Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
Л.М. Горбач, О.В. Плотніков. Міжнародні економічні відносини: Підручник, 2005 - перейти к содержанию учебника

3.2.3. Економічна інтеграція в Латинській Америці

Особливість латиноамериканської інтеграції полягає в прагненні країн вийти із стану периферійності в системі світового господарства, об'єднати, інтегрувати дві національні економіки в єдиний народногосподарський комплекс, посилити рівень взаємопереплетення і взаємопроникнення капіталів двох найбільших країн регіону: США і Канади.
Інтеграція цього регіону в глобальну економіку здійснюється швидкими темпами, особливо в сфері торгівлі і на ринках капіталів, а в Центральній Америці - через міжнародну міграцію.
У кінці 40-х років була організована Економічна комісія ООН для Латинської Америки (ЕКЛА), аналітики якої розробляли концепції структурної перебудови економіки, у тому числі зовнішньоекономічного сектора регіону, реалізація яких дозволяла зміцнювати переговорні позиції цих країн при їх взаємодії із США. Не дивно, що США неодноразово виступали проти ЕКЛА, її рішень і конкретних дій.
У двох наступних десятиліттях в обох сторін (США і Латинської Америки) виникли господарські труднощі, однією з причин яких була дія на них, хоча і різна за глибиною, світової економічної кризи 1957-1958 pp. Реакцією на економічний спад був початок регіональної економічної інтеграції (підписання у 1960 р. Договору Монтевідео і Договору Манагуа), яка свідчить про прагнення країн Латинської Америки спільними зусиллями вирішити нові проблеми й означає своєрідний виклик північному сусіду.
У відповідь на це США приймають у 1961 р. першу комплексну довгострокову (10 років) програму співробітництва з новою, зміцнілою Латинською Америкою - "Союз заради прогресу".
У 80-ті роки в Латинській Америці розпочалось економічне відновлення. За умов торгової і інвестиційної лібералізації зріс імпорт та посилився приток іноземного капіталу. До цього додались значні надходження в казну засобів від приватизації, шо все разом сприяло підвищенню темпів економічного піднесення. Внаслідок цього в країнах регіону посилився рух за здійснення самостійнішої політики у відносинах з США.
США планують до 2010 року різко збільшити свій експорту Латинську Америку, за їхніми розрахунками, він повинен вдвічі перевищити сукупний американський продаж в країни ЄС і Японію.
Для досягнення цієї мети в регіоні необхідна широка і всеохоплююча економічна лібералізація, якої США добиваються всіма можливими засобами.
Характеризуючи інтеграційні процеси в Латинській Америці, неможливо не згадати той факт, що в 1960 році в цьому регіоні паралельно утворилося два торговельно-економічні угрупування: Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ) і Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР). Особливість інтеграційних процесів у Латинській Америці полягає в тому, що вони розвивались шляхом утворення нових угрупувань, а не шляхом приєднання до вже існуючих.
Дещо пізніше через загострення суперечностей на основі ЛАВТ виникло два нових торговельно-економічних угрупування: Лаплатсь-ке (Атлантичне) й Андське (Тихоокеанське).
Країни Андської групи ввели спільний режим регулювання іноземних інвестицій та передачі технологій, а також систему програмування промислового розвитку. У 1981 р. за "Договором Монтевідео-80" замість ЛАВТ була створена Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ), учасниками якої є: Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор. У рамках ЛАІ зберігається поділ на три субрегіональні угрупування: договір басейну Ла-Плати; Андський пакт; Амазонський пакт. Штаб-квартира ЛАІ знаходиться в Монтевідео (Уругвай), а система управління цієї торгово-економічної організації представлена вищим органом - Радою міністрів.
На основі Л аплатської групи в 1991 році був підписаний договір між Аргентиною, Бразилією та Уругваєм, згідно з яким 1 січня 1995 року на території країн-учасниць створено субрегіональне торгово-економічне об'єднання "Меркосур" (Спільний ринок країн Південного Конусу). Пізніше до договору приєднався Парагвай, а асоційованими членами є Чилі і Болівія, що і призвело до швидкого збільшення торгівлі між країнами. Об'єднання охоплює майже 60 % території Латинської Америки, 46 % її населення і близько 50 % ВВП. У грудні 1995 року була підписана Рамкова міжрегіональна угода про співробітництво між Мер-косуром і ЄС.
Мета угоди - поступова лібералізація зовнішньої торгівлі, координація економічної і соціальної політики, встановлення зовнішньополітичного діалогу. Важливою метою спільноти є створення єдиної валюти (потенційна загроза долару).
У 1973 році була заснована Карибська спільнота (КАРИКОМ), яка об'єднала 13 англомовних країн (Антігуа, Барбадос, Гайана, Гренада, Домініка, Монтсеррат, Сент-Вінсент і Гренадини, федерація Сент-Крістофер (Сент-Кітс), Сент-Люсія, Трінідад і Тобаго, Ямайка (Багамські острови входять до спільноти, але не беруть участі в спільному ринку), метою якої є створення спільного ринку і валютного союзу.
З метою фінансування проектів економічної інтеграції було створено МБР. У1965 році Міжнародним Банком Розвитку (МБР) для дослідження економічних проблем та здійснення консультативних функцій був заснований інститут Латиноамериканської інтеграції.
У 1975 році була створена Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС), куди увійшли 26 країн-учасниць, а головною метою угрупування проголосили сприяння економічній самостійності країн регіону.
Більшість із Латиноамериканських інтеграцій діють на основі двосторонніх угод. Так, наприклад, Чилі в 1992 році підписала з Венесуелою угоду про вільну торгівлю, Аргентина і Чилі теж здійснюють двосторонню торгівлю, Болівія і Мексика проводять лібералізацію своєї торгівлі, Мексикою було підписано договір про вільну торгівлю з Чилі, в якому передбачено поетапне усунення всіх бар'єрів у взаємній торгівлі.
Міжнародний клімат характеризується помітною сприятливістю, оскільки наявність ресурсної бази певним чином захищає регіон від конкуренції на світових ринках. У регіоні можливий швидкий ріст, так само як і диверсифікація експорту, внаслідок чого скоротиться роль природних ресурсів і зросте значення середньотехнологічної продукції.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Информация, релевантная "3.2.3. Економічна інтеграція в Латинській Америці"
  1. Розділ III Міжнародна економічна інтеграція
    економічна
  2. Л.М. Горбач, О.В. Плотніков. Міжнародні економічні відносини: Підручник, 2005

  3. Тема 4. Податкова система Сполучених Штатів Америки
    економічному, політичному, воєнному, науково-технологічному - найбагатша і наймогутніша країна сучасного світу, єдина супердержава. Важливо нагадати, що виникнення американської держави безпосередньо пов'язане з податком. Однією з подій, яка підготовила відокремлення англійських колоній у Північній Америці від метрополії був інцидент, що увійшов в американську історію під назвою Бостонського
  4. В.Л. Андрущенко, О.Д. Данілов. Податкові системи зарубіжних країн, 2004
    економічну дію оподаткування в умовах сучасної демократично-правової державності, розглянуто структуру й організацію національних податкових систем країн "Великої вісімки". Залучення численного наукового апарату, в тому числі англомовних джерел, виводить функціональне призначення посібника за межі власне курсу лекцій для студентів фінансово-економічних спеціальностей, робить його корисним для
  5. Розділ V. Міжнародне економічне співробітництво та ООН
    економічне співробітництво та
  6. Розділ II Основні форми міжнародних економічних відносин
    економічних
  7. Розділ І Сутність, середовище і розвиток теорії міжнародних економічних відносин
    економічних
  8. 3.1. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції
    економічні інтеграції - це високий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, за яких процес господарсько-політичного об'єднання країн відбувається на основі міжнародного поділу праці та здійсненні узгодженої міждержавної торгівельно-еконо-мічної політики. Основними факторами, які забезпечують динамічний розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції, є\ - економічний розвиток
  9. Тема 2. Природа, принципи, функції податків
    економічного росту та суспільного добробуту; в) здійснення регулюючих кон'юнктурно-стабілізаційних заходів. Податки були, є і, схоже, назавжди залишаться найважливішим джерелом бюджетних доходів і тим самим - діяльності держави як найважливішої й неодмінної умови існування людського суспільства. Воднораз у всі часи податки - найбільш регулярне й обтяжливе з усіх накладених державою обмежень,
  10. Тема 9. Податкова система Канади
    економічний і фінансовий стан держави. В Канаді найвищий у світі життєвий рівень населення, бездефіцитний в останні роки державний бюджет і разом із тим найбільший серед розвинених країн Заходу зовнішній борг (40% валового внутрішнього продукту). Канада дає приклад непростого, але успішного вирішення проблем міжбюджетних відносин (фіскального федералізму) в країні, що більше нагадує конфедерацію,
  11. 4.5. Фінансово-економічний стан держави
    економічної інфраструктури. Доля державного сектора у виробництві ВВП складає 13%, у тому числі федерального уряду - 4%. В державному секторі зайняті 20 млн. чоловік, із них у збройних силах - 1,4 млн. В 2000 р. із ініціативи президента Джорджа Буша розпочата масштабна податкова реформа. Її оголошена мета - поетапне протягом 10 років зменшення податків на загальну суму 1 трлн. 270 млрд. дол.
  12. 3.2.5. Економічна інтеграція у СНД
    економічних відносин є розвиток інституційних та правових основ СНД. Утворення нових держав визначило організаційно-правові засади Співдружності, які знайшли відображення в Угодах про координаційні інститути, Декларації про дотримання принципів співробітництва та інших документах, прийнятих на початку існування Співдружності. Був створений Економічний суд СНД, який вирішує питання суперечок при
  13. Додаток Б Властивості оподаткування в ретроспективі Історичні епохи і групи країн
    економічних процесів на мікро рівні Поступовий перехід до декларування доходів і майна самими платниками. Прибутковий податок стає "школою клятвопорушення", моральна відраза від неправдивого свідчення доходів зводиться до мінімуму. Період індустріального, постіндустріального та інформаційного суспільства, XX - початок XXI ст.: країни Західної Європи, Північної Америки, Південно-Східної