загрузка...

трусики женские
« Попередня Наступна »

Суб'єктивний джерело вартості


Один з основних тез синтетичної концепції свідчить, що вартість про-продукту, виробленого суб'єктом, повинна компенсувати здійснені ним витрати чинників виробництва. Здавалося б, що при такому затвердження єдиним джере-лом вартості стають фактори виробництва.
Справді, можна подумати, що вихідне рівність (1)
Рсуб=Рмнт,
лежить в основі формування вартості, не містить «жодного атома» корисності і цінності. У витікає з нього вираженні (2)
ССсуб=Рсуб
також не виявляється ніяких видимих ??слідів відносної цінності пцч.т. Виходячи з цього, можна було б припустити, що здатність індивіда до суб'єктивній оцінці цінності блага не є джерелом вартості, а є лише елементом механізму розподілу сукупної вартості ССсуб між товарами, що входять в мінімальний набір, необхідний суб'єкту для компенсації його витрат - Рмнт. Іншими словами, вже рівність (1) визначає величину ССсуб, і в ньому відсутня цінність. І тільки через те, що суб'єкт змушений купувати товари не в єдиному «пакеті» (весь МНТ відразу), а окремо, йому доводиться розподіляти свої ресурси Рсуб між товарами, враховуючи при цьому відносну цінність кожного товару пцч.т. Цю логіку можна спробувати посилити ще одним аргументом: що б суб'єкт не включив до МНТ і якою б цінністю МНТ для нього не володів, на величині ССсуб, яка визначається по (2), це не відіб'ється.
Більше того, виникають сумніви в прийнятому постулаті: згідно йому вартість являє собою результат порівняння витрат факторів виробництва і цінності чу-жого товару, однак у формулі (2) цінність товару відсутня.
На цю логіку перш за все слід зауважити, що обсяг МНТ не "гумовий", він обмежений. У нього входять тільки ті блага, які мінімально необхідні суб'єкту для компенсації витрат його факторів виробництва з урахуванням сформованих стандартів по-требления. Сама обмеженість МНТ за складом і обсягом говорить про те, що цей набір благ має для суб'єкта цілком певну споживчу цінність.
Дійсними-але, він не може погодитися на одержання тільки частини цього набору благ, тобто, частини його споживчої цінності, так як тоді він не зможе компенсувати свої витрати, наприклад, витрати робочої сили. Це стосується не тільки обсягу, але і складу МНТ: суб'єктів незалежно ект адже не включає в МНТ тільки одні огірки, хоча 5 т огірків, якщо виходити винятково з калорійності, цілком можуть замінити собою місячний раціон продуктів.
Очевидно, що, формуючи свій МНТ, суб'єкт враховує цінність входять до його складу благ. (Підкреслимо: тут мова йде не про споживної вартості, а саме про по-корисності і цінності благ). Наслідком цього і є рівність сукупної обмінної цінності ресурсів суб'єкта СОЦсуб та споживчої цінності МНТ СПЦмнт (див. (3)). Тому мінове відношення (1) складено суб'єктом з урахуванням цінності входять до МНТ товарів. Сукупна споживча цінність МНТ присутній і у формулі рас-чета сукупної вартості (2), але, оскільки відносна цінність пцч.т всього МНТ дорівнює одиниці, вона не показана у формулі. Якщо врахувати цю обставину, ми побачимо, що формула (2) нічим не відрізняється від формули (6).
Максимальна кількість власних ресурсів Рсуб, яке суб'єкт готовий віддати за одиницю чужого товару, тобто, вартість Ссуб, безпосередньо визначається цінністю то-вару. Тому є формальне свідоцтво: у формулі (6) цінність (пцч.т) присутня в явному вигляді. Величина Ссуб визначається відносною суб'єктивної (тобто, в поточний момент часу) важливістю даної потреби серед всіх потреб суб'єкта. Задоволення більш важливої ??потреби має більший пріоритет у порівнянні з задоволенням інших потреб. Тому і чужий товар, що задовольняє більш важливу потребу, має бoльшую частку в сукупної вартості ССсуб.
Таким чином, цінність товару бере участь у процесі формування вартості. Отже, здатність індивіда до суб'єктивній оцінці цінності блага є одним з джерел вартості.
Цей висновок відноситься не тільки до індивідуального (формованому суб'єктом), але і громадському меновому відношенню, що виражається в ціні.
Якщо якесь суспільне благо, наприклад, парк або озеро, стає приватною собст-венностью, користування ним з безкоштовного стає платним. Чи означає це, що ми повинні визнати інститут власності одним з джерел вартості?
Право власності відокремлює споживача від блага, що належить виробнику. Інститут власності служить однією з передумов виникнення обміну і, як следст-віє, вартості, але не її джерелом. При натуральному способі ведення господарства продукт не має вартості. Цей приклад показує, що власність не створює, не генерує вартість автоматично.
Отже, джерелами вартості в синтетичної концепції є здатність індивіда до суб'єктивній оцінці цінності блага і фактори виробництва. Обидві субстан-ції в рівній мірі необхідні для формування індивідуальної вартості. У приватно-сти, без витрат суб'єктом належних йому факторів виробництва вартість не утвориться. Це положення діє як панівна тенденція товарного виробництва. Наявні винятки, наприклад, обмін ресурсів, отриманих у спадщину, виграти-ранних в лотерею і т. п., не можуть похитнути основоположний характер цієї тенден-ції. Точно так само індивідуальна вартість відсутня, якщо товаровиробник з якоїсь причини не зацікавлений в обміні, тобто, в чужому товарі, і останній не представляє для нього цінності.
Може бути, виклад проблеми вартості в цій книзі з досить докладно-ного поступово стає нудним. Але зате при цьому є можливість повністю викласти позицію синтетичної концепції і сказати все з обговорюваних питань.
загрузка...
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Суб'єктивний джерело вартості "
  1. 2. Визначення цінності і визначення вартості
    суб'єктивні оцінки споживачів. Ціни є результатом оцінки, що віддає перевагу а перед b. Вони являють собою суспільні явища, так як формуються в результаті взаємодії оцінок всіх учасників ринку. Кожен індивід, купуючи або не купуючи, продаючи або не продаючи, вносить свій внесок у встановлення ринкових цін. Але чим більше ринок, тим менше вага внеску індивіда. Таким
  2. 3. Мінімальні ставки заробітної плати
    суб'єктивних оцінок людей. Застосування більшої кількості та більш якісних інструментів можливо лише остільки, оскільки в наявності є необхідний капітал. Заощадження, тобто надлишок виробництва над споживанням, є необхідною умовою кожного подальшого кроку вперед до технологічного вдосконалення. Саме по собі технологічне знання марно, якщо необхідний капітал
  3. Коментарі
    суб'єктивну реальність, в той час як его розрізняє внутрішнє і зовнішнє. Его називають виконавчим органом особистості, оскільки вона відкриває двері дії, відбирає з середовища те, чому дія повинна відповідати, і вирішує, які інстинкти і яким чином повинні бути задоволені. При цьому его змушене намагатися інтегрувати часто суперечливі команди, які виходять від ід, его і зовнішнього
  4. 6.3. Аналіз руху та забезпеченості основними засобами
    суб'єктивні помилки менеджменту з придбання непотрібних основних засобів, а з іншого - певні об'єктивні зміни в ході навчання, пов'язані, наприклад, зі скороченням плану прийому студентів. У результаті ліквідації основних засобів можуть утворюватися матеріали (запчастини, дрова, металобрухт тощо), які в подальшому використовуються на потреби установи або реалізуються за плату. При
  5. Сукупний попит
    суб'єктивний фактор - «природне чуття», настрій інвестора. Якщо інвестор оптимістично оцінює майбутнє і очікує високої норми віддачі від інвестицій, він буде фінансувати інвестиційний проект. Інвестиційний попит збільшиться, і крива сукупного попиту зрушиться вправо. Якщо в економіці криза, то інвестори налаштовані песимістично щодо своїх майбутніх доходів та інвестиційні витрати
  6. Пролетарська політична економія
    суб'єктивних оцінок в теорії пояснюються витрати виробництва, попит, пропозиція, ціна. Маржиналізм спирається на кількісний аналіз і використовує економіко-математичні методи і моделі. Одним з широко відомих теоретиків математичної школи є Леон Вальрас (1834-1910), швейцарський економіст. Він розробив модель загальної економічної рівноваги, яка має в своїй основі
  7. 1. Економічна думка стародавньої Греції та стародавнього Риму
    суб'єктивної й виводиться з оцінки людьми корисності товару. У самого Аристотеля існувало кілька точок зору на вирішення цієї проблеми. В його працях можна знайти й зачатки трудової теорії вартості, і згадки про те, що в основі пропорцій обміну товарів лежить їхня корисність, і твердження, що порівнянними товари роблять гроші, які є загальною для всіх потребою. Але не будемо
  8. Лекція 8-я Історичне місце марксизму. Переворот в політичній економії
    суб'єктивні факто-ри соціалістичної революції. Зокрема велике значення має вказівку Маркса і Енгельса про економіку перехідного періоду від капіталізму до соціалізму, дане в «Критиці Готської програми». Принципове значення мають окремі положення Маркса і Енгельса про економіку соціалізму і комунізму. В. І. Ленін у роботі «Держава і революція», характе-ризу
  9. Лекція 9-я Суб'єктивізм. Австрійська школа
    суб'єктивну. Що ж вони розуміють під суб'єктивної цінністю? За визначенням Меігера, вона не су-суспільством поза свідомістю людей і зводиться до судження, яке господарюючі люди мають про значення блага. Звідси напів-чає висновок, що ключ до вирішення всіх економічних проб-лем потрібно шукати у вивченні свідомості людини, так як всі економічні категорії існують раніше у свідомості суб'єкта,
  10. Лекція 13-а Економічні погляди А. Маршалла
    суб'єктивними відчуттями, з відомого-вими емоціями і переживаннями. Маршалл розвивав тут теорію англійського буржуазного економіста Джевонса, кото-рий писав, що робочий день можна розділити, з точки зору суб'єктивного відчуття виробника, на три частини: спочатку виробник, що не подолавши ще первісну інерцію, ис-випробовують незручність і утруднення, праця залишає у нього не-
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний