| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Суб'єктивна теорія вартості |
||
|
Дві попередні теорії розглядають формування вартості з боку про-изводителей товару, не приділяючи належної уваги процесам попиту і споживання. Ко-Ротко їх іноді називають об'єктивні теорії вартості. На противагу їм суб'єктивна теорія заснована на визнанні примату споживання, а не виробництва. В основу теорії покладено твердження, що вихідним і кінцевим пунктом всякої господар-ської діяльності є людина з її потребами. При такому підході визна-ляющая в процесі формування вартості стають судження, прагнення і перед-вшанування суб'єкта, а не витрати тих чи інших факторів виробництва. Інтерпретація вартості з суб'єктивно-психологічних позицій має давню історію, але наукові основи суб'єктивної теорії вартості були закладені в XIX в. зусиллями двох шкіл - математичної (на ранньому етапі її розвитку) і Австрійської. Незважаючи на близькість їхніх позицій, склад і зміст використовуваних ними категорій су-громадської розрізняються. Як ми побачимо далі, недостатньо чіткі визначення і разли-чия в тлумаченні змісту категорій досі призводять до плутанини і взаємною НЕ-розумінню навіть в рамках одного і того ж теоретичного напрямку. Тому нижче? і в цій главі, й у наступних розділах? аналізу категорій приділяється особлива ува-ня. У категорійний апараті Австрійської школи послідовно проводиться раз-граніченіе здатності блага задовольняти потребу і кількісної міри цієї здатності. Носієм першого якості служить корисність, під якою розуміється «здатність речі служити для людського благополуччя» 3. Порівняємо з визначенням, прийнятим в марксистській версії трудової теорії: споживча вартість - «поліз-ність, здатність речі або послуги задовольняти будь-яку потребу людини» 4. Як ми бачимо, визначення корисності, що дається Австрійської школою, майже дослівно збігається з марксистським визначенням споживної вартості. Зі свого боку і марксисти, як це випливає з наведеного визначення, використовують поняття «поліз-ність» і «споживча вартість» як синоніми. Так само, як «споживча вартість» трудової теорії (і класичної політи-чеський економії в цілому), «корисність» Австрійської школи є чисто качествен-ної категорією, визначаючи здатність або нездатність блага задовольняти потреб- ність, але нічого не кажучи про кількісний значенні цього задоволення (в якій ме-ре, наскільки, до якої міри задоволена потреба). Таким чином, не тільки формальне збіг визначень, а й зміст зазначених категорій дозволяє вважати їх ідентичними. Кількісну сторону задоволення потреби засновник школи К. Мен-гер називає «значення задоволення потреби» (в Австрійській школі термін «значення» означає величину, кількісну міру), а його послідовник Е. Бем-Баверк - величина користі, або просто користь. У загальному випадку благо може бути використано для задоволення різних по-требностей, тому величина одержуваної від блага користі залежить від важливості потреб-ності. Крім того, у міру насичення потреби величина користі від чергової пор-ції блага зменшується. Найменшу користь, яку може принести благо у всіх сво-їх можливих вживаннях, Бем-Баверк називає граничної користю, або цінно-стю. За своїм змістом «гранична користь» (цінність) є повним аналогом «граничної корисності», прийнятої в Економікс. Однак для Менгера і Бем-Баверка при тому розумінні категорії «корисність», якого вони дотримувалися, настільки миле серцю маржиналистов вираз «гранична корисність» звучить настільки ж абсурдно, як і «пре-слушна споживча вартість». Австрійська школа не використовує категорію «вартість». Однак за змістом «цінність» - як якась субстанція, що має кількісне вираження, і тому де-гавкаюча можливим обмін якісно різних корисностей (споживних стоїмо-стей), - це та ж вартість. Ціна формується в результаті зіткнення на ринку суб'єктивних оцінок цінності товару (вартостей) з боку покупців і продав-цов. Одним з принципових положень об'єктивних теорій є еквівалент-ність обміну, під якою розуміється той факт, що обмінюються рівні вартості. Згідно суб'єктивної теорії, якщо одержуване благо має в очах індивіда таку ж суб'єктивну цінність, що і що віддається ним річ, обмін не приносить йому вигоду, а зна-чит, втрачає сенс. Тому обмін можливий тільки при нерівності цінностей, він від-ходить в тому випадку, якщо для обох суб'єктів цінність чужого товару перевищує цін-ність власного. У математичній школі категорія «корисність» відображає не тільки здатність блага задовольняти потребу, але одночасно, на відміну від Австрійської школи, в ній виражається і суб'єктивно оцінювана індивідом кількісна міра цієї здатності. Саме таке розуміння корисності - як якісно-кількісної кате-горії перейшло з математичного напряму в теорію граничної корисності і далі в сучасну економічну науку. Математична школа, у відповідності зі своєю назвою, надає особливого значен-ня математики як методу вивчення економічних явищ. Як напрям у рамках суб'єктивної теорії вартості вона оформилася після того, як вдалося надати закону спадної корисності (в Австрійській школі він міг би називатися законом спадної користі) математичну інтерпретацію. У рамках такого підходу гранична корисність розуміється як величина корисності останнього нескінченно малого збільшення до наявного запасу блага. Таким чином, в суб'єктивній теорії цінність (гранична корисність) блага оп-чається незалежно від витрат факторів виробництва. Цінність розглядається в ка-честве чисто суб'єктивної категорії, тому теорія дійсно заслужила своє на-звання. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " Суб'єктивна теорія вартості " |
||
|
||