| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Переддень кінця |
||
|
Лише деякі передбачали закінчення «золотого зростання». Ще менше людей на планеті хотіли вірити в швидкий прихід нестабільності. Правлячому класу Росії майбутнє здавалося безхмарним. Маси трудящих тішили себе економічними ілюзіями. Уряд підігрівало їх, обіцяючи, що нафта продовжить зростати, а економічний підйом покращить життя населення. Майже ніхто в країні не вірив більше в те, що економіка може падати. Інститут глобалізації соціальних рухів (ІГСО) виявився в числі перших сформулювали загрозу. Попередження ИГСО прозвучало в грудні 2007 року, менше, ніж за два місяці до початку першої хвилі падіння на біржах. Оцінка ситуації була дуже обережною. Приблизно через півтора, максимум, два роки російську економіку очікував серйозну кризу, до такого висновку прийшли співробітники Інституту. Причиною зупинки зростання вітчизняної економіки і, можливо, затяжної депресії повинен був послужити загальна криза світового господарства. Він прогнозувався набагато раніше: вже в 2008 році. Яка збільшує моментом для Росії загрожувала стати її експортно-сировинна орієнтація. Падіння цін на нафту, неминуче при скороченні виробництва, повинно було паралізувати найбільші вітчизняні компанії і привести до обвалу всього внутрішнього ринку країни. Про наближення світової економічної кризи говорив цілий ряд фактів. Зростання виробництва в «нових промислових країнах» повинен був, перш за все, обслуговувати споживання в багатих США та ЄС. Однак у зв'язку з винесенням з цих «старих промислових країн» багатьох виробництв в них неухильно знижувалася реальна заробітна плата, посилювалася тенденція до неповної і нестабільної зайнятості. Якщо за часів «соціальної держави» 1949-1969 років політика зайнятості, що проводиться урядами, в поєднанні з високими допомогою з безробіття забезпечувала стійкий попит при стабільному життєвому рівні, то в сучасній західній економіці навіть в працюючих сім'ях характерною зробилася тенденція до нестабільності доходів. Почасти протягом першої половини 2000-х років це компенсувалося зростанням споживчого кредитування, але до кінця десятиліття заборгованість сімей в США і Британії досягла критичної позначки. У Сполучених Штатах наростав криза неплатежів - «народний дефолт», в ході якого приватні особи затримували або припиняли виплати за банківськими кредитами. Таким чином, ресурс підтримки споживання за рахунок банківського кредитування, охопленого кризою, опинявся практично вичерпаним. З іншого боку саме споживче кредитування (часто вже не здатне за рахунок відсотків покрити інфляційні витрати банків) стало наслідком перенагромадження капіталів, які нікуди стало вкладати. Набирали оборот спекуляції цінними паперами, посилювалася інфляція. Розраховуючи на прибуток від продажу акції, банки і багато компаній приховували збитки і зниження рентабельності. Незважаючи на ці негативні симптоми в світовому господарстві, російська економіка зберігала в останні місяці 2007 року високий рівень приросту ВВП. За підсумками року він склав 8,1%. Вітчизняний внутрішній ринок розширювався, а приплив іноземного капіталу в сферу виробництва створював додатковий грунт для позитивних прогнозів. Проте стан буму на російському ринку було викликано не тільки високими цінами на енергоносії, але також вичерпаністю можливостей багатьох інших ринків. Розраховуючи на стабільний розвиток в найближчі роки, російські корпорації збільшували свою заборгованість іноземним банкам. У свою чергу іноземні банки охоче кредитували російських корпоративних клієнтів, навіть не маючи чіткого уявлення про ефективність їх бізнесу (в якості гарантії виступав не стільки достовірна інформація про перспективи конкретної російської компанії, скільки загальна позитивна оцінка перспектив російського ринку). У разі зміни господарського зростання глибокою кризою, покрити заборгованість російських компаній не зміг би ніякої стабілізаційний фонд держави. Фахівці ИГСО припускали, що виграшне становище внутрішнього ринку Росії дозволить країні затриматися на порозі кризи більше року. Однак політика влади, спрямована на здешевлення робочої сили, зруйнувала цю можливість колосальної емісією рубля. Росія проводжала 2007 рік і зустрічала 2008 одним і тим же - інфляційним зростанням. Визріває криза повинна була відкритися відразу, як тільки загальне товарне перевиробництво зробилося б очевидним. Це повинно було спричинити знецінення курсували на ринку паперів. ИГСО попереджав: як тільки відбудеться велике падіння цін на енергоносії, вітчизняна економіка опиниться в кризі, перехідному в тривалу депресію. Ніяких механізмів запобігання кризи або її пом'якшення у нинішньої російської влади не існувало. Кремлівські мрійники бачили майбутнє виключно в рожевому кольорі. Власті не намагалися структурно переорієнтувати економіку країни, зробивши її не так залежною від сировинного експорту. Вони навіть відмовилися від плану інвестувати кошти стабілізаційного фонду країни, що нараховував кілька сот мільярдів доларів, в розвиток інфраструктури. Ця сфера слабо цікавила сировинні монополії, оскільки їхні основні ринки збуту лежали за межами Російської Федерації. Криза обіцяв для Росії стати особливо важким, але повірити в це не прагнули навіть ліві. Численні групи залишили висновки товаришів з ИГСО без уваги. Інтерес лівих запізнився щонайменше на 8-9 місяців. Тільки восени з'явилися перші політичні декларації, в яких мова йшла про світову кризу. Світову економіку готувався охопити не просто черговий циклічна криза надвиробництва, але і криза всього способу експлуатації периферії. Вихід з нього капіталізму мав опинитися можливим лише ціною великих соціально-економічних змін, технологічною революцією і, можливо, відмовою від повсюдного застосування вуглеводневого палива. Для Росії він загрожував зміною влади і радикальною зміною всієї структури управління державою. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Переддень кінця " |
||
|
||