Головна
Економіка
Мікроекономіка / Історія економіки / Податки та оподаткування / Підприємництво. Бізнес / Економіка країн / Макроекономіка / Загальні роботи / Теорія економіки / Аналіз
Головна → Економіка → Макроекономіка → 
« Попередня Наступна »
Л.І. Абалкін. Логіка економічного зростання, 2001 - перейти до змісту підручника

Зростання грошової маси: інфляційний і неінфляційний варіанти

Протягом майже десяти років до початку свого підйому російська (радянська) економіка розвивалася при щорічному скороченні обсягу ВВП. Невеликий його приріст в 1997 р. (0,9%) не змінює загальної картини. Стрімко наростали неплатежі, збільшився обсяг бартеру, різко зросла швидкість обороту грошей, головним чином у фінансово-спекулятивному секторі. Істотно скоротився рівень монетизації народного господарства. І це стало результатом не просто дії якихось об'єктивних факторів, а підсумком серйозних помилок в проведеної фінансової та грошово-кредитній політиці.
Сформовані протягом цього десятиліття стереотипи масової економічного мислення, а також державні підходи до вирішення накопичених проблем виявилися вкрай однобокими і непрофесійними. Вибудовувалася примітивна логіка: зростання грошової маси - єдина причина інфляції. Боротьба з нею, як і з породила її причиною, - головне і вирішальне у фінансовій та грошово-кредитній політиці держави.
З кінця 1999 р. і по даний час російська економіка переживає період економічного підйому. Це дозволяє вирватися з полону інерції і по-справжньому професійно проаналізувати процеси, що відбуваються.
Як відомо, кількість грошей в обігу (М2) прямо пропорційно темпам зростання ВВП (Y) і темпами зростання інфляції (P) і обернено пропорційно швидкості обігу грошей (V):

За останні роки за даними Держкомстату обсяг грошової маси (М2) змінювався таким чином (з 1998 р.
у млрд. руб.):
1 січня 1997 295,2 1 січня 1998 384,5 1 січня 1999 448,3 1 січня 2000 704,7 1 січня 2001 1144,3
Одночасно в 1999 р. ВВП виріс на 3,2%, а в 2000 р. (за уточненими даними) - на 8,3%. Вже тільки ця причина викликала необхідність адекватного збільшення грошової маси для «нормального кровообігу» в народному господарстві. Поступове витіснення бартеру і заміна його платежами у вигляді «живих грошей» також зумовила потребу в додатковій грошовій масі.
Цей процес продовжується і в 2001 році. За останніми даними інформаційного випуску Банку Росії («Економічне та фінансове становище»), в лютому 2001 р. обсяг оплаченої продукції найбільших платників податків та організацій-монополістів у промисловості в порівнянні з лютим 2000 зріс на 37,5%, у тому числі грошовими засобами - в 1,6 рази. Триває тенденція до зростання частки розрахунків, здійснюваних коштами: в лютому 2001 р. вона склала 76,9%, що на 9,9% вище, ніж у лютому попереднього року.
Цілком очевидно, що відповідний цим процесам зростання грошової маси відповідає нормальним умовам розвитку ринкової економіки і ніяк не впливає на темпи зростання інфляції.
В результаті сталися змін знизилася і швидкість обігу грошей (знаменник дробу), за оцінкою Держкомстату: з 8,3 в 1999 р. до 7,5 рази в 2000 году1. Це також стало фактором зростання грошової маси, які не носять інфляційного характеру.

Проте, і в 2000 р., і на початку нинішнього 2001 інфляція зростає, причому більш високими темпами, ніж передбачено в бюджеті. Її підвищення відбувається в результаті зростання комунальних платежів і тарифів на послуги природних монополій, а за системою зв'язків - і на продукцію суміжних з ними галузей. Тут наочно проявляється дія примітивно понятого дерегулювання економіки, відхід держави з сфери контролю над цінами. Створюється враження, що організатори економіки хочуть забути про те, що природні монополії тому так і називаються, що їх у принципі усунути неможливо.
Зустрічаються міркування про те, що в грошову масу треба нібито включати і гроші, збережені населенням «під матрацами», не мають якихось наукових підстав. Ці запаси є вираз недовіри населення до влади та її політиці. Самі ж по собі ірраціональні заощадження не є ні капіталом, ні (у строгому значенні) грошима, оскільки реально не виконують притаманних їм функцій.
Стає все більш ясним і примітивізм оцінок, пов'язаних з побудовою односторонньої логіки: зростання грошової маси - єдина причина інфляції. Насправді зростання грошової маси та підвищення рівня монетизації народного господарства можуть бути як неінфляційним, так і інфляційним фактором економічного зростання.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Зростання грошової маси: інфляційний і неінфляційний варіанти "
  1. Способи фінансування дефіциту державного бюджету
    зростання грошової маси є чинником збільшення сукупного попиту і, отже, обсягу виробництва. Збільшення пропозиції грошей обумовлює на грошовому ринку зниження ставки відсотка (здешевлення ціни кредиту), що стимулює інвестиції і забезпечує зростання сукупних витрат і сукупного випуску,> по-друге, дану міру можна здійснити швидко. Зростання грошової маси відбувається,
  2. 1. Необхідність державного втручання в економіку
    ространеніе на всіх громадян, освічене громадська думка - єдиний засіб перешкодити фізиократичного деспотизму виродитися в особистий. Підприємства громадського характеру також зазначені фізіократами в числі функцій держави - хіба добрий господар-власник не повинен передусім провести дороги в своїх володіннях, тому що хороші шляхи і канали дуже корисні для
  3. Причини (джерела) інфляції
    зростання маси грошей в обігу і, отже, до зростання цін; мілітаризація економіки, бо зростання військових витрат - одна з головних причин хронічних дефіцитів держбюджету і збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття яких випускаються паперові гроші . Крім того, мілітаризація економіки виснажує ресурси суспільства, цивільні галузі починають відставати, зростання
  4. Типи і види сучасної інфляції
    зростання цін на кінцеві продукти, який поступово поширюється на фактори виробництва , причому зростання цін на останні не встигає за зростанням цін на першій. Зрозуміло, якими б причинами не були викликані початковий зростання цін, він негайно впирається в межі, обумовлені фактичним обсягом грошової маси. Іншими словами, саме по собі збільшення попиту породжує не стільки інфляцію,
  5. Соціально-економічні наслідки інфляції
    зростання цін. Скорочуються реальні цінності особистих заощаджень. Найгірше тим, хто тримає заощадження у вигляді готівки. Кожен новий виток інфляції скорочує масу товарів, які міг би придбати споживач на наявні у нього заощадження. У дещо кращому становищі опиняється власник акцій, найменший збиток несуть ті, хто встиг помістити заощадження в нерухомість і матеріальні цінності.
  6. Теоретичні підходи до грошово-кредитній політиці
    зростання попиту на гроші пов'язаний з інфляційними процесами, доречною буде жорстка політика підтримки грошової маси, що відповідає вертикальній чи крутий кривої пропозиції грошей . Якщо необхідно ізолювати динаміку реальних змінних від несподіваних змін швидкості обігу грошей, то, ймовірно, краще виявиться політика підтримки процентної ставки, пов'язаної безпосередньо
  7. § 3. ІНФЛЯЦІЯ
    зростання цін товарів і в третьому випадку - падіння курсу національної валюти, по відношенню до іноземних грошових одиниць, що зберіг колишню реальну вартість або знецінилися в меншому ступені. В умовах золотого монометаллического звернення інфляція означала порушення закону грошового обігу, що визначає потрібне кількість грошей для обслуговування актів купівлі-продажу товарів. Це
  8. § 3. Макроекономічна нерівновага
    зростання йде наче по прямій траєкторії (випуск продукції збільшується пропорційно зростанню виробничих факторів), б) стан нерівноваги (незбалансованості), коли господарський розвиток випробовує коливання в динаміці виробництва. Саме такий стан найбільш характерно для макроекономіки. Що ж являють собою економічні коливання, зокрема, що піддається
  9. § 3. ЗМІШАНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ
    зростання, найбільша зайнятість (в західні країни притягувалася додаткова робоча сила із слаборозвинених країн) і значний підйом добробуту населення (рівень життя зріс в 2-4 рази). Однак нового "дихання" вистачило тільки до середини 70-х років. У 1973-1974 рр.. сталося абсолютно незвичайне явище. Приріст промислового виробництва на Заході призупинився, хоча в
  10. § 1. ФІНАНСОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
    ространеніе отримали монетаристської і неокейнсианская концепції, які обгрунтовують різні способи ефективного впливу грошового обігу, кредиту та державних фінансів на господарський розвиток. В основі поглядів монетаристів лежить кількісна теорія грошей. Як ми вже з'ясували, ця теорія пояснює рівень товарних цін змінами кількості грошей: чим більше грошей
© 2014-2022  epi.cc.ua