§ 7. РОБОЧИЙ ЧАС І ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ
Робочий час осіб, які працюють за наймом, регулюється трудовим законодавством, відповідно до якого тривалість нормального робочого тижня становить 40 год, а для неповнолітніх та осіб, що працюють у важких умовах, - 36 год на тиждень. Для деяких категорій працівників, зайнятих на особливо важких роботах, встановлюється менш тривалий робочий тиждень.
При обліку робочого часу основними одиницями є людино-годину і людино-день. На практиці застосовуються і більші одиниці часу, такі, як людино-місяць і людино-рік, але вони еквівалентні показниками середньооблікового числа працівників за відповідні періоди.
Відпрацьованим людино-годиною є 1 година роботи працівника на своєму робочому місці. Відпрацьованим людино-днем вважається явка працівника на роботу і той факт, що він приступив до роботи незалежно від тривалості робочого часу.
У статистиці враховується кілька фондів часу.
Календарний фонд часу розраховується як в людино-днях, так і в людино-годинах. При визначенні календарного фонду часу в людино-днях він дорівнює сумі облікової чисельності працівників підприємства або організації за всі календарні дні періоду (місяця або року), а при визначенні в людино-годинах - фонд в людино-днях слід помножити на середню нормальну тривалість робочого дня , яка визначається за формулою середньої арифметичної зваженої виходячи з нормальної тривалості робочого дня, встановленої для кожної категорії персоналу.
Календарний фонд часу являє собою так зване располагаемое час, який, природно, не може бути використане у виробничій діяльності. Календарний фонд складається з людино-днів явок на роботу і неявок на роботу з усіх причин. Виходячи з цього календарний фонд (але тільки в людино-днях) може бути визначений як сума людино-днів явок і неявок з усіх причин. Календарний фонд використовується для визначення середньооблікової чисельності працівників.
Календарний фонд часу включає час, що припадає на встановлені за законом щорічні чергові відпустки працівників, а також вихідні та святкові дні.
Якщо з календарного фонду відняти людино-дні, що припадають на вихідні та свята, то можна визначити табельний фонд часу.
Якщо в свою чергу з табельного фонду відняти людино-дні, що припадають на чергові відпустки, то отримаємо максимально можливий фонд робочого часу. Максимально можливий фонд робочого часу представляє собою робочий час, яким може розташовувати підприємство або організація при стовідсотковій явці працівників, тобто це час, теоретично призначене для роботи.
Час, теоретично призначене для роботи, складається з фактично відпрацьованого робочого часу протягом нормального періоду роботи (урочний час) і робочого часу, не використаного протягом періоду.
Статистика фактично відпрацьованого часу базується на визначенні, яке міститься в Резолюції про статистику відпрацьованого часу, прийнятої 10-й Міжнародною конференцією статистиків праці, і є міжнародною статистичної нормою.
Статистика реально відпрацьованого часу повинна включати:
а) години, фактично відпрацьовані протягом нормального періоду роботи;
б) час, відпрацьований понад нормального періоду роботи і зазвичай оплачуване за ставками, що перевищують нормальні ставки (понаднормові години роботи);
в) час, витрачений на робочому місці на такі види робіт, як підготовка робочого місця, ремонт, догляд і підготовка обладнання, заповнення квитанцій, карток, накладних;
г) години, проведені на робочому місці під час простоїв з причин тимчасової відсутності роботи, зупинки обладнання, нещасного випадку, або час, проведений на робочому місці , протягом якого не було вироблено жодної роботи, але за яке була проведена оплата на основі контракту про наймання;
д) час на короткі періоди відпочинку на робочому місці, включаючи перерву на чай.
Слід зазначити, що згідно з міжнародним стандартом фактично відпрацьований час включає:
по-перше, час простоїв, коли працівник перебував на робочому місці, але не працював за різноманітним технічним або технологічних причин. Час простоїв означає втрату робочого часу в разі присутності працівника на робочому місці. У багатьох національних статистиках воно не включається до фактично відпрацьований час. У Росії цілоденні простої (тобто коли працівник з'явився на роботу, але з різноманітних причин технічного чи технологічного характеру не приступав до роботи) не враховуються у складі відпрацьованого часу при підрахунку фондів часу як у людино-днях, так і в людино-годинах . Внутрішньозмінні простої, коли працівник не працював тільки частину робочого дня, не враховуються при визначенні фондів часу в людино-годинах;
по-друге, надурочний час. Оскільки це час, який відпрацьовано понад час, теоретично призначеного для роботи, то воно повинно завжди враховуватися окремо. Слід звернути увагу і на той факт, що надурочних часом є не будь-який час, яке відпрацьовано на даний час понад нормально встановленої тривалості робочого тижня (або робочого місяця). В даний час поширені графіки гнучкої роботи, згідно з якими працівник на свій розсуд може (у певних лімітах) варіювати тривалістю робочого дня, тижня, місяця. У цих умовах переробка понад встановленого законом або трудовим угодою робочого часу в одному періоді компенсується вільним часом в іншому періоді або навпаки.
Робочий час, не використане протягом періоду з поважних причин, складається з неявок через хворобу, навчальних відпусток, виконання державних і громадських обов'язків та інших неявок, передбачених законом.
До причин невикористання робочого часу відносяться адміністративні відпустки та робота в режимі неповного робочого дня або неповного робочого тижня за рішенням адміністрації, а також трудові конфлікти.
Повну інформацію про фонди часу і їх використанні можна отримати з балансу робочого часу (табл. 4.4).
На рівні підприємства баланси робочого часу доцільно складати щомісяця. Детальна класифікація напрямків невикористання часу з поважних причин і причин втрат робочого часу дозволяє узгодити виробничу програму з тими реальними ресурсами робочого часу, якими можна розташовувати, грунтуючись на даних про структуру використання робочого часу в той чи інший період.
На основі даних балансу можна розрахувати показники використання фондів часу.
Таблиця 4.Баланс робочого часу
| Фонди часу | Використання робочого часу |
| 1. Календарний фонд часу 2. Святкові та вихідні дні 3. Табельний фонд часу час (стор. 1 - стор 2) 4. Чергові відпустки |
6. Фактично відпрацьований час 6.1. Фактично відпрацьований урочний 6.2. Відпрацьоване надурочний час 7. Час, не використане з поважних причин 7.1. Неявки через хворобу (включаючи неявки через нещасні випадки на виробництві) 7.2. Відпустки по навчанню чи професійну підготовку 7.3. Відпустки за сімейними або особистими обставинами 7.4. Виконання державних обов'язків 7.5. Інші неявки, передбачені законом 8. Адміністративні відпустки 9. Втрати робочого часу 9.1. Неявки з дозволу адміністрації 9.2. Прогули 9.3. Цілоденні простої 9.4. Внутрішньозмінні простої 10. Припинення роботи з причини трудових конфліктів |
| 5. Максимально можливий | 11. Разом відпрацьований і не вико-фонд часу (стор. 3 - стор.4) ванне з усіх причин робочий час (стр.6 + стор.7 + стор.8 + стор.9 + + стор.10) 12. У тому числі в межах урочного часу (стор.11 - стор 6.2) |
Коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу дорівнює:
де Тф - фактично відпрацьовані години в урочний час (стор. 6.1 балансу);
Ти в. ф - максимально можливий фонд робочого часу.
Даний показник використовується для аналізу використання робочого часу на підприємстві та в окремих його підрозділах, а також часу на підприємствах галузі.
Коефіцієнт використання табельного фонду часу дорівнює:
де Тт.ф. - Табельний фонд часу.
Табельний фонд часу доцільно застосовувати для зіставлення рівнів використання робочого часу при міжгалузевих порівняннях. Використання для цих цілей коефіцієнта Кив. небажано, оскільки тривалість чергових відпусток для працівників, зайнятих у різних галузях, вельми різко відрізняється.
Коефіцієнт використання календарного фонду дорівнює:
де Тк.ф. - Календарний фонд часу.
Цей коефіцієнт використовується як для аналізу і зіставлення ступеня використання робочого часу на рівні підприємств, галузей та економіки в цілому, так і при міжнародних порівняннях використання робочого часу.
Тривалість чергових відпусток і кількість святкових днів у тих чи інших країнах істотно різняться (наприклад, тривалість максимально можливого фонду часу в розрахунку на одного працівника, який працює за наймом в Японії, перевищує цю ж тривалість у розрахунку на одного працівника в Швеції більш ніж на 20%). Тому застосування коефіцієнтів використання максимально можливого фонду та табельного фонду призводять до значних похибок.
Для оцінки використання робочого часу розраховується коефіцієнт використання робочого періоду, що дорівнює:
де Дф - середнє число днів, відпрацьованих одним працівником за період;
Дн - число днів, які повинен був відпрацювати один працівник за період по режиму роботи підприємства.
Середнє число днів, відпрацьованих одним працівником, визначається як відношення загального числа відпрацьованих людино-днів до середньооблікової чисельності працівників.
Для характеристики використання робочого дня розраховується коефіцієнт використання робочого дня, який дорівнює співвідношенню між фактичною тривалістю робочого дня і середньої встановленої тривалістю робочого дня. При цьому слід мати на увазі, що за даними обліку відпрацьованого часу можна отримати дві характеристики середньої фактичної тривалості робочого дня. Середня фактична тривалість робочого дня визначається як співвідношення між відпрацьованими людино-годинами і відпрацьованими людино-днями, а середня фактична урочна тривалість робочого дня - як співвідношення між фактично відпрацьованими людино-днями в урочний час і фактично відпрацьованими людино-днями.
При аналізі ступеня використання робочого дня застосовується саме фактична урочна тривалість робочого дня:
де Кр.д. - Коефіцієнт використання робочого дня;
tфу - середня фактична урочна тривалість робочого дня;
tн - середня встановлена тривалість робочого дня.
Використовуючи коефіцієнти використання робочого періоду і робочого дня, можна розрахувати інтегральний показник використання робочого часу
За допомогою інтегрального коефіцієнта визначається питома вага загальних втрат робочого часу, частина з яких є цілоденні, а частина - внутрізмінних.
У зарубіжній статистиці регулярно розраховується показник, харак-, теризует фактичну середню тривалість робочого тижня, який застосовується при аналізі економічної кон'юнктури.
Середня тривалість робочого тижня може бути розрахована як відношення кількості відпрацьованих людино-годин працівниками за Тиждень до їх середньооблікової чисельності за цей тиждень. Оскільки в Росії підприємства і статистичні органи збирають інформацію на базі місячних даних, то середня фактична тривалість робочого тижня може бути визначена як відношення кількості людино-годин, відпрацьованих у середньому одним працівником за місяць, до кількості робочих тижнів у цьому місяці.
Інформація про фактичну тривалість робочого тижня повинна надаватися всіма державами, які ратифікували Конвенцію про статистику праці, і це є однією з причин, по якій і в Росії слід мати дані про фактичну тривалість робочого тижня по основних галузях економіки.
На підприємствах і в галузях, які працюють у змінному режимі, розраховуються також показники змінності, що характеризують використання змінного режиму, а також використання робочих місць, якими володіє підприємство: коефіцієнт змінності, коефіцієнт використання змінного режиму, коефіцієнт використання робочих місць у найбільшу зміну та інтегральний показник використання робочих місць. Ці показники обчислюються звичайно для категорії робітників на певну дату або за календарний період.
Коефіцієнт змінності, розрахований на певну дату, дорівнює:
При обчисленні коефіцієнта змінності за календарний період він дорівнює:
Приклад. Підприємство працює в 3-змінному режимі. За червень робітниками в 1-у зміну відпрацьовано 8800 людино-днів, в 2-у - 5500 і в 3-ю - 2000 людино-днів, число робочих днів по режиму роботи підприємства 20, число робочих місць - 500.
Коефіцієнт змінності буде дорівнює:
Коефіцієнт використання змінного режиму визначається як відношення коефіцієнта змінності до числа змін при режимі роботи підприємства С:
На розглянутому підприємстві він дорівнює:
тобто змінний режим використовується лише на 61,7%.
У тому випадку, якщо в найбільш заповнену зміну використовуються не | всі робочі місця, то розраховується коефіцієнт використання робочих мecm у найбільшу зміну (Кирм). При розрахунку на певну дату він визначається за формулою:
При розрахунку за календарний період він дорівнює:
У нашому прикладі
тобто і в найбільшу зміну робочі місця використовувалися тільки на 88%.
Інтегральний показник використання робочих місць визначається як добуток коефіцієнта використання змінного режиму на коефіцієнт використання робочих місць у найбільшу зміну:
У нашому прикладі
К=0,617? 0,88? 100=54,3%.
Робочі місця на даному підприємстві в червні використовувалися на 54,3%.
В останні роки інтерес до статистики використання робочого часу безперервно зростає. Про це свідчить той факт, що на 14-й Міжнародній конференції статистиків праці (1987 р.) і 15-й конференції (у 1993 р.) обговорювалися проекти міжнародних статистичних норм в галузі статистики використання робочого часу. Прийняття міжнародного стандарту в цій галузі намічається на 16-й Міжнародній конференції статистиків праці, яка відбудеться в 1998 р.
Вітчизняна статистика робочого часу ще недавно була однією з кращих національних статистик. Методологія та класифікація робочого часу у вітчизняній статистиці вивчалися і використовувалися при проведенні статистичних робіт у цій області як зарубіжними національними статистичними службами, так і організаціями пред --- Прийматель і трудящих. В останні роки в статистиці робочого часу відбулися негативні зміни. З форм статистичної звітності стали зникати одна за одною позиції, які дозволяють проаналізувати причини і величину невикористаного робочого часу. У формах статистичної звітності, що подаються підприємства-Мі в 1996-1997 рр.., Фігурує тільки одна причина невикористання робочого часу - число людино-днів адміністративних відпусток і число людино-годин, не відпрацьованих працівниками, які працювали неповний робочий час з ініціативи адміністрації.
Статистичні дані про використання робочого часу продовжують зникати. Так, наприклад, якщо в статистичному збірнику Держкомстату Росії «Основні показники зі статистики праці» є дані про використання робочого часу, коефіцієнтах змінності, то в наступних виданнях статистичного збірника (Праця та зайнятість в Росії: Стат. Зб. - М., 1995) вони вже відсутні.
Однак в умовах економічного спаду, коли загострюються соціальні протиріччя і зростає напруженість, особливо необхідні докладні дані про використання робочого часу для соціальних партнерів (організацій підприємців і трудящих), оскільки підприємці не завжди дотримуються трудове законодавство: не в повному обсязі надають чергові відпустки, відмовляються від надання належних за законом навчальних відпусток, порушують положення про встановленої тривалості робочого тижня, не укладають колективних трудових угод з трудящими. Відсутність достатньої інформації про використання робочого часу не дозволяє відстежувати і контролювати ці процеси.
Інформація, релевантна "§ 7. РОБОЧИЙ ЧАС І ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ"
- 4. Планування та використання площ
робочого простору і раціональне розміщення робочих місць на цьому просторі необхідні тому, що в ході спільної роботи всі члени групи повинні знаходитися в постійному контакті. Змінюється і схема руху деталей, що переміщуються більшою мірою по колу, а не вздовж, як на традиційному складальному конвеєрі, Раціональне планування робочих місць і організації виробництва і - 13.5. Використання робочої сили
робочої сили визначається особливостями соціально-економічного розвитку, змінами в технологічній базі виробництва, демографічної обстановкою. У зв'язку з цим положення на ринках праці, адаптація робочої сили до мінливих умов відтворення складається в підсистемах світового господарства з різним ступенем інтенсивності і має свої - Роль транспорту
робочої сили. Фрахтові ставки і відносні ціни на різні товари виступають важливою умовою використання засобів виробництва і робочої сили. Безсумнівна роль транспорту в забезпеченні економічного зростання. Збільшення виробництва продукції залежить від зростання випуску та спеціалізації, що вимагає більше сировини, великих розмірів ринку і більшого обсягу транспортної роботи. Тому транспорт - Глава 13 Населення і робоча сила у світовому господарстві
робочої сили залучають до себе зростаючу увагу фахівців, політиків і громадськості. Причини цього полягають у тому, що демографічна ситуація, становище з використанням робочої сипи, що складаються в окремих країнах і регіонах, в чому впливають на стан і перспективи їх економічного і соціального розвитку, на розстановку економічних і політичних сил в регіональному та - Глава 11. Ринок робочої сили і заробітна плата
робоча сила і її вартість. Заробітна плата, її форми і функції. Реальна заробітна плата, доходи населення і їх використання У процесі функціонування підприємств між власниками і безпосередніми виробниками формуються певні економічні відносини, встановлюється рівень оплати робочої сили, відповідні форми заробітної плати. Найважливішими суб'єктами таких - Висновки
робочої сили - одна з найважливіших форм міжнародних економічних відносин, яка відображає процес інтернаціоналізації світових господарських зв'язків. 2. У процесі безперервного переміщення трудових ресурсів сформувався світовий ринок робочої сили з наступними основними центрами: США, Західна Європа, Близький Схід, Латинська Америка. 3. Використання іноземної робочої сили викликає - Перший крок до розуміння такого роду рішень - поняття граничного продукту робітника.
робітника. Коли число робітників зростає з 1 до 2, випуск булочок зростає з 50 до 90, отже, предель-ний продукт другого робітника становить 40 булочок; якщо наймається ще один працівник, випуск булочок зростає з 90 до 120, таким чином, граничний продукт третього робочого дорівнює 30 булочкам. Зауважте, що зі зростанням числа робочих граничний продукт убуває. Пре-слушну - Теорія додаткової вартості
робоча сила ». На відміну від класиків, які вважали, що товаром виступає сама праця, Маркс стверджує, що робітник продає не праця, а робочу силу, тобто свою здатність до праці. Як і всякий товар, робоча сила, по Марксу, має споживчу вартість і вартість. Вартість цього товару відповідає вартості життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили, а ось його - Марксизм про особливості ринку праці
робоча сила »і фізичного капіталу. Якщо робоча сила в процесі праці створює вартість, то всі інші види ресурсів лише переносяться на нову вартість самою працею. Це кардинально відрізняє робочу силу від всіх інших ресурсів, забезпечує її ключове значення в суспільному виробництві. Крім того, марксисти думають, що ринок робочої сили, хоча і підкоряється загальним ринковим - Глава 14. Трудові ресурси
робочої сили, так і безпосереднє використання трудових ресурсів у суспільному виробництві. На ринку праці отримує оцінку вартість робочої сили, визначаються умови її найму, в тому числі величина заробітної плати, умови праці, можливість отримання освіти, професійного зростання, гарантії зайнятості і т.д. Ринок праці відображає основні тенденції в динаміці зайнятості, її основних - Контрольні питання і завдання
робочої сили? Що включає в себе це поняття? Які основні причини сучасної міграції робочої сили? 2. Охарактеризуйте основні напрямки сучасного переміщення робочої сили. 3. Які основні наслідки міграції робочої сили для країни-експортера? Як міграція робочої сили відбивається на державному бюджеті країни? 4. Як наявність іноземних робітників відбивається на економіці і - Технічна підсистема
робочих місць і роль працівників. 4. Планування та використання площ. 5. Професійна підготовка. 6. Використання фінансових коштів і