| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4.Денежно - кредитна політика держави: зміст, напрямки, форми і основні інструменти |
||
|
Гроші і кредит є своєрідними кровоносними судинами ринкової економіки. Порушення і диспропорції в грошово кредитної системі можуть спричинити серйозні наслідки для всього суспільного виробництва. Тому не випадково, що у всіх країнах з розвиненою ринковою економікою грошово - кредитна система знаходиться під контролем держави. Впливаючи на грошову пропозицію, держава може вплинути на відсоткову ставку, на інвестиційну активність, на інфляцію і зайнятість у країні. Грошово-кредитна політика - це напрям економічної політики, що втілюється у використанні комплексу заходів, через які держава впливає на грошову пропозицію в країні з метою досягнення необхідних макроекономічних результатів, виходячи із загальнонаціональних інтересів. Грошово - кредитна політика може бути спрямована або на стимулювання кредитної діяльності та збільшення грошової пропозиції, або на їх стримування. У зв'язку з цим виділяють два напрямки грошово - кредитної політики: грошово-кредитної експансії та грошово-кредитної рестрикції. Перший напрямок називається політика грошово - кредитної експансії. Воно передбачає стимулювання кредитної діяльності та збільшення грошової пропозиції, і проводиться в умовах, коли головною проблемою в економіці вважається економічний спад і супутнє йому збільшення безробіття. У даному випадку держава через розширення грошової пропозиції має прагнути знизити процентну ставку, а, отже, вплинути на збільшення попиту на інвестиції, тим самим сприяючи розширенню інвестиційної діяльності та подолання економічного спаду. Другий напрямок називається політика грошово-кредитної рестрикції. Воно передбачає стримування кредитної діяльності та обмеження грошової пропозиції. Дана політика проводиться в умовах, коли головною проблемою в економіці вважається інфляція. Тому, обмежуючи грошову пропозицію, держава прагне зменшити параметри сукупного попиту і тим самим стримати зростання рівня цін. У практиці господарювання використовуються також такі форми грошово-кредитної політики, як жорстка і гнучка монетарна політика. Жорстка монетарна політика передбачає утримання грошової маси на певному фіксованому рівні, навіть якщо ставка відсотка буде змінюватися (рис.8.). Рис.8. Жорстка монетарна політика Гнучка монетарна політика передбачає маніпулювання масою грошей в обігу при незмінності процентної ставки (рис.9.) Рис.9. Гнучка монетарна політика Може мати місце змішана форма грошово-кредитної політики, коли змінюються і процентна ставка і маса грошей в обігу (рис.10). Рис.10. Змішана форма грошово-кредитної політики Однак слід враховувати той факт, що використання тих чи інших напрямків та інструментів грошово - кредитної політики може бути ефективним і принести позитивні результати лише при тісній їх ув'язці з тими чи іншими напрямками податково-бюджетної і соціальної політики, із зміцненням законодавства і правопорядку. Грошово-кредитне регулювання здійснюється через діяльність центрального банку. У розвиненою ринковою економік Е центральний банк має відносну самостійність у прийнятті рішень. Глава центрального банку підкоряється тільки главі держави, а не уряду. Всі інструменти грошово - кредитної політики будуть ставитися або до засобів прямого, або непрямого впливу. До засобів прямого впливу належать: грошово - готівкова емісія, таргетування (встановлення конкретних цільових орієнтирів зростання грошової маси), видача та відкликання ліцензій комерційних банків, мінімальні параметри статутного капіталу комерційного банку та інші. До непрямих інструментів відносяться такі важелі, які спонукають комерційні банки до здійснення тих чи інших дій, вигідних з точки зору загальнонаціональних інтересів, але вони не зобов'язують комерційні банки діяти певним чином. До непрямих інструментів грошово-кредитної політики належать: операції на відкритому ринку, зміна норми обов'язкових резервів, зміна облікової процентної ставки (ставки рефінансування). З метою більш оперативного впливу на грошову пропозицію центральний банк перш за все використовує методи непрямого впливу. Механізм цього впливу носить наступний характер. Операції на відкритому ринку - це операції з купівлі - продажу центральним банком державних боргових цінних паперів. Це найпоширеніша і оперативний захід грошово - кредитної політики. У рамках цих операцій переплітаються (перетинаються) інтереси держави, центрального банку, комерційних банків та інших господарюючих суб'єктів. Центральний банк, здійснюючи ці операції, прагне вплинути на грошову пропозицію в країні і через нього на макроекономічні показники. Комерційні структури та представники населення, беручи участь в цих операціях, прагнуть отримати певні доходи. Якщо головною проблемою вважається економічний спад, і державі необхідні додаткові грошові кошти для фінансування своїх витрат, то воно здійснює емісію державних боргових цінних паперів для фінансування державних програм, а центральний банк у цьому випадку купує ці державні цінні паперу, і, отже, збільшує грошову пропозицію в країні. Якщо в країні головною проблемою є інфляція, то центральний банк повинен вплинути на зниження кредитної емісії і зниження грошової маси на руках у населення і господарюючих суб'єктів, щоб стримати сукупний попит. Так як центральний банк, як правило, кредитує уряд, то у нього на балансі завжди є державні боргові цінні папери. У разі високої інфляції центральний банк розширює продаж наявних у нього державних цінних паперів комерційним банкам і населенню. Зміна облікової процентної ставки (ставки рефінансування). Якщо в суспільстві головною проблемою є інфляція, то центральний банк повинен підвищити облікову процентну ставку, намагаючись тим самим зменшити запозичення грошових коштів з боку комерційних банків у центрального банку і привести до збільшення середньої процентної ставки в країні. Тим самим він добивається збільшення заощаджень, і в кінцевому підсумку, стримування загальних параметрів грошової пропозиції в країні. Якщо в суспільстві спостерігається рецесія, то центральний банк знижує облікову процентну ставку для стимулювання кредитної діяльності та кредитної емісії, впливаючи на зниження середньої процентної ставки в країні з метою стимулювання інвестиційної діяльності та ділової активності. Цей захід в останні роки активно використовується ФРС США і Європейським центральним банком для боротьби з інфляцією. Зміна норми обов'язкових резервів. Якщо в суспільстві головною проблемою вважається інфляція, то центральний банк повинен вплинути на стримування грошової пропозиції і кредитної емісії шляхом підвищення норми обов'язкових резервів. У свою чергу, якщо головною проблемою є економічний спад і низька ділова активність у країні, то центральний банк повинен знижувати норму обов'язкових резервів. За інших рівних умов це має сприяти розширенню кредитної емісії та зниження середньої процентної ставки в країні, збільшення попиту на інвестиції та активізації господарської діяльності, а, отже, призвести до зростання параметрів суспільного виробництва і реального ВВП. Якщо вище зазначені заходи грошово - кредитної політики не дають свого позитивного ефекту, то держава може йти на проведення грошової реформи. Грошова реформа може мати різні модифікації. Вона може здійснюватися у вигляді деномінації, яка полягає у вилученні старих грошей та емісії нових грошей з більш низькою номінальною вартістю. (В цьому випадку з грошових знаків забирається певна кількість нулів.) Нові гроші випускаються в обсязі, необхідному для нормального обслуговування руху ВВП. Але держава може проводити і більш складну грошову реформу, коли разом з деномінацією будуть змінюватися форми розрахунків і платежів, а також співвідношення між тими чи іншими грошовими агрегатами. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 4.Денежно - кредитна політика держави: зміст, напрямки, форми і основні інструменти " |
||
|
||