| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.3. Інтеграційні об'єднання як подсис-теми світової економіки |
||
|
Міжнародний поділ праці викликало до життя ще один процес Інтернаціоналу-зації господарського життя - процес економічної інтеграції, тобто об'єднання держав у міжнародні економічні союзи. Економічна інтеграція - це економічний процес об'єднання національних господарств двох і більше держав і встановлення між ними стійких виробничо-економічних зв'язків на основі поділу праці. На міжнародному рівні цей процес має не тільки економічні, а й політичні аспекти, він приймає форму міждержавних угод і регулюється національними або міждержавними органами. У процес інтеграції вступають зазвичай держави з однотипним суспільним ладом і приблизно однаковим рівнем розвитку. Вони формують інтеграційне об'єднання, що має своєю метою створення умов для вільного переміщення товарів, послуг, робочої сили і капіталів в межах об'єднання. Для цього країни узгоджують свої цілі, інтереси і проводять єдину економічну, зовнішньоторговельну, фінансову, валютну політику. З урахуванням політичних аспектів розробляється і єдина оборонна політика. Однак зведення інтеграції до процесів, що протікають лише на міждержавному рівні, представляється спрощеним. Насправді економічна інтеграція являє собою доповнюючі один одного процеси міждержавної та міжфірмової інтеграції. Існує кілька типів інтеграційних угруповань, що представляють собою етапи інтеграційного процесу. Історично кожний наступний етап поступово розвивається з попереднього. Підготовчим можна вважати етап, на якому між країнами або між вже існуючої інтеграційної угрупованням і окремою країною полягають преференції-альні торговельні угоди. Відповідно до них країни надають одна одній режим найбільшого сприяння в торгівлі, більш сприятливий, ніж третім країнам. Перший етап інтеграційних угрупувань - Зона вільної торгівлі (ЗВТ). Государ-ства - учасники ЗВТ домовляються про скасування митних тарифів і кількісних обмежень у взаємній торгівлі товарами. При цьому кожна країна залишає за собою право на самостійне зовнішньоторговельну політику щодо третіх країн, т. Створення ЗВТ усуває взаємні торговельні бар'єри і створює умови для вільного переміщення товарів між країнами. Однак саме це може становити загрозу для націо-нальних виробників у країні, товари якої нижче за конкурентоспроможністю. Більш конку-тоспроможності імпортний товар може витіснити їх зі свого внутрішнього ринку, якщо дер-дарства не прийме заходів щодо підтримки та захисту вітчизняних товаровиробників. Спеціальних органів для координації дій в рамках ЗВТ зазвичай не створюється, всі рішення з питань взаємодії приймаються міністерствами та відомствами країн-учасниць. Другий етап інтеграції - Митний союз (МС). Для нього, як і для ЗВТ, характерна скасування митних тарифів у взаємній торгівлі між державами-учасницями. Здійснювала-вляются безмитна торгівля товарами і повна свобода їх переміщення усередині регіону. Од-нако, на відміну від ЗВТ, зовнішньоторговельна політика членів об'єднання щодо третіх країн розробляється і здійснюється колективно. Вона полягає у введенні ними єдиного для всіх країн-учасниць митного тарифу і системи нетарифного регулювання торгівлі відносно третіх країн. Цей тип інтеграційного угруповання дає країнам-учасницям можливість більш надійно захистити своє єдиний внутрішній ринковий простір. Він сприятливо діє на розвиток ринку, створює конкурентні умови для вітчизняних товаровиробників і постачальників імпортних товарів. І хоча країни-учасниці окремо почасти втрачають самостійність у зовнішньоторговельній політиці, але набувають значні загальні вигоди, проводячи єдину економічну політику. При цьому інтеграційні процеси всередині Митного союзу посилюються. Члени Митного союзу повинні погоджувати митні тарифи, координувати розвиток окремих галузей, дослідити стан ринку. Для цієї діяльності в Тамо-женном союзі створюється система міждержавних наднаціональних органів. Найчастіше це діючий міждержавний секретаріат і періодичні наради міністрів, керівників-уря відповідних відомств, фінансових структур. Третій етап економічної інтеграції - Загальний ринок. На цьому етапі зберігаються всі принципи вільної торгівлі, характерні для митного союзу, але до вільного пере-міщення товарів додаються обмін послугами і свобода переміщення капіталу, робочої сили і технологій між країнами. Для цього типу інтеграції необхідно подолати розбіжності у на-нальних законодавствах країн-учасниць: господарському, податковому, валютному, трудовому. Необхідно уніфікувати технічні стандарти і екологічні норми, а також відмовитися від бюджетних субсидій окремим підприємствам. Координацію діяльності в рамках Спільного ринку здійснює постійно дію-вующий міждержавний секретаріат (наприклад, в ЄС - Європейська рада глав держав і урядів, Рада міністрів і Секретаріат). Також 1-2 рази на рік проводяться наради глав держав і урядів країн-учасниць, частіше проводяться зустрічі міністрів. Четвертий етап інтеграційних об'єднань - Економічний союз. Він являє собою об'єднання держав на основі єдиного економічного, правового та інформаційного простору. Це вища форма міждержавного об'єднання, при якій відбувається повна інтеграція, що припускає проведення країнами-учасницями єдиної економічної, валютної, бюджетної, грошової політики. На більш високих щаблях розвитку можливі створення валютного союзу і введення єдиної валюти. Об'єднання держав в Економічний союз змушує їх підпорядкувати власні інтереси інтересам Союзу, але не може змусити повністю від них відмовитися. Усередині Союзу можлива конкуренція між країнами за внутрішній ринок, за вихід на нові ринки. Для проведення єдиної економічної політики необхідно установа органів над-національного регулювання всередині Економічного союзу. Уряди країн - членів Союзу відмовляються від частини своїх функцій на користь наддержавних органів, що наділяються правом приймати рішення з питань, що стосуються інтеграції без узгодження з ними (наприклад, в ЄС - Комісія ЄС). |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2.3. Інтеграційні об'єднання як подсис-теми світової економіки " |
||
|
||