| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.3. Економічні індикатори якості стратегії держави |
||
|
За даними системи національних рахунків обсяг ВВП у 2000 р. скоротився майже на 1/3 в порівнянні з його об'ємом в 1991 р., обсяг валового нагромадження - майже в 3 рази, а обсяг валового нагромадження основного капіталу - в 4 рази. Наслідком низької інвестиційної активності стало погіршення позицій Росії у світовій економіці. З 1991 р. по 1996 р. всі «вагомі» країни, частка яких у виробництві світового ВВП становила в 1995 р. не менше 1%, мали зростання. Винятком виявилася Росія. Вже в 1995 р. вона опинилася на 12-му місці після Бразилії та Індонезії. Прогнозується, що при збереженні нинішніх тенденцій Росію до 2010 року з виробництва ВВП на душу населення можуть обійти В'єтнам і Мозамбік. У той же час найвищі темпи розвитку економіки були досягнуті країнами, що мали високі індекси зростання інвестицій - Китаєм, Таїландом та Південною Кореєю. За 10 років виробництво ВВП на душу населення збільшилася в Китаї більш ніж в 2 рази, а в Росії зменшилася на 1/3. Слід зауважити, що Китай, як і Росія, характеризується країною з перехідною економікою. Однак Китай, на відміну від індустріальної Росії, був аграрною країною, що використовує примітивну техніку при обробці землі. Обмежена приватизація сільського господарства в Китаї з відмовою від комун і організація зон вільного підприємництва сприяла значному зростанню виробництва продовольства і дешевих товарів народного споживання, призначених для експорту. Іноді зниження темпів економічного зростання може бути виправдане прогресивними змінами в галузевій структурі економіки, провідними до збільшення частки галузей, що визначають технічний прогрес. Однак в умовах випередження спаду виробничих інвестицій порівняно з виробництвом реального ВВП відбувається моральна і фізична деградація промисловості. За 10-річний період виробництво основних видів продукції в натуральних одиницях скоротилося приблизно в кілька разів практично по всіх найменувань важкого, електротехнічного і транспортного машинобудування, верстатобудування й інструментальної промисловості. Найбільш швидко в загальному обсязі машинобудування скорочується питома вага нової продукції (освоєної вперше), що веде до тривалого відставання Росії в освоєнні світових науково-технічних досягнень. Прямим наслідком зниження інвестиційної активності є погіршення обороноздатності країни. Концепція збереження військової паритету з США, що діяла до 1991 р., визначала лідируючі позиції в інвестиційних витратах галузей обробної промисловості, складових основу ВПК. Тепер, виходячи з доктрини відкритої економіки, економіка країни придбала чітко виражену сировинну орієнтацію. Приблизно до 60% мобілізуються інвестиційних ресурсів спрямовується в ПЕК, а інші галузі отримують за залишковим принципом (4,1% машинобудуванню). Пріоритетною галуззю додатки прямих інвестицій США, що є найбільшим іноземним інвестором в російську економіку, обрана нафтогазова галузь. Зміцнюють свої інвестиційні позиції ЄС і Японія, що орієнтується на освоєння природних ресурсів східних регіонів Росії. Самій Росії все важче стає підтримувати необхідний рівень господарського освоєння районів Півночі і Далекого Сходу, матеріальну інфраструктуру (спорудження доріг, мостів, портів, систем зв'язку, житлове та культурно-побутове будівництво), матеріальні резервні та страхові фонди для забезпечення ритмічної роботи виробництва, екологічну рівновагу. Триває зниження вантажообігу і пасажирообороту підприємств транспорту. Подальше зниження інвестиційної активності не дозволить забезпечувати необхідний рівень мінімальних вимог національної безпеки. Особливо небезпечно розвивається ситуація з продовольчою безпекою держави. Обсяг сільськогосподарського виробництва, темпи спаду якого перевищили темпи спаду промисловості, становив у 2000 р. 63% від рівня 1990 р., а у США, лідера з виробництва самих передових технологій, обсяг сільськогосподарського виробництва за 10 років зріс на 10%. Такий спад сільськогосподарського виробництва пояснюється значним погіршенням матеріально-технічного постачання. Продаж автобензину скоротилася за 10 років у 6 разів, дизельного палива - в 4 рази, забезпеченість сільськогосподарських підприємств тракторами впала в 1,4 рази, комбайнами - в 1,3 рази. Індикаторами здатності держави ефективно використовувати національні ресурси служать рівень безробіття і рівень використання виробничих потужностей. За темпами зростання рівня безробіття Росія опинилася в числі лідируючих країн. Якщо в США рівень безробіття мав тенденцію скорочуватися, то в Росії рівень безробіття практично стійко зростав. До 1996 р. по чисельності безробітних Росія випередила США. Зростання загальної чисельності безробітних у Росії супроводжується збільшенням часу «вимушеного» відпочинку та середньої тривалості пошуку роботи. Стійко зменшується рівень використання виробничих потужностей за всіма видами продукції. Відповідно до сировинною орієнтацією економіки особливо швидко скорочуються потужності і зайнятість у галузях обробної промисловості. Росія заробляє на реформи і виплату боргів головним чином за рахунок експорту паливно-енергетичних ресурсів та сировини. Частка чистого експорту в структурі використання ВВП зросла з 0,3% у 1991 р. до 20,4% в 2000 році. При цьому у світовому експорті та імпорті частка Росії скоротилася з 2,1% у 1990 р. до 1,7% в 2000 р. і з 2,3% до 0,5% відповідно. У Росії позитивне сальдо торгового балансу виросло з 10,7 млн. дол в 1990 р. до 136,9 млн. дол в 2000 р., а у США, основним продуктом експорту яких є долар, зросло негативне сальдо торгового балансу з 123 , 4 млн. дол до 476,5 млн. дол Недоінвестування виробництва веде до спаду виробництва і в експортоорієнтованих галузях. Компенсувати збитки, викликані падінням світових цін на нафту, сировинники не можуть через низьку ефективність застарілих виробничих фондів. Оскільки основні родовища сировини вже вироблені, а придбання нових технологій за кордоном дорого, то Росія стає все більш привабливою для Заходу, як «цвинтар» екологічно небезпечних відходів. Порушення збалансованого розвитку єдиного національного ринку, що призвело до розвалу СРСР, посилює нерівність регіонів по інвестиційної активності і темпами спаду виробництва, що сприяє економічній дезінтеграції країни. Справи у інших країн СНД, що не володіють, як Росія багатими сировинними запасами, гірше. Враховуючи стратегічні інтереси Росії в зональній інтеграції з країнами СНД, погіршення їхнього становища у світовому співтоваристві є негативною тенденцією для Росії. Таким чином, всі економічні індикатори вказують на те, що протягом минулих 10 років стратегія Росії є неякісною. Зниження інвестиційної активності свідчить про відсутність мотивів ефективного управління власністю. Проте можливо, що основне завдання економічної політики протягом цього періоду полягала в створенні консолідуючого суспільство середнього шару, здатного в перспективі забезпечити потрібний економічне зростання. Для такої оцінки якості стратегії потрібно аналіз соціальних індикаторів. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2.3. Економічні індикатори якості стратегії держави " |
||
|
||