| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
3. Основні показники оцінки економічного зростання і розвитку національної економіки: ВВП, ВНП |
||
|
Для цих цілей до 1980 р. в СРСР використовувалися дані про сукупному суспільному продукті і національному доході. Вони були необхідні для визначення зведеного показника балансу народного господарства (БНХ). Для його розрахунку використовувалася трудова теорія вартості, а в якості сфери, у якій виробляється національний дохід, розглядалися галузі матеріального виробництва. Так як цей показник допускав подвійний рахунок, то він не дозволяє оцінити реальний стан національної економіки. У цьому зв'язку в другій половині ХХ в. економічно розвинені країни, крім СРСР, відмовилися від його використання для оцінки стану та рівня розвитку національної економіки. В якості еквівалентного замінника показника «сукупний суспільний продукт» (СОП) був розроблений інший показник - «валовий національний продукт» (ВНП). Його використання на практиці відноситься до 1953 р., коли він став основою системи національних рахунків (СНР), яка дозволяла провести актуальне і об'єктивне порівняння рівня розвитку різних національних економік. Сьогодні цю систему оцінки стану національної економіки використовують більш ніж 100 країн світу, вона широко використовується ООН в якості основного макроекономічного показника. ВНП відображає сукупну вартість обсягу благ, вироблених в національній економіці, на певному часовому проміжку, зазвичай за рік. Показник ВНП відображає такі особливості, як: 1) ліквідація повторного рахунку. Враховується виключно сукупна вартість кінцевих вироблених благ. Для цього з розрахунків виключається вартість проміжних благ - благ, використовуваних для виробництва інших благ. Дотримання цього параметра вимагає, щоб на кожному окремому етапі розрахунку ВНП застосовувалася виключно додана сукупна вартість - ринкова вартість блага, виробленого певною організацією, за винятком зовнішніх витрат на ресурси; 2) використання фінансового вираження результатів діяльності національної економіки замість натурального вираження. Це дозволяє оцінити в єдиному фінансовому показнику результативність діяльності господарюючих суб'єктів з різних напрямків; 3) введення показника ВНП, що характеризує вартість не тільки вироблених товарів, а й послуг у національній економіці. Облік результативності виробництва нематеріального сектора економіки дозволяє більш повно і об'єктивно оцінити її стан. Показник ВНП виключає додану вартість - витрати, необхідні для створення певного блага, наприклад транспортні витрати, оплата праці співробітників, амортизація. У ВНП не включаються такі вартісні показники: 1) трансфертні платежі, наприклад виплати з соціального забезпечення та страхування. Це пов'язано з тим, що вони робляться на безоплатній основі і не можуть бути винагородою; 2) вартісна оцінка операцій з цінними паперами, так як вони не говорять про реальний результаті економічної діяльності; 3) сукупна вартість проданих по комісії товарів. Зазвичай розрахунок ВНП проводиться двома основними способами: 1) підсумовуванням усіх витрат на кінцевий продукт; 2) складанням всіх фінансових доходів від виробництва на певному проміжку часу. Одночасне використання цих двох методик розрахунку дозволяє підвищити об'єктивність показника ВНП, виключити можливість його спотворення. Методика розрахунку ВНП в результаті складання витрат виходить з поділу витрат на певні групи - зазвичай їх виділяють чотири: 1) споживання. Це фінансове вираження всіх придбаних благ (товарів і послуг) як для короткочасного, так і тривалого використання; 2) інвестиції, що включають фінансове вираження виробничих капіталовкладень, витрат на капітальне будівництво, кількісний приріст товарних запасів господарюючих суб'єктів . У цей показник включаються капітальні вкладення в основний капітал і вартісна оцінка капіталовкладень на придбання машин, необхідних для забезпечення виробничого процесу. Він відображає витрати господарюючих суб'єктів, які не належать державі, а також те, що вони перебувають у власності осіб, які перебувають на території певної країни. Інвестиції іноземних господарюючих суб'єктів з розрахунку виключаються; 3) витрати держави. Це сукупна вартість благ (товарів і послуг), що купуються державними і муніципальними органами влади для забезпечення своїх потреб, у фінансовому вираженні; 4) чистий експорт. Це фінансове вираження різниці обсягу імпорту та експорту національної економіки. Якщо національна економіка закуповує більше благ в іншої держави, то вона робить прямі вкладення в іноземну економіку. У цьому зв'язку використовується поняття негативного і позитивного сальдо експорту національної економіки. При використанні методики розрахунку ВНП за доходами підсумовується у фінансовому вираженні сукупна додана вартість. Для цього проводиться додавання сукупних доходів господарюючих суб'єктів, відсотка, оплати праці, амортизації, непрямих податків. Методика розрахунку ВНП за доходами включає додавання таких елементів, у фінансовому вираженні: 1) амортизація. Це фінансове вираження сукупної вартості, відрахувань, необхідних для придбання засобів виробництва. Цей показник розраховується як різниця між обсягом чистих і валових інвестицій, зроблених у рамках національної економіки; 2) непрямих податків, складових проміжне значення між ціною реалізації товару і його собівартістю; 3) оплати праці співробітників, одержуваної в результаті складання сукупних заробітної плати, різних премій, а також відрахувань з заробітної плати на користь держави; 4) доходів від ренти. 5) відсотка. Це сукупна вартість всіх відрахувань за використання капіталу; 6) прибутку господарюючих суб'єктів. Це сукупне фінансове вираження тільки тієї частини прибутку, яка залишається у господарюючого суб'єкта після оплати праці співробітників і внесення необхідних обов'язкових платежів на користь держави. Цією прибутком господарюючі суб'єкти мають право розпоряджатися на свій розсуд, спрямовуючи її на різні потреби, наприклад, на розвиток і збільшення масштабів виробництва; 7) доходів власників. В результаті складання всіх перерахованих елементів виходить тотожність системи національних рахунків. Для того щоб максимальної об'єктивно відобразити ВНП, його роблять максимально незалежним від зміни цін. Вибирається певний базисний рік, а всі інші розрахунки проводяться при співвіднесенні з цінами з цього року. У результаті обчислюють реальний ВНП - сукупна вартість всіх вироблених в національній економіці благ в цінах, співвіднесених з базисним роком. Разом з ВНП для визначення стану національної економіки використовуються наступні показники: 1) чистий національний продукт (ЧНП). Він обчислюється в результаті вирахування з ВНП вартості всіх амортизаційних відрахувань; 2) національний дохід (НД). Обчислюється в результаті вирахування з ЧНП сукупних непрямих податків у фінансовому вираженні. Починаючи з 1990 р. в якості основного показника функціонування національної економіки в Росії використовується такий показник, як валовий внутрішній продукт (ВВП). Він визначається щорічно державним комітетом за статистикою РФ. ВВП являє собою сукупну вартість усіх благ, вироблених в національній економіці, незалежно від національної приналежності власника господарюючого суб'єкта. Цей показник є доповнюючим до ВНП і характеризує результативність економічної діяльності на всій території національної економіки. Він не враховує національну приналежність господарюючого суб'єкта, а ВНП виключає з розрахунку доходи, отримані громадянами країни при економічної діяльності в іншій країні. При об'єктивному розрахунку показник ВВП і ВНП не може відрізнятися більш ніж на 1%, в іншому випадку при їх розрахунках допущені помилки, або ж деякі показники свідомо спотворено. ВВП і ВНП використовуються для визначення стану національної економіки. З їх допомогою можна визначити економічний потенціал країни, а також темпи і основні показники росту і розвитку національної економіки. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 3. Основні показники оцінки економічного зростання і розвитку національної економіки: ВВП, ВНП " |
||
|
||