ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
Г.П. Журавльова. Економіка: Підручник, 2001 - перейти до змісту підручника

2. Зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика. Платіжний баланс


Зовнішня торгівля - найважливіша форма міжнародних економічних відносин; поряд з міжнародним виробничим, науково-технічним та іншими формами (підготовка кадрів, туризм тощо) співробітництво.
Основні форми міжнародного виробничого співробітництва:
- спільна координація виробництва і збуту на основі спеціалізації і кооперування;
- спільне володіння підприємствами ( спільні підприємства);
- підрядне будівництво;
- науково-технічне співробітництво.
Особливо значущим для сучасного розвитку світового господарства стає науково-технічне співробітництво, найбільш раціональними та ефективними формами якого виступають:
- створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх науково-технічних ідей конструювання, маркетингових досліджень і техніко-економічних розрахунків;
- спільні експерименти в області вдосконалення діючої техніки і технології з метою поліпшення техніко-економічних показників роботи фірми;
- спільні вишукування та вивчення закордонного досвіду в галузі організації виробництва і праці;
- поточна координація та консультації з питань науково-технічної політики;
- організація підготовки кваліфікованого дослідницького персоналу. Необхідність і доцільність (вигідність) вільної зовнішньої торгівлі на противагу поглядам меркантилістів обгрунтували ще класики політичної економії А. Сміт і Д. Рікардо на основі переваг міжнародного поділу праці (див. сучасні теорії МРТ).
Сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн утворює міжнародну торгівлю.
Міжнародна торгівля - це обмін товарами і послугами між державно-національними господарствами. Вона зародилася в глибокій старовині, але лише до XIX в. приймає форму світового ринку, оскільки в неї виявляються втягнутими в основному всі розвинені країни.
Для оцінки міжнародної торгівлі аналізується або сумарний обсяг експорту, імпорту, або зовнішньоторговельний оборот країни. Він розраховується шляхом підсумовування експорту та імпорту.
Експорт (вивезення) товарів означає, що їх реалізація відбувається на зовнішньому ринку. Економічна ефективність експорту визначається тим, що дана країна вивозить ту продукцію, витрати виробництва якої нижча світових. Розмір виграшу при цьому залежить від співвідношення національних і світових цін даного товару, від продуктивності праці в країнах, що беруть участь у міжнародному обороті даного товару в цілому.
При імпорті (ввезенні) товарів країна купує товари, виробництво яких в даний час економічно невигідно, тобто купуються вироби з меншими витратами, ніж витрачається на виробництво даної продукції всередині країни. При підрахунку ефективності зовні ^ торгівлі визначається той економічний виграш, який отримує дана країна за швидкого задоволення своїх потреб у певних товарах за рахунок імпорту і вивільнення ресурсів, що витрачаються на виробництво подібних товарів в країні.
Існує ряд показників, що характеризують ступінь включеності країни у зовнішньоекономічні зв'язки. Наприклад, показники рівня міжнародної спеціалізації виробництва галузі (відповідно виду виробництва) - коефіцієнт відносної експортної спеціалізації (Коесит) і експортна квота у виробництві галузі. Коесит визначається за формулою
486
Глава 18. Міжнародні економічні відносини
де Еп - питома вага товару (сукупності товарів галузі) в експорті країни; Ем - питома вага товарів (товарів-аналогів) у світовому експорті.
Якщо співвідношення перевищує одиницю, з'являються підстави говорити про віднесення даної галузі (товару) до міжнародно спеціалізованими, і навпаки.
Що стосується експортної квоти Ке, то вона є орієнтиром, що характеризує рівень відкритості національної промисловості для зовнішнього ринку:
к-
л \.,
.
ВВП
де Е - вартість експорту.
Збільшення експортної квоти свідчить як про зростаючий участь країни в міжнародному поділі праці, так і про зростання конкурентоспроможності продукції.
Обсяг експорту на душу населення даної країни характеризує ступінь «відкритості» економіки. Експортний потенціал (експортні можливості) - це та частка продукції, яку може продати дана країна на світовому ринку без шкоди для власної економіки (за відрахуванням внутрішніх потреб).
Зовнішньоторговельний мультиплікатор
Експорт та імпорт, як і інші складові сукупних витрат, діють з мультиплікаційним ефектом. Тому для кількісної оцінки впливу зовнішньої торгівлі на зростання національного доходу і валового національного продукту економічна теорія розробила і використовує в практиці модель зовнішньоторговельного мультиплікатора. Великий внесок у її створення і розвиток внесли Дж. Кейнс, Р. Кан, Ф.Махлуп, П. Самуельсон та інші економісти.
Аналогічно мультиплікатору інвестицій мультиплікатор експорту (Мх) обумовлений внутрішніми процесами в сфері споживання і може бути визначений через граничну схильність до споживання (MRQ або граничну схильність до заощадження (MRS):
1
М,=-
MRS (\-MRC)
:! 2. Зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика. Платіжний баланс 487
Вплив збільшення експорту ДХ на обсяг виробництва визначається на підставі формули
де Мр - зовнішньоторговельний мультиплікатор.
Але міжнародна торгівля - це не тільки експорт, але й імпорт. І якщо частина отриманого експортного доходу йде на імпорт, то внутрішня купівельна спроможність скоротиться. Імпорт діє як витік, аналогічно заощадженнях (імпорт має негативний знак). Тому аналізувати імпорт можна аналогічно функції заощадження. З введенням поняття граничної схильності до імпорту (MRM), як відносини зміни обсягу імпорту до зміни доходу, фор-; мула мультиплікатора приймає вид
м,=--------! --------.
'(MRS + MRM) & X
А вплив зміни експорту з урахуванням імпорту на зміну обсягу виробництва можна описати як
ДЯЯ / 7=
(MRS '
Дія мультиплікатора зовнішньої торгівлі не нескінченно. Мультиплікує носить затухаючий характер, величини чергових приростів неухильно скорочуються, так як значення граничної схильності до споживання імпортних товарів менше одиниці.
Динаміка, структура і форми організації міжнародної торгівлі
Динаміка і структура світової торгівлі залежать від розміщення основних факторів виробництва між різними країнами, від структури світового виробництва. Так, якщо в XIX в . в обміні переважали сировина, продовольство і продукція легкої промисловості, то в сучасних умовах істотно зросла частка промислових товарів, особливо машин і устаткування. За післявоєнний період частка сировини у вартості міжнародного експорту знизилася з 3/5 до 1/3, а частка готових промислових виробів зросла до 2/3. Збільшується обмін комплектуючими виробами та запасними частинами.
488 Глава 18. Міжнародні економічні відносини
У сферу міжнародного обміну сьогодні включаються досягнення науково-технічної думки (торгівля ліцензіями і ноу-хау), на частку яких припадає до 10% загального обороту. Відзначається швидкий розвиток торгівлі технологічно складної продукцією, проектними роботами, лізингу, інжинірингу (субпідрядні контракти на виконання інженерно-будівельних робіт) тощо
Формами організації міжнародної торгівлі є:
- міжнародна торгівля в організованих місцях (товарні біржі, аукціони, торги, торгово-промислові ярмарки та виставки);
- інша міжнародна торгівля.
Особливе місце в організації міжнародної торгівлі займають зустрічні угоди. Яку б форму вони приймали, необхідна ув'язка експорту із зустрічними закупівлями товарів країни-імпортера.
Найбільш широко поширені такі форми зустрічної торгівлі:
1) бартер - безвалютний, але оцінений обмін; оцінка необхідна для забезпечення еквівалентного обміну;
2) зустрічні закупівлі експортерів на частину вартості поставлених товарів;
3) викуп застарілої техніки при збуті нових моделей;
4) комплектація імпортованого обладнання частинами і деталями виробництва країни-імпортера;
5) компенсаційні угоди, за умовами яких погашення кредиту (фінансового, товарного), наданого стороною, що поставляє технологічне обладнання, здійснюється поставками виготовленої на ньому готової продукції;
6) переробка сировини, видобутої в одній країні, виробничими потужностями іншої країни з оплатою вартості переробки і транспортування додатковими поставками сировини (давальницькі операції). /
З усього обсягу міжнародних операцій, здійснюваних на принципах зустрічної торгівлі, на бартерні угоди! припадає приблизно 4%, на зустрічні закупівлі - 55, на компенсаційні угоди - 9, на кліринг - 8%. Кліринг являє собою систему безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог і зобов'язань.
2. Зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика. Платіжний Батані 489
Зовнішньоторговельна політика
Історично існують різні форми державного захисту національних інтересів у боротьбі на світових ринках, які й визначають торгову політику окремих країн. Найбільш відомі політика протекціонізму (захисту) і фритредерства (повної свободи торгівлі).
Жорсткий протекціонізм припускає стримування імпорту товарів і всіляке стимулювання експорту, захист національної промисловості шляхом введення високих ввізних мит, державної монополії на торгівлю певними видами товарів. Теоретичною основою цієї політики є меркантилізм.
Сучасний протекціонізм, так само як і класичний, означає прагнення держав забезпечити найкращі умови для виробників своїх країн на внутрішньому ринку і захистити їх від конкуренції імпортерів.
Але протекціонізм неминуче веде до скорочення зовнішньої торгівлі, до самоізоляції. Тому в період промислового перевороту країни неминуче переходять до політики вільної торгівлі (фритредерства). Основою такої господарської політики стала теорія порівняльних витрат Д. Рікардо. Скорочення тарифів і квот, що веде до зростання обсягів міжнародної торгівлі, відображає тенденцію до лібералізації торгової політики, до досягнення більшої відкритості національної економіки. Лібералізація зовнішньої торгівлі є більш вигідною какдля кожної з країн, так і для всього світового співтовариства, служить джерелом зростання добробуту держави.
Регулювання міжнародної торгівлі здійснюється на двох рівнях: міжнародному та національному.
На національному рівні регулювання представлено регулюванням експорту та імпорту. Регулювання експорту направлено на його стимулювання за допомогою організаційних і кредитно-фінансових методів. До організаційних методів стимулювання експорту належить створення спеціальних підрозділів для інформаційного та консультативного обслуговування експортерів, участь державних органів у укладанні торгових угод, сприяння підготовці кваліфікованих кадрів для зовнішньої торгівлі, допомога в організації виставок за кордоном, дипломатична підтримка національних компаній і т.д. Кредитно-фінансові методи передбачають субсидування експортних поставок, надання
-
490
Глава 18. Міжнародні економічні відносини
державних і підтримку приватних кредитів, державне страхування закордонних операцій, звільнення від сплати податків на експортну прибуток.
Регулювання імпорту зводиться в основному до його обмеження за допомогою тарифних і нетарифних засобів. Основним тарифним засобом є мита.
Мито - це грошовий збір, що стягується державою через мережу митниць з товарів, майна та цінностей при перетині ними кордону країни.
Навіть якщо конкуренція змушує імпортера призначити свою мінімальну ціну, мито підніме вітчизняну ціну імпортного товару вища світової, оскільки тепер мінімальна вітчизняна ціна, за якою імпортер готовий продавати свій товар, дорівнює світовій ціні плюс мито.
Розбіжність інтересів різних суб'єктів ринкових відносин при використанні інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності можна проілюструвати на прикладі впливу мит на імпорт (рис. 18.1).
Точка Е на рис. 18.1 і відповідні їй ціна Р і кількість Q - рівноважні ціна якогось товару і кількість його на внутрішньому ринку за відсутності зовнішньої торгівлі. Припустимо, що світова ціна на цей товар нижче внутрішньої - на нашому малюнку її рівень визначається точкою Р}. У варіанті вільної торгівлі вітчизняна ціна на даний товар повинна бути не більше світової.
Га i ш
Р,
Q2 0 "Q Q3 Q, Кількість Рис. 18.1. Економічні наслідки введення тарифів
2. Зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика. Платіжний баланс 491
При цьому внутрішній попит при більш низькій ціні збільшується до (З). а обсяг пропозиції товару місцевими виробниками знизиться до Q2. Відсутня кількість (відрізок АС) буде забезпечено за рахунок імпорту.
При введенні імпортного мита відбудеться збільшення ціни до Р2. Нова ціна дорівнює світовій плюс імпортне мито. Підвищення ціни призведе до скорочення попиту до Q3, збільшенню вітчизняного виробництва Q4 і скороченню імпорту (відрізок BL). Отже, місцеві виробники при введенні імпортних мит можуть продавати свій товар за вищою ціною і збільшувати обсяг продажів. Споживачі скоротять купується кількість більш дешевого імпортного товару і змушені будуть збільшити споживання більш дорогого місцевого.
  Тариф, збільшуючи вітчизняну ціну імпортних товарів, завдає шкоди споживачам. Однак він вигідний вітчизняним виробникам даних товарів, а також служить джерелом доходів держави (на рис. 18.1 заштрихований прямокутник - обсяги надходжень державі від мита). Збиток споживача, по суті, відображає суспільний збиток, оскільки мова йде не тільки про зниження споживання, а й підтримці за допомогою тарифу недостатньо ефективних національних виробництв. Проте інтереси виробників значно легше висловити і підтримати політично. Вигоди чи втрати виробників наочніше в повсякденному житті, ніж менш очевидні витрати від протекціонізму споживачів і суспільства в цілому.
  Звичайно, якщо тарифи незначно обмежують імпорт, то вони приносять дохід державі, який можна направити на соціальні програми, зниження податків і т.д. Особливо це відноситься до молодим державам, які використовують тарифну захист як одне з джерел державних доходів. Від 1/4 до 3/5 державного бюджету країн з низьким рівнем національного доходу забезпечується в даний час за рахунок митних зборів.
  Платіжний баланс
  Істинну картину, що характеризує реальний ефект зовнішньої торгівлі, відображає платіжний баланс країни.
  Платіжний баланс - ето'вираженное у валюті кожної окремої країни співвідношення між сумою платежів, отриманих з-за кордону, і сумою платежів, переведених за кордон, за той чи інший період (рік, квартал, місяць).
  492
  Глава 18. Міжнародні економічні відносини
  Структура платіжного балансу наведена в табл. 18.1. Таблиця 1S. 1. Структура платіжного балансу
  I. Рахунок поточних операцій

  1. Товарний експорт
  2. Товарний імпорт
  Сальдо балансу зовнішньої торгівлі (торговий баланс)

  3. Експорт послуг (доходи від іноземного туризму тощо, виключаючи кредитні послуги)
  4. Імпорт послуг (платежі за туризм за кордоном тощо, виключаючи кредитні послуги)
  5. Чисті доходи від інвестицій (1
  шстие доходи від кредитних послуг)
  6. Чисті трансферти

  Сальдо балансу по
  поточних операціях
  II. Рахунок руху капіталу

  7. Приплив капіталу
  8. Відтік капіталу
  Сальдо балансу руху капіталу

  Сальдо балансу по поточних операціях і балансу руху капіталу

  III. Зміна офіційних резервів

  Всі угоди між даною країною та рештою світу включають поточні операції та операції з капіталом. Відповідно платіжний баланс включає три складових елементи:
  1) рахунок поточних операцій;
  2) рахунок руху капіталу;
  3) зміна офіційних резервів.
  Рахунок поточних операцій включає в себе експорт товарів і послуг (зі знаком плюс), імпорт (зі знаком мінус), чисті доходи від інвестицій і чисті трансферти. Різниця між товарним експортом і товарним імпортом утворить власне торговий баланс. В цілому рахунок поточних операцій виступає як розширений торговий баланс.
  У рахунку руху капіталу відображаються всі міжнародні угоди з активами: доходи від продажу акцій, облігацій, нерухомості і т.д. іноземцям та витрати, що виникають в результаті покупок активів за кордоном. /
  Продаж іноземних активів збільшує запаси іноземної валюти, а їх купівля зменшує їх. Тому баланс руху капіталу показує чисті надходження іноземної валюти від всіх угод з активами.
  Офіційні валютні резерви включають золото, іноземну валюту, кредитну частку країни в МВФ плюс спеціальні пра-
  2. Зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика. Платіжний баланс 493
  ва запозичення (СДР) та ін Близько 2/3 обсягу всіх активів банківського сектора становлять міжнародні резерви країни. Така структура активів банківського сектора характерна для країн, що розвиваються та країн з транзитивною економікою. У розвинених країнах резерви не перевищують 20% активів, а більшу частину іноземних активів банківського сектора становлять активи комерційних банків.
  Н а рахунку резервних активів відображаються операції з купівлі-продажу іноземної валюти, золота та інших активів, здійснюваних центральним банком і урядовими органами. Метою цих операцій є не отримання прибутку, а врегулювання незбалансованості платіжних балансів, підтримання курсів певних валют та інші цілі. За рахунок офіційних резервів покривається дефіцит або пасивне сальдо по двох попереднім статтям платіжного балансу - рахунки поточних операцій і руху капіталів. Відбувається це шляхом продажу центральним банком накопичених запасів резервних активів або отримання державою валютних кредитів в інших банках. Зменшення резервів центрального банку призводить до збільшення пропозиції валюти на ринку і відображається в балансі зі знаком плюс. Активне сальдо по рахунках поточних операцій і руху капіталів призводить до зростання офіційних валютних резервів і відображається в балансі зі знаком мінус. Сума сальдо поточного рахунку, рахунку руху капіталу і зміни величини резервів повинна скласти нуль. |
  У реальному житті платіжний баланс може бути зведений з поклади-|
  тельним чи негативним сальдо. Цей результат відноситься до сальдо по двох рахунках: поточних операцій і руху капіталів. Він показує напрямок руху валюти (у країну або з країни) від ведення міжнародної торгівлі і фінансових операцій. Якщо платіжний баланс дефіцитний, то країна отримала менше іноземної валюти, ніж витратила. Розмір дефіциту дорівнює скороченню офіційних резервів. Активне сальдо означає, що держава заробила більше валюти, ніж витратило, в результаті відбулося збільшення валютних резервів. У світовій практиці загальноприйнято критерій тримісячної достатності міжнародних резервів для фінансування імпорту товарів і послуг.
  Макроекономічне призначення платіжного балансу полягає в тому, щоб у лаконічній формі відбивати стан міжнародних економічних відносин даної країни з її закордонними парт-
  494
  Глава 18. Міжнародні економічні відносини
  рами, будучи індикатором для вибору грошово-кредитної, валютної, бюджетно-податкової, зовнішньоторговельної політики і управління державною заборгованістю.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "2. Зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика. Платіжний баланс"
  1.  2. Зовнішня торгівля і зовнішньоторговельна політика. Платіжний баланс
      Зовнішня торгівля - найважливіша форма міжнародних економічних відносин; поряд з міжнародним виробничим, науково-технічним та іншими формами (підготовка кадрів, туризм тощо) співробітництво. Основні форми міжнародного виробничого співробітництва: - спільна координація виробництва і збуту на основі спеціалізації і кооперування; - спільне володіння підприємствами
  2.  Сильніші фінансових потрясінь
      Подібно спадів, фінансові потрясіння так само старі, як сам капіталізм. Тюльпанова манія почалася в Голландії в 1624 р. Вісімнадцяте століття бачив «бум Південних морів» в Англії (коли спекуляція йшла навколо акцій Компанії Південних морів, що мала привілей на работоргівлю і рибну ловлю в Південних морях) і «бум Міссісіпі» у Франції (коли центром уваги була земельна власність у французькій
  3.  Причини (джерела) інфляції
      Причини виникнення інфляції надзвичайно різноманітні. Часто буває важко визначити, яка саме причина викликала інфляцію в кожному конкретному випадку, так як вони завжди існують у якійсь комбінації. Перш за все слід назвати центральний емісійний банк країни, оскільки диспропорційність і незбалансованість державних доходів і витрат, що виражається в дефіциті
  4.  Платіжний баланс
      Істинну картину, що характеризує реальний ефект зовнішньої торгівлі, відображає платіжний баланс країни. Платіжний баланс - ето'вираженное у валюті кожної окремої країни співвідношення між сумою платежів, отриманих з-за кордону, і сумою платежів, переведених за кордон, за той чи інший період (рік, квартал, місяць). I. Рахунок поточних операцій 1.
  5.  Висновки
      1. Світове господарство є система національних господарств окремих країн, об'єднаних міжнародним поділом праці, торгово-виробничими, фінансовими та науково-технічними зв'язками. Це не просто сума окремих держав, а якісно нове утворення, яке функціонує на базі єдиних узгоджених правил і стандартів. 2. Формування і розвиток світового господарства пов'язано з дією
  6.  Терміни і поняття
      Світове господарство Світова економіка Міжнародні економічні відносини Міжнародний поділ праці (МРТ) Теорія абсолютної переваги Теорія відносної переваги Теорія співвідношення факторів виробництва Парадокс В. Леонтьєва Модель «кваліфікованої робочої сили» Модель альтернативних витрат Теорія життєвого циклу товару Концепція незалежності,
  7.  Питання для самоперевірки
      1. У чому ви бачите суть і економічну доцільність світового господарства? Які його основні риси? 2. Що таке міжнародний поділ праці і які теорії МРТ ви знаєте? 3. Охарактеризуйте структуру світового господарства. 4. Що ви розумієте під економічною інтеграцією і інтернаціоналізацією? У чому їх відмінність? 5. Які типи інтеграції та основні види інтеграційних
  8.  Глосарій
      А Абсолютна межа бідності - мінімальний рівень життя, який визначається на основі фізіологічних потреб людини в продуктах харчування, одязі і житло, тобто на базі вартості кошика товарів, достатніх для задоволення основних потреб людини Абсорбційний підхід - кейнсіанський підхід до проблем платіжного балансу, що пропонує для його поліпшення насамперед підвищувати
  9.  9.3. Основні тенденції розвитку світової економіки в 50-70-і рр..
      В економічній літературі 50-і рр.. зазвичай називають "сріблячи-ними", а 60-ті - "золотими", що пов'язано з надзвичайно високими тем-пами економічного зростання. Про це наочно свідчать сле-дмуть дані: Порівняльний аналіз ВНП (США=100%) {foto49} Найвпливовішим з усіх факторів післявоєнного розвитку за-падних країн був феномен так званого "надолуження". "Надолуження" -
  10.  9.4. Сучасний етап розвитку світового господарства
      Сучасний етап господарського реформування обумовлений ря-дом об'єктивних причин. Економічні кризи 1980-1982 рр.. і 1992-1993 рр.. були більш глибокими і тривалими, ніж всі інші циклічні кризи повоєнної економіки. При цьому вони перепливли-талісь зі світовими галузевими, насамперед сировинними і енерге-тичними, і структурними кризами. Серед факторів, що викликають
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний