Головна
ГоловнаЕкономікаТеорія економіки → 
« Попередня Наступна »
В.Я. Иохин. Економічна теорія, 2006 - перейти до змісту підручника

Напрями зміни курсу реформ

Необхідно визнати, що обраний курс соціально-економічних реформ, форми і методи їх реалізації вказують на неможливість управляти народногосподарським комплексом, регулювати соціально-економічні процеси в інтересах переважної частини суспільства, забезпечення стабільності та економічного зростання. Внаслідок руйнування виробничо-технічного апарату, розриву усталених фінансово-економічних зв'язків національна економіка була доведена до стану, адекватного післявоєнного часу, але з набагато більшими негативними соціальними наслідками.
Добре відомо, що загальна «економічна атмосфера», сприятлива або, навпаки, несприятлива для функціонування реального сектора економіки, у вирішальній мірі залежить від державної економічної політики, від набору того інструментарію, за допомогою якого регулюється національна економіка і відбувається вплив на які відбуваються в ній фінансово-економічні процеси. Саме це положення лежить в основі зміни економічних курсів, до якої змушені вдаватися політики і політичні партії, які приходять до влади в умовах депресивного або кризового стану народного господарства.
Перелом двох століть ознаменувався якісно новим випробуванням для російського народу - необхідністю духовної консолідації нації, відродження національної самосвідомості в умовах мінливої геополітичної розстановки сил. Повинні бути створені сприятливі умови для міграційних приток росіян. Це необхідно для накопичення духовних, інтелектуальних і матеріальних сил, що забезпечують національну безпеку Вітчизни.
Росія як світова комора природних ресурсів стає об'єктом прихованої і явної експансії світових сил, тому тільки сильне
у військовому відношенні держава в змозі утримати військово-стратегічну рівновагу, забезпечити самозбереження і рішення геополітичних завдань, що випливають з швидко мінливих ситуації у світі. Посилання на економічні труднощі не можуть служити виправданням для нав'язуваного роззброєння, яке надалі зажадає великих зусиль, щоб заповнити зруйнований військовий потенціал країни.
Подолання фінансово-економічних труднощів лежить в руслі неодмінного зміни курсу реформ у напрямку пожвавлення і розвитку національної індустрії та інших сфер господарської діяльності. Його основою може бути тільки експансіоністська державна інвестиційна політика як умова і реструктуризації національної економіки, та встановлення ринкової рівноваги на базі розгортання пропозиції та зростання доходів. Тому першочерговим завданням стає максимальна мобілізація вільних грошових ресурсів, заощаджень, які в значній своїй частині вилучені з господарського обороту у вигляді іноземної валюти. Це вимагає негайної дедоларизації фінансової системи Росії в інтересах розвитку національної економіки, але не для забивання фінансових проломів у скарбниці уряду. Одночасно повинна бути вирішена і проблема довіри господарських суб'єктів і населення до банківської системи та фінансово-кредитним інститутам, що вимагає від Центрального банку Росії наведення порядку в даній сфері і встановлення жорсткого контролю за їх діяльністю при повній її прозорості.
Формування соціально орієнтованої національної економіки обумовлено необхідністю паралельного функціонування та взаємодії державних, громадських і приватних секторів економіки як рівноправних.
Це припускає повернення незаконно вивезеного за кордон капіталу та відшкодування повної вартості так званих приватизаційних основних і земельних фондів. Требуется
також усунути негативні наслідки приватизації, пов'язані з проникненням іноземного капіталу в стратегічні галузі і виробництва національної економіки, і проводити надалі селективну політику залучення іноземного капіталу, щоб забезпечити національну безпеку країни.
Формування ринкових відносин не може супроводжуватися акцентованим увагою виключно на індивідуальному інтересі, насадженням егоїзму. Це суперечить історичній духовної національної традиції, посиленою громадської психологією людей, що формувалася в радянський період. Історизм виражається в пріоритеті первинних потреб, а не споживацтва, в пріоритетності колективістських та суспільних інтересів. Очевидно, що з розвитком ринкових відносин поряд з посиленням індивідуального інтересу в логіці економічної поведінки повинні бути присутніми мотивації як економічного, так і етичного характеру. Зміцнення саме національної традиції, а не насадження нігілізму є та етична основа, на якій тільки й зможуть сформуватися цивілізовані економічні відносини, адекватні наступаючого століттю, а не похмурому минулого - періоду первинного накопичення капіталу.
Відмова від традиції духовних цінностей, філософсько-економічної етики конституирующей нації російської держави і нав'язування ліберально-демократичної ідеології Заходу найбільш виразно проявляються в орієнтації пошуків російської ідеї. Останнє є не що інше, як спроба підмінити «руськість» «Російський». На противагу російській російська ідея - це реальність, підтверджена всією історією існування російського народу, який вважав своїм завданням формування, розвиток і процвітання Держави Російської. Тільки завдяки російській ідеї, таким властивостям менталітету російської людини, як терпимість, повага до цінностей інших народів, жертовність, совісність і громадянськість, було забезпечено створення великої держави без її поділу на метрополію і колонії.
Росія - багатонаціональна освіту, але це не привід і тим більше не причина для ігнорування народу, на який припадає 85% всього населення нашої країни. Необхідно зрозуміти, що з згасанням конституирующего держава російського народу настане і соціально-політичний, і геополітичний колапс як на російських просторах, так і в світовому масштабі. Теоретизування про національну ідею, менталітеті, в тому числі економічному, поза духовних цінностей російського народу є щось нове, як привід нав'язати оновлений інтернаціоналізм і космополітизм.
Перспективи розвитку людської спільноти і нашої батьківщини вимагають філософського осмислення і тенденцій розвитку матеріальної основи життєдіяльності людини і суспільства.
Очевидно, в господарському житті суспільства самим головним має бути не самоусунення держави від економічних справ, а активне його участь у пожвавленні господарської діяльності, регулюванні та управлінні національною економікою. У якості найважливіших інструментів участі держави в управлінні економічними процесами може бути директивне та індикативне планування, непрямі методи впливу на господарську та фінансову кон'юнктуру і часткове пряме розподіл ресурсів, а також розробка і реалізація загальнодержавних програм розвитку окремих галузей і сфер економіки з встановленням чіткого контролю за досягненням пріоритетних цілей.

Необхідно оголосити пріоритетами підтримку вітчизняної промисловості та сільського господарства, незалежної національної банківсько-фінансової системи і реалізувати їх шляхом створення сприятливого інвестиційного клімату та підпорядкування грошово-кредитної
та фінансової політики інтересам розвитку реального сектора економіки; здійснення структурної перебудови народного господарства; проведення гнучкої політики відкритої економіки з елементами протекціонізму щодо вітчизняних товаровиробників; недопущення обвального банкрутства підприємств і надання підтримки малому підприємництву при надійної його захисту державою від рекету; прийняття гнучкої податкової системи в інтересах активізації виробничої діяльності; відновлення і розвитку виробничо-технічних зв'язків, фінансово-економічних відносин з господарюючими суб'єктами країн - членів СНД.
Висновки
1. Етика і економіка - дві взаємопов'язані, взаємодіють і взаємозумовлювальні складові життєдіяльності людини і суспільства. Тому етика, що уособлює систему духовно-культурних, морально-етичних цінностей, повинна включатися в економіку з метою аналізу найважливішої передумови соціально-економічного розвитку, ігнорування якої не може не викликати відторгнення народом чужої за духом моделі життєдіяльності суспільства.
2. Етика є визначальним компонентом життєдіяльності суспільства і людини, що додає національний колорит, національно-духовну специфіку функціонуючої соціально-економічній системі.
3. Криза західної системи цінностей, що провокує розвиток «суспільства споживання», нові світові тенденції в соціально-економічному розвитку, національно-державні традиції Росії та російсько-православна система цінностей дозволяють намітити ті орієнтири соціально-економічного прогресу, які відповідають вимогам наступаючої технологічної революції і духовно- інформаційного суспільства XXI в.
4. Етика російського народу як конституирующей держава нації визнає праведну власність, а праця не зводиться до засобу забезпечення лише матеріального достатку. Тому нарощування багатства пов'язане і з працею душі людини. При цьому пріоритет віддається духовному багатству, носієм якого є сама людина з її здоров'ям, умінням та навичками, совістю та іншими духовними чеснотами. Це повною мірою кореспондує з концепцією духовно-інформаційного суспільства, в якому визначальною сферою життєдіяльності стає духовне виробництво, а фактором - людський капітал, на чому наполягала з самого початку православна етика.
5. Аналіз соціально-економічного «розвитку» (занепаду) Росії 90-х рр.. свідчить про два кричущих суспільно-політичних фактах. По-перше, «реформатори» від революції здійснювали всю систему ринкових заходів на основі антиринкових принципів. По-друге, ними були повністю проігноровані національні традиції російського народу, дискредитована вся система цінностей конституирующей держава нації.
6. У зв'язку з вищевикладеним необхідно проведення ринкових перетворень в тій мірі і в тих формах, в яких вони вписуються в систему етико-культурних цінностей нації.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Напрями зміни курсу реформ "
  1. 3. Податкова реформа
    Закон про податкову реформу 1986 р. пішов закрупнимі змінами в податковому законодавець-стве, вжитими в 1978 р., 1981 р. і 1982 р., атакож напруженою дискусією і аналізом опо-вої системи професійними економістамі1.Совершенно очевидно, що в майбутньому нас чекають но-ші податкові реформи, оскільки Закон про опо-вої реформу 1986 р. не врегулював ряд крупнихпроблем. У цьому
  2. 43. ГРОШОВІ РЕФОРМИ
    Грошові реформи являють собою глибоке перетворення грошової системи країни, проведене державою у зв'язку з розладом грошового обігу і з метою зміцнення національної валюти, стабілізації грошової одиниці. Основні види грошових реформ: повна або часткова заміна грошових знаків з випуском грошей нового зразка при збереженні їх номінальної вартості; деномінація у вигляді
  3. 2. Програма курсу "ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ"
    Робоча програма з курсу "Історія економіки" складена з урахуванням сформованого на кафедрі досвіду викладання цього курсу, раніше діючих програм по ньому, аналізу наукових досліджень і досвіду викладання цього курсу в вітчизняних та зарубіжних навчальних закладах. У ній розкривається зміст курсу в цілому і окремих його тим з відображенням нових положень, наводиться тематичний план
  4. № 87. Реформи уряду Мейдзі в Японії
    . 1. Військова реформа (заміна самурайського війська регулярної армією). 2. Аграрна реформа (ліквідація державної власності на
  5. Запитання для повторення
    1. У чому сутність валютного курсу як економічної категорії? 2. У чому відмінність реального від номінального обмінного курсу? 3. Який зв'язок валютного курсу і ППС, в чому причини їх розбіжності? 4. Які фактори свідчать про те, що занижений або завищений валютний курс? 5. Чому країни з перехідною економікою віддають перевагу гнучкого валютного
  6. Економічна реформа Л. Ерхарда
    Серед західних прихильників неоліберального напрямку особливий інтерес представляє постать Л. Ерхарда, за безпосередньої участі якого Західна Німеччина наприкінці 40-х рр.. були виведена з кризового стану і в ній були проведені грошова і економічна реформи. Ретельно підготовлена економічна реформа проводилася одночасно з грошовою реформою, реформою цін, перебудовою
  7. Контрольні питання
    1. У чому специфіка економічних реформ в Росії? 2 . Які основні напрямки реформ в Росії? 3. Розкажіть про досвід країн Центральної та Східної Європи, а також Китаю з реформування своєї економіки. 4. Які особливості кожного їх трьох етапів россий-ських реформ? 5. Опишіть соціально-економічну структуру ком-прадорско -корпоративної системи. 6. Які шляхи формування
  8. Тема 7 Економічний розвиток СРСР
    Економіка СРСР в роки НЕПу (1921 - 1929 рр..). Сутність НЕПу. Соціальна еволюція радянського села. Відновлення та перебудова промисловості. Основні суспільно-економічні уклади; використання державного капіталізму, його основні форми. Розвиток системи планування. Грошова реформа 1922 - 1924 рр.. Грошова реформа 1947 року й подальші зміни в грошовій системі. Скасувати
  9. Студент повинен вміти
    : - застосовувати отримані теоретичні знання для аналізу соціально-економічної політики; - використовувати на практиці отримані знання для оцінки результатів проведених економічних реформ; - визначати шляхи вдосконалення управління промисловістю, будівництвом , вдосконалення господарського механізму. У методичних вказівках представлені: пояснювальна записка, плани
  10. Введення
      Аграрна реформа в Росії, пройшовши ряд етапів, була зупинена відсутністю інституційної основи - земельного законодавства. Мета лекції: визначити умови, напрями та результати аграр-ної реформи у перехідній економіці, способи державної підтримки сільського господарства Росії та їх
  11. № 138. Реформи Росії кінця 19 в і їх вплив на формування громадянського суспільства
      . Олександр II (1855-1881) скасував кріпосне право і провів ряд буржуазно-ліберальних реформ в 60-70 рр. 19 століття. 1. Земська реформа вводила початок всесословного виборного представництва в масштабах повіту, губернії. 2. Міська реформа вводила в 509 містах Росії міські думи, які обирали виконавчі органи - міські управи. 3. Судова реформа відображала юридичну думку
  12. Торговий баланс і баланс поточних операцій
      Більш докладно про ці поняття йдеться в гол. 38. Тут будуть проаналізовані лише основні моменти взаємозв'язку торгового балансу і валютного курсу. В цілому між ними існує зворотний зв'язок. Якщо торговий баланс погіршується (збільшується від'ємне сальдо), то це є показником того, що країна більше витрачає грошей за кордоном, ніж отримує, тобто на валютному ринку з боку
  13. № 208. Стабілізаційна програма уряду В. С. Черномирдіна і причини її невиконання
      . У грудні 1992 р. новим главою уряду був обраний колишній керівник газової промисловості СРСР В. С. Черномирдін. З його приходом в ринкові реформи були внесені корективи. Зберігаючи загальний напрямок руху в бік ринку, новий прем'єр зробив ставку на підтримку державних (у тому числі збиткових) підприємств. Особливу увагу було приділено паливно-енергетичного і оборонному
  14. № 117. Реформи Івана Грозного
      . Наприкінці 1540-х років Іван Грозний наблизив до себе гурток правителів - Обрану Раду. З її допомогою цар провів ряд великих реформ: 1. Адміністративна реформа - створення системи наказів, вищих органів галузевого управління. 2. Військова реформа, впорядкувала військову службу бояр, дворян, стрільців, гармашів, козаків. 3. Земська і губна реформи спочатку обмежили, а потім скасували
  15. Глава 13 Макроекономічна РЕГУЛЮВАННЯ ПРИ плаваючий курс
      У попередній главі було показано, що при фіксованому курсі на рівень доходу (випуску) надає найбільший вплив фіскальна політика (за винятком випадку, коли капітал абсолютно не мобільний), а також зміни обмінного курсу, хоча при цьому можливі втрати офіційних резервів. У той же час було відзначено, що використання кредитно-грошової політики при фіксованому курсі
  16. 77. Форми валютної політики
      Існують дві основні форми валютної політики - дисконтна політика та девизная політика. Дисконтна (облікова) політика-це зміна облікової ставки Центрального банку, спрямоване на регулювання валютного курсу і платіжного балансу шляхом впливу на міжнародний рух капіталів, з одного боку, і динаміку внутрішніх кредитів, грошової маси, цін, сукупного попиту - з іншого.
© 2014-2020  epi.cc.ua