Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
З.К.Раджабова. Світова економіка, 2006 - перейти до змісту підручника

Тема V.3. КНР

Особливе становище у фінансово-економічних колах світу займає гігант азіатсько-тихоокеанського регіону - Китайська Народна Республіка (КНР). Володіючи потужним природним і трудовим потенціалом, Китай проводить позитивну політику у вирішенні внутрішніх соціально-економічних проблем.
За даними статистичного додатка Б. Болотіна до журналу МЕ і МО, N 8, 2000 р., в 1998 р., при населенні країни в 1 млрд 255 млн чол., Показник ВВП на душу населення склав 3175 дол, а сукупний обсяг ВВП країни - 3985 млрд дол Це приблизно в 17 разів перевищує економічний потенціал Росії.
Розглядаючи Китай як провідну державу світу, треба мати на увазі не тільки людські ресурси (кожен п'ятий житель Землі - китаєць), але і те, що КНР входить в п'ятірку найбільших світових виробників і постачальників зерна, бавовни , овочів, кольорових металів (свинцево-цинкових, нікелю), деревини, паливних ресурсів. Китай входить до ядерного клубу, бере участь у розробці космічних програм, є постійним членом Ради безпеки ООН.
До кінця 90-х рр.. Китай за обсягом ВВП (у перерахунку за ПКС у дол 1998 р.) є третьою світовою державою і має найоптимістичніші плани - до 2005 р. довести цей показник до рівня США. В даний час за деякими оцінками економіка Китаю складає майже 45% економіки США. Високі темпи економічного зростання Китаю виявляються насамперед у таких Узагальнюючого макроекономічних показниках, як зростання сукупного ВВП, темпи зростання і приросту промислового і сільськогосподарського виробництва. Середні темпи економічного зростання Китаю в період з 1951 по 1980 рр.. склали 12,5%, в той час як "Японське економічне диво" за цей же період часу характеризувалося рівнем 11,5% (табл. 30).
Таблиця 30

Темпи економічного розвитку КНР в 90-і рр..

Рік ВВП в У тому числі
  порівнянних цінах Промисловість

Сільське господарство Інвестиції



1992



14,2



21,2



4,7



44,4

1993

13,5

20,1

4,7

61,8

1994

12,6

18,9

4,0

30,4

1995

10,5

14,0

5,0

17,5

1996

9,6

12,5

5,1

14,8

1997

8,8

11,3

3,5

8.8

1998

7,8

8,9

3,5

13,9

1999

7, 1

8,5

2,8

5,2

Примітка. Таблиця складена за даними: Гельбрас В., Кузнецова. МЕ і МО. - 2000 - N 8. - С. 115.
Середні темпи економічного зростання Китаю за 90-і рр.. складають більше 10%, а темпи зростання за всі роки реформ - приблизно 5-7% на рік. Стабільно високі темпи зростання має також промислове виробництво. Додана вартість по всіх галузях промисловості в 1999 р. склала 3535700000000 юанів, на 8,9% перевищивши рівень 1998 р., в тому числі додана вартість на державних і недержавних підприємствах з об'ємом річних продажів понад 5 млн юанів (вони називаються найбільшими ) досягла 2030700000000 юанів (приріст 8,9%). Обсяг доданої вартості, виробленої в сільському господарстві, досяг 1421200000000 юанів (приріст 2,8%), а у сфері послуг - 2703 млрд юанів (7,5%).
В економічній політиці велика увага приділяється залученню іноземного капіталу. До 80% інвестицій надійшло з Гонконгу, США, Німеччини, Японії та інших країн у формі нової техніки і технологій, технічних консультацій, ліцензій тощо
Тільки в 1999 р. з 91 млрд дол . загального припливу зарубіжних капіталів у країни, що розвиваються Південно-Східної Азії, майже половина (40 млрд дол) дісталася Китаю. В даний час за кількістю підприємств з іноземними інвестиціями КНР посідає друге місце після США (табл. 31).
Таблиця 31

Частка державного сектора і підприємств з іноземними інвестиціями

Підприємства Додана вартість ( 1999р.),
  Всього, млрд юанів % до підсумку

% до 1998р.,


Державні з контрольним пакетом акцій



1160,3



50,4



107,4

З іноземним капіталом

420,1

18,2

112,0

Крім того, що підприємства з іноземним капіталом дають більше 18% доданої вартості китайської промисловості, вони ж створюють близько 13% податкових надходжень до бюджету КНР, охоплюючи роботою при цьому більше 10% міського населення.
Китай сьогодні має досить високий ступінь інтегрованості в систему світогосподарських зв'язків. За оцінками фахівців ємність китайського ринку становить 300 млрд дол Китай займає дев'яте місце як провідний експортер товарів і 11 місце як імпортер товарів.
Зарубіжні інвестиції та технології справляють істотний вплив на якісне зростання економіки КНР. Імпорт капіталу і технологій дозволяють розвивати такі прогресивні сектора економіки, як виробництво програмного забезпечення, нових матеріалів, телекомунікаційну індустрію, біотехнологію, охорону здоров'я, освіту.
Стратегія китайських реформ. У грудні 1978 III пленум ЦК КПК, засудивши "культурну революцію", переніс основну увагу роботи партії на економічне будівництво, в 1982 р. XXII з'їздом партії була прийнята стратегія здійснення модернізації суспільства, розрахованого на три етапи:
I етап - збільшити в 4 рази валову продукцію промисловості та сільського господарства до 2000 р., домогтися середнього достатку життя народу;
II етап - підняти Китай до рівня середньорозвинених країни (за міжнародними параметрами) до 2021;
III етап - до 2049 (100-річчя КНР) - перетворити Китай в сучасну високорозвинену державу.
За великим рахунком, Китаю за роки реформ вдалося уникнути трансформаційного спаду, характерного майже для всіх країн з перехідною економікою. Свідченням тому є наведені вище показники темпів економічного розвитку.
Основні стратегічні цілі реформ можна сформулювати наступним чином:
- розширення господарської самостійності підприємств, скорочення сфери директивного планування;
- перехід до багатоукладності економіки при використанні різноманітних форм власності (державної, колективної, приватної і т. д.);
- перетворення натуральної та напівнатуральної економіки в натуральну товарно-грошову;
- реформування валютно-фінансової, кредитної і банківської систем та системи ціноутворення;
- реформування системи зовнішньоекономічної діяльності з посиленням відкритості національної економіки через всебічне розширення зв'язків із зарубіжними державами, залучення іноземного капіталу в економіку країни, утворення спеціальних економічних зон і відкритих економічних районів.
Велику роль зіграла і масштабна реформа держапарату КНР, чисельність якого протягом трьох років зменшилася вдвічі.
В цілому, економічні реформи, розпочаті в кінці 70-х рр.., Вивели Китай в число інтенсивно розвиваються. Реформи насамперед були розпочаті в сільському господарстві. Основний напрямок - впровадження системи виробничої відповідальності селянських дворів, тобто перехід до обробки землі на основі сімейного підряду, де кожна селянська родина могла отримати сільськогосподарську ділянку строком приблизно на 3-5 років, широке використання економічних важелів. При цьому були різко підвищені державні закупівельні ціни і введена контрактна система, що дозволила розширити обсяг вільно реалізованої продукції. Підрядна система різко підвищила зацікавленість селян у розвитку сільськогосподарського виробництва і за відносно короткий термін вивела країну з карткового тупика на великого експортера сільськогосподарської продукції - зерна і бавовни. За перші роки реформ 90% землі, що знаходилася раніше в колективній власності, було передано селянам на умовах підряду.
У результаті вже до середини 80-х рр.. проблема дефіциту сільськогосподарської сировини та продуктів харчування втратила свою актуальність. Створення в селі невеликих промислових підприємств з первинної переробки сільськогосподарської сировини, а також підприємств сфери послуг і торгівлі, було не тільки складовою частиною стратегії реформування, а й важливою ланкою цілеспрямованого розвитку сільської економіки і вирішення проблеми зайнятості в умовах колосального надлишку трудових ресурсів. За перші 10 років реформування темпи приросту національного доходу збільшилися до 9,2%, причому на частку сільської економіки довелося вже 63,6% цього приросту. Така тенденція протягом 90-х рр.. посилилася і склала більше 75% до 1999 р. За ці ж роки близько 220 млн чол. економічно активного населення отримали якусь роботу в плані повної або часткової зайнятості. Невеликі підприємства були націлені не тільки на диверсифікацію сільської економіки, а й на реалізацію державної політики самозабезпечення окремих місцевостей товарами першої необхідності та продукцією обробної промисловості. В даний час малогабаритні промислові підприємства на селі випускають понад 50% вироблених в країні шовкових і трикотажних товарів, 95% цегли і черепиці, 35% шкіряного взуття (близько 40% йде на експорт) і 40% - виробництва цементу і вугілля.
Економічні реформи стосувалися і інших секторів економіки. Здійснено поступова лібералізація планування, ціноутворення, фінансової системи, диверсифікація зовнішньоекономічної діяльності.
За роки реформ кардинальні зміни зазнала система планування китайської економіки: за 1982-1988 рр.. кількість видів продукції, які охоплюються директивним плануванням, скоротилася більш ніж у 2 рази - з 128 до 60. У 1988 р., за даними 25 адміністративних одиниць провінційного рівня, частка директивно планованої валової продукції промисловості склала 16,2%, індикативно (направляюча) планованої - 43,8% і ринково регульованої - 40% * 1.
___
* 1 Світова економіка / За ред. І.П. Ніколаєвої. - М., 2000. С. 518.
На наступному етапі реформування пріоритетними для планових структур вважаються задачі прямого управління господарською діяльністю через директивні плани, а вироблення стратегії розвитку і економічної політики, сприяння розвитку і нормальному функціонуванню ринкових структур через макроекономічне управління.
Реформи в ціноутворенні поєднували в собі регульовані державні та ринкові ціни при посиленні ролі друга. У рамках державного ціноутворення залишалися: електроенергія, вугілля, нафтопродукти, сталевий прокат, тарифи на транспорт.
Зміни в структурній політиці орієнтовані переважно у бік пріоритетних галузей національного господарства. Виключно важливе значення набуває розвиток високотехнологічних галузей, таких як електронна, аерокосмічна промисловість, новітні технології і т. д. Інша дуже важливий напрямок орієнтації структури промислового виробництва - соціальне. Значно збільшилося виробництво товарів народного споживання, а також засобів виробництва для розвитку споживчого сектора. В цілому, до нинішнього періоду в КНР створені умови переходу на нову модель економічного зростання. Тут маються на увазі вже закладені основи сучасного виробництва: розвиток сфери НДДКР, багатопрофільна підготовка кваліфікованих кадрів, приваблива інвестиційна середу.
У механізмі економічного зростання Китаю велику роль зіграла відкрита зовнішньоекономічна політика, яка йде по лінії відстоювання своїх позицій у міжнародному поділі праці. Основним елементом зовнішньоекономічних зв'язків КНР є зовнішня торгівля, яка за роки реформ мала досить високі темпи зростання - близько 16% на рік, при цьому обсяг зовнішньої торгівлі виріс більш ніж в 15 разів.
Країна є дев'ятим у світі експортером товарів, на якого припадає майже 3,5% світового експорту * 1. На світовий ринок Китай виходить з готовою промисловою продукцією, основа якої - текстиль (трудомістке виробництво), електропобутові вироби, одяг, взуття.
___
* 1 Погорлецкій А.І. Економіка зарубіжних країн. - СПб., 2000. С. 400.
В цілому товарна структура експорту КНР має такі співвідношення: одяг - 25% всього експорту, продукція машинобудування - 16%, текстиль - 10%, продукти харчування - 8%, хімічні продукти - 5% * 1 . Головними торговими партнерами по експорту КНР виступають країни Південно-Східної Азії, США, Німеччина.
___
* 1 Там же.
За свідченням аналітиків, однією з пріоритетних засад високих темпів економічного зростання Китаю є використання політики імпортозаміщення (прискореної індустріалізації) і експортної орієнтації країни.
За роки прискореної індустріалізації (70-80 рр.. Аж до 90-х рр..) Були практично створені основи важкої промисловості, оборонного комплексу, машинобудування, приладобудування. Тільки в промисловості число підприємств зросла з 348,4 тис. в 1978 р. до 8 млн у 1996 р., тобто майже в 23 рази * 1. Результати цього процесу - найбільш вражаючі: підвищилися темпи економічного зростання, відбулося насичення внутрішнього ринку товарами промислового виробництва. Число працюючих у народному господарстві КНР в 1996 р. склало 688 500 000 проти 401 500 000 в 1978, що майже в 4,5 рази більше, ніж населення Росії. До 1998 р. чисельність працюючих зросла ще на 16,5 млн чол. Чисельність працюючих у промисловості та будівництві за 1979-1996 рр.. збільшилася в 2,3 рази - з 69700000 до 161800000 чол., зайнятих у сільському господарстві - майже на 23% * 2.
  ___
  * 1 Гельбрас В. Імпортозаміщення і експортна орієнтація економіки КНР / / МЕ і МО. - 1999. - N 7. - С. 33.
  * 2 Там же.
  Політика експортної орієнтації головним чином розглядалася як засіб залучення іноземного капіталу, створення каналів стабільного надходження за кордону нової техніки технологій та досвіду управління, встановлення міцних зв'язків зі світовим ринком. З цією метою були створені особливі економічні райони і спеціальні економічні зони локального застосування ринкових методів господарювання. У 1995 р. на 12 приморських провінцій країни припадало 81,7% підприємств з іноземним капіталом, 86,9% загальної суми капіталовкладень, 84,9% статутного капіталу підприємств, в якому 85,1% припадало на частку іноземних партнерів. Подібна ситуація характерна і для капіталовкладень у промисловість. Одним з найбільш яскравих проявів цієї політики стало швидке зростання валютних запасів країни - з 11 млрд дол в 1990 р. до 139 900 000 000 дол в 1997 р. * 1 Велику роль у цьому процесі відіграла китайська діаспора, що проживає в країнах АТР і інших державах. Крім вищенаведених кроків китайської реформи, для іноземних інвесторів більшу привабливість має низька вартість робочої сили і оволодіння внутрішнім ринком КНР, потенційно найбільшим національним ринком світу.
  ___
  * 1 Там же.
  Маючи двадцятирічний стаж реформування економіки, треба сказати, що в структурі і сьогодні домінує державний сектор. Позиції держави найбільш сильні в нафтопереробці (84,9%), електроенергетиці (75,3%), металургії (70,8%) і т. д. Всі названі галузі відрізняються матеріалоємністю, ресурсоемкостью і екстенсивністю виробничих процесів.
  Однак черговий пленум ЦК КПК (вересень 1997 р.) заявив, що державний сектор і надалі повинен виконувати керівні та контролюючі функції і що контрольний пакет акцій акціонерних підприємств повинен залишатися в руках держави.
  Таким чином, до кінця XX ст. Китай зробив грандіозні успіхи в проведенні структурних перетворень та поліпшення соціально-економічних параметрів, виведення країни з бідності до конкурентоспроможного рівня, в першу чергу в Східно-Азіатському регіоні.
  Безумовно, проблем залишилося багато - на тлі збереження безробіття, гігантських резервів робочої сили з високою питомою вагою малограмотного і безграмотного населення, сплесків інфляції, незавершених інституційних перетворень в економіці, Китай поки не можна назвати конкурентом провідних світових держав.
  Плани на перспективу намічені виходячи з підсумків 1999-2000 рр.. У першу чергу передбачено завершити реалізацію плану 9-й п'ятирічки, трансформувати державний сектор і ліквідувати убогість відповідно до історичною програмою, прийнятою два десятиліття тому. Глобальні напрямки економічного розвитку КНР зводяться до наступного: до 2010 року домогтися подвоєння ВВП, поліпшення життя народу, створення "порівняно досконалої соціалістичної економічної системи", за наступне десятиліття, до 100-річчя утворення КПК, "ще більше розвинути економіку, ще більше поліпшити структуру , в основному здійснити модернізацію, створити потужну демократичну, цивілізовану, соціалістична держава ".

  За оцінками китайських фахівців, у найближчі роки в країні збережеться складна демографічна ситуація, особливо в селі, де в найближче п'ятиріччя в працездатний вік щорічно буду вступати 9980000 чол. (7630000 в 8-й п'ятирічці). Поліпшення становища на ринку праці в КНР очікують не раніше 2010 р., коли відносно стабілізується чисельність працездатного населення. На даному етапі розвитку створення додаткових робочих місць залишається однією з найбільш пріоритетних завдань економічного розвитку.
  На найближчу перспективу в КНР намічена насамперед реформа сектору і банківської системи з метою перетворення держсектора в ефективно працюючий двигун національної економіки. У цьому зв'язку передбачається закриття (банкрутство) середніх і дрібних - нерентабельних - підприємств, створення великих, ефективно працюючих підприємств в провідних галузях промисловості, без диктату і прямого втручання міністерств і відомств. Реформа банківської системи буде проходити поетапно і розрахована на 15-20 років. Реформа сільської економіки передбачає реорганізацію системи держзакупівель. На нинішньому етапі, коли проблема бідності і голоду в китайському селі майже дозволені, на зміну гарантованим державним закупівлям за досить високими (іноді навіть вище ринкових) цінами передбачені ринкові механізми, де на перший план вийде якість продукції (табл. 32).
  Таблиця 32

  Прогнозні оцінки зростання економічного потенціалу КНР
  (В цінах 1995 р.; курс юаня до американського долара в 1996-1998 рр.. Становив приблизно 8,3:1)

 Роки

 Щорічні темпи зростання ВВП,%

 ВВП на кінець періоду, трлн юанів

 ВВП в розрахунку на душу населення, тис. юанів


 2000-2010



 8,0



 19,8



 13,9

 2011-2020

 6,4

 36,7

 24,2

 2021-2030

 5,4

 62,3

 39,6

 2031-2040

 4,9

 100,5

 63,4

 2041-2050

 4,3

 153,1

 98,6

  Примітка Таблиця складена за даними: Гельбрас В., Кузнєцова В. Китай на шляху модернізації та реформ 1949-1999. - М., 1999. С. 362; Повідомлення агентства Сіньхуа, 20.02.1998.
  Незважаючи на значні успіхи, на найближчу перспективу найбільш гострими для КНР залишаються проблеми зайнятості, охорони навколишнього середовища, брак ряду природних ресурсів та орних земельних угідь і в цьому зв'язку необхідність їх ефективного використання, відставання від передових позицій у НДДКР та ін
  Контрольні питання
  1. Назвіть місце Китаю в сучасному міжнародному поділі праці.
  2. Основні стратегічні цілі реформ Китаю.
  3. У чому своєрідність і особливість китайських реформ?
  4. Чи можна порівняти китайські реформи з російськими і як?
  5. Вдалися чи китайські реформи?
  Терміни і поняття
  Сімейний підряд.
  Юань.
  Політика самозабезпечення.
  Імпортозаміщення.
  Експортна орієнтація.
  Спеціальні економічні зони.
  Особливі економічні райони.
  Підводячи підсумки розгляду розд. V, наведемо результати розвитку регіонів у цілому та окремих країн за 1990-2000 рр.. (Табл. 33).

  Таблиця 33

  Реальний ВВП на душу населення в регіонах і країнах за період 1990-2000 рр..
  (Дол. / Чол., В ППС 1993 р.)


 Регіони та країни  1990  1991  1992  1993  1994  1995  1996  1997  1998  1999  2000


 Латинська Америка

 У тому числі



 4533



 4603



 4641



 4707



 4848



 4909



 5013



 5188



 5370



 5558



 5752

 Бразилія

 5342

 5294

 5152

 5273

 5505

 5600

 5795

 5853

 6005

 6162

 6322

 Аргентина

 6661

 7162

 7705

 8093

 8538

 9105

 9695

 10325

 10996

 11711

 12472

 Мексика

 6733

 6842

 6903

 6808

 6917

 6985

 7033

 7209

 7389

 7574

 7763

 Південна і Південно-Східна Азія

 У тому числі

 3173

 3358

 3546

 3744

 3881

 4234

 4494

 4795

 5117

 5462

 5833

 Китай

 1559

 1663

 1860

 2092

 2316

 2558

 2822

 3104

 3415

 3756

 4132

 Індія

 1201

 1190

 1207

 1208

 1228

 1249

 1259

 1298

 1338

 1380

 1423

 Індонезія

 2673

 2812

 2944.

 3083

 3243

 3419

 3592

 3825

 4074

 4339

 4621

 Країни НІС

 У тому числі

 7260

 7767

 8171

 8592

 9150

 9709

 10302

 10951

 11641

 12374

 13154

 Корея

 8825

 9531

 9946

 10382

 11140

 11825

 12490

 13364

 14300

 15301

 16372

 Таїланд

 4529

 4838

 5147

 5943

 5878

 6252

 6680

 7134

 7619

 8137

 8691

 Тайвань

 8802

 9284

 9796

 10247

 10780

 11343

 11907

 12383

 12679

 13394

 13930

 Африка

 2128

 2103

 2103

 2036

 2040

 2085

 2144

 2219

 2297

 2377

 2460

 Світ у цілому

 5587

 5570

 5598

 5695

 5809

 5974

 6162

 6427

 6703

 6992

 7292

  Примітка. Таблиця складена за матеріалами: Питання економіки. 1997. N 4. С. 89-94.


 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Тема V.3. КНР"
  1.  Введення
      тема 3), к.е.н., доц. Сапожникова Т.А. (Введення, тема 2, 4), к.е.н., доц. Євдокимова Є.К. (Тема 6), к.т.н., доц. Плосконосова Е.А. (Тема 4), ст.викл. Короткий А.П. (Тема 8), ст.викл. Кузнєцова О.Б. (Тема 1, 5), преп. Коробко С.М. (Тема
  2.  Введення
      тема 4,7), к.е.н., доц. Сапожникова Т.А. (Введення, тема 5,9), к.т.н., доц. Плосконосова Е.А. (Тема 2,3), ст.викл. Короткий А.П. (Тема 1), ст.викл. Кузнєцова О.Б. (Тема 8), преп. Коробко С.М. (Тема
  3.  Тема 10. ПОДАТКИ
      Тема 10.
  4.  Тема 9 Акцизи
      Тема 9
  5.  Тема 7. ГРОШІ
      Тема 7.
  6.  Тема 6. ІНФЛЯЦІЯ
      Тема 6.
  7.  Тема 5. БЕЗРОБІТТЯ
      Тема 5.
  8.  Тема 11 Митні платежі
      Тема 11 Митні
  9.  Тема 12. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА
      Тема 12. ФІСКАЛЬНА
  10.  Тема 11. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ
      Тема 11. ДЕРЖАВНИЙ
  11.  Тема 1. ОСНОВИ МАКРОЕКОНОМІКИ
      Тема 1. ОСНОВИ
  12.  Тема 9. МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА
      Тема 9. МОНЕТАРНА
  13.  Тема 8. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА
      Тема 8. БАНКІВСЬКА
  14.  Тема 21 Податковий контроль
      Тема 21 Податковий