загрузка...

трусики женские
« Попередня Наступна »

Тема № 5 Форми організації виробництва на підприємстві

Організація виробництва на підприємстві - це вид діяльності по об'єднанню всіх складових виробничого процесу в єдиний процес, а також щодо забезпечення їх раціо-нального взаємодії і поєднання з метою досягнення економічної та соціальної ефек-тивності виробництва.
Організація виробництва є запорукою ефективної роботи підприємства, так як вона створює можливості для високої продуктивності трудових колективів, випуску качест-венного продукту, оптимального використання ресурсів підприємства, а також розвитку організаційної культури і особистості в процесі роботи. Здійснюється на всіх рівнях ієрархії управління підприємством.
Організація будь-якого процесу виробництва здійснюється відповідно до:
- тій чи іншій її формою, найбільш характерною тому чи іншому виробництву;
- типом виробництва, що відображає специфічні його особливості;
- методом організації виробництва, визначальним «масовість» або масштабність випуску виробів в одиницю часу.
До найбільш відомим і широко поширеним в сучасних умовах господарювання-ня формам організації виробництва відносяться концентрація, спеціалізація, кооперування, комбінування і диверсифікація (рис. 5.1).
Концентрація. Ця форма організації виробництва передбачає процес сосредото-чення випуску однойменної продукції на великих підприємствах. Масштабністю її виробниц-ства і визначається в першу чергу рівень його концентрації, який залежить від розмірів одиничної потужності основного технологічного устаткування (машин, агрегатів, апаратів), числа функціонуючих однотипних технологічних «ланцюжків» та режиму роботи підпри-ємства.
Процес укрупнення та об'єднань здійснюється на основі таких видів концентрації, як агрегатна, технологічна, заводська і організаційно-господарська.
Агрегатна концентрація припускає збільшення одиничної потужності технологічного обладнання. Така концентрація характерна практично для всіх галузей промисловості. Вона досягається переважно інтенсивним шляхом, тобто застосуванням досконаліших, з підвищеною одиничною потужністю машин, апаратів, агрегатів.
Технологічна концентрація виявляється в збільшенні обсягів виробництва продукції, що досягається шляхом розширення масштабів її випуску на основі збільшення якості одно-тіпние обладнання (монтаж і введення в експлуатацію паралельних технологічних «цепо-чек»), а також за рахунок якісного вдосконалення використовуваної техніки (у тому числі і аг-регатной концентрації). Рівень технологічної концентрації визначається як інтенсивні-ми, так і екстенсивними факторами.

Рис. 5.1 Форми організації виробництва та їх різновиди-сти


Заводська концентрація - це укрупнення підприємств, здійснюване як за рахунок тих-технологічної концентрації, що забезпечує збільшення числа однотипних виробництв (роз-ширення підприємств), так і внаслідок об'єднання кількох споріднених за профілем про-виробництва підприємств в одне, без істотних змін у технології та організації виробництва.
В окремих випадках заводська концентрація приймає форму організаційно-господарської концентрації, що виражається у створенні виробничих об'єднань і холдингів, тобто на основі інтеграції підприємств. При цьому об'єднання підприємств здійснитися як шляхом горизонтальної, так і за рахунок вертикальної інтеграції.
Горизонтальна інтеграція - це злиття двох і більше підприємств, що випускають одно-рідну продукцію, що є по суті конкурентами на ринку. Основна мета такої концентрації - розширення власної ніші ринку і витіснення з нього підприємств-конкурентів.
Така інтеграція (горизонтальна) може здійснюватися або шляхом злиття підприємств, що виробляють ідентичну продукцію, але розташованих на різних географічних територій-ях, що забезпечує розширення географії ринку цієї продукції або на основі злиття під-приємств, які здійснюють випуск подібних видів продукції, що призводить до розширення її ас-сортименту на об'єднаному підприємстві, що забезпечує велику фінансово-економічну його стабільність на ринку.
Вертикальна інтеграція, що забезпечує підвищення концентрації виробництва, перед-вважає об'єднання декількох різногалузевих підприємств і по суті своїй є самостійній формою організації виробництва, тобто комбінуванням.
Будь-який вид концентрації виробництва забезпечує збільшення розміру (масштабу) підприємства, критеріями оцінки якого найчастіше виступають:
- обсяг виробництва продукції за рік;
- середньорічна чисельність робітників, зайнятих на підприємстві;
- середньорічна вартість основних виробничих фондів.
Процес розвитку концентрації виробництва в будь-якій галузі промисловості повинен здійснюватися з обов'язковим урахуванням об'єктивних вимог ринкової економіки. Оскільки надмірна концентрація виробництва призводить до формування підприємств-монополістів, то це викликає необхідність, по-перше, кількісної оцінки рівня концентрації виробництва в галузях промисловості, а по-друге, розвитку процесу формування так званого малого бізнесу, що сприяє стабілізації споживчого ринку, подолання монополізму, створенню конкуренції та інших позитивних результатів діяльності малих підприємств.
Оцінку рівня концентрації виробництва в будь-якій галузі промисловості можна зробити за допомогою показника, званого «індексом концентрації». При цьому такий індекс визначається у двох варіантах: перший - оцінюється питома вага обсягу виробництва на чотирьох найбільших підприємствах галузі до загальногалузеві обсягом випуску продукції (), другий - питома вага обсягу виробництва на десяти найбільших підприємствах галузі до загальногалузеві обсягом випуску продукції (). Ці індекси розраховуються за виразом ям:




де Qi - річний обсяг виробництва на i-му найбільшому підприємстві галузі, млн.
руб.; Q0 - річний обсяг виробництва продукції з даної галузі в цілому, млн. руб.
За показником ступеня концентрації виробництва (,) всі галузі можуть бути рас-межі наступним чином:
- при> 15% і> 90% - дуже високий ступінь концентрації , яка характерна для таких галузей, як нафтовидобувна, газова, нафтохімічна, енергомашинобудівна, подшип-ників промисловості та енергетика;
- при> 10% і> 70% - високий ступінь концентрації, яка переважає в паливній промисловості, у чорній і кольоровій металургії, тракторному і сільськогосподарському машинобудуванні та інших галузях;
- при> 5% і> 50% - помірна ступінь концентрації, яка характерна для хімічної, верстатобудівної та інструментальної промисловості, приладобудування та інших отрас-лей;
- при <5% і <50% - слабка ступінь концентрації, яка має місце в будівництві, будівельної індустрії, лісової, текстильної, швейної, харчової та інших галузях промисловості.
Високий рівень концентрації виробництва, що визначає розмір підприємства і його монопольне становище на ринку, забезпечує йому певні переваги, з одного сторо-ни, а з іншого - зумовлює виникнення певних недоліків у діяльності круп-них підприємств. Позитивними факторами укрупнення підприємств є:
- скорочення витрат виробництва за рахунок скорочення питомих постійних витрат;
- можливість здійснювати науково-дослідну, проектно-конструкторську та іншу інноваційну діяльність з розвитку і підвищенню економічної ефективності вироб-ництва;
- більш широкі можливості екологізації виробництва, в тому числі і в результаті розширенням-ня процесів використання утворюють відходів виробництва.
Разом з тим укрупнення підприємств може спричинити за собою і певні недоліки, основними з яких є:
- ускладнення процесу управління підприємством;
- збільшення витрат на транспортування матеріально-сировинних ресурсів і готової продукції у разі горизонтальної інтеграції підприємств;
- виникнення реальних можливостей монополізації виробництва.
Слід при цьому мати на увазі, що посилення монополізації виробництва, монопольного становища підприємства по відношенню до підприємства-монополісту є скоріше переважно-ством, а не недоліком. Ринкові переваги таких підприємств очевидні і зводяться до того, що на олігопольному ринку вони є диктаторами та умов поставки, і рівня ринкової ціни, завдяки чому завжди мають набагато більш високі економічні показники ефективності виробництва порівняно із звичайним підприємствами, які не є монополістами. Саме ця обставина обумовлює, незважаючи на проведену державою антимонопольну політику, економічні переваги монополістів перед підприємствами-немонополістамі.
Спеціалізація - це процес зосередження випуску певних видів продукції в окремих галузях промисловості, на окремих підприємствах та їх підрозділах, тобто це процес виробництва однорідної продукції або виконання окремих технологічних операцій.
Спеціалізація виробництва являє собою одну з форм поділу суспільної праці та організації виробництва. У промисловості приватне поділ праці означає деле-ня промисловості на галузі та подальшу їх диференціацію, з одного боку, і спеціа-лізацію підприємств - з іншого.
Одиничний поділ праці являє собою спеціалізацію усередині підприємства. Спеціалізація підприємств і цехів відбувається в результаті відокремлення виробництв од-нородного готових виробів, а також виробництва окремих складових частин продукції та окремих операцій технологічного процесу з їх виготовлення.
У промисловості розрізняють такі форми спеціалізації:
- предметна спеціалізація. Її сутність полягає в тому, що підприємства спеціалізують-ся на випуску готової продукції (тракторів, автомобілів, літаків і т. п.);
- подетальная спеціалізація. У цьому випадку підприємство спеціалізується на виробництві від-ділових деталей, вузлів і агрегатів. Прикладом такої спеціалізації може служити підшипниковий, карбюраторний та інші подібні їм заводи;
- стадийная, чи технологічна, спеціалізація. При такій формі підприємства спеціалізується-ються на виконанні лише окремих стадій технологічного процесу, наприклад, прядильні фабрики, що виготовляють пряжу для ткацьких підприємств, ливарні, ковальсько-пресові і складальні виробництва в машинобудуванні;
- спеціалізація допоміжних виробництв . До такої форми спеціалізації можна віднести підприємства, які зайняті випуском тари і упаковки, інструменту і оснащення, а також виконують ремонтні роботи.
Залежно від масштабності розрізняють внутрігалузеву, міжгалузеву і межгосу-дарчу спеціалізації.
Вищої щаблем є міждержавна спеціалізація, тобто спеціалізація в рам-ках ближнього і далекого зарубіжжя. Особливо актуально для Росії розвиток спеціалізації в рамках далекого зарубіжжя, так як вона слабо розвинена і на даному етапі більш ефективна для нашої держави.
Для характеристики рівня та аналізу спеціалізації на практиці використовується ряд показу-телей:
- коефіцієнт охоплення виробництва. Він характеризує частку продукції спеціалізованої галузі в загальному випуску продукції даного виду;
- коефіцієнт спеціалізації, який характеризує частку основної (профільної) продукції в загальному випуску продукції галузі, підприємства, цеху;
- коефіцієнт подетальной спеціалізації, що характеризує частку продукції подетально (технологічно) спеціалізованих підприємств і цехів у загальному випуску продукції галузі, підприємства, цеху;
- широта номенклатури та асортименту продукції. Чим ширше номенклатура і ас-сортимент продукції, що випускається на підприємстві і в цеху, тим нижче рівень спеціалізації-ції.
Спеціалізація тісно пов'язана з кооперацією виробництва. По суті це дві сторони одного процесу, тому в економічному плані їх необхідно розглядати в єдності.
Кооперування - це тривалі виробничі зв'язки між підприємствами, випус-Розкаюваний якусь складну продукцію.

Відповідно до форм спеціалізації в промисловості розрізняють три форми кооперування:
- предметне, або агрегатне, кооперування, що полягає в тому, що ряд підприємств по-ставлять різні вироби (електромотори, генератори, редуктори тощо) головним заводам, випус-Розкаюваний машини та обладнання;
- подетальное кооперування, коли ряд спеціалізованих підприємств поставляє голів-ному заводу вузли і деталі (підшипники, втулки, поршневі кільця і ??т. д.);
- технологічне, або етапне, кооперування, що виражається в поставках одними підпри-ємствами напівфабрикатів головним заводам (пряжі - ткацьким фабрикам; поковок, виливки - машинобудівним заводам).
Основним показником рівня кооперування є частка вартості напівфабрикатів, заготовок, деталей і вузлів, одержуваних від інших підприємств у порядку кооперування, в об-щей вартості продукції підприємства.
Непрямим показником рівня кооперування є кількість підприємств, з кото-римі кооперуються головні підприємства.
Певною мірою рівень кооперування характеризує і радіус кооперування, який визначається як середньозважена величина.
З точки зору галузевої належності та територіального розташування коопер-рующим між собою заводів розрізняють такі види зв'язків з кооперування між промисловими підприємствами:
  - внутрірайонні, коли кооперуються підприємства, рас покладені в одному економічному (адміністративному) районі, незалежно від галузевої приналежності;
  - міжрайонні, коли кооперуються підприємства, розташовані в різних економічних (адміністративних) районах;
  - внутрішньогалузеві, коли кооперуються підприємства однієї галузі, та міжгалузеві - при кооперуванні заводів різних галузей.
  З точки зору наближення постачальників до споживачів і скорочення транспортних витрат найбільш вигідним є внутрирайонное кооперування. Однак у сучасних умовах розвитку науки і техніки, глибокого суспільного розподілу праці неможливо обійтися тільки внутрірайонних кооперированием, особливо в машинобудуванні. Сучасні машини - складні вироби, що складаються з тисяч і десятків тисяч деталей. Їх створення викликає необхідність кооперування з підприємствами багатьох галузей промисловості, розта-женнимі в різних районах. Важливо на основі конкретних техніко-економічних розрахунків вибирати найбільш оптимальні варіанти кооперування.
  Комбінування виробництва являє собою процес випуску різнорідної продук-ції на підприємстві за рахунок послідовності виконання технологічних стадій обробки сировини, комплексного використання сировини і відходів виробництва.
  Розрізняють три основні форми комбінування, засновані на:
  - послідовному виконанні технологічних стадій обробки сировини (металургійний комбінат, на якому здійснюються такі технологічні стадії обробки, як «залізна руда - чавун - сталь - прокат");
  - використанні відходів виробництва (поєднання кольорової металургії з хімічної промисло-лінощів шляхом використання відходів, що виникають при переробці руди (сірчистого ангід-ріда), для виробництва сірки);
  - комплексному використанні сировини, матеріалів, енергії і відходів. Прикладом цієї форми комбінування можуть служити: нафтохімічні комбінати, в яких здійснюються ком-комплексна хімічна переробка нафти і попутних газів, нафтовидобуток і нафтопереробка для виробництва синтетичних матеріалів; залізорудні гірничо-збагачувальні комбінати, на ко-торих крім видобутку і збагачення кварцитів використовуються розкривні породи для випуску са-мій різної продукції - щебеню, цементу, цегли, крейди та інших будівельних матеріа-лів.
  Розвиток комбінування на окремих підприємствах залежить в першу чергу від їх специфіки.
  Для визначення рівня розвитку комбінування на підприємстві можуть бути використан-ни наступні показники:
  - частка продукції, отриманої в результаті комбінування виробництва, у загальному обсязі ви-пускаємо продукції по підприємству;
  - ступінь вилучення корисних компонентів з вихідної сировини;
  - ступінь використання відходів виробництва на підприємстві, яка визначається відношенням кількості використовуваних відходів до їх загальної кількості;
  - кількість найменувань побічної продукції, виробленої на підприємстві за рахунок комбі-нування виробництва.
  Для аналізу рівня комбінування можуть бути використані і інші показники.
  Диверсифікація. У найзагальнішому сенсі диверсифікація означає розширення сфер діяль-ності підприємства, розширення номенклатури виробленої спеціалізованими (моно-польного) підприємствами продукції. У світовій практиці господарської діяльності диверсифікація отримала свій розвиток з середини 50-х років минулого століття і пов'язана з процесом концентрації на міжгалузевому рівні, внаслідок чого монополістістіческіе об'єднання перетворюються на багатогалузеві комплекси, внутрішні підрозділи якої, як правило, не пов'язані між собою технологічно. Таким чином, диверсифікація завжди пов'язана з проникненням окремих підприємств в галузі, що не мають прямої виробничої зв'язку або функціональної залежності від основної діяльності.
  Розрізняють два види диверсифікації: пов'язана і незв'язана (конгломеративна). Несвіт-занная диверсифікація являє собою процес охоплення таких напрямків діяльності підприємства, які не мають безпосереднього зв'язку з основним профілем його діяльності. Такий вид диверсифікації реалізується в тому випадку, коли об'єктивні причини інтеграції чи обмежені, або взагалі відсутні, або така інтеграція продиктована умовами конкурентної боротьби на ринку, або ринок цільовий (базової) продукції даного підприємства знаходиться в стадії спаду. Тому таку диверсифікацію ще називають «латеральної», що означає в перекладі з латинської «бічний», тобто в даному випадку відбувається інтеграція з підприємствами, «розташованими збоку» або віддаленими від основної діяльності головного підприємства.
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Тема № 5 Форми організації виробництва на підприємстві"
  1.  Тема 6 Підприємництво і підприємство
      форми підприємств. Об'єднання підприємств. Цивільний кодекс Російської Федерації про організаційно-правових формах підприємництва в
  2.  Тема 5 Податок на прибуток (дохід) підприємств (організацій)
      організацій)
  3.  Тема 2. Господарські форми і галузева структура економіки стародавнього світу
      форми і галузева структура економіки стародавнього
  4.  Введення
      тема 3), к.е.н., доц. Сапожникова Т.А. (Введення, тема 2, 4), к.е.н., доц. Євдокимова Є.К. (Тема 6), к.т.н., доц. Плосконосова Е.А. (Тема 4), ст.викл. Короткий А.П. (Тема 8), ст.викл. Кузнєцова О.Б. (Тема 1, 5), преп. Коробко С.М. (Тема
  5.  Тема 16 Оподаткування некомерційних організацій
      організацій
  6.  Тема 6 Оподаткування майна підприємств
      підприємств
  7.  Тема 15 Оподаткування організацій фінансового сектора економіки
      організацій фінансового сектора
  8.  ТЕМА 3. Підприємництво і його організаційно-правові форми в Росії
      форми підприємницької діяль-ності в РФ Програмна анотація. Підприємництво: наукове і емпіричне визначення. Со-тимчасові теорії підприємництва. Функції та характеристики підприємництва. Ризик у підприємницькій діяльності. Організаційні-правові форми підприємництва в РФ. Критерії класси-фікації
  9.  Тема 4. Господарський лад російських земель в IX-XVII ст.
      організації ремісничого виробництва. Розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Виникнення грошової системи. Витоки російського підприємництва. Форми господарювання і структура економіки в період феодальної роздробленості і татаро-монгольського ярма. Форми землеволодіння та еволюція відносин залежності. Феодальна рента та її види. Торгівля і грошовий обіг. Соціально-економічні
  10.  Тема 4. Господарський лад російських земель в IX-XVII ст.
      організації ремісничого виробництва. Розвиток внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Виникнення грошової системи. Витоки російського підприємець-ства. Форми господарювання і структура економіки в період феодаль-ної роздробленості і татаро-монгольського ярма. Форми землеволодіння та еволюція відносин залежності. Феодальна рента та її види. Тор-Гауліт і грошовий обіг. Соціально-економічні
  11.  Лекція 23 Тема: ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ: СУТНІСТЬ, ФОРМИ І ВИДИ. ТЕОРІЯ РИЗИКІВ
      форми російського бізнесу; - розглядається теорія
  12.  Тема 15 Міжнародне переміщення факторів виробництва
      форми міжнародного руху капіталу. Масштаби, динаміка і основні напрямки світової міграції капіталу. Інвестиційний клімат. Росія на світовому ринку капіталів. Закон Російської Федерації «Про іноземні інвестиції в РСФСР». Міжнародна міграція робочої сили: причини, форми, наслідки. Державне регулювання міждержавногопереміщення робочої сили. Міграція праці в сучасній
  13.  Лекція 22 Тема: ВЛАСНІСТЬ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ. ПРИВАТИЗАЦІЯ І роздержавлення
      форми власності; - приватизація та
  14.  Лекція 21 Тема: МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ. ТЕОРІЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
      форми міжнародних економічних відносин; - міжнародні валютні відносини; - теорія
  15.  Тема 2. Господарські форми і галузева структура економіки стародавнього світу
      організації господарства та їх еволюція. Основні види діяльності східних слов'ян. Особливості переходу до класового
  16.  2. Організаційні форми підприємств
      форми громадської та приватної власності, ми вже знаємо про можливості відокремленого або спільного використання власності. У рамках приватної власності відповідно до російського законодавства підприємства можуть приймати найрізноманітніші організаційні
  17.  Тема 2. Господарські форми і галузева структура економіки стародавнього світу
      організації господарства та їх еволюція. Основні види діяльності східних слов'ян. Особливості переходу до класового
  18.  3. Системи організації праці на підприємстві
      тема, модель відповідальної автономного поведінки, система гуманізації праці, концепція якості трудового
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  антрекот  асорті  по-кубанськи  журавлинний