| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ |
||
|
Першим досвідом проникнення економічної теорії в незвичні для неї області стала книга Г. Беккера «Економіка дискримінації». Підприємці, працівники та споживачі нерідко проявляють заклопотаність не тільки кількістю і якістю товарів і послуг, які дістаються їм на ринку, а й особистісними характеристиками тих, від кого або спільно з ким вони їх отримують. Дискримінація, на Беккеру, породжується специфічними уподобаннями деяких агентів, які не бажають вступати в контакти з особами даної раси, національності, релігії і т.д. Фактично спілкування з представниками таких груп служить джерелом негативної корисності. Тому за можливість не спілкуватися з ними дискримінатори будуть готові жертвувати частиною своею доходу, причому сплачується ними ціна буде тим більше, чим сильніше їх упередженість. Так, щоб привернути працівників тільки своєї раси, підприємцям-дискримінаторів доведеться пропонувати їм заробітну плату вище ринкової. Щоб не стикатися на виробництві з представниками меншин, робітники-дискримінатори стануть погоджуватися на більш низьку винагороду. Щоб мати справу з продавцями виключно свого кольору шкіри або підлоги, споживачі-дискримінатори будуть змушені купувати товари та послуги за вищими цінами. Групові упередження накладають витрати не тільки на дискримінованих, а й на дискримінаторів. Відносини між двома такими спільнотами - наприклад, неграми і білими - аналогічні, по думки Беккера, відносинам між двома країнами в теорії зовнішньої торгівлі. По суті, дискримінація діє як тариф, підвищуючи ціни і знижуючи обсяг товарів і послуг, якими обмінюються дискримінатори і скривджені. І також, як штучні обмеження свободи торгівлі б'ють по інтересах всіх країн, дискримінація знижує добробут усіх соціальних груп. Величина цього збитку, як показав Беккер, залежить від багатьох зовнішніх факторів, і насамперед - від відносної чисельності дискримінаторів і дискримінованих. Так, в США расова дискримінація може проходити для білих майже непомітно, тому що їх у кілька разів більше, ніж негрів. А в ПАР, де переважає кольорове населення, система апартеїду підривала добробут його значної частини і білої меншості. Коли дискримінованих група досить велика кількісно і не відрізняється від дискримінуючої групи за якісними характеристиками, втрати від дискримінації виявляються менше. Багато фірм починають спеціалізуватися тоді на використанні праці переважно жінок або переважно негрів. Існування сегрегованих фірм допомагає нейтралізувати дію групових упередженні, і працівники рівній продуктивності мають можливість отримувати рівну оплату незалежно від статі чи кольору шкіри. Звідси випливає, що дискримінація на ринку виявляється дієвою тільки тоді, коли через недостатню кваліфікацію дискримінованих меншин неможливе створення фірм, які спеціалізувалися б на використанні виключно їх праці. Яке майбутнє ринкової дискримінації в довгостроковій перспективі? На це питання Беккер не давав однозначної відповіді. Як було зазначено, у підприємця-дискримінатора витрати вище, ніж у підприємця-недіскрімінатора. Тому ринкова конкуренція повинна вести до ослаблення і зрештою до зникнення цієї форми дискримінації. Однак такий висновок непріложім до дискримінації, що йде від працівників і споживачів, а вона важливіше дискримінації, що йде від підприємців. Її подолання досяжно тільки при виникненні повністю сегрегованих фірм і товарних ринків (якщо, звичайно, не вважати зрушень у самій структурі переваг суспільства). Подальший розвиток цього напрямку досліджень було пов'язано з розробкою теорії «статистичної дискримінації» (у її витоків стояли М. Спенс і К. Ерроу). Дискримінація пояснюється в ній не характером індивідуальних переваг (упередженням одних груп проти інших), а недосконалістю ринкової інформації. Підприємці можуть діяти дискримінаційно не в силу расових чи якихось інших забобонів, а по раціональним, як їм здається, міркувань. Якщо колір шкіри, на їх думку, корелює з рівнем продуктивності працівника, вони можуть, наприклад, надавати неграм тільки гірші місця. Але тоді ця обмежувальна практика діятиме за принципом самоздійснюваного прогнозу. Оскільки у представників дискриминируемого меншини через неї слабшають стимули до отримання освіти та кваліфікації, остільки їх продуктивність і справді виявляється нижче. У подібних умовах на противагу висновкам Беккера ринкова конкуренція не буде вести до зникнення дискримінації в довгостроковій перспективі. Публікація книги Беккера пройшла практично непоміченою, тому що більшість економістів ставилися до вивчення дискримінації як до «не своєму» справі. Але дуже скоро становище докорінно змінилося, і аналіз цієї проблеми перетворився в один з найбільш бурхливо розвиваються розділів економічної теорії. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1. ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ " |
||
|
||