| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
II.4.1. Інтеграційні процеси в Латинській Америці |
||
|
- історичне минуле , природно-географічні умови і рельєф (Кордильєри, екваторіальні ліси), відсутність транспортної мережі (на думку самих південноамериканців) сильно відрізняє даний регіон від компактної території Західної Європи; - спочатку, на дуже низькому рівні знаходився взаємообмін, внутрішні національні економіки не доповнювали один одного, а були орієнтовані на експорт; - перехід багатьох латиноамериканських країн до моделі відкритої економіки, через яку сподівалися модернізувати структуру, збільшити обсяги експорту, теж не приніс особливих успіхів , так як основним асортиментом продукції були сировину і матеріаломістке виробництво. - Великі обсяги зовнішнього боргу, низькі ціни на сировину і матеріали на світових ринках також не сприяли значним фінансовим потокам. В даний час у цьому регіоні здійснюється ряд піонерських проектів в області регіональної інтеграції. Деякі з них носять форму двосторонніх угод. Наприклад, Чилі в квітні 1992 р. підписала угоду про вільну торгівлю з Венесуелою. Розширюються торговельні відносини між Болівією і Мексикою, в 1993 р. вони домовилися провести лібералізацію 60% своєї взаємної торгівлі, а решту 40% - до 1997 Мексика в 1991 р. підписала договір про вільну торгівлю з Чилі. При цьому передбачається поетапне усунення всіх бар'єрів у торгівлі до 1998 р. це стало початком 80%-ного збільшення обсягу торгівлі Чилі з Мексикою в 1992 р. Двосторонні угоди укладені державою Перу з Болівією та Венесуелою, в яких передбачено скасування обмежень на імпорт між собою. Крім двосторонніх, підписані угоди субрегіонального характеру: створення в 1991 р. Спільного ринку країн південного конусу (МЕРКОСУР) між Аргентиною, Бразилією, Парагваєм і Уругваєм. На їх частку сьогодні припадає 45% населення Латинської Америки, 50% її ВВП, 30% зовнішньоторговельного обороту. На перших порах характерно швидке збільшення внутрирегионального торгового обороту країн - членів МЕРКОСУР. Збільшившись на 24% в 1991 р., торговий оборот в 1992 р. зріс ще на 35%. Певне стримуючий вплив на такий процес інтеграції надає неоднорідна валютна політика в цих країнах, висока інфляція, особливо в таких країнах, як Бразилія і Аргентина. Після тривалого застою (більше 10 років) на стадії відродження знаходиться Андская група у складі Болівії, Венесуели, Колумбії, Перу та Еквадору. У 1992 р. підписана домовленість про створення Зони вільної торгівлі. За останні три роки ці країни самостійно скоротили свій середній зовнішній імпортний тариф майже на 2/3, тобто з 42 до 13,6%. Торговий оборот між членами Андської групи зріс на 37% в 1991 р., на 18% в 1992 р. і досяг рекордного рівня, тобто більше 2 млрд дол, більше 1/3 торговельного обороту цієї групи припадає на долю Венесуели і Колумбії у формі взаємної торгівлі. Відбувається поступове пожвавлення процесу інтеграції серед членів Центрально-американського спільного ринку (ЦАОР). Крім того, в 1992 р. п'ять членів ЦАОР підписали угоду про створення зони вільної торгівлі з Мексикою до 1996 р., з Венесуелою і Колумбією - до кінця сторіччя. Певним гальмом при цьому може бути сильна схожість статей експорту - в основному традиційні сільськогосподарські товари, а також створення Північноамериканської Зони вільної торгівлі (САЗСТ), куди може переключитися Мексика, і тоді конкурувати буде нелегко. Карибське співтовариство (КАРІКОМ), засноване в 1973 р., об'єднує ряд англомовних країн з чисельністю населення 5,5 млн чол. (Антигуа і Барбуда, Барбадос, Беліз, Гайана, Гренада, Домініка, Монтсеррат, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Тринідад і Тобаго, Ямайка). Основна мета співтовариства - створення Спільного ринку і Валютного союзу, досягнута угода про поетапне скорочення тарифів. Найбільшим торговим партнером є США. Нова концепція регіональної інтеграції Латиноамериканських держав називається концепцією "відкритого регіоналізму", тобто інтеграція, заснована на низьких митних бар'єрах та більш відкрита для світового ринку. Перший імпульс субрегіональну співпрацю отримало після створення на початку 90-х рр.. НАФТА, в основі чого ще Дж. Бушем передбачалося утворення Зони вільної торгівлі від Аляски до Вогненної землі. Тим самим США зміцнює, з одного боку, свої позиції, а з іншого, - підсилює регіональні інтеграційні процеси. В умовах економічного розвитку латиноамериканських держав можна виділити ряд передумов (причин) прискорення інтеграційних процесів. Перша причина - зростаюча конкуренція в торгівлі і зростання доходів від інвестицій і нових технологій, з одного боку, а з іншого - створення більш великих і відкритих ринків. Друга причина - лібералізація зовнішньої торгівлі, тобто введення єдиних тарифів, зняття нетарифних обмежень створює умови для підписання двох-і багатосторонніх угод про лібералізацію торгівлі, що було неможливо здійснити в умовах закритих економік. Третя причина - договір від 1960 "Монтевідео" (столиця Уругваю) про створення зони вільної торгівлі, що включає країни-члени ЛАМ. Згідно з цим договором була створена жорстка тарифна система, часто не виправдує себе і неефективна, з точки зору створення режиму найбільшого сприяння для всіх країн асоціації, а не тільки своїм партнерам. Договір "Монтевідео" через 20 років був переглянутий, згідно з новими умовами він допускав висновок торгових угод з декількома країнами або окремо з одного і поступове зниження тарифів по регіону. Четверта причина - поліпшення політичного життя регіону та окремих країн. Процес демократизації націлений на пом'якшення конфліктних ситуацій на континенті. В активізації інтеграційних процесів у Південній Америці велику роль грає МЕРКОСУР, що є в даний час найбільшим інтегрованим ринком Латинської Америки, де зосереджено 45% населення (більше 200 млн чол.), 50% сукупного ВВП (більше 1 трлн дол), 40% прямих зарубіжних інвестицій, більше 60% сукупного обсягу товарообігу і 33% обсягу зовнішньої торгівлі континенту. Ринок передбачав створення ЗВТ, що включає в себе вільне переміщення капіталів, робочої сили, запровадження єдиного тарифу, створення митного союзу, координація політики у сфері промисловості, сільського господарства, транспорту, валютно-фінансовій сфері, створення вільної економічної зони. До цього часу були створені Рада спільного ринку - постійно діючий адміністративний секретаріат, 10 технічних комісій, що займаються питаннями торгівлі, митного регулювання, валютно-фінансової політики, наземного і морського транспорту, сільського господарства, енергетики. Однак до наміченого терміну (до 1 січня 1995 р.) МЕРКОСУР не вдалося провести повне скасування митних тарифів, асоціація намічала продовжити перехідний період до 2000 р. з застереженнями для кожної з 4-х країн: Уругвай отримав найбільш великий список виключень із безмитної торгівлі між країнами, тобто 950 позицій єдиної митної номенклатури на термін до 2000 р.; Аргентина - 221 позицію до 1991 р.; Бразилія - 28 позицій до 1999 р.; Парагвай - 272 позиції до 2000 З 1 січня 1995 р. на зовнішніх кордонах блоку стали діяти загальні митні тарифи (ОТТ) на імпорт з третіх країн. Процес інтеграції в МЕРКОСУР, незважаючи на незавершеність становлення митного союзу в його класичному вигляді, є найбільш динамічним в регіоні. Обсяг внутрирегионального експорту в 1991-1995 рр.. зріс з 5,1 до 15,8 млрд дол, тобто більш ніж втричі і склав майже половину експорту країн Латинської Америки і Карибського басейну. МЕРКОСУР справив позитивний вплив на якісні показники зовнішньої торгівлі, тобто сприяв зростанню промислового експорту, загальних показників ВВП. МЕРКОСУР виступає і в ролі стабілізатора економіки країн блоку: стримування інфляції здійснювалося за рахунок збільшення імпорту, регулювання тарифної політики. Все це сприяло уповільненню темпів економічного спаду. Проблеми в рамках альянсу залишаються - зокрема, це слабкість транспортної інфраструктури, валютне регулювання, уніфікація оподаткування і т. д. Перспективи інтеграції в МЕРКОСУР більшістю спостерігачів оцінюються як сприятливі. Головні умови поглиблення і розвитку інтеграції - зміцнення економічної і фінансової стабільності блоку, створення спеціального трибуналу для вирішення торгових конфліктів між країнами блоку. Мова йде про створення "наднаціональної" структури, здатної поєднувати ринкові механізми з регулюючої діяльністю держав, враховуючи специфіку південноамериканського регіону, де до останнього часу налічувалося значна кількість країн з авторитарними режимами. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " II.4.1. Інтеграційні процеси в Латинській Америці " |
||
|
||