| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
48. «Перебудова» радянської економіки та її підсумки (1985-1991 рр..) |
||
|
Квітневий пленум ЦК КПРС 1985 вперше розкрив наявність в Радянському Союзі соціальних та економічних проблем. М.С. Горбачов зазначив, що в країні назріла критична обстановка. Особливо важко було сільському господарству, втрачають до 30% своєї продукції. Щорічно при транспортуванні і заготівлі худоби втрати становили 100 тис. т продукції, овочів - 1-1,5 млн т, а риби - 1 млн т. На цьому пленумі було запропоновано активно взятися за технічне переозброєння і модернізацію виробництва, насамперед за прискорений розвиток машинобудування, на яке покладалися певні надії як на основу всього переозброєння народного господарства. Звідси і пішла так зване прискорення. У 1986 р. була прийнята програма «Інтенсифікація-90», в рамках якої передбачалося випереджаючий розвиток технологічної галузі в 1,7 рази по відношенню до інших галузей. Така інвестиційна диспропорція призвела до занепаду непріоритетних промислових галузей. Радянський уряд в травні 1985 р. видав постанову «Про заходи щодо подолання пияцтва і алкоголізму», намагаючись таким способом вирішити завдання з дисципліни праці та ін Щорічно планувалося скорочувати виробництво горілки і лікеро-горілчаної продукції на 10% , а безпосередньо до 1988 р. повинен бути припинений випуск плодово-ягідних вин. У теорії передбачалося, що вжиті заходи допоможуть підвищити якість і продуктивність праці. Але практика показала, що такі заходи збиткові. Держава втрачала величезні гроші в результаті вирубки садів і виноградників і майже повної зупинки винно-горілчаного виробництва. У країні були загублені унікальні сорти винограду. Страждали навіть садівники-любителі. З економічної точки зору ефект від реформи був явно негативний, тим більше що пияцтво не зменшилася, а навпаки, зросла. Тільки народ вживав вже не якісні заводські напої, а дешевий тіньової самогон. За 4 роки реформи держава недоотримала до бюджету 63 млрд руб. На XXVII з'їзді КПРС в 1986 р. держава прийняла ряд соціально-економічних програм, спрямованих на проведення нової структурної та інвестиційної політики («Житло-2000» тощо). У тому ж році був прийнятий і не настільки успішний Закон про держриймання. 19 листопада 1986 відбулося прийняття Закону СРСР «Про індивідуальну трудову діяльність». Це було важливим і рішучим кроком для радянської держави, колишня ідеологія якого начисто відмітала створення будь-яких приватних, спільних підприємств. 5 лютого 1987 було видано Постанову «Про створення кооперативів з виробництва товарів народного споживання», згідно з яким держава планувала за допомогою кооперативів залатати пролом, що утворився у виробництві цих товарів, яка утворилася на держпідприємствах. 26 травня 1988 прийнятий ще один доленосний Закон СРСР «Про кооперацію в СРСР». Згідно нього кооперативи могли займатися будь-яким не забороненим видом діяльності (у тому числі торгівлею). 13 січня 1987 Радою Міністрів СРСР було прийнято постанову № 48. По ньому дозволялося створення спільних фірм, учасниками яких були радянські організації та представники зарубіжних організацій. З постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 11 червня 1987 № 665 «Про переведення підприємств і організацій галузей народного господарства на повний госпрозрахунок і самофінансування», а також прийнятим 30 червня 1987 Законом СРСР «Про державне підприємство (об'єднання)» розпочався новий етап в радянській економіці. Тепер підприємства після виконання держзамовлення могли реалізовувати свою продукцію за ринковими цінами. Разом з тим активно скорочувалися державні міністерства та відомства. Трудові колективи державних підприємств отримали право самостійного вибору керівництва, впливаючи тим самим на зміну оплати праці. Але підвищення заробітної плати було зовсім не забезпечено присутністю відповідного обсягу товарів на споживчому ринку. Політика самофінансування на основі госпрозрахунку проникала в усі галузі народного господарства. У країні наростала дефіцит бюджетних коштів. У 1985 р. він склав близько 18 млрд руб., В 1986 р. вже понад 51 млрд руб. Виникненню дефіциту сприяли війна в Афганістані, трагедія Чорнобильської АЕС, горбачовська антиалкогольна кампанія і скорочення валютних надходжень. Збільшення грошової емісії призвело до того, що повсюдно з прилавків магазинів став зникати товар (включаючи найнеобхідніше - мило, цукор, тютюнові вироби та багато іншого). Щоб хоч якось вирішити проблему, влади вводили талони і картки покупця на продукти харчування (на курей, цукор, тютюнові вироби, масло, крупи та ін.) У 1989 р. новий уряд СРСР очолив Н.І. Рижков. До складу уряду увійшли до 20 докторів наук і кандидатів наук, 8 академіків і членів-кореспондентів АН СРСР (Академії наук СРСР). Орієнтоване на проведення економічних реформ і нові принципи управління (число галузевих міністерств скоротилося майже на 40%) уряд Н.І. Рижкова висунуло концепцію переходу до регульованої ринкової економіки, розроблену «комісією Абалкін». У результаті виступу в Кремлі Н.І. Рижкова в московській торгівлі склалася надзвичайна ситуація - у місті був розпроданий місячний запас вершкового і рослинного масла, тримісячний запас борошна млинців, крупи було реалізовано в 8 разів більше звичайного. Скуповувалася навіть сіль, якою було продано не 100 т, як зазвичай, а цілих 200. На тлі загальної тривоги за майбутнє по Радянському Союзу пройшла хвиля мітингів, гасла якої рясніли від вимог не підвищувати ціни. М.С. Горбачов, пообіцявши стабілізувати ціни, відклав проведення реформи і направив уряду програму на доопрацювання. Постанова Верховної Ради СРСР «Про концепцію переходу до ринкової економіки» і «Основні напрями щодо стабілізації народного господарства і переходу до ринкової економіки» від 1990 передбачали поступову децентралізацію і демонополізацію, перехід державної власності у приватну , установа банків та акціонерних товариств, становлення приватного підприємництва. У тому ж 1990 р. уряд Н.І. Рижкова було відправлено у відставку, а Рада Міністрів СРСР перетворений в Кабінет Міністрів СРСР, очолив який прем'єр-міністр В.С. Павлов. В результаті діяльності нового керівництва країни ціни залишилися регульованими, правда, з 2 квітня 1991 вони дворазово збільшилися. Протягом 23-25 січня 1991 р. був проведений обмін 50 - і 100-карбованцевих банкнот на купюри нового зразка. У 1991 р. радянська економіка перебувала в глибокій кризі. Спад виробництва і заборгованість по заробітній платі підприємств своїм працівникам досягли небувалого розмаху. Дефіцит бюджету становив до 30%, а зовнішній борг СРСР оцінювався в 103 900 000 000 дол Країна переживала нелегкі часи. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 48. «Перебудова» радянської економіки та її підсумки (1985-1991 рр..) " |
||
|
||