| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
6.2. Економічна теорія виробництва. Виробнича функція |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
застосовуваного у виробничому процесі, оцінюється його «внеском» у сукупний випуск продукції і вимірюється відношенням обсягу випуску продукції на одиницю кожного з застосовуваних ресурсів. Неважко припустити, що виміряти в точних кількісних величинах продуктивність кожного з взаємодіючих у виробництві ресурсів практично неможливо, тому економічна теорія виробництва використовує такі категорії, як гранична продуктивність ресурсів, яка оцінюється величиною граничного продукту, створюваного кожним із застосовуваних ресурсів (факторів виробництва). Граничний продукт - це приріст продукції, отриманий внаслідок збільшення даного виробничого фактора (ресурсу) на одну одиницю при незмінній величині всіх інших факторів. Передбачається, що в незмінних технічних умовах послідовне прирощення витрат одного ресурсу на додаткову одиницю (при незмінній кількості витрат інших ресурсів) веде до що знижується приросту випуску. Закон знижується продуктивності ресурсів. На підставі логічних висновків і емпіричних спостережень економічною теорією виробництва доведений закон знижується (зменшенням) продуктивності ресурсів. Дія цього закону виражається у вигляді тенденції відносного зниження випуску продукції при послідовно (і непропорційно) здійснюваних витратах одного з застосовуваних ресурсів. Крім того, застосування кожного ресурсу (фактора виробництва) залежить від співвідношення цін граничного продукту і одиниці того ресурсу, на який відноситься даний граничний продукт (на одиницю праці; одиницю виробничої потужності; одиницю земельної площі і т.д.). В умовах досягнутого фірмою рівноваги, тобто при рівності граничних витрат і цін граничного продукту, подальше збільшення витрат ресурсів може виявитися неприбутковим. Закон спадної продуктивності факторів виробництва і зниження їх прибутковості часто називають основним законом економіки і технології виробництва. Він проявляється у вигляді часто спостерігається закономірності, хоча і не має універсальної сили. Так, збільшення яких-небудь одних витрат по відношенню до інших, незмінним, призводить, як правило, до збільшення загальної кількості продукції, створюючи видимість економічного зростання. Однак після певного моменту додаткова продукція від приросту кожної додаткової одиниці витрат буде поступово знижуватися. Зростаючий фізичний обсяг граничного продукту, як і регресний граничний дохід, можна отримати відніманням меншого числа з більшого як по осі прирощення факторів виробництва, так і по числовим значенням показників загальної виручки (або валового доходу) від продажу продукції. Сума добутків кількості кожного ресурсу на його граничну продуктивність складає так званий здійснений випуск продукції, який функціонально визначає частку факторів у совок у і ном випуску. Математично це може бути представлено у вигляді моделі «витрати - випуск» (виробнича функція), що має наступний вигляд: Q=f (KxLxN), (6.1) де Q - обсяг випуску продукції; К - застосовувані ресурси капіталу; I. застосовувані ресурси праці; N - застосовувані ресурси землі. Відповідно до теорії виробництва кожному даному моменту часу відповідає якийсь рівень виробничих технологій, який (> беспечівает максимальний обсяг випуску благ при даних витратах і со- <іношеніі факторів виробництва. З технологічної точки зору закон - витрати - випуск »постає як закон вдосконалення технологій на основі кількісного та якісного зміни структури витрат ресурсів і факторів виробництва для максимально можливого випуску продукції. Зміна економічних епох - це зміна виробничих технологій. Технологічним законом« витрати - випуск »визначається неминучість зміни і вдосконалення технологій, що змінюють співвідношення використання в процесі виробництва благ і послуг таких 11ервічних ресурсів, як праця, земля, капітал. Технічним законом зміни технологій було зумовлено перетворення первинних ресурсів і in кшікновеніе похідних від них факторів виробництва. Так, наприклад, відбулося розділення кваліфікованого і некваліфікованої праці, виникнення інтелектуальної власності. Подібним же чином здійснилося поділ ресурсів землі на аграрні, лісові, модні, копалини ресурси і фактори виробництва. Аналогічним <чином розгорталася технологічна еволюція в області ресурсів промислового, інвестиційного , грошово-кредитного та інших форм капіталу. Виробнича функція. Підприємницьку функцію формування моделі «витрати - випуск» прийнято називати виробничою функцією, оскільки вона характеризує технологічну взаємозв'язок між витратами факторів виробництва і розмірами випуску благ. Така взаємозв'язок може бути виражена певним числовим співвідношенням задіяних ресурсів та випускаються з їх допомогою благ. Виробнича функція вказує на існування багатьох альтернативних технологій, у кожній з яких взаємодіють різні за структурою і комбінації фактори виробництва, але випускається однакова кількість продукції або послуг. виробництва дозволяє визначити такі їх поєднання, при яких заданий обсяг випуску продукції можна забезпечити з мінімальним рівнем витрат. Кожна фірма здійснює економічні розрахунки обсягу випуску продукції і кількості необхідних для цього факторів виробництва. В табл. 6.1 представлений гіпотетичний приклад виробничого процесу, технологія якого передбачає поєднання тільки двох факторів виробництва: праці і капіталу. По вертикалі вказано кількість одиниць застосовуваного фірмою капіталу (К), по горизонталі - чисельність працівників (I). Розміри випуску продукції (Q) показані на перетині кожної одиниці капіталу і праці. Таблиця 6.Чісловой приклад виробничої функції Q=f (L, К) Представлена виробнича функція е
сть не що інше, як можливі поєднання кількісно змінюються витрат факторів виробництва (праці і капіталу) і результат такого поєднання - обсяг випуску продукції. Для кожної фірми обчислення своєї виробничої функції означає знаходження найбільш оптимального співвідношення факторів виробництва для даного обсягу випуску продукції. Соизмерение і комбінація поєднаних факторів виробництва розраховуються не тільки у фізичних одиницях, але і в грошовому виразі відповідно з рівнем цін кожного фактора виробництва та цін, що випускається. У сфері безпосереднього виробництва господарська діяльність фірм будується на економічних розрахунках граничної ефективності витрат і випуску благ і послуг. Критерієм визначення ефективності в подібних розрахунках виступають гранична продуктивність ресурсів, а також гранична прибутковість від їх використання. У найбільш загальному вигляді це і є розрахунок фірмою власної виробничої функції відповідно до так званим технологічним законом «витрати - випуск» (табл. 6.2). Таблиця 6.Проізводственная функція і результати діяльності фірми Праця, кількість. ia пом'ятих Капітал, одиниці техніки Фізичний обсяг випуску Граничний продукт Ціна одиниці продукції Загальна виручка б о Як видно з табл. 6.2 (гр. 1 і 2), зміна виробничої функції відображає мінливу технічну оснащеність праці, оскільки чисельність працівників постійна, а кількість застосовуваного капіталу ж> зрастает. Внаслідок цього зростає продуктивність праці, показана уіеліченіем обсягу випуску продукції (гр. 3). При стабільних попиті і I мл нічний ціні за одиницю продукції (гр. 5) зростає виручка від продажів (гр. 6). Проте неважко помітити снижающуюся динаміку показників граничного продукту (гр. 4) і одержуваного від його продажів граничного д ходу (гр. 7). Ці зниження не є «казусом» умовного числового II РИМЕРА. Подібна тенденція означає спадання граничної проводите. /! ьности факторів виробництва, що викликає відповідне зниження прибутковості фірми. Виникає в короткостроковому періоді ефект знижується граничної продуктивності факторів виробництва і доходів від їх використання викликаний тим, що на кожну одиницю праці припадає все зростаюче прирощення капіталу. Подібна тенденція виявилася б і в тому випадку, якби здійснювалося прирощення i дініц праці при незмінному вживаному капіталі. Відносне зниження випуску, улавливаемое показниками граничного продукту, відбувається з причини непропорційного збільшення факторів виробництва з гва: на одиницю прирощується фактора виробництва припадає все менша кількість залишився незмінним іншого чинника. Правило мінімізації витрат . Важливо підкреслити, що виробниц-i I пінна функція складається і підлягає економічному аналізу в свя-м I з тим, що вона виявляє для фірми ряд альтернативних можливостей, при яких різні поєднання чинників виробництва забезпечують дии і той же обсяг випуску продукції. Це має суттєве значення / іш пошуку такого варіанту діяльності фірми, при якому вона зможе або мінімізувати витрати виробництва на випуск заданого обсягу продукції, або максимізувати прибуток при даному незмінному рівні витрат виробництва. Обчислюючи виробничу функцію і здійснюючи вибір з багатьох альтернативних можливостей випуску продукції, фірма може домогтися найменших витрат виробництва методом заміщення дорогих факторів виробництва іншими, більш дешевими. В умовах зростаючих цін на ресурси, що залучаються і відповідно грошових витрат фірми розрахунок виробничої функції зосереджений на пошуках таких альтернативних варіантів, які забезпечили б економію витрат на закупівлю ресурсів. Для заміщення дорогих ресурсів дешевими необхідно визначити вигідну комбінацію ресурсів, факторів виробництва для випуску заданої кількості продукції. Сама економічна точка витрат фірми покаже для будь-якої кількості продукції мінімальні загальні розміри грошових витрат, витрат на оплату праці та на інші фактори виробництва. Правило найменших витрат можна представити у вигляді нерівності MPJP> MPb / Ph, (6.2) де МРа - граничний продукт фактора А; МРЬ - граничний продукт фактора В; Ра - ціна фактора А ; Рь - ціна фактора В. Якщо ця нерівність справедливо, то доцільно здійснити перелив витрат, скорочуючи їх на фактор А і збільшуючи на фактор В, так як його граничний продукт вище. За рахунок такого переливу витрат виробництва може бути досягнута мінімізація витрат на даний об'єм випуску продукції. І навпаки, якщо співвідношення граничного продукту фактора А (МРа) і його ціни (Ра) менше, ніж за фактором В, то перелив витрат станеться на користь фактора Л і скоротиться за фактором В , покупка якого фірмою припиниться. Заміщення одних факторів іншими здійснюється на основі економічного аналізу взаємодоповнюючих і взаємозамінних факторів виробництва та їх ринкових цін. Для фірми задовільним буде такий варіант, при якому комбінація факторів виробництва і заданих обсягів випуску продукції відповідає критерію найменших витрат виробництва. Методика подібного аналізу спирається не тільки на зіставлення ринкових цін факторів виробництва, а й на зіставлення цін пре-н '' I и південно продукту, одержуваного від застосування кожного даного чинника і | к і гшодства. Бажаємий критерій ефективності досягається при Равенс- I не ціни кожного застосовуваного ресурсу (фактора виробництва) і ціни граничного продукту, виробленого за його допомогою. Правило максимізації прибутку. Обсяг випуску продукції обмежується попитом і її ринковими цінами. З цієї причини фірми мінтересовани не в найбільшому випуску, а в такому його обсязі, який за вимагає найменших витрат і забезпечить при цьому максимізацію прибутку. Критерій економічної ефективності фірми (за умови, ч то її головна мета - максимізація прибутку) досягається при рівності II р <«слушних витрат (МС), граничного доходу (MR) і ринкових цін (Р) продажу граничного продукту: МС=MR=Р. (6.3) Аналізуючи інформацію про ціни, зокрема зіставляючи ринкову ціну кожного фактора виробництва з ціною отриманого від його застосування граничного продукту, фірма досягає точки рівноваги, тобто рівності MCnMR, при якому досягається максимізація її прибутку (табл. 6.3). Таблиця 6.Условіе рівноваги фірми і максимізація прибутку Прагнучи до максимізації прибутку,
фірми збільшують виробниц-<ню продукції (гр. 1) лише до точки рівноваги граничних витрат і граничного доходу, тобто до 15-ї одиниці включно. Подальший ммнуск економічно неефективний, так як граничні витрати 18-й і '20-й одиниць випуску ростуть швидше (МС=9 і 10 відповідно, гр. 4), ніж граничний дохід від їх випуску (MR=6 і 4 відповідно, гр. 5). Розрахувати необхідний оптимум допоможе також наступна схема: МДР=(МР) (MP), (6.4) MRPb=(MRq) (MPb), MRPc + (Mtf) (MP) і т.д. (6.5) (6.6) де MRPa hc - дохід від граничного продукту факторів виробництва а, Ь, с в грошовому вираженні; MRq - граничний дохід від одиниці продукції, що випускається; МРа ь с - фізичний обсяг випуску граничного продукту, отриманого від застосування кожного зазначеного фактора виробництва. Кількість граничних продуктів, помножене на величину граничного доходу в грошовому вираженні, називають доходом від граничного продукту (MRP). Цей дохід фірма обчислює у грошовому вираженні після продажу всього граничного продукту, виробленого за допомогою відповідних факторів виробництва. Для кожного фактора виробництва може бути розрахований випускається з його допомогою граничний продукт в грошовому вираженні. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна "6.2. Економічна теорія виробництва. Виробнича функція" |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||