ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
А.Г. Войтов. Економіка. Загальний курс, 2003 - перейти до змісту підручника

1.3.2. Розвинуті капіталістичні країни


У розвинених капіталістичних країнах проживає 25% населення, яке споживає 60% продовольства, 70% енергії, 75% металу, 85% деревини. На них доводиться і переважна частка забруднення природи. Ці країни? найбільш динамічна, панівна сила світової економіки. З них особливе значення мають країни, в яких проживає 10% населення, яке споживає 80% природних ресурсів.
США складають 5% населення світу і споживають 40% добувається в світі сировини. США викидають у воду, грунт, повітря більше 50% всіх забруднюючих продуктів. Продукція зарубіжних філій американських корпорацій дорівнює 80-90% вартості вітчизняного виробництва («друга економіка» США).
Група країн, на частку яких припадає приблизно 10% країн світу, займає лідируюче, панівне становище у світовій економіці. Вони встановили різноманітні інтеграційні зв'язки між собою, в тому числі створили і наднаціональні координаційні органи. Так, наприклад, «сімка» розвинутих країна Заходу (США, Японія, Канада, Англія, Франція, Німеччина, Італія) представляє групу провідних країн світу, лідери яких планомірно узгоджують між собою діяльність у сфері ідеології, політики, економіки.
Капіталістичні країни стали провідними в середні століття в зв'язку зі становленням капіталістичної системи на земній кулі. Ставши метрополіями, ці країни захопили інші країни і перетворили їх на колонії. Цей процес завершився на рубежі ХІХ і ХХ століть освітою колоніальної системи. Метрополії експлуатували колоніальні країни і за їх рахунок забезпечували добробут своїх народів. Монополізація економіки призвела до експансії капіталізму в колоніальні країни, їх експлуатації на основі вивозу капіталу.

Вивіз капіталу являє собою більш розвинене економічне явище в порівнянні з вивезенням товарів. У даному випадку виникають капіталістичні відносини в розвиваються колоніальних країнах. Умови вивезення капіталу залежали багато в чому від політичних відносин між цими країнами. Тому метрополії прагнули перетворити їх на свої колонії. Почалася епоха колоніальних війн між розвиненими країнами за переділ колоній з метою створення максимально сприятливих умов для пограбування народів колоніальних країн. До ХХ століття закінчилося формування колоніальної системи, стався територіальний поділ світу між метрополіями і почалася боротьба за їх переділ, що призвело до двох світових воєн. На цій основі став розвиватися економічний розділ світу між найбільшими монополіями країн Заходу.
У світовому господарстві сформувалися три групи розвинених країн, які стали основними центрами світової економіки, які ведуть боротьбу за панування у світі, за лідерство в світовій політиці та економіці: США, країни Західної Європи і Японія. В останні десятиліття дослідники заговорили і про появу четвертого центру (країни Південно-Східної Азії [країни ПСА]).
ВНП на душу населення в 1950 р. в США був у два рази більше ніж у Європі та в шість разів більше, ніж у Японії. У 1975 р. ВВП на душу населення в Німеччині та Японії склав 83 і 68% від відповідного рівня показників США. З 1973 по 1986 р. Японія розвивається в шість разів швидше, ніж США. Відбувається вирівнювання рівнів розвитку, наприклад, по ВВП на душу населення. Так, розрив між європейськими країнами та США скоротився за цим показником. Спостерігається падіння питомої ваги США у світовій економіці.
У самих США відзначається уповільнення зростання рівня життя з 70-х років. Темпи економічного розвитку країни в останні десятиліття нижче, ніж у Німеччині, Японії, Італії, країнах ПСА. Водночас істотна частка США в ТНК, триває експансія США, прагнуть зберегти своє панування в усьому світі. США є одночасно найбільш затятим прихильником політики вільної торгівлі і найбільш жорстким протекціоністом. Домагаючись від інших відкритості їхнього ринку, США відмовляються від надання багатьом країнам режиму «найбільшого сприяння» у торгівлі і встановлюють надвисокі мита на ринку США. Таку політику США проводили у відносинах з СРСР, а тепер з Росією (хоча і обіцяли її переглянути).
Відбувається транснаціоналізація світової економіки як вищої форми її інтернаціоналізації та інтеграції. Найбільш яскравим інтеграційним процесом можна вважати Європейське економічне співтовариство, що стало початку 1995 року Європейським союзом 15 країн. Тим самим здійснюється гасло Сполучені штати Європи, який був проголошений в ХIХ столітті.
Спостерігається різке посилення Японії, яка перейшла до нової моделі зростання: на зміну імітаційної системі розвитку, заснованої на запозиченні наукового досвіду, відбувається перехід до інноваційної моделі корпорацій, які організують власні дослідження. Ростуть труднощі в просуванні експорту Японії в США і європейські країни. Цю проблему Японія намагається обійти, створюючи свої підприємства і змішані компанії в вище названих країнах.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1.3.2. розвинених капіталістичних країнах "
  1. 2. Ціна обмеження
    розвитком виробництва [Cм. с. 574576.]. Але для країн, які забарилися з прийняттям капіталістичного способу виробництва і відстали в розвитку сучасних методів обробки та виробництва, проблема трудового законодавства має критичне значення. Введені в оману помилковими доктринами интервенционизма політики цих країн вважають, що можуть полегшити долю знедолених народних мас
  2. Додаткова література
    розвинених капіталістичних країн в 80-х рр.. - М., 1989. Дементьєв В., Олевська Є. "План Маршалла": погляд з сьо-ній Росії / / Ріс. екон. журн. 1993. № 1. Західна Європа: парадокси регулювання. - М., 1988. Накамура Т. З історії модернізації Японії - уроки для Рос-ці. - М., 1989. Остапович Г.О соціально-економічному розвитку СРСР на рубе-же 80-90-х років / / Зап. економікі.1998.
  3. 9.4. Сучасний етап розвитку світового господарства
    розвитку. Глобалізація - входження всіх країн залежно від досягну-того рівня розвитку у світове господарство, їх інтеграція і взаємодію, розмивання меж між національними комплексами, образо-вання єдиного економічного простору. Фактори глобалізації: постійне збільшення загальної кількості держав; суперечливі наслідки НТР; виникнення регіональних
  4. § 14. Розвиток товару і товарного виробництва в сучасних умовах
    розвитку товарної економіки і виникнення безпосередньо суспільної форми виробництва Еволюція товару в сучасних умовах. Протягом останнього століття в діалектиці відносин конкретної та абстрактної, приватного та громадського праці з'явилися якісно нові сторони, пов'язані з процесом еволюції товару. Наочне уявлення про це може дати виробництво сучасного
  5. § 69. Основні шляхи вирішення інших глобальних проблем
    розвинених країн в слаборозвинені щорічно перевищує 2 млн т. Значні відходи накопичуються й у Світовому океані, Океанський планктон щорічно поглинає близько 50 млрд т вуглекислого газу, значна частина якого (близько 33 %) осідає на дно. Цей процес істотно впливає на вміст вуглекислого газу в атмосфері планети. Експорт отруйних відходів становить нині понад 3 млн. т на рік.
  6. § 2. ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ
    розвинених капіталістичних країнах (млн. осіб, в середньому за рік) 1961-1970 1971-1980 1981-1989 1990 1991 1992 1993 Всього ОЕСР у тому числі 9,0 16,1 28,0 24,3 18,8 29,6 32,0 США 3,5 5,9 8,4 6,9 6,1 9,4 8,7 Японія 0,6 0,9 1,5 1,3 1,2 1,4 1,7 Західна Європа 4,4 8,0 16,3 14,2 10,3 16,1 18,8 Спостережуваний зараз криза зайнятості в західних країнах викликаний глибокої структурної
  7. § 2. СУЧАСНІ МІЖНАРОДНІ ТОРГОВІ І ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ
    розвиненість зовнішніх економічних зв'язків нашої країни. Характерно, що в 1988 р. зовнішньоторговельний оборот на душу населення склав в США 3200 дол Японії - 3700, ЄЕС - 6600, а в Радянському Союзі - лише 800 дол Цей факт пояснюється тим, що за тривалий період холодної війни торговельні зв'язки нашої країни з країнами Заходу були заморожені. До того ж у нас випускається мало конкурентоспроможної
  8. Тенденція до регіональної інтеграції
    розвинених капіталістичних країн тісне економічне співробітництво держав, що розвиваються не підготовлене достатньою мірою попереднім розвитком продуктивних сил, а викликалося потребами ліквідації техніко-економічної відсталості, можливістю використовувати економію на масштабах виробництва. Дана концепція доповнювалася пропозиціями про створення за рахунок державних
  9. Асимметричность зовнішньоекономічних зв'язків
    розвитку порівняльні переваги, що визначають участь у міжнародному поділі праці, постійно змінюються під впливом науково-технічного прогресу. Це призводить до зміни співвідношення сил і форм взаємодії країн, що розвиваються на світовій арені. Важливу особливість зовнішньоекономічних зв'язків країн, що розвиваються становить їх орієнтація на промислово розвинені країни при низькому рівні
  10. Відтік капіталу.
    Розвинених капіталістичних країн. Ситуація змінилася в 70-80-і роки. Група країн світу, що розвивається включилася в експорт підприємницького капіталу, нерідко випереджаючи становлення в них сучасних форм підприємництва. У другій половині 90-х років на країни, що розвиваються припадало 13% світового обсягу вивозу прямих капіталовкладень. Вивіз капіталу у формі прямих інвестицій в
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний