ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
В.К. Ломакін. Світова економіка, 2002 - перейти до змісту підручника

26.5. Класифікація країн, що розвиваються


Неоднакове становище країн знаходить відображення в їх класифікації на певні групи. Для виділення груп у підсистемі країн, що розвиваються використовуються різні критерії - географічне положення (регіони і субрегіони), рівень промислового виробництва, його частка в експорті, рівень економічного розвитку, здатність до саморозвитку.
Виділяється група нових індустріалізующіхся країн (НІС). До них належать країни з відносно високим рівнем економічного розвитку і суттєвим, що розвиваються, багатогалузевим за структурою промисловим сектором (20% ВВП). Для НІС характерні більш високі темпи господарського розвитку, що перевищують аналогічні показники інших розвиваються і промислово розвинених країн. Провідною галуззю економічного розвитку майже всіх НІК стала багатогалузева обробна промисловість. Основною статтею експорту всіх НІС стали оброблені товари. У 15 країн вони перевищують 50% їхнього експорту.
В економічному розвитку для більшості з них характерні тенденції, властиві зрілій капіталістичній економіці. Йде процес концентрації виробництва і капіталу, формується фінансовий капітал. У найбільш розвинених країнах утворилися ТНК.
НІС в більшості своїй складаються з латиноамериканських держав і країн Південно-Східної Азії. Рівень їх ВВП на душу населення відповідає таким промислово розвиненим країнам, як ПАР, Греція, Португалія. Входження цих країн, що розвиваються в проміжну зону зберігає цілісність світової господарської системи.
Нові індустріалізующіхся країни характеризують тісні зв'язки з фінансовою системою розвинених країн.
Для всіх НІС характерний високий рівень зовнішньої заборгованості провідним розвиненим країнам.
Залежно від рівня економічного розвитку країни, що розвиваються діляться на три категорії: країни з високим, середнім і низьким рівнем доходу. Виділяються також країни - експортери та імпортери нафти, країни з високим рівнем заборгованості.
- До групи країн з високими доходами на душу населення, характерними для промислово розвинених країн, входять Бруней, Катар, Кувейт, Об'єднані Арабські Емірати і ряд інших територій.
- Група країн з середніми показниками ВВП на душу населення ділиться на дві підгрупи: з доходами вище середнього рівня і з доходами нижче середнього рівня. Загалом у цю групу в основному входять нові індустріалізуються країни і країни-нафтоекспортери. У них долається аграрна і сировинна спеціалізація їх економіки, формується диверсифікований промисловий комплекс, виробляється модель пристосування до міжнародних ринків.
- Підгрупу нефтеекспортірующіх країн становлять 19 держав, в експорті яких нафтопродукти перевищують 50%. У ряді цих країн спочатку була створена матеріальна основа, а потім дан простір для розвитку капіталістичних виробничих відносин. У них склався так званий рентний капіталізм.
Значна частина «новітньої» великої буржуазії цих країн - переважно рантьє, що живуть на прибутки не тільки від нафти, а й на операціях з нафтодоларами. Ця група в найменшій мірі пов'язана з національною економікою і концентрується переважно навколо банківських об'єднань, що діють за кордоном.
Чимала частина доходів таких нуворишів перетворюється на скарби, значні кошти витрачаються на придбання новітніх автомобілів, будівництво розкішних вілл.
- Третю групу в світі, що розвивається утворюють країни з низьким рівнем доходу, або бідні країни в яких ВВП на душу населення в 1995 р. не перевищував 750 дол У цю підсистему входить близько десяти азіатських країн переважно з Південної Азії та Індокитаю, а також Гайяна, Гаїті, Гондурас і Нікарагуа з Латинської Америки.
Особливе становище в групі бідних країн займають Індія і Китай, що володіють величезним економічним потенціалом, різноманітної галузевою структурою величезними внутрішніми ринками. В Індії в результаті соціально-економічної еволюції капіталістичний сектор досяг середнього рівня розвитку і подолав основні внутрішні відтворювальні диспропорції.
У Китайській Народній Республіці, що виникла в результаті національно-визвольної і що послідувала за нею громадянської війни 1945-1949 рр.., Була ліквідована феодальна власність, власність компрадорська-бюрократичного капіталу, проведена колективізація сільського господарства, огосударствлена ??середня промисловість у формі спільних підприємств. Внаслідок складної та суперечливої ??індустріалізації промисловість зайняла провідне місце в народному господарстві (17% ВВП в 1949 р.). У 1979 р. КНР, що входила у світову соціалістичну систему, отримала статус країни, що розвивається.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 26.5. Класифікація країн, що розвиваються "
  1. 2. Фактори економічного зростання, їх класифікація
    класифікація носить умовний характер. Відомі такі фактори економічного зростання: екстенсивні та інтенсивні; структурні, організаційні та управлінські; економічні, політичні та соціальні; об'єктивні і суб'єктивні; наукові, технічні, ресурсні, обшие (довготривалі) і особливі (короткочасні), міжнародні, державні та галузеві, матеріальні та нематеріальні та
  2. 1. Сутність перехідної економіки, її головні завдання
    класифікації типів перехідної економіки за масштабами є її вихідним типом. Глобальна перехідна економіка характеризує єдиний процес змін або в масштабах усього світового господарства, або в рамках цивілізації (східної, західної). Звичайно, на розвиток глобальних перехідних процесів визначальний вплив роблять зміни на локальних рівнях, внаслідок яких складаються і
  3. Лекція 10-я Нова історична школа
    класифікації капіталістичної промисловості. На цій класифікації Бюхера зупинявся В. І. Ленін у своїй роботі «Розвиток капіталізму в Росії». За Бюхера існувало п'ять основ-них форм промисловості. Перша - домашнє виробництво, яке він розглядав як чисто натуральне, замкнутий хо-зяйство. Друга - робота на замовлення, коли ремісник вироб-дит на певного
  4. Лекція 14-я Американські апологети найманого рабства. Д. Б, Кларк
    класифікацію буржуазної полі-тичної економії. Зазвичай курс її будувався за тією схемою, ко-торую виробив ще Сей, що розбив політичну економію на розділи: виробництво, обмін, розподіл і споживання. Помилковість цієї класифікації зовсім очевидна. Вона розриває єдиний економічний процес на абсолютно відірвані, ізольовані один від одного акти: виробниц-ство, обмін,
  5. 3. Аналіз зовнішніх активів і зобов'язань країни: приклад Росії
    класифікаційних груп, використовуваних для визначення чистої інвестиційної позиції країни, виступають зовнішні активи та зобов'язання резидентів, різниця між якими і дає шукану величину. Міжнародна інвестиційна позиція містить інформацію, що має важливе значення для аналізу економічного стану країни. Чиста міжнародна інвестиційна позиція країни характеризує стан і
  6. 9.3. Основні тенденції розвитку світової економіки в 50-70-і рр..
    Класифікація є досить умовною, т. к. в дійсності кожна країна з часом може використовувати інструменти, властиві іншій моделі. Так, для Франції було характерно сблі-ються з неоліберальної моделлю, для США, навпаки, з неоетатіст-ської. Проте, розвиток змішаної економіки являє собою поєднання цих трьох моделей. Але їх прояв в конкретній економіці
  7. § 10. Розвиток сутнісних сил людини - вирішальний фактор соціально-економічного прогресу
    класифікацій широко поширена так звана «піраміда потреб» американського вченого А. Маслоу, що виділив в структурі потреб наступні групи: 1) фізіологічні і біологічні потреби (наприклад , голод, спрага і ін), 2) екзистенційні потреби (в безпеці існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності умов життя і т. п.); 3) потреби в соціальних
  8. § 11. Форми суспільного виробництва
    класифікація, з одного боку, відображає історичну послідовність виникнення форм поділу праці, з іншого - ступінь його розвитку в межах окремих національних економік. Безпосередньою основою виникнення і розвитку товарного виробництва та відокремлення товаровиробників є загальне і часткове поділ праці. Ці форми створили великі відокремлені один від одного сфери
  9. § 18. Сутність і структура ринку
    класифікації. Зазначені, категорії населення є учасниками різних типів ринків, розглянутих вище з точки зору диференціації їх об'єктів. Якщо слідувати цій класифікації, то в країнах колишнього СРСР, в умовах дефіцитної економіки значна кількість громадян належало до першої категорії, що в основному відповідає дійсності. Другий важливий суб'єкт внутрішнього ринку -
  10. § 24. Сутність ринкової, соціально-ринкової та змішаної економіки
    класифікації сучасних економічних систем Еволюція ринкової економіки і основні риси сучасних економічних систем. Ринкова економіка (або ринкове господарство) - це система господарювання, що базується на економічному відокремленні її суб'єктів, які користуються свободою вибору способів реалізації своїх економічних інтересів. Розуміючи, що в умовах свободи господарської діяльності та