| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5.7.2. Платіжно-розрахункова система |
||
|
Однією з основ скоординованості грошово-кредитних і бюджетно-податкових інструментів є платіжно-розрахункова система, що представляє собою організацію розрахунків між суб'єктами господарювання, банками, федеральним і регіональними бюджетами, податковою службою, казначейством , а також окремих ланок цієї системи з населенням. У платіжно-розрахункової системи всі інструменти грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики проходять як би перевірку на узгодженість і несуперечність, здатність у конкретних ситуаціях реалізувати ті функції, якими їх наділила законодавча влада. Важлива особливість платіжно-розрахункової системи полягає в тому, що в її структурі взаємодіютьсуб'єкти як товаропроізводящей, так і грошово-провідної мереж. Тому якщо товаропровідна мережа нераціональна, веде до зростання витрат, знижує конкурентоспроможність товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках, то ця нераціональність породжує зайвий попит на гроші, здорожує грошово-провідну мережу і може посилювати інфляцію. В перехідній економіці структура і механізм платіжно-розрахункової системи помітно ускладнилися. По-перше, число господарюючих суб'єктів зросла приблизно з 45 тис. до 2,5 млн. Це означає, що число товарних угод набагато збільшилася навіть при зниженні обсягів виробництва в 2 рази. Не менш важливо й те, що різко зросла кількість об'єктів оподаткування; це ускладнило весь податковий процес. У виробничих, фінансових та грошово-кредитних відносинах підвищилося значення фактора ризику. По-друге, правовий статус суб'єктів ринкових відносин, в які вступають представники приватної, акціонерної, муніципальної, державної форм власності, став різноманітним. Жорсткість фінансової та грошово-кредитної політики на макрорівні супроводжується зниженням відповідальності при здійсненні товарних угод, платежів до вищестоящих за ієрархією рівні. Наприклад, з 499 трлн р. простроченої кредиторської заборгованості 82% припадає на суб'єкти недержавного сектора. Слід, звичайно, враховувати, що в загальному товарообігу частка держсектора різко скоротилася. Сума податкової недоїмки склала в 1996 р., як уже зазначалося, більше 100 трлн. р., або 40% до суми податкових надходжень. Структура багатьох компаній, насамперед у ПЕК, дозволяє переводити значну частину коштів на рахунки різних проміжних структур. У результаті знижується оподатковуваний база. Наприклад, в АТВТ «Нижневартовскнефтегаз» з усієї суми коштів, що надійшли за відвантажену продукцію, лише 1,3% «осіло» на розрахунковий рахунок самого об'єднання, і в АТВТ «Мегионнефтегаз» - 2,3%. За оцінкою Державної податкової служби, в цілому підприємства паливно-енергетичного комплексу отримують на свої рахунки всього 20-30% о реально надходять від реалізації продукції засобів. Велика частина розрахунків проводиться через «бокові» фірми. Використання таких схем позбавляє консолідований бюджет сум, порівнянних з його дохідною частиною. По-третє, єдність платіжно-розрахункової системи порушується через недостатню інтегроване ™ секторів ринкової економіки. Вони слабо пов'язані між собою і працюють за різними критеріями. З реального сектора економіки виділялися: експортні галузі, що працюють за критеріями міжнародного ринку; торгово-посреднічес-кий сектор, орієнтований на норму прибутку, що перевищує в 3-4 рази середню норму прибутку; в кінці ланцюжка - реальний сектор, що працює на внутрішній ринок і знаходиться на межі виживання. Про те, що ці відмінності носять аномальний характер і відображають умови перехідного періоду, свідчать дані 500 європейських компаній за секторами економіки, які входять до рейтингову оцінку «Файненшл таймі» в 1996 р. Так, прибутковість оптової торгівлі становила 11,6, видобутку нафти -13, фінансових компаній -13,2, роздрібної торгівлі - 19,2, комерційних банків - 19,6, текстильних виробів - 20,8, фармацевтики - 22,5, комп'ютерних послуг - 23 , 1, видавничої справи - 27,9, радіо і телебачення - 3,4,1%>. По-четверте, бюджетно-податкова частина грошової провідної системи не має необхідного законодавчого забезпечення, окремі її ланки працюють неузгоджено, немає єдиної несуперечливої системи інформації. По-п'яте, ефективність і безперебійність функціонування платіжно-розрахункової системи - одна з цілей діяльності Центрального банку. ЦБ встановлює правила здійснення розрахунків. У сфері головних цілей ЦБ - розвиток і зміцнення банківської системи РФ, від злагодженості функціонування якої залежить дотримання платіжно-розрахункової дисципліни. За оцінкою Рахункової палати РФ, самі серьезние.сбоі в податковому та бюджетному процесах нині відбуваються у банківському обслуговуванні податкових платежів, банківська сфера стала одним з головних каналів приховування доходів та ухилення від сплати податків. Центральний банк Російської Федерації не в змозі ефективно контролювати систему комерційних банків, що беруть участь в обслуговуванні податкових платежів. Таким чином, інституційні структури, що забезпечують проходження грошей у системі товарного обміну, податковий процес, використання бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів, будучи частиною державної системи управління, діють розрізнено, без достатньої координації і не виконують своїх основ- них цілей і функцій. Тому будь-яка додаткова грошова маса, життєво необхідна для економіки, для нормалізації платоспроможного попиту, створення імпульсу інвестиційної активності, представляє велику проблему для платіжно-розрахункової системи. Ці гроші можуть піти «в пісок», на «запасні аеродроми» спекулятивних угод, дестабілізувати валютний ринок і т.д. Іноземні інвестори також побоюються брати участь у прямих інвестиціях, оскільки вони не впевнені в здатності грошово-провідної системи діяти ефективно і нести відповідальність за повернення кредитів. Для створення єдиної платіжно-розрахункової системи потрібно здійснити комплекс заходів. У рамках сформованої системи необхідно насамперед налагодити систему просування бюджетних коштів, встановити жорсткий контроль за надходженням податків. У законодавчому порядку потрібно чітко розмежувати функції Казначейства, Центрального банку, Державної податкової служби. Потрібно вивчити питання про створення платіжно-розрахункової палати, яка об'єднала б діяльність ЦБ, Казначейства, Державної податкової служби, великих комерційних банків і забезпечила єдність і прозорість інформації про реальний стан платежів і розрахунків, на основі якої можна було б розробляти заходи з ліквідації вузьких місць. Інший варіант організаційного забезпечення вирішення проблеми неплатежів полягає в серйозній зміні і перерозподілі функцій окремих відомств. Враховуючи, що Закон про ЦП покладає саме на нього завдання забезпечення ефективного та безперебійного функціонування системи розрахунків, і беручи до уваги провідну роль бюджету в нормалізації найважливіших сторін економічного і соціального життя суспільства, доцільно було б істотно підвищити роль ЦБ у виконанні бюджету. ЦБ сьогодні при всіх недоліках його функціонування в рамках всього простору Федерації представляє єдину систему управління. Він має широку мережу територіальних управлінь. Можна було б зміцнити його територіальні органи, розширити їх функції, зробити їх головними провідниками коштів федерального і територіальних бюджетів. У цих умовах комерційні банки зосередять свою діяльність на використанні дійсно вільних коштів, а не на «прокручуванні» бюджетних коштів. Основною метою функціонування ЦБ є захист і забезпечення стійкості рубля. І це не тільки мета ЦБ, а й мета всієї банківської системи. Без створення передумов для стійкості рубля економіка не може вийти на траєкторію відновлення зростання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5.7.2. Платіжно-розрахункова система " |
||
|
||