| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Відновлення та розвиток народного господарства. |
||
|
* Ці заяви викликають сумніви. План 1946-1947 рр.. був виконаний на 100%, 1948 г.-на 106, а 1949 р. - на 102%. Таким чином, загальне перевиконання річних завдань склало всього 8%, що навряд чи було достатньо для виконання як би додаткового річного завдання. Згідно з офіційними даними, вже в 1948 р. обсяг промислового виробництва в СРСР досяг довоєнного рівня, що, враховуючи обсяг руйнувань, було досить непоганим показником. У набагато менш постраждалої Англії цей рівень був досягнутий в 1947 р., у Франції - в 1948 р., у ФРН - в 1950 р. За офіційним повідомленням Держплану - ЦСУ про підсумки виконання четвертої п'ятирічки, валова продукція промисловості в порівнянні з 1940 р. збільшилася на 73% замість 48% по п'ятирічному плану. При цьому важка промисловість збільшила виробництво в два рази (машинобудування - в 2,3 рази), а легка-лише на 23%. Основні виробничі фонди збільшилися на 58%, продуктивність праці в промисловості - лише на 37%. У результаті промислове виробництво розвивалося головним чином на екстенсивної основі. Певні успіхи були досягнуті у впровадженні нової техніки. Було освоєно серійне виробництво більше 300 видів конструкцій верстатів і ковальсько-пресового устаткування. Успіхам у розвитку індустрії, капітального будівництва сприяв не тільки самовіддана праця людей, жорсткий політико-адміністративний пресинг, неодноразове довільне підвищення норм виробок, тривалості робочого дня, а й величезна концентрація ресурсів, досягнута за рахунок «економії »на життєвому рівні народу, сільському господарстві, легкій промисловості та соціальній сфері. Чималу роль зіграли і репарації Німеччини, що склали 4,3 млрд дол в цінах 1938 Вони не тільки забезпечували до половини обладнання для об'єктів промисловості, а й підштовхнули науково-технічний прогрес. Однак при всій своїй значущості репарації та військові трофеї не могли компенсувати відсутність великих іноземних інвестицій, припинення поставок по ленд-лізу і масштабну допомогу СРСР східноєвропейським країнам радянського блоку - Китаю та Кореї. Значні виробничі потужності спочатку вивільнила конверсія. У 1946 р. частка військових витрат у бюджеті знизилася до 24% (проти 32,6% в 1940 р.). Чисельність збройних сил в 1945-1948 рр.. скоротилася більш ніж у 3,9 рази: з 11,4 млн до 2,9 млн осіб. Відбувалося різке падіння військового виробництва. У 1946 р. валова продукція міністерств озброєння та авіаційної промисловості зменшилася відповідно на 48 і 60%. Відбулися зміни в управлінській структурі. У вересні 1945 р. був скасований Державний Комітет Оборони, його функції перейшли до Раднаркому. Деякі військові наркомати були ліквідовані або перетворені в цивільні. У 1946 р. всі вони були перейменовані в міністерства. Система господарських відомств росла і змінювалася. В цілому система управління набула ще більш бюрократичний характер і була адаптована до мирного життя *. * У 1946 р. на базі загальносоюзних наркоматів воєнного часу були створені по два міністерства: для керівництва районами, що зазнали окупації, і для східних районів (вугільна, нафтова, рибна промисловість). Конверсія, однак, була далеко не повною. Вже з 1947 р. спад в деяких військових галузях знову змінився підйомом. В авіаційній промисловості, наприклад, до кінця 1949 р. виробництво досягло рівня 1945 Після війни була прийнята колосальна 10-річна програма розвитку суднобудування *. Хоча повністю вона виконана була, до 1955 радянський ВМФ мав кораблів основних класів в 2-3 рази більше, ніж в 1945 р. Разом з тим він як і раніше залишався флотом переважно прибережної дії. * К 1955 м. передбачалося не тільки відновити всі суднобудівні заводи, а й побудувати 8 нових, спустити на воду 4 важких крейсера, 30 легких, 188 есмінців, 244 тільки великих і середніх підводних човнів, 828 торпедних катерів і т.д. Кращі уми і ресурси були кинуті на створення нових видів озброєнь: ракет, реактивної авіації, радіолокації, але перш за все атомної бомби. Вже в 1949 р. Радянський Союз підірвав першу атомний пристрій, а в 1953 р. створив водневу (термоядерну) бомбу. Великі успіхи були досягнуті і в інших сферах ВПК. У 1947 р. була створена перша радянська балістична ракета дальньої дії. У 1953 р. вдалося створити малогабаритний ядерний заряд, придатний для розміщення на ракетах . З цього ж року у розвитку військово-морського флоту акцент був зроблений на створення атомних підводних човнів. Таким чином, СРСР знайшов ракетно-ядерний потенціал. По суті, до середини 50-х років в СРСР були закладені основи військово-промислового комплексу, що став найважливішою, пріоритетною частиною економіки. Навіть за офіційною радянською статистикою, у четвертій п'ятирічці на зміцнення обороноздатності було виділено 19,8% держбюджету (у першій п'ятирічці - 5,4%, у другій - 12,7 % і за три роки третьої - 26,4%). Успіхи в промисловості, військовій справі базувалися на найжорстокішому адміністративно-політичному натиску на село, на відвертому пограбуванні селян. Натиск на село був порівнянний хіба що з періодом масової колективізації, але тепер основні зусилля партійних, радянських, господарських органів, а також міліції і держбезпеки були зосереджені вже не на створенні колгоспів, а на нещадному викачуванні з них продовольчих і грошових ресурсів. Нерідко, виконавши державний план поставок, колгосп залишався без хліба. Винними в такій ситуації виявлялися голови колгоспів. У деяких районах були засуджені до половини всіх голів колгоспів. Загалом по СРСР в 1945 р. їх було засуджено 5,8 тис. осіб, а в 1946 р. - вже 9,5 тис . чоловік, в основному за роздачу зерна і сільськогосподарських продуктів селянам і зрив державних заготівель. Простим колгоспникам доводилося ще важче. В результаті розгорнутої державою кампанії в 1946-1947 рр.. площа присадибних ділянок селян була скорочена на 10,6 млн гектар. Водночас в 1947 р. середня норма видачі зерна на трудодень була нижче рівня 1940 р. майже в два рази (4,2 центнера проти 8,2 центнера). При цьому в деяких областях норма видачі зерна на трудодень становила менше 300 г, а в деяких колгоспах зерна селянам не видавали зовсім. У наступні роки, незважаючи на деяке поліпшення становища, доходи від колгоспу становили в середньому лише 20,3% грошових доходів сім'ї селянина, а 27,4% колгоспів у 1950 взагалі не видавали грошей на трудодні. Навіть враховуючи деяке підвищення норм видачі продуктів на трудодень, можна констатувати, що виснажлива, часом 15-годинна робота в колгоспі не так забезпечувала селян, скільки давала їм право годуватися за рахунок власного, що скоротився в розмірах присадибної ділянки (причому, за статистикою, колгоспник працював на присадибній ділянці лише 17% відпрацьованого часу). Слід враховувати, що, не маючи паспортів, селяни не могли залишити село, а за невиконання певної норми їм загрожувала судова відповідальність. Таким чином, після деякого «послаблення» в роки війни в радянській колгоспному селі відновилася, причому ще в більш жорсткому вигляді, ніж в 30-ті роки, система примусової праці. Обраний у СРСР варіант форсованого відновлення з опорою на внутрішні ресурси, надконцентрацію коштів у важкій, військової промисловості і страшний голод 1946 поставили десятки мільйонів людей перед проблемою фізичного виживання, що не могло не викликати певного зростання соціальної напруженості. Скасування карток в 1947 р. і конфіскаційних грошова реформа * серйозно вдарили по широким масам, зробивши недоступними для них багато товарів, що продавалися за комерційними цінами. У результаті в 1947 -1950 рр.. ціни на товари знижувалися п'ять разів. Надалі цей процес як би відірвався від його передісторії і відклався у масовій свідомості як сталінський курс на регулярне зниження цін. * Гроші обмінювалися в масштабі 1 до 10. При цьому пропорційний обмін - 1 до 1 - проводився для вкладників ощадкас, що мали внесок до 3 тис. руб., для тих, хто мав внесок від 3 до 10 тис., обмін йшов 2 до 3, а для вкладів понад 10 тис . - 1 до 2. Найбільш постраждали від реформи селяни, які зуміли накопичити за 1941-1946 рр.. деякі суми, але тримали їх у себе, оскільки боялися заявляти про свої доходи. Незважаючи на поступове збільшення номінальною, а почасти й реальної зарплати, навіть у містах рівень життя 1940 був досягнутий тільки в 1951 р., а рівень 1928 р., який, у свою чергу, ледь-ледь наближався до рівня 1913 р., був досягнутий тільки в 1954р. Вкрай загострилася житлова проблема. Таким чином, політичне керівництво СРСР в післявоєнні роки обрало найбільш складний і ресурсномісткий варіант відновлення і розвитку радянської економіки. Він передбачав не тільки автаркической розвиток, з опорою на власні сили, а й був обтяжений курсом на максимальне форсування важкої індустрії та ВПК за рахунок безпрецедентного пограбування села, стримування зростання життєвого рівня населення, розвитку соціальної сфери, легкої та харчової промисловості. Реалізація такого курсу вимагала не просто масштабного позаекономічного примусу, а й масових репресій. У післявоєнні роки в СРСР остаточно сформувався тоталітарний режим і був здійснено повернення до надзвичайної економіці передвоєнного періоду. Наприкінці 40-х - початку 50-х років, як і в роки перших п'ятирічок, початкові, вельми напружені завдання надалі ще більш підвищувалися, економіку і всю країну в цілому знову спонукали жити в наднапруженому, майже фронтовому режимі. У поєднанні з максимальним форсуванням військового виробництва, розгортанням нового витка масових репресій всередині країни, різким загостренням міжнародної обстановки, включаючи тривала війну в Кореї, ці обставини недвозначно свідчили про підготовку Сталіним нового, глобального військового зіткнення з США. Смерть Сталіна 5 березня 1953 зірвала ці плани і різко змінила радянську економічну стратегію. Замість форсованої підготовки до атомного світового конфлікту нове політичне керівництво змушене було вибрати економічну політику, що робила акцент перш всього на вирішенні внутрішніх проблем і виходила з можливості тривалого мирного співіснування різних суспільних систем. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Відновлення та розвиток народного господарства." |
||
|
||