| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5.2.1. Система оподаткування в умовах ринкової економіки |
||
|
Сучасна податкова система Росії була сформована в досить швидкому темпі починаючи з 1992 р. Основною метою проголошувалося створення такої системи оподаткування, яка найбільшою мірою відповідає умовам ринкової економіки (яка формувалася паралельно також в надвисокому темпі «шокової терапії»). В якості основної моделі для наслідування була обрана система оподаткування в країнах ЄС з їх відносно високою роллю непрямих податків, особливо податку на додану вартість (ПДВ). Сформована податкова система зазнає різкої критики, причому в першу чергу з боку тих самих агентів ринкової економіки (підприємців, банкірів та ін.), інтересам яких вона, якщо вірити розробникам податкових проектів, насамперед і повинна відповідати. Не вщухає, а скоріше посилюється подібна критика у зв'язку з проведенням, починаючи з 1996 р., другий стадіі.налоговой реформи. Гостра незадоволеність системою оподаткування в Росії викликана наступним. Ця система лише формально (наприклад, в частині найменування основних Податків) відповідає західним стандартам, включаючи стандарти країн ЄС. За своєю ж реальної суті податкова система Росії принципово, і то в гіршу сторону, відрізняється від оподаткування в країнах з розвиненою ринковою економікою. Розглянемо основні риси цього оподаткування. Ефективне функціонування податкової системи країн з ринковою економікою націлене на виконання декількох завдань. По-перше, податкова система повинна успішно вирішувати фіскально-перераспределительную задачу, тобто шляхом перерозподілу доходів підприємців і населення забезпечувати фінансовими ресурсами дохідну частину держбюджету. В історичному минулому формування і функціонування податкової системи були спрямовані на вирішення лише цього завдання. Інші завдання були лише продуктом періоду розвиненої ринкової економіки, Особливу XX в. По-друге, податкова система повинна функціонувати Таким чином, щоб як мінімум не підривати стимули до виробничої і взагалі до економічної діяльності, а в кращому випадку сприяти формуванню і посиленню подібних стимулів. По-третє, система оподаткування досить органічно пов'язується і з ідеями про соціальну справедливість. По-четверте, велику роль у формуванні систем оподаткування грають міркування організаційної та розрахункової легкості у визначенні тих чи інших податків,-ефективності їх збору (тобто малі розміри витрат на відповідні збори та мінімізація каналів з приховування певних податків), можливості збереження стабільності оподаткування (тобто відсутність необхідності частих і тим більше різких змін тих чи інших податків) і т.п. У вирішенні зазначених завдань в рамках податкових систем різних країн з розвиненою ринковою економікою проявляються і загальні риси, і помітна специфіка. Загальна проявляється насамперед у приблизно однаковому розумінні жорсткої залежності розмірів податків на прибуток з їх впливів- ствием на виробничі стимули. Так, в теорії і практиці західного оподаткування визнано, що вилучення понад 50% величини прибутку підриває стимули приватнопідприємницькій виробничої діяльності. Оптимальним же поєднанням завдань фіскального і стимулюючого характеру стосовно до прибутку вважається податкове вилучення не більше третини її величини. Поряд з таким підходом до оподаткування прибутку широко використовуються податкові пільги з метою стимулювання (або, навпаки, стримування) розвитку окремих секторів чи галузей господарства. До пільг належать заходи або зі звільнення окремих секторів або видів підприємництва від тих чи інших податків, або з часткового ослаблення податкового тиску на них (і шляхом зменшення обсягу оподатковуваних доходів, і шляхом зменшення ставки самого податку), або з надання відстрочок податкових платежів (причому щодо тривале відстрочення може практично дорівнювати повному або частковому звільненню від даного податку). Найбільш відомою і поширеною пільгою є заходи з прискореної амортизації, що надають компаніям право щодо переведення частини прибутку в неоподатковані амортизаційні витрати; до них же відноситься зниження податків з метою стимулювати інвестиційні та науково-дослідні витрати компаній і пр. У більшості провідних західних країн стосовно податків на прибуток чітко простежуються дві в певному сенсі суперечливі тенденції. Одна тенденція проявляється у зменшенні податкових ставок і вилучень з прибутку з метою досягнення зазначених оптимальних меж подібного оподаткування. Таке ставлення до податків на прибуток зумовило відносно низьку їх частку в податкових надходженнях майже в усіх країнах з розвиненою ринковою економікою (приблизно 5-10%). Набагато складніше в західних країнах теоретичний і практичний підхід до індивідуального прибуткового податку. Пояснюється це тим, що тут переплітається вплив усіх завдань оподаткування У поєднанні з ускладнюючим впливом різних підходів до податку з боку окремих шкіл економічної теорії. З одного боку, під впливом насамперед ідей теоретиків «економіки пропозиції» у багатьох розвинених країнах відбулося зниження, часом вельми помітне, ставок індивідуального піді- ходного податку (так, в США в результаті податкової реформи 80-х років максимальна ставка цього податку була зменшена з 70 до 33%, потім піднята до 36%). З іншого боку, у всіх цих країнах з метою дотримання принципу «соціальної справедливості» передбачено повне або часткове звільнення від податків малозабезпечених груп населення. Великий вплив задача дотримання «соціальної справедливості» надає на такий своєрідний вид податків, як внески на соціальне страхування. Панівне в ряді країн (наприклад, у Франції, Італії) думку про справедливий характер подібних податків зумовило не тільки високу їх частку в усіх податкових надходженнях, а й різке переважання в них тієї частини, яка стягується з підприємців. Виконання за допомогою індивідуального прибуткового податку фіскально-перераспределительной завдання тісно пов'язане із загальним рівнем особистих доходів основної маси населення. При відносно низькому рівні подібних доходів не можна розраховувати І на великі обсяги прибуткового податку з населення. Країни з розвиненою ринковою економікою характеризуються високим і які продовжують рости рівнем доходів населення, що й забезпечує значну частку податків з нього в усіх податкових надходженнях. У таких країнах, як США і Канада, прибуткові податки з населення явно домінують над іншими податковими надходженнями; в інших провідних країнах Заходу ця частка теж велика. Особливе питання - співвідносна роль непрямих податків у системі оподаткування країн з ринковою економікою. До непрямих належать податки, що включаються в ціни товарів і послуг (або шляхом надбавок до цих цін, або попередніми включенням у витрати виробництва). Серед найважливіших непрямих податків виділяються так звані податки на споживання, що включають податок на додану вартість (ПДВ), податок з обороту і податок з продажів. Податок з обороту накладається на вартість товарів на кожній стадії виробництва та обігу у вигляді часткової надбавки (у відсотках). Податок з продажу накладається на вартість товарів на кінцевій стадії їх реалізації, найчастіше в торгівлі, знову ж у вигляді часткової надбавки (у відсотках). В останні десятиліття обидва цих податку витісняються податком на додану вартість (ПДВ). Цей податок накладається на кожній стадії виробництва та обігу на додану вартість, яка визначається як різниця між вартістю вироблених на цій ста дии товарів і послуг та вартістю матеріальних цінностей, що використовуються для цього виробництва (крім амортизації). Інші важливі непрямі податки: акцизи і мита. Акцизи виступають як надбавка (у відсотках) до ціни певних товарів вітчизняного виробництва, насамперед алкогольної та тютюнової продукції; митні мита - аналогічні надбавки, але до експортних і імпортних товарах, Практика країн з ринковою економікою свідчить , що роль непрямих податків залежить від двох вирішальних факторів: від життєвого рівня основної маси населення країни і від сформованих стереотипів у трактуванні цих податків у зв'язку із завданнями, які стоять перед системою оподаткування. Країни з розвиненою ринковою економікою досягли до 90-м рокам такого високого рівня життя населення, при якому вплив першого фактора зводиться до мінімуму. Інше становище було в цих країнах до другої світової війни, коли непрямі податки становили більшу частину всіх податкових надходжень. Відносно низький рівень одержуваних тоді населенням доходів, що відображаються у більш низькому обсязі валового національного продукту на душу населення, обмежував масштаби прямих податкових вилучень з цих доходів. Подібна закономірність чітко проявляється у країнах, в оподаткуванні яких, як правило, важливу роль відіграють непрямі податки, що містять до того ж висока питома вага митних зборів і акцизів. У розвинених країнах Заходу непрямі податки як би розбиваються на два види: зазначені вище податки на споживання, акцизи і мита і особливий непрямий податок, що стягується з підприємців як їх внеску на соціальне страхування (оскільки ці внески включаються у витрати виробництва). Відповідно до числа основних прямих податків відносяться індивідуальний прибутк- вий податок, податки з прибутку, внески на соціальне страхування, що стягуються з робітників і службовців, податки на власність. У таких країнах, як США, Канада, Японія, роль непрямих податків поміркована: вони складають близько третини всіх податкових надходжень. Причина - традиційно негативне ставлення до цих податках як соціально несправедливим (оскільки вони не залежать від розмірів доходів і власності) і до того ж сприяє інфляції. У країнах ЄС непрямі податки в сучасний період відіграють досить вагому роль, охоплюючи приблизно половину всіх податкових надходжень. Однією з найважливіших причин поширеності непрямих податків у цих країнах була поряд з історичними традиціями наполегливо проведена політика по відносній уніфікації податкової системи як органічної частини загальної політики економічної інтеграції. Найбільш очевидним результатом цієї політики є зближення методів стягнення непрямих податків. Прямі податки політика уніфікації торкнулася меншою мірою. Вона сприяла усуненню подвійного оподаткування всередині ЄС та введенню східних принципів оподаткування прибутку компаній при великій самостійності окремих країн. Податки складають переважну частку дохідної частини держбюджету країн з ринковою економікою. Частка всіх податкових надходжень у валовому національному продукті (ВНП) складає в цих країнах помітну величину: у США - 30%; в Німеччині - 38, у Франції - 44, у Великобританії - 37, а в Японії - 31, в Італії - 40, у Канаді - 37, у Швеції -61%. Інша важлива характеристика податкової системи розвинених країн - розподіл податкових надходжень за різними бюджетними рівнями. У федеративних державах це зазвичай трирівнева система - федеральний рівень, рівень регіонів (суб'єктів Федерації) і місцевий рівень; в унітарних державах існують лише два рівні - загальнодержавний і місцевий. Зазвичай головну роль грає федеральний (в унітарних державах - загальнодержавний) бюджет. Підходи до розподілу податків між окремими бюджетними рівнями бувають різними. Один підхід полягає переважно в прив'язці певних податків до того чи іншого бюджетному рівню (тобто по більшості податків простежується щодо чітке їх поділ на податки федеральні, суб'єктів Федерації і місцеві). Прикладом подібного підходу служить бюджетна система США. Другий підхід полягає в поділі єдиних державних податків в певних пропор-ціях між бюджетними рівнями. Наприклад, у Німеччині федераль- ний і земельний рівні отримують приблизно однакові обсяги податкових надходжень, місцевий рівень - помітно менше. По окремих видах основних федеральних податків розподіл за бюджетними рівнями встановлюється в законодавчому порядку, причому по одним загальнодержавних податків існують постійні норми подібного розподілу, а за іншими таких податків норми розподілу переглядаються через два-три роки. Третій підхід полягає у виділенні коштів від вищих бюджетних рівнів на користь більш низьких (так звані трансферти). Такий підхід в якості додаткового поширений практично у всіх країнах, але особливо важливу роль він грає в унітарних державах. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5.2.1. Система оподаткування в умовах ринкової економіки " |
||
|
||