Головна |
« Попередня | Наступна » | |
11.1 Поняття витрати виробництва, валової до-хід і прибуток |
||
Що ж розуміється під витратами виробництва, прибутком і валовим доходом? Витрати виробництва, витрати на виробництво, собівартість - найважливіші економі-етичні категорії, від яких залежить ефективність роботи підприємства, його прибутковість і рентабельність. Ці категорії близькі між собою, але не тотожні, як на рівні суспільного венного виробництва, так і на рівні підприємства. Витрати виробництва - це вартісне вираження всіх витрат виробничих факторів, необхідних підприємству для своєї діяльності. Загальні витрати на виробництво охоплюють всі витрати живої і суспільної праці і становлять для виготовлювача внутрішню вартість товару, а тому є базою для визначення вихідної продажної ціни, тобто ціни пропозиції, а також для вибору раціональної підприємницької політики. Витрати підприємства відображають поточні витрати на виробництво і реалізацію товару (робіт, ус-луг). По ролі в процесі відтворення витрати підприємства діляться на три види: - поточні витрати на виробництво і реалізацію продукції (собівартість продукції), які забезпечують процес простого відтворення; - капітальні витрати на розширення і оновлення виробництва; - витрати на соціально-культурні та інші невиробничі потреби. Витрати - це грошове вираження витрат виробничих факторів, необхідних для здійснення підприємством своєї виробничої діяльності. Бухгалтерські витрати являють собою вартість витрачених ресурсів, виміряну у фактичних цінах їх придбання. Бухгалтерські витрати включають тільки явні витрати, представлені у вигляді платежів за придбані ресурси (сировина, матеріали, амортизація, праця і т.д.). Однак для прийняття рішень про доцільність продовження діяльності свого підприємства власники повинні враховувати економічні витрати. Економічні витрати включають явні (бухгалтерські) і неявні витрати. Неявні витрати - це вартість послуг факторів виробництва, які використовуються в процесі виробництва і є власністю підприємства, тобто не є покупними. Собівартість продукції являє виражені в грошовій формі поточні витрати (витрати) підприємств на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). З метою аналізу, обліку і планування всього різноманіття витрат, що входять до собівартості продукції, застосовуються дві взаємодоповнюючі класифікації: поелементно і кальку-ляційними. При групуванні витрат за елементами визначаються витрати підприємства в цілому, без урахування його внутрішньої структури і без виділення видів продукції, що випускається. Документ, в якому представлені витрати за елементами, називається кошторисом витрат на виробництво. Кошторис витрат складається для визначення загальної потреби підприємства в матеріальних і грошово-них ресурсах. Елементи собівартості є однорідні за своїм характером витрати всіх служб і цехів на виробничі та господарські потреби. Витрати, що утворюють собівартість продукції (робіт, послуг), групуються відпо-вії з їх економічним змістом за такими елементами: матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів; інші витрати. Угрупування витрат за економічними елементами не дозволяє вести облік по окремих підрозділах і видам продукції. Для цього потрібно вести облік за статтями калькуляції. Калькуляція - це обчислення собівартості одиниці продукції або послуг за статтями витрат. На відміну від елементів кошторису витрат, статті калькуляції собівартості об'єднують витрати з урахуванням їх конкретного цільового призначення і місця освіти. Витрати (витрати), що включаються в собівартість, відрізняються різним поведінкою при зміні обсягів виробництва. По відношенню до обсягу виробництва продукції витрати під-розділяються на змінні і постійні. Змінні - це витрати, загальна величина яких на даний період часу знаходить-ся в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації. Загальна величина змінних витрат змінюється пропорційно обсягу виробництва. Змінні витрати на одиницю продукції (середні змінні витрати) - величина постійна, не залежна від об'єк-ема виробництва. До змінних зазвичай відносять витрати на сировину і матеріали, паливо, енергію, транспортні послуги, частина трудових ресурсів. Під постійними розуміють такі витрати, сума яких в даний період часу не залежить від обсягу виробництва і реалізації. Поведінка постійних витрат корінним обра-зом відрізняється від поведінки змінних витрат при зміні обсягів виробництва. У певному діапазоні випуску загальна сума цих витрат залишається практично незмінною. Постійні витрати на одиницю продукції (середні постійні витрати), зменшуються із зростанням обсягів виробництва і ростуть при їх зменшенні. Валові витрати підприємства - це сума його постійних і змінних витрат. Розподіл витрат на постійні та змінні використовується при побудові графіка без-збитковості (рис. 11.1). Існує наступний порядок побудови графіка: 1. По горизонтальній осі відкладається обсяг виробництва в одиницях виробів або у відсотках-тах використання виробничої потужності, а по вертикальній - витрати на виробництво і дохід. 2. Витрати відкладаються з підрозділом на постійні (ПВІ) і змінні витрати. 3. Точка перетину ліній виручки від реалізації (ВР) і валових витрат (ВІ) являє со-бій точку критичного обсягу виробництва (К). Кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства є прибуток (збиток). Розрізняють прибуток бухгалтерську і чистий економічний прибуток. Як правило, під економічною прибутком розуміється різниця між загальним виторгом і зовнішніми і внутрішніми витратами. Прибуток, який визначається на підставі даних бухгалтерського обліку, являє собою різницю між доходами від різних видів діяльності і зовнішніми з-Держко. Графік беззбитковості
В даний час у бухгалтерському обліку виділяють п'ять видів (етапів) прибутку: валовий прибуток, прибуток (збиток) від продажу, прибуток (збиток) до оподаткування , прибуток (збиток) від звичайної діяльності, чистий прибуток (нерозподілений прибуток (збиток) звітного періоди-да). Валовий прибуток визначається як різниця між виручкою від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом ПДВ, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів) та себестоі-мостью проданих товарів, продукції, робіт і послуг : Валовий прибуток
де ВР - виручка від реалізації; С - витрати на виробництво продукції. Виручку від реалізації товарів, продукції, робіт і послуг називають доходами від звичайних видів діяльності. Витрати на виробництво товарів, продукції, робіт і послуг вважають расхо-дами по звичайних видах діяльності. Прибуток (збиток) від продажу являє собою валовий прибуток за мінусом управлен-чеських і комерційних витрат: Прибуток (збиток) від продажу
де Ру - витрати на управління; Рк - комерційні витрати. Прибуток (збиток) до оподаткування - це прибуток від продажу з урахуванням інших доходів і витрат. Вони поділяються на операційні і позареалізаційні доходи і витрати. У число операційних доходів включають: надходження, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування активів організації; надходження, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки, та інших видів інтелектуальної власності; надходження, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій (включаючи відсотки та інші доходи за цінними паперами); надходження від продажу основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), продукції, товарів; відсотки, отримані за надання в користування коштів організації, а також відсотки за використання банком грошових коштів, що знаходяться на рахунку організації в цьому банку. Операційні витрати - це витрати, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації; витрати, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки, та інших видів інтелектуальної власності; витрати, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій; відсотки, сплачувані організацією за надання їй в користування грошових коштів (кредитів, позик); витрати, пов'язані з продажем, вибуттям та іншим списанням основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), товарів, продукції; витрати, пов'язані з оплатою послуг, що надаються кредитними організаціями. Позареалізаційними доходами є: штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів; активи, отримані безоплатно, у тому числі за договором дарування; надходження до відшкодування заподіяних організації збитків; прибуток минулих років, виявлена у звітному році ; суми кредиторської і депонентської заборгованості, за якими минув термін позовної давності; курсові різниці; сума дооцінки активів (за винятком необоротних активів). До позареалізаційними витратами відносять: штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів; відшкодування заподіяних збитків організацією; збитки минулих років, визнані у звітному році; суми дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, інших боргів, нереальних для стягнення; курсові різниці; сума уцінки активів (за винятком необоротних активів). Прибуток (збиток) до оподаткування: Прибуток (збиток) до оподаткування
де Содра - операційні доходи і витрати; Свдр - позареалізаційні доходи і витрати. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності може бути отримана вирахуванням з прибутку до оподаткування суми податку на прибуток та інших аналогічних обов'язкових платежів (суми штрафних санкцій, що підлягають сплаті до бюджету і державні позабюджетні фонди): Прибуток (збиток) від звичайної діяльності
де Н - сума податків. Чистий прибуток - це прибуток від звичайної діяльності, скоригована на величину надзвичайних доходів і витрат: Чистий прибуток
де Чдр - надзвичайні доходи і витрати. Надзвичайними доходами вважаються надходження, що виникають як наслідки надзви-чайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націо-налізації і т.п.): страхове відшкодування, вартість матеріальних цінностей, що залишаються від списання непридатних до відновлення і подальшого використання активів, і т.п. У складі надзвичайних витрат відображаються витрати, що виникають як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна тощо). Прибуток відноситься до абсолютними показниками і на її основі не можна порівнювати діяч-ність підприємств з різним виробничим потенціалом. Для порівняльної оцінки еф-бництва роботи окремих підприємств і галузей, що випускають різні обсяги та види продукції, використовують показники рентабельності. Ці показники характеризують отриманий прибуток по відношенню до затрачених виробничих ресурсів. Найбільш часто використовують-ся рентабельність продукції і рентабельність виробництва. Рентабельність продукції (норма прибутку) - відношення загальної суми прибутку до з-Держко виробництва та реалізації продукції, тобто відносна величина прибутку, приходячи-щейся на 1 руб. поточних витрат: Рентабельність продукції
де Ц - ціна одиниці продукції; С - собівартість одиниці продукції. Рентабельність виробництва показує відношення загальної суми прибутку до середнього-довой вартості основних і нормованих оборотних коштів, тобто величину прибутку в розрахунку на 1 руб. виробничих фондів: Рентабельність виробництва
де П - сума прибутку; ОСср - середньорічна вартість основних засобів; ОбСср - се-ня за рік залишки оборотних коштів. Цей показник характеризує ефективність виробничо-господарської діяльно-сті підприємства, відображаючи при якій величині використаного капіталу отримана дана маса прибутку. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 11.1 Поняття витрати виробництва, валової до-хід і прибуток " |
||
|