ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
А.Г. Буйчік. Аналіз еволюції великого монополістичного ринку Італії другої половини XX століття, 2007 - перейти до змісту підручника

2.1.2 Економічне програмування в країні


З початку 1960-х рр.. вся економічна діяльність італійської держави розвивалася на основі середньострокових і довгострокових планів і програм галузевого, регіонального і загальногосподарського значення. Економічне програмування призначене для координування між собою всіх форм державного втручання в економічне життя і є напрямних початком у господарському розвитку країни.
Програмування, чи планування, економіки складалося і розвивалося в Італії протягом усього післявоєнного періоду, йдучи часткових форм до більш широким. Число діяли часткових планів було велике, приблизно 30, які зачіпали значне число галузей економічних зон. На їх здійсненні виділялася переважна частина державних асигнувань на капіталовкладення. Всі довгострокові часткові плани другої половини XX в. розрізнялися за цілеспрямованості, сферам і термінами дії, шляхами і методами фінансування, інструментами їх здійснення. З точки зору фінансування реалізуються плани, які фінансувалися тільки за рахунок бюджетних асигнувань, і фінансувалися частково за рахунок бюджету та шляхом залучення коштів з грошового ринку. В останній чверті XX в. фінансування таких планів йшло шляхом бюджетних асигнувань, за рахунок яких покривалися раніше отримані позики.
У деяких галузях економіки - громадський транспорт і зв'язок, громадські роботи, житлове будівництво - капіталовкладення, що проходили через економічні програми, становили більшу частину здійснюваних у них інвестицій. Автономні підприємства і спеціальні державні установи, займалися реалізацією програм - Cassa di Sud, Gheskal, - витрачали значні кошти на надання субсидій, позик і кредитів компаніям відповідних галузей.
За даними на кінець 1990 р., на реалізацію 33 діяли часткових проектів було зарезервовано 20 000 млрд. лір, було витрачено приблизно 17 500 млрд. лір, тобто 14% національного доходу Італії в той рік. З діяли у другій половині XX в. часткових планів найбільш значним був план розвитку економіки Півдня. На реалізацію цього було плану зарезервовано в цілому 5 млрд. лір, з яких 3700 млрд. лір підлягало використанню р. до кінця 1970 р. Насправді було витрачено 3660 млрд. лір. Капітальні витрати за цим планом, а також капіталовкладення державних підприємств в південних районах становили переважну частину капітальних витрат з метою підйому економіки півдня країни.
Галузеве і регіональне програмування здійснювалося в Італії в рамках середньострокового загальнонаціонального економічного програмування. Вироблення же принципів довгострокового загальнонаціонального програмування вилилася в Італії в тривалу і напружену політичну та ідеологічну боротьбу між різними соціально-політичними силами країни, в ході якої вирішувалося питання про тип програмування в Італії. Якщо порівняти деякі основні контрольні цифри національної економічної програми за 1966-1990 рр.. з реальними статистичними показниками господарського розвитку країни за той період, то можна зробити наступні висновки.
У питанні про зайнятість робочої сили фактичні дані відхилилися від запроектованих:
1) замість запланованого скорочення зайнятості в сільському господарстві в на 1 млн. чоловік вона скоротилася на 1, 9 млн.;
2) замість запрограмованого підвищення зайнятості у всій економіці на 1,6 млн. мало місце її скорочення на 300 тис.;
3) замість стриманого зростання продукту сфери обігу і послуг 5,5% він зростав темпами в 6,2%, стимулюючи зростання цін;
4) у сільському господарстві замість запрограмованого зростання продукції в 3,3% вона підвищувалася темпами в 2,4%.

З огляду на те, що національні економічні програми на 1966-1990 рр.. були спрямовані на досягнення якісних показників розвитку італійської економіки, загальнонаціональне економічне програмування Італії, на думку європейських експертів, на першому етапі свого розвитку не досягло своїх головних цілей. Лише частковий успіх перших національних економічних програм Італії пояснюється тим, що вони представляли собою «Закон-рамку», тобто цілі, які необхідно було досягти при посередніх засобах забезпечення поставлених цілей. Для створення і приведення в дію цих коштів забезпечення і проведення необхідних перетворень було потрібне прийняття парламентом спеціальних законів. Тому на додаток до економічної програмі була розроблена ціла серія законопроектів, частина яких була внесена до парламенту. Однак були прийняті лише деякі з них. Тому національні економічні програми залишилася документами академічного характеру, що містять теоретичні установки з різних проблем програмування. Не отримавши необхідного доповнення у вигляді відповідних законів, вони не стали основою діяльності суб'єктів.
Таким чином, економічне програмування в Італії в другій половині XX в. несло еволюційний і складний характер становлення, коли коефіцієнт продуктивності сягав лише половини. Однак отримані уроки, що вплинули не тільки на економічну, а й соціальну стабільність на півострові, були враховані на рубежі століть і дали потужний поштовх новому розвитку державної економіки.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2.1.2 Економічне програмування в країні "
  1. 1. Необхідність державного втручання в економіку
    економічного і соціального розвитку суспільства. Воно виникло як потреба нації у виконанні певних функцій (в тому числі й економічних), що забезпечують її виживання і розвиток. Держава жодним чином не Являє собою сили, ззовні нав'язаної суспільству. Держава є визнання, що суспільство заплуталося в нерозв'язних суперечностей з самим собою, розкололося на непримиренні
  2. 9. Теоретичні розробки економістів Росії
    економічних поглядів у Росії проходило в тісному зв'язку із загальним рухом науки в інших країнах. Праці і розробки російських учених багато в чому оригінальні; багато положень, обгрунтування, висновки мають не тільки національну, а й значно ширшу значимість. Однією з особливостей економічної думки в Росії є органічний зв'язок теоретичного аналізу з актуальними проблемами розвитку
  3. Галузева і професійно-кваліфікаційна структура
    економічно активного населення, а в сфері послуг - близько 51% (табл. 14.1). Таблиця 14.1. Галузева структура зайнятості в Росії {foto82} Помітна еволюція і в професійно-кваліфікаційному складі робочої сили. Саме поняття «професійно-кваліфікаційна структура робочої сили» неоднозначно. Воно включає три самостійних, хоча і тісно пов'язаних між собою поняття:
  4. 9.3. Основні тенденції розвитку світової економіки в 50-70-і рр..
    Економічній літературі 50-і рр.. зазвичай називають "сріблячи-ними", а 60-ті - "золотими", що пов'язано з надзвичайно високими тем-пами економічного зростання. Про це наочно свідчать сле-дмуть дані: Порівняльний аналіз ВНП (США=100%) {foto49} Найвпливовішим з усіх факторів післявоєнного розвитку за-падних країн був феномен так званого "надолуження". "Надолуження" -
  5. § 25. Причини виникнення ринково-регульованої системи і основні функції держави
    економічною відособленістю спеціалізованих підприємств, то в умовах панування одиничної форми поділу праці кожне з них стає технічно взаємопов'язаним з іншим. Усі виробничі одиниці, навіть ті, які знаходяться в різних країнах, повинні працювати за єдиним технологічним планом, дотримуватися єдиного ритму виробництва, кількісно-якісних характеристик
  6. § 26. Сутність і структура господарського механізму
    економічної системи. Сутність і основні функції господарського механізму Співвідношення господарського механізму з основними елементами економічної системи. При вивченні господарського механізму першочергове значення має з'ясування його місця в економічній системі в цілому і співвідношення з такими найважливішими елементами цієї системи, як продуктивні сили,
  7. § 47. Сутність і методи державного регулювання економіки
    економічного регулювання економіки У XX в. у встановленні рівноваги національного ринку активну участь бере держава, що виконує важливі соціально-економічні функції, використовуючи комплекс економічних і адміністративних важелів. Структура механізму регулювання. Основними елементами механізму регулювання національного ринку в умовах сучасного капіталізму, є: -
  8. § 57. Основні закономірності розвитку економічної системи наприкінці XX - початку XXI в.
    Економічної системи в новому тисячолітті Роздержавлення і приватизація та їх наслідки. Роздержавлення - процес переходу державної власності в недержавні форми - приватну, кооперативну, акціонерну та ін Приватизація - перехід державної власності в руки окремої особистості, максимум сім'ї. Це означає, що роздержавлення - більш ємна категорія, ніж
  9. 3.3. Ринок праці та механізм його дії
    економічного та соціального життя суспільства. До неї відносяться і ринок робочої сили взагалі, і безпосереднє використання трудових ресурсів у суспільному виробництві. На ринку праці реалізується головний фактор виробництва - ресурси праці (робоча сила). Там складається ціна ресурсів праці, визначаються умови її найму, в тому числі величина заробітної плати, умови праці, можливість отримання
  10. 7.3. Методи та інструменти державного регулювання
    економічного, так і неекономічного характеру. Вони поділяються на методи прямого і методи непрямого впливу. До першої групи відносять переважно адміністративні, а до другої - економічні засоби регулювання. Адміністративні методи регулювання економіки досить численні і різноманітні. Вони застосовуються на рівні не тільки центральних, а й місцевих органів влади.
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний