Головна
ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
О.Д. Кузнєцова, І.М. Шапкін. Історія економіки, 2002 - перейти до змісту підручника

Перехід до перспективного планування.

Завершення відновлення і розширення державного (соціалістичного) сектора створили умови і викликали необхідність переходу від річного планування у формі контрольних цифр до перспективного планування. Розробка першого п'ятирічного плану велася починаючи з 1925 р., а в травні 1929 р. він був затверджений.
Перший п'ятирічний план охоплював 1928-1932рр. Цільовий установкою плану визначалась необхідність прагнути до досягнення найбільш сприятливого поєднання таких елементів: розширеного споживання робітничих і селянських мас; розширеного відтворення (нагромадження) у промисловості на основі розширеного відтворення в народному господарстві взагалі; швидшого, ніж у капіталістичних країнах, темпу народногосподарського розвитку і неодмінного систематичного підвищення питомої ваги соціалістичного господарського сектору, що є вирішальним і головним моментом у всій господарській політиці пролетаріату. Було підготовлено два варіанти плану: відправною і оптимальний. Затверджено був оптимальний варіант, а відправною стали іменувати мінімальним, опортуністичних.
Планом передбачалося збільшити обсяг промислової продукції в 2,8 рази при переважному розвитку важкої промисловості; подолати відставання сільського господарства, налагодити його соціалістичну перебудову; забезпечити витіснення і ліквідацію капіталістичних класів і створення економічної бази для побудови соціалістичного суспільства .
Протягом наступних років ряд показників змінювався в бік збільшення, що зробило план практично нездійсненним, навіть незважаючи на високі темпи розвитку виробництва. Проте в січні 1933 р. було оголошено, що п'ятирічний план виконано достроково.
Одночасно придбала визначеність нова система управління, що отримала згодом назву «командно-адміністративної». У 1932 р. ВРНГ було реорганізовано в наркомат, що відав важкою промисловістю. Подальший розвиток системи йшло по лінії розукрупнення наркоматів, особливо інтенсивно в 1938-1939 рр.. До березня 1939 р. їх налічувалося вже 34. Були відновлені колегії наркоматів. Різко зросла чисельність чиновників. Наприклад, за першу п'ятирічку апарат виріс як мінімум в 16 разів.
Необхідність залучення величезних коштів для індустріальних новобудов змушувала, як зазначалося вище, здійснювати їх «перекачування» з сільськогосподарського сектора. В умовах рішучого скорочення приватного сектора в промисловості і торгівлі селянство все більш програвало від нееквівалентного обміну. Це призвело до скорочення посівів і приховування товарного хліба. З темпами індустріалізації, таким чином, виявилися нерозривно пов'язані і темпи колективізації, оскільки в той момент тільки колективне (контрольоване і кероване державою) господарство могло дати збільшення сировинних і фінансових надходжень.
Колективізація почалася в 1928 р. Як першочергове завдання в галузі сільського господарства визнавалося розвиток всіх форм кооперації, а перспективною завданням - поступовий перехід до колективної обробки землі на основі нової техніки (електрифікації). Але не встановлювалися строки, форми і способи кооперування. Відносно експлуататорських класів висувалося завдання їх витіснення економічними методами з метою зниження питомої ваги приватного сектора при можливому його абсолютному зростанні.
Однак при практичному здійсненні цих рішень було допущено відступ від програмних установок, порушені основні принципи кооперації: добровільність, поступовість, матеріальна зацікавленість. Форсована колективізація призвела не тільки до різкого скорочення поголів'я худоби і збору зернових, а й до людських жертв, що досягав 10 млн чоловік. У результаті в роки перших п'ятирічок існувала карткова система постачання населення (до 1936 р.). Проте колективізація створювала соціальну базу для модернізації аграрного сектора, дозволила підвищити продуктивність праці, вивільнити трудові ресурси для інших сфер економіки.
Слід зазначити, що перша п'ятирічка відрізнялася дуже високими темпами приросту промислової продукції, які, хоча і були нижче планових, але значно перевищували темпи приросту продукції в інших країнах.
Програма за загальним обсягом промислового виробництва була виконана на 93-97%, з важкої промисловості - на 108% (за офіційними даними). Однак показники по найважливіших видах промислової продукції в натуральному вираженні виявилися нижче планових.
Необхідно підкреслити також, що перша п'ятирічка з'явилася часом корінної ломки структури промислового виробництва: питома вага важкої промисловості у валовій продукції всієї промисловості піднявся до 53,4% проти 39,5% в 1928 р. Випуск продукції машинобудування і металообробки зріс в чотири рази.
Змінилися і пропорції між основними галузями народного господарства. Питома вага промислової продукції у сукупній продукції промисловості та сільського господарства піднявся з 51,5% в 1928 р.
до 70,7% в 1932 р. Було побудовано 1500 заводів і фабрик. Найбільші серед них: Сталінградський тракторний завод, Горьковський і Московський автомобільні заводи, Уралмаш. З'явилися нові галузі: виробництво пластмас (м. Володимир) і штучного каучуку (м. Ярославль). Були створені нові осередки промисловості на Сході країни (Казахстан, Сибір, Середня Азія).
У системі управління народним господарством відбувалося остаточне оформлення командно-адміністративної системи. Це виразилося в переході до виключно галузевим принципом управління. Розширювалася регламентація господарського життя, адмініструванням охоплювалась вся соціально-економічна структура суспільства.
Підвищенню ефективності суспільного виробництва повинна була сприяти кредитна реформа. У 1930 р. була скасована існувала система відпуску товарів і надання послуг в кредит. Всі короткострокове кредитування зосереджувалася у Державному банку. Був введений такий порядок кредитування, при якому підприємства отримували кошти від банків за планами, складеними трестами, в які вони входили. Передбачалося, що відкриття підприємствам власних рахунків у банку підвищить їх оперативну самостійність. Однак практичне здійснення зазначених заходів призвело до зворотного результату. Кредитування стало здійснюватися «під план», що підривало основи госпрозрахунку. Держбанк за рахунок покупця оплачував за плановою ціною всі рахунки постачальників незалежно від якості та асортименту продукції, а також відшкодовував всі витрати, понесені постачальниками.
Чи не стимулювала розвиток ініціативи підприємств і податкова реформа, хоча замість безлічі податків та видів податкових вилучень до бюджету встановлювалися податок з обороту і відрахування від прибутку.
Другий п'ятирічний план розвитку народного господарства був розрахований на 1933-1937 рр.. В якості основної політичного завдання п'ятирічки висувалася остаточна ліквідація капіталістичних елементів, повне знищення причин, що породжують розподіл суспільства на класи та експлуатацію людини людиною.
Матеріальною основою вирішення цих завдань повинно було з'явитися завершення технічної реконструкції народного господарства: необхідно було створити новітню технічну базу для всіх галузей, освоїти нову техніку і нові виробництва. Основна увага приділялася машинобудуванню і створення потужної енергетичної бази. Керівництво країни в цей час приходить до усвідомлення необхідності наближення планових завдань до реальних можливостей економіки. Тому план за середньорічним приростом промислової продукції визначався у розмірі 16,5% (по оптимальному варіанту першого п'ятирічного плану - понад 20%).
У сільському господарстві головним ставало завершення колективізації та організаційно-господарське зміцнення колгоспів. Передбачалося збільшити виробництво сільськогосподарської продукції в два рази.
Ставилося також завдання підвищення рівня споживання в 2-3 рази на базі значного зростання доходів і зниження роздрібних цін на 35%.
Виходячи з перерахованих завдань обсяг капітальних витрат по всьому народному господарству визначався в 133 400 000 000 руб. замість 64600000000 руб. в першій п'ятирічці. Близько половини всіх капітальних витрат, спрямованих на нове будівництво у важкій промисловості, передбачалося вкласти в східні райони. Це ставило нові, більш складні завдання перед транспортом, відставання якого виявилося в роки першої п'ятирічки. Вантажообіг транспорту повинен був бути збільшений у два рази.
В якості вирішальних умов виконання плану висувалися: 1) розвиток соціалістичного змагання, перш за все Стахановського руху; 2) зростання продуктивності праці (на 63% за п'ятирічку), 3) забезпеченість кваліфікованими кадрами (намічалося підготувати 5 млн працівників масових професій, 850 тис. фахівців середньої і 340 тис. фахівців вищої кваліфікації).
Основні завдання другої п'ятирічки (на відміну від першої) були виконані. Було побудовано і введено в експлуатацію 4500 нових промислових підприємств, досягнуто збільшення валової продукції промисловості в 2,2 рази, продукції сільського господарства в 1,5 рази, середньорічний темп приросту промислової продукції перевищив планове завдання і склав 17,1. Активно проводилася технічна реконструкція господарства. У 1937 р. більше 80% всієї промислової продукції було отримано від нових і повністю реконструйованих підприємств. Значне перевищення планових завдань по збільшенню продуктивності праці в різних галузях дало можливість знизити собівартість на 10,3% (у першій п'ятирічці відзначалося зростання собівартості на 2,3%).
Відбулося зростання доходів громадян: вони підвищилися вдвічі за рахунок збільшення заробітної плати, скасування карткової системи, зниження цін на товари масового споживання.
В результаті виконання другої п'ятирічки СРСР в 1936 р. вийшов на перше місце в Європі та друге в світі за обсягом промислової продукції, хоча за душового виробництва все ще значно відставав від розвинених країн.
Найважливішим підсумком двох п'ятирічок вважалося придбання техніко-економічної незалежності Радянського Союзу, який став виробляти практично всі види промислового устаткування.
У другій п'ятирічці була завершена колективізація сільського господарства: у колгоспи було об'єднано 93% всіх селянських господарств. Колгоспи охоплювали понад 99% всіх посівних площ. Разом з тим форми і методи проведення колективізації позначилися на результатах сільськогосподарського виробництва. Так, посівні площі під зерновими культурами за період з 1932 по 1937 р. зросли лише на 4,8%, відбулося скорочення площ під технічними і кормовими культурами, хоча в порівнянні з першим п'ятирічкою поголів'я худоби збільшилося, продукція тваринництва становила 90% рівня 1913 г .
Нарощування темпів сільськогосподарського виробництва відбувалося багато в чому за рахунок підвищення інтенсивності праці. Так, якщо в 1925 р. в індивідуальному селянському господарстві на одного працездатного доводилося 92 людино-дня роботи на рік, то в колгоспах на одного працездатного в 1937 р. - 185 людино-днів. Зрозуміло, аналізуючи результати розвитку сільського господарства, не можна не враховувати і фактори, що сприяли підвищенню продуктивності праці, і перш за все - функціонування машинно-тракторних станцій, кількість яких в 1937 р. досягло 5518. Вони обслуговували 91,5% колгоспів і з'явилися основою подальшої індустріалізації сільського господарства.
Колективізація істотно відбилася на матеріальному становищі селянства. Це виразилося насамперед у зниженні душового споживання сільським населенням продуктів харчування. Так, споживання на душу населення хліба та хлібопродуктів на рік становило в 1928 р. - 250,4 кг, в 1932 р. - 214,6 кг; картоплі - 141,1 і 125,0 кг; м'яса - 24,8 і 11 , 2 кг; масла - 1,5 і 0,7 кг. У другій п'ятирічці стан стабілізувався: у 1937 р. споживання хліба і хлібопродуктів склало 249,1 кг, картоплі - 97,1 кг, м'яса - 15,8 кг.
Проте слід визнати, що це сталося у вирішальній мірі за рахунок особистого господарства колгоспників, яким з 1933 р. почали продавати худобу на відгодівлю. Тому в 1936 р. валова продукція тваринництва, вироблена в підсобних господарствах, в порівнянні з попереднім роком зросла майже в два рази, або на 744 тис. т, в той час як в колгоспах - на 60%, або на 193,9 тис. т. Вельми показовим факт неухильного зростання державних заготівель у вигляді обов'язкових поставок, натуроплати за роботи МТС, державних закупівель. Темпи зростання заготовок постійно перевищували темпи зростання валової продукції. Більше того, наприклад, якщо середньорічний збір зернових в 1933-1937 рр.. (72900000 т) зменшився порівняно з першим п'ятирічкою (73600000 т), то державні заготівлі і закупівлі зернових (в середньому за рік) зросли в 1,5 рази.
Третя п'ятирічка повинна була стати важливим етапом у вирішенні проголошеної основного економічного завдання - наздогнати і перегнати головні капіталістичні країни по виробництву надушу населення. Виконання наміченої програми передбачало підтримка високих темпів розвитку всіх галузей радянської економіки. Разом з тим необхідно було враховувати на різку зміну міжнародної обстановки, наростання військової загрози. Виходячи з цього п'ятирічний план на 1938-1942 рр.. передбачав більш високі темпи зростання машинобудування, хімічної промисловості, енергетики, металургії.
З метою підвищення обороноздатності нове будівництво намічалося вести переважно в східних районах країни у вигляді підприємств-дублерів.
В цілому виконання завдань п'ятирічки проходило успішно. До середини 1941 р. промисловість довела випуск продукції до 86% плану, вантажообіг залізниць склав 90%, товарообіг досяг 92%. Але не можна не враховувати, що розвиток економіки проходило в умовах посилення адміністративного тиску на виробників. Повністю оформившись, система охопила своєю діяльністю всі сторони життя суспільства і одночасно ставала гальмом розвитку економіки. Друга половина 30-х років відзначена помітним наростанням проблем у господарському житті. У лютому 1941 р. була зроблена спроба визначити методи їх подолання. Знову намічалося повсюдне впровадження госпрозрахункових відносин і ряд інших заходів, але почати їх реалізацію не вдалося.
 Питання для повторення 
 1. У чому суть політики більшовиків у роки громадянської війни? 
 2. Назвіть основні принципи непу. 
 3. Що таке індустріалізація країни за задумом діячів Комуністичної партії? 
 4. Що таке колективізація сільського господарства? 
 5. У чому суть командно-адміністративної системи управління? 
 6. Які завдання були поставлені перед країною в роки першої і другої п'ятирічок? 
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Перехід до перспективного планування."
  1. ТЕСТ "Становлення ринкових відносин в Росії"
      планування розвитку національної економіки? а) Ніде й ніколи; б) У Франції та в інших розвинених країнах, в) При проведенні сучасних економічних реформ. 2. Сутність перебудови можна охарактеризувати як ... а). Зміну моделей суспільного розвитку; б). Перехід до ринку; в) Перехід на тупиковий шлях розвитку країни з короткочасним підйомом в деяких галузях виробництва.
  2. Функція управління - планування
      планування - спирається на інформаційно-аналітичну функцію і також властива будь-якому суб'єкту управління. Планування обгрунтовує і визначає напрямки діяльності системи управління економічним суб'єктом на всіх рівнях ієрархії. Крім того, дана функція визначає цілі, завдання і заходи щодо їх здійснення. Зараз до функції планування ставляться дещо спрощено, вважаючи, що вона
  3. 2.8.5. Принципи планування
      планування. В економічній літературі широко обговорювали принципи планування і називали багато з них: наукова обгрунтованість, безперервність, реальність, напруженість, багатоваріантність та інші. Легше визначити названі принципи, ніж забезпечити їх застосування при розробці планів, що залежить від професіоналізму їх розробників, а також наявних у них засобів. Головним же фактором
  4. Б. Система планування
      планування регіональної маркетингової діяльності? 2. Наскільки ефективно здійснюється прогнозування розвитку різних основних для регіональної економічної системи ринків, товарів і
  5. Глава 19. Бізнес-план та консалтингові послуги
      переходу з початкового стану в
  6. 4. Планування та використання площ
      планування робочих місць та організації виробництва та збирання дозволяє різко скоротити час на транспортування і складальні операції. Наприклад, на авіабудівному заводі "Макдоннел Ейркрафт" в Сент-Луїсі використання такого роду "операційних центрів" дозволило скоротити час складання певних типів обладнання більш ніж в 10 разів при використанні тих же самих інструментів. У
  7. Контрольні питання
      перехідної економіки
  8.  ГЛАВА 6. Бюджетне планування
      планування
  9. Висновки
      планування є найважливішим інструментом раціонального господарювання в ринковій економіці та необхідною умовою залучення зовнішніх інвесторів. 2. У Росії розширюється набір професійних послуг з планування ц управлінню, до яких відносяться насамперед консалтинг і перевірка фінансового стану підприємства (аудит). Ці послуги надаються незалежними фірмами, а також
  10.  Тема 19 Податкове планування на макрорівні
      планування на
  11.  ГЛАВА 19. Витрати бюджету: планування і фінансування
      планування і
  12.  Тема 20 Податкове планування на рівні господарюючого суб'єкта
      планування на рівні господарюючого
  13. Питання для самоперевірки
      переходу до ринкової економіки? 3. Який варіант переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки вибере швидше за все керівництво країни, якщо в ній: важка промисловість представлена лише кількома великими підприємствами; 80% активного населення зайнято в сільському господарстві, в експорті переважають кави і цитрусові? 4. Якими проблемами в перехідній економіці повинне займатися
  14. Варіант радикального переходу до ринку («шокова терапія»)
      переходу передбачає: - одномоментну лібералізацію цін на основну масу товарів та послуг і перехід від державного матеріально-технічного постачання до вільної торгівлі засобами виробництва і предметами споживання. Цей захід призводить до усунення товарного дефіциту і запускає механізми ринкового саморегулювання; - якнайшвидше руйнування колишньої системи централізованого
  15. 4.14. Планування як функція управління медичним підприємством
      плановано і доцільно у фінансовому та оперативному відношенні. Бізнес-план - це план гри. У ньому письмово викладаються цілі, завдання та основні напрямки розвитку підприємства. Залежно від цілей, для яких готується бізнес-план, його конкретний зміст може змінюватись, але слід пам'ятати, що тільки грамотний прогноз потоку грошових коштів дозволить розвиватися
  16. 2.8.3. Технологія планування
      планування залежить від часу, місця об'єкта планування, а також від професіоналізму плановиків. Якість планів залежить від використовуваних методів планування і можливостей технічних засобів їх розробки. Зазвичай виділяють наступні методи економічного планування: 1. Статистичний; 2. Нормативний; 3. Балансовий; 4. Експертний. СТАТИСТИЧНИЙ
© 2014-2020  epi.cc.ua