ГоловнаЕкономікаЗагальні роботи → 
« Попередня Наступна »
Л.А.Ніколаева, І.П.Черная. Історія економіки, 2006 - перейти до змісту підручника

7.5. Умови формування командно-адміністративної системи економіки Росії


Наприкінці ХIХ-початку ХХ ст. в країні складається "державного-венний капіталізм".
"Державний капіталізм" - особлива система управління еко-номіки, що поєднує жорсткий бюрократичний централізм державного-кої влади із збільшеною силою і самостійністю приватного капі-тала, об'єднаного у великі союзи і синдикати, а також либераль- ную опозицію, що складається в основному з інтелігенції і спиратися-щуюся на Державну думу.
Причини формування в Росії системи "державного ка-піталізма":
повільні темпи розвитку;
недостатні стимули до підприємництва;
мобілізаційний шлях розвитку;
зв'язок розвитку промисловості з державними замовлення-ми;
подвійність соціально-економічної структури: примушує-ленний капіталізм і архаїчне сільське господарство;
вузькість внутрішнього ринку та нестабільність фінансової систе-ми.
Прагнення до макроекономічного регулювання не було спе-ного російської рисою. Проте форми його прояву в нашій країні мали свою власну специфіку. До початку XX в. їх основ-ної характеристикою був становий характер. Так, наприклад, казенна промисловість розвивалася переважно в інтересах дворянст-ва. У 90-ті роки основний акцент робиться вже на розвиток приватного підприємництва, регулювання якого здійснюється через систему держзамовлень. Світова війна різко посилила потребу в коор-динації діяльності всіх учасників господарського життя. Формую-вання системи централізованого регулювання здійснювалося як "зверху" шляхом створення спеціальних урядових органів для вирішення проблем військової економіки, так і "знизу" за допомогою діяль-ності представницьких органів приватного капіталу. Була й третя сила: ліві партії та громадські організації, що впливають на формування громадської думки в країні. Між 1914 і 1929 рр.. були випробувані різні варіанти прямого державного вмешатель-ства у здійснення господарського процесу з метою його планомірно-го регулювання.
У роки війни каркас централізованого регулювання склали утворені в серпні 1915 р. чотири особливих наради - з оборони, перевезень, паливу і продовольству. Вони мали широкі полномо-чия і очолювалися провідними членами уряду, вказівки кото-яких підлягали невідкладному виконанню. Особливі наради спиралися на розгалужену мережу регіональних і місцевих органів.
На випадок же виникнення міжвідомчих непорозумінь було ство-дано "сверхсовещаніе" за участю міністра внутрішніх справ.
Вже в цей період виникають риси, властиві російській моделі командно-адміністративної системи:
множинність регулюючих органів;
головна функція - постачальницько -розподільна (введення державних монополій на хліб, вугілля, цукор, нафту і бавовна);
покриття нестачі фінансових ресурсів за рахунок посилення пря-мого оподаткування селянства;
адміністративне обмеження зростання аграрних цін при зростанні промислових цін;
створення системи державних планів, перш за все по за-готуванні продовольства.
Незважаючи на вжиті урядом заходи економічна ситуація в країні загострювалася, що послужило одним з факторів соці-альної революції.
Досвід централізованого регулювання народного господарства Вре-менним урядом включає два основних моменти: введення низки державних монополій (на хліб, вугілля і цукор) і спробу ство-ня економічного центру, який виробляє єдиний план. Для цього при уряді було створено Економічну раду.


Практичний досвід реалізації заходів дав результат, прямо протилежний очікуваному. Неефективність політики обумовлювалася рядом факторів: неповторністю бюрократичних державних структур, які намагалися замінити собою ринковий механізм узгоджен-ня попиту та пропозиції; руйнуванням частнохозяйственного апарати-та, традиційно обслуговуючого товарообмін між містом і дерев-ній, дестимулючим впливом на сільських виробників фіксації цін на їх продукцію, тоді як всі інші ціни росли. У цих умовах увагу економістів, які дотримувалися різної ідейно-політичної орієнтації, все частіше стали залучати загальні питання планомірного регулювання всього народного господарства. Виділяються два абсолютно різних підходи.
Прагнення виробити концепцію економічної реформи з використанням найважливіших принципів планування (антимонополь-ве законодавство, демократизація виробничої діяльності, ув'язка загальнодержавних і приватних інтересів, цілісність і цін-тралізм економічної політики).
Обгрунтування використання держави як сили, здатної замінити ринок і активно втрутитися в господарський механізм для його модернізації. На крайньому лівому фланзі прихильників цієї позиції знаходилися більшовики, які стверджують необхідність доведення до логічного кінця тенденції укрупнення та монополізації суспільного виробництва шляхом примусового синдикування, націонал-зації ключових сфер виробництва, залучення робітників до управління і організації робочого контролю.

Перемога Жовтневої революції привела до перетворення другій позиції в пануючу. Однак сформовані в перші роки радянської влади урядові органи, наприклад ВРНГ, у мно-гом відтворювали систему централізованого управління промисло-лінощів в роки першої світової війни. Економічна політика цього періоду мала ситуативний характер, тобто характер реагування ня на процеси. Це виражалося і в практичних ша-Гах: реалізація Декрету про землю (розділ, а потім і переділ землі); све-дення націоналізації фінансової системи (Державного та част-них банків) і промислових підприємств до стихійної конфіскації, що врешті-решт підштовхнуло СНК до прийняття рішення про загальну націоналізацію великої (червень 1918), а пізніше (січень 1919 р.) всієї промисловості, націоналізації торгівлі з її заміною примусову-ним державно організованим розподілом і встановленням прямого товарообміну між містом і селом (листопад 1918 р.); вве -дення продовольчої розкладки (січень 1919 р.) і загальної трудо-вої повинності і т. д. Очевидно, що зазначені та інші заходи не є-лись реалізацією спільної програми, а проводилися виключно заради того, щоб якимось чином врятувати залишки господарських свя-зей і зосередити в своїх руках збіднілі ресурси в умовах угро-зи і розгоряння громадянської війни та інтервенції. У таких умовах система управління народним господарством характеризувалася слідую-ські рисами:
- жорстка централізація і відсутність дієвих горизонтальних зв'язків між вертикальними утвореннями - головкомами і наркомату-ми;
- множинність планових органів, їх міжвідомчий ха-рактер і стихійність виникнення;
- упор на централізацію розподільних функцій;
- відчуження управлінського апарату держави від народних мас і реального господарського процесу .
Причини швидкого формування адміністративно-команд-ної системи управління в Радянській Росії:
* опора нової влади на репресивний апарат;
* традиційно сильне державне втручання в еконо-міку;
* панування ідей справедливості в масовій свідомості.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 7.5. Умови формування командно-адміністративної системи економіки Росії "
  1. Тема 7. Основні тенденції в розвитку світового господарства наприкінці XIX - першої третини XX ст.
    Структурні зміни в економіці розвинених країн. Зрушення в рас-становке країн-лідерів. Територіальний поділ світу і деформація галузевої структури економіки колоніальних і залежних країн. Зміни у фінансовій системі і торговельній політиці. Економічні причини і наслідки першої світової війни. Версальський мир. Віз-народження економіки Німеччини. Плани Дауеса та Юнга. Світова економічна
  2. Вихідні позиції для переходу до ринкових відносин
    Після тривалого панування адміністративно-командної системи в економіці Росії на рубежі 80-х і 90-х рр.. почався перехід до ринкових відносин. Вихідні позиції для переходу до ринкової економіки, сформовані до кінця 80-х рр.. в Росії, в цілому були несприятливими за наступними обставинами (об'єктивні фактори): - вкрай висока (навіть для країн з адміністративно-командною системою)
  3. Інші особливості економічного розвитку
    У Росії не виникало взаємодії та розмежування функцій між ринковими структурами і державою, які постійно конфліктують один з одним, посилюючи кризовий стан економіки. У результаті склалися в перехідній економіці Росії форми власності помітно відрізняються від переважаючих в зрілої ринкової економіки. На багатьох приватизованих підприємствах так і не з'явився
  4. Регулювання ціни. Ціни «статі» і «стелі»
    Ринковий механізм діє таким чином, що будь-яке порушення рівноваги спричиняє його автоматичне відновлення. Однак іноді рівновага порушується штучно або в результаті втручання держави, або внаслідок діяльності монополій, зацікавлених у підтримці монопольно високих цін. «Ціна статі» - встановлена ??мінімальна ціна, що обмежує подальше її
  5. 3. Проблема соціальної орієнтації економіки. Суперечності соціальної справедливості та економічної ефективності
    Соціальна орієнтація економіки передбачає підпорядкування господарства завданням розвитку особистості. Необхідність формування соціально орієнтованої економіки зумовлена ??такими факторами: - завданнями гуманізації суспільних відносин, запобігання росту бідності і злочинності; - науково-технічної революцією, головним двигуном якої є творча праця, немислимий без
  6. 4. Специфіка російських реформ
    У Росії вихідні умови для переходу до ринку складалися набагато менш сприятливо, ніж у країнах ЦСЄ, з причини величезних структурних диспропорцій між базовими (паливно-енергетичний і металургійний комплекси) та обробними галузями, високою мілітаризації економіки, тривалості існування адміністративно-командної системи, відсутності в суспільстві традицій ринкової економіки і
  7. Глосарій
    А Абсолютна межа бідності - мінімальний рівень життя, який визначається на основі фізіологічних потреб людини в продуктах харчування, одязі і житло, тобто на базі вартості кошика товарів, достатніх для задоволення основних потреб людини Абсорбційний підхід - кейнсіанський підхід до проблем платіжного балансу, що пропонує для його поліпшення насамперед підвищувати
  8. 3. Теми контрольних робіт для студентів дистанційної форми навчання
    1. Загальна характеристика економіки стародавнього світу. 2. Основні риси розвитку первісної економіки. Значення не-олітіческой революції. 3. Загальна характеристика і етапи розвитку економіки средневеко-ров'я. 4. Господарські реформи в Росії XV - пер. підлог. XVII в. 5. Особливості первісного нагромадження капіталу і мануфак-турне виробництва (на прикладі однієї з країн за вибором студен-та).
  9. 9.4. Сучасний етап розвитку світового господарства
    Сучасний етап господарського реформування обумовлений ря-дом об'єктивних причин. Економічні кризи 1980-1982 рр.. і 1992-1993 рр.. були більш глибокими і тривалими, ніж всі інші циклічні кризи повоєнної економіки. При цьому вони перепливли-талісь зі світовими галузевими, насамперед сировинними і енерге-тичними, і структурними кризами. Серед факторів, що викликають
  10. 2.5. ЗМІСТ КАТЕГОРІЙ «СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА» І «ВИРОБНИЧІ ПРОПОРЦІЇ». МЕТОДИ ОЦІНКИ структурних зрушень в економіці
    Під структурою суспільного виробництва розуміється соот-носіння галузей, що відбиває суспільний поділ праці та пропорції суспільного відтворення, що склалися на даний момент в економіці під впливом різних факторів. Пропорції суспільного відтворення являють собою сформовані співвідношення між різними елементами та частинами виробництва, що відображають взаємозв'язки та
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний