів або введення будь-яких обмежень за окремими видами операцій також призводить до падіння курсу національної валюти. Одним з інструментів валютної політики держави є валютні інтервенції центрального банку з метою коригування динаміки валютного курсу. Такі заходи досить ефективні, якщо мова йде про тимчасову незбалансованості міжнародних розрахунків країни, наприклад, під впливом будь-яких сезонних факторів або короткочасних переливів капіталу (особливо спекулятивного капіталу). У разі глобальної незбалансованості валютні інтервенції не в змозі протистояти падінню або підвищенню валютного курсу. Загальну залежність впливу різних факторів на динаміку валютних курсів можна виразити наступною формулою: r=M1: M2xN1: N2 х (i1-i2) х (р 1-р2) х Т. (11.2) Таким чином, курс іноземної валюти по відношенню до національної валюти г підвищиться, якщо: | збільшиться грошова маса даної країни М1, | зменшиться грошова маса іноземної держави М2; | підвищиться ВВП в даній країні N1; | знизиться ВВП в іноземній державі N2; | знизяться відсоткові ставки в даній країні i1; | підвищаться відсоткові ставки в іноземній державі i2, | підвищаться очікувані темпи інфляції в даній країні р1, | знизяться очікувані темпи інфляції в іноземній державі р2 | погіршиться торговий баланс даної країни Т. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна" 11.4.2. Фактори, що визначають валютні курси " |
||
|
||