| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.1. З історії розвитку торгового підприємництва в Білорусі |
||
|
У Європі торгівля в У-ХШ століттях здійснювалася в основному купецькийпрошарок великих міських поселень. Додатковим поштовхом до розвитку міжнародної торгівлі послужили відкриття Америки і морського шляху до Індії. На території Білорусі торгівля з'явилася і розвивалася в цей час в тісній взаємодії з князівствами розташованими на території Київської та Московської Русі як шлях з «варягів у греки». У цей період часу великими торговельними центрами був Київ, Москва, Псков, Полоцьк і Новгород. Крім купців, об'єднаних в гільдії, у внутрішній торгівлі Білорусі та Росії брали участь ремісники, селяни, служиві люди, дворяни, бояри, а також монастирі. Купці в цей час активно торгували з польськими, чеськими, німецькими землями, балтійськими країнами, Золотий ордою, Візантією, країнами Сходу. Торгівля між окремими князівствами мала важливе значення для утворення спочатку Київської Русі, а потім Російської централізованої держави. Невеликі місцеві ринки стали об'єднуватися в один всеросійський товарний ринок. У ХШ-ХУ11 століттях Білорусь входила до складу Великого Князівства Литовського і основна частина розвивається внутрішньої торгівлі здійснювалася найчастіше безпосередньо селянами і ремісниками. У цей час купецтво вело одночасно і зовнішню і частково внутрішню торгівлю. Розвитку внутрішньої торгівлі в Російській державі, до складу якого в ХУ11 столітті увійшла і Білорусь, сприяло прийняття Торгового статуту 1653, а потім реформи проводяться Петром 1. Слід зазначити, що в цей час взаємодія держави з підприємцями щодо забезпечення державних потреб регулювалися царськими указами про підрядної ціною на поставку державі товарів. У ХУШ столітті в Росії була створена Комерц-колегія - державний орган по керівництву торгівлею. У Москві, Мінську та інших містах з'явилися перші магазини при купецьких будинках. З 1797 року окремих категорій жителів Росії і Білорусі було дозволено мати лавки при житлових будинках. Подальше розширення товарно-грошових відносин, збільшення ремісничого виробництва, розвиток мануфактур дозволило організувати не тільки відомі міжнародні Новгородські та Московські ярмарки в Росії, а й організовувати великі ярмарки в Мінську, Зельва, Гродно, Кобрині, Шклові та ін містах Білорусі. Якщо в рабовласницькому і феодальному ладі купецький капітал виступав посередником між виробниками товарів та їх споживачами, то в умовах промислового капіталізму торговий капітал виділився в самостійну галузь, виконуючи функції реалізації вартості та шляхом отримання додаткової вартості - джерела прибутку торгових організацій і підприємств. У Х1Х-ХХ століттях капіталізм вільної конкуренції змінився монополістичним, це дозволило підвищити продуктивність праці, збільшити випуск стандартних товарів масового попиту, що зумовило створення нових типів торгових підприємств дозволило удосконалити методи торгівлі. У цей час, як у промисловості, так і в торгівлі здійснюється концентрація і централізація капіталу. Торговельні та промислові монополії витісняють з ринку дрібні та середні торгові компанії та фірми. Безперервно підвищуючи свою конкурентоспроможність, вони захоплюють ключові позиції на ринку споживчих товарів, широко використовуючи для цього нові, більш ефективні форми і методи торгівлі, створюючи міжнародні торгово-фінансові компанії. Наприкінці Х1Х-початку ХХ ст. в Росії та Білорусі виникли акціонерні торгові товариства, почала формуватися оптова біржова торгівля. За переписом 1897 року в Російській державі торгівлею займалося 1,6 млн. чоловік. У 1900 р. працювало близько 1,5 млн. торговельних закладів, товарообіг внутрішньої торгівлі становив близько 12 млрд. руб. Падала роль ярмарків у внутрішній торгівлі, розвивалася магазинна форма торгівлі. Посилювалася роль банків у кредитуванні торговельних організацій. У Білорусі в цей час формувалися місцеві (губернські) ринки, тісно пов'язані один з одним і спільним ринком. Наприклад, на Мінському ринку, крім продажу зерна, молочних продуктів, м'яса, риби, торгували виробами скляній промисловості папером, картоном, сільгосптехнікою та ін Великими торговими центрами були Могильов, Вітебськ, Гомель, Гродно, Брест, Пінськ. У структурі роздрібної торгівлі переважали дрібні магазини і ларьки, на частку яких у 1900 доводилося 88,5% всієї роздрібної мережі. У 1913 в Мінській, Могильовській і в білоруських повєтах Вітебської області налічувалося 218 торгових будинків з капіталом 2,2 млн. руб. розвивалася і біржова торгівля. У 1909 в Мінську виникла лісова біржа, а напередодні 1-ї світової війни у Вітебську - товарна. У 1913 в Білорусі зареєстровано 1094 ярмарки з продажу лісу, домашніх тварин і льону. За 1900 - 1913 роздрібний товарообіг в Білорусі збільшився на 70,5% і досяг 163 млн. руб. Близько 80% роздрібного товарообігу давала приватна торгівля. У 1913 році внутрішній товарообіг торгівлі всієї Росії досяг 18,5 млрд.руб., При цьому 72,5% його припадало на міста. Соціалістична революція на території колишнього СРСР проголосила заміну капіталізму державним соціалізмом, ідея ринкової економіки була відкинута. Вже до тридцятих років ХХ століття приватна торгівля була практично витіснена з товарного ринку. Замість вільного підприємництва була створена планова розподільна державна система торгівлі. Отримали розвиток три форми внутрішньої торгівлі: державна, кооперативна і колгоспна. Державна і кооперативна торгівля спільно становили організований ринок країни, на якому ціни встановлювалися державою. На частку державної торгівлі припадало близько 70% товарообігу. Вона здійснювала торгівлю, як правило, у великих містах. На частку кооперативної торгівлі припадало близько 30% товарообігу країни. Рішенням Раднаркому СРСР і ЦК ВКП (б) від 29 вересня 1935 «Про роботу споживчої кооперації на селі» споживкооперація була звільнена від обслуговування міського населення і зосередила свою увагу на організації сучасної торгівлі та забезпеченні високого рівня обслуговування на селі, на розширенні заготівельної та виробничої діяльності. Колгоспна торгівля представляла собою продаж колгоспами і колгоспниками надлишків сільгосппродукції за вільними цінами на ринку, без посередників. На частку колгоспної торгівлі припадало близько 2% загального обсягу товарообігу. Роздрібна торгівля в Західних країнах з ринковою економікою велася головним чином багатопрофільними системами, універсальними і спеціалізованими магазинами. Перші багатопрофільні системи виникли в середині Х1Х століття, коли німецька фірма швейних машин «Зінгер» відкрила свій перший спеціалізований магазин в США, а потім у Великобританії. Універсальна торгівля здійснювалася переважно універмагами. Універмаги стали швидко розвиватися в кінці Х1Х-початку ХХ століття. До типу універмагів примикають магазини стандартних цін з продажу дрібних дешевих товарів. Особливою формою універсальної торгівлі без магазина є: торгівля за каталогами, в рознос, через автомати, посилкової і електронна торгівля. У країнах з ринковою економікою сучасна внутрішня торгівля непродовольчими товарами високо спеціалізована. На підприємства та організації універсальної торгівлі в кінці ХХ століття доводилося тільки близько 10% товарообігу. У країнах Західної Європи та Америки широкого поширення набули магазини знижених цін (дис-Каунтс). У Швеції, Франції, Великобританії достатній розвиток отримала кооперативна торгівля. У торгівлі продовольчими товарами поширені універсами, супермаркети і гіпермаркети в яких застосовуються нові технології доставки та продажу товарів. Крім того, значну питому вагу в роздрібній торгівлі продовольчими товарами займають підприємства масового харчування - кафетерії, кафе, закусочні, підприємства придорожнього сервісу та швидкого обслуговування. Незважаючи на значну концентрацію внутрішньої торгівлі, в країнах з розвиненою ринковою економікою зберігаються численні невеликі торгові об'єкти і неорганізована торгівля через ринки. У сфері торгівлі зайнята значна частина трудової частини населення. Наприклад, в США в торгівлі зайнято 20% працездатного населення, у Франції - 16%, у Великобританії - 12%. У Росії в торгівлі в 2006 році було зайнято 4450 тис.чол. або 6,7% від зайнятих в економіці, в Білорусі - 602 тис.чол. або 13,6%. Частка внутрішньої торгівлі Білорусі у формуванні ВВП в 2007 році становила 10,3%. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1.1. З історії розвитку торгового підприємництва в Білорусі " |
||
|
||