Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
Є. Н. Ведута. Стратегія та економічна політика держави, 2004 - перейти до змісту підручника

9.4. Стратегія СРСР після другої світової війни і її «кореневі» проблеми

В СРСР після війни курс на індустріалізацію економіки продовжився. До п'ятирічкам, як основній формі планування, повернулися вже в перші повоєнні роки. Завдання 4-го п'ятирічного плану (1946 - 1950 рр..) Складалася у відновленні і перевищенні довоєнного рівня економіки. Першочерговий розвиток отримали галузі, що визначають вдосконалення структури економіки, технічний прогрес і ефективність виробництва - електроенергетика, хімія, машинобудування.
Курс на індустріалізацію був вибраний і країнами Східної Європи. Через економічну блокаду з боку США та Західної Європи в 1949 р. було прийнято рішення Економічного наради представників країн народної демократії, що стали на шлях співпраці з СРСР (Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії, СРСР і Чехословаччини), про створення Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ). У 1950 р. в РЕВ вступила Німецька демократична республіка, в 1962 р. - Монгольська народна республіка, в 1972 р. - Куба, в 1978 р. - В'єтнам. Югославія не була членом РЕВ, але брала участь у його роботі.
Для розрахунків між соціалістичними і капіталістичними країнами застосовувалася клірингова система безготівкових розрахунків за товари та послуги, заснована на заліку взаємних вимог. У зв'язку з післявоєнним зміцненням рубля, а також наростаючою інфляцією в західних країнах визначення курсу рубля на базі долара було припинено. З 1 березня 1950 встановлено золотий вміст рубля в 0,222168 г чистого золота. СРСР сам стає країною - кредитором, що надає довгострокові кредити Китайській народній республіці і східноєвропейським країнам, що взяли за зразок модель радянської централізованої економіки, заснованої на суспільній власності на засоби виробництва і орієнтованої на індустріалізацію. Значні пільгові кредити отримав Афганістан для оплати радянських поставок машин і устаткування.
В умовах «холодної війни» починається конкуренція двох супердержав, їх економічних стратегій завоювання світового панування. Якщо стратегією США був експорт інвестицій в інші країни з побудовою однополярного світу за рахунок міжнародної фінансової системи, то СРСР прагнув стати загальносвітовим лідером у розвитку науки і техніки за рахунок централізованого розпорядження інвестиціями, що забезпечує першочерговий розвиток галузей, які визначають науково-технічний прогрес.
Критики моделі господарювання СРСР справедливо відзначають, що модель, відмінно пристосована до надзвичайних ситуацій з переважним розвитком галузей, що визначають технічний прогрес, підпорядковує розвиток економіки не попиту кінцевих споживачів, а корпоративним інтересам партійного апарату. У ній профспілки не є виразниками інтересів трудящих, позбавлені незалежності і підпорядковані партійному апарату. Прискорений розвиток індустріалізації здійснювалося за рахунок порушення економічної рівноваги - відставання розвитку сільського господарства та інших галузей, що працюють на кінцевих споживачів.
Дійсно, в самій постановці стратегічного завдання СРСР полягала небезпека зниження реальної платоспроможності національної валюти і, в кінцевому рахунку, її «програшу» долара, якщо при прямому розподілі інвестицій не враховуватиметься зворотний зв'язок - переваги кінцевих споживачів . Потрібно було не тільки підтримання потрібного рівня обороноздатності, а й поліпшення якості споживчих благ. І в цьому могли бути корисні різні форми власності. Важливою умовою вдосконалення управління соціалістичною економікою є і розвиток демократизації суспільства.
Безумовно, в «сутичці» супердержав були нерівні стартові умови (див. табл. 10).
Вже у воєнний період в США значно посилився інтерес державних органів до інформації, необхідної для вирішення стратегічних завдань. З'явилася нова наука кібернетика, яка вивчала процеси переробки інформації і надавати значення зворотного зв'язку для створення автоматизованих систем управління різної природи, в т.
ч. для суспільства. Особливе значення США надавали економічної інформації-системі рахунків національного доходу, міжгалузевому балансу і побудові з використанням методів кібернетики економіко-математичних моделей для широкого застосування електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) в макроекономічних розрахунках показників та їх взаємозв'язків для цілей антициклічного регулювання.
СРСР, зайнятому у військових діях, а потім відновленням економіки, було ніколи займатися проблемами вдосконалення централізованої системи, адекватної вимогам мобілізаційної економіки. Але після відновлення економіки керівництва країною слід було побачити значимість кібернетики в розвитку теорії і практики централізованого управління економікою. Замість цього новій науці, як і генетиці, присвоїли назву лженауки, загальмувавши її розвиток в СРСР.
США, значно просунувшись вперед у дослідженнях системи національного рахівництва (СНР), в основі якої, як і в балансі народного господарства (БНХ), лежить використання балансового методу для вивчення економічних процесів, стали розробляти з 1947 г міжнародний стандарт СНР. Його мета полягала у забезпеченні порівнянності даних за макроекономічними показниками розвитку всіх країн для надання допомоги ООН нужденним країнам. Перший міжнародний стандарт ООН, підготовлений Стоуном, був прийнятий в 1953 р. У ньому було розширено визначення виробництва з метою включення багатьох неринкових операцій, наприклад, споживання продуктів, вироблених у власному господарстві.
Таблиця Післявоєнна економічна ситуація в США і СРСР
Протистояння супердержав виразилося і в тому, що Статистична комісія ООН стала на рівних застосовувати 2 методології розрахунку і аналізу макроекономічних показників. Одна з них базувалася на СНС, інша - на БНХ. Відмінності в методології визначалися різною практикою супердержав та їх стратегічних завдань. У СНР більше значення надається характеристиці фінансових потоків, в БНХ - реальних (матеріально-речових) потоків.
В умовах «холодної війни» підтримка військового паритету з США була явно недостатня. СРСР потребував науково-практичному Центрі стратегічних досліджень, відповідальному за розробку і практичну реалізацію національної стратегії, що є, по суті, соціально-ефективною, і за спостереженням стратегічних викликів конкурента в економіці для передбачення і випередження його дій. Була потрібна адекватна економічна теорія, здатна обгрунтувати трансформацію існуючої системи в напрямку соціально ефективної стратегії, що забезпечує стійке зростання реальної платоспроможності національної валюти. Була потрібна і демократизація управління для виявлення врахування думок громадян з приводу пріоритетних цілей держави, активізація участі громадян у розподілі доходів держави, регіонів, галузей, підприємств і т.д. Серйозної уваги заслуговувала проблема стимулювання високопродуктивної праці в «мирний» час конкуренції двох супердержав.
У стимулюванні зростання продуктивності праці велику роль грав створений в 30-і рр.. фонд директора. Він формувався в залежності від планової і надпланового прибутку або економії, що вже підривало прийняття напружених планів заради надпланових показників. Під час війни цей фонд не формувався. Починаючи з 1947 р. умови утворення фонду директора стали все більш суперечити ідеям централізованої економіки. Відрахування до фонду стали проводитися при виконанні або перевиконання підприємством плану по випуску товарної продукції в установленому асортименті, завдань по зниженню собівартості, плану з прибутку від реалізації продукції, що, стимулюючи реалізацію продукції, суперечило обов'язковості виконання договорів між виробниками. У зв'язку з переглядом оптових цін у 1949 р., коли ціни на засоби виробництва були підвищені на 58% порівняно з 1948 р.
, відрахування від планової та надпланового прибутку були знижені.
Розуміючи складність централізованого управління величезною країною і необхідність його трансформації в умовах «холодної війни», в 1951 р. з ініціативи ЦК КПРС відбулася дискусія про економічні закони соціалізму. З аналізом її підсумків вийшла робота Сталіна «Економічні проблеми соціалізму в СРСР», в якій Сталін заперечив дію закону вартості у сфері виробництва засобів виробництва, але визнавав його дія у сфері виробництва предметів споживання.
Проблеми характеру грошей при соціалізмі продовжували обговорюватися на конференціях протягом 1951 - 1954 рр.. У результаті були зроблені висновки про товарний характер виробництва в централізованій економіці і про вартісну природу грошей. Таким чином, нова теорія вступила в протиріччя з ідеями і практикою планової економіки. Її положення були затверджені після дискусії, що проходила в 1956 - 1957 рр.. в Інституті економіки АН СРСР під керівництвом К. Островитянова. Концепція, що заперечувала існування товарного виробництва в централізованій економіці і планомірний характер дії закону вартості при соціалізмі, була відкинута. Замість державної підтримки стратегічно важливих для країни досліджень в області створення системи економіко-математичних моделей для переходу на соціально ефективну стратегію розвитку, офіційна економічна теорія стала розвиватися в напрямку демагогії про товарному виробництві при соціалізмі з рекомендаціями, розвалювати державу.
Демагогія з проблем соціалізму в СРСР визначила нескінченність суперечок навколо принципів ціноутворення. Якщо практика диктувала необхідність узгодження системи цін з показниками плану, то в дискусіях головну увагу приділяли принципам розрахунку прибутку. Тут можна виділити 3 основні точки зору щодо розрахунку прибутку: пропорційно заробітній платі, або до собівартості, або до загальної суми виробничих фондів. Тривалою була дискусія і з приводу визначення ефективності капітальних вкладень. На думку В. Новожилова і А. Лур'є, норматив ефективності капітальних вкладень є єдиним для всіх галузей економіки. Перемогла точка зору Т. Хачатурова про необхідність використання диференційованого нормативу ефективності за галузями економіки. Таким чином, рубль капітальних вкладень став мати різну оцінку в залежності від його конкретного призначення.
Протягом 50-х рр.. різко зросла роль фактора організації та управління. У США за цей період чисельність керуючих у загальному складі працездатного населення зросла з 40% до 51%, а в СРСР тільки в сфері управління підприємствами зростання чисельності зайнятих склав 63%. У США, починаючи з 1961 р., цей бурхливий процес вдалося стримати за допомогою автоматизованих систем управління (АСУ), а в СРСР тільки приступили до розробок в області автоматизації управління, гостро необхідних у централізованій системі для підвищення її гнучкості. Через панування догматичної теорії соціалізму ці розробки були приречені на неуспіх.
Втрата часу СРСР на розробку соціально ефективної стратегії, в якій враховується зворотний зв'язок ринку і заохочується особиста ініціатива в напрямку соціальної справедливості, і вивчення стратегії США визначили його програш в «мирної» конкуренції супердержав. Проблеми трансформації стратегії держави в соціально ефективну стратегію так і залишилися непоміченими офіційною економічною теорією соціалізму.
Слідуючи рекомендаціям товарної теорії соціалізму, СРСР став знищувати своє стратегічне перевагу - можливість централізовано розподіляти інвестиції для вирішення стратегічного завдання - стійкого зростання якості життя або стійкого зростання реальної платоспроможності національної валюти.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 9.4. Стратегія СРСР після другої світової війни і її «кореневі» проблеми "
  1. Тема 6 Економіка країн з розвиненою ринковою системою після другої світової війни
    Економічні підсумки другої світової війни . План Маршалла та його внесок у відродження післявоєнного господарства країн Західної Європи. Економічна програма Л.Ерхарда в ФРН. Німецьке "Економічне диво" і висунення ФРН на провідні позиції в Європі наприкінці 50-х років - 60-і роки. Розвиток економіки Франції після другої світової війни. Післявоєнна націоналізація. Основні напрями економічної
  2. Тема 6 Країни з розвиненою ринковою економікою після другої світової війни.
    Економічні підсумки другої світової війни. План Маршала і його внесок у відродження післявоєнного господарства країн Західної Європи. Економічна програма Л. Ерхарда у ФРН. Економічна політика голлізму у Франції. "Зворотній курс" Дж. Доджа і К. Шоупа в
  3. Тест
    1. Необхідність формування єдиного механізму функціонування країн світового співтовариства викликана: а) наслідками світової економічної кризи в 30-х р.р. ХХ століття, б) соціально-економічними та політичними наслідками другої світової війни, в) наслідками розпаду СРСР; г) інтернаціоналізацією і глобалізацією економіки. 2. До глобальних причин економіки не відноситься: а)
  4. Тема 9. Історія світової економіки в післявоєнний період
    Економічні причини і наслідки другої світової війни. План Маршалла. Зрушення у співвідношенні сил на міжнародній арені. Варіанти національних програм відродження економіки після другої світової війни. Методи державного регулювання. Інтернаціоналізація виробництва на приватно-господарському та міждержавному рівнях. Рушійні сили економічного зростання країн Заходу. Національні моделі
  5. № 89. Головні соціально-економічні наслідки Другої світової війни
    . Головними соціально-економічними наслідками Другої світової війни стали зміни в Східній Європі. Державний суверенітет звільнених збройними силами Радянського Союзу країн був насильно обмежений; в 40-50-х рр.. склалася світова соціалістична система, куди увійшли залежні від СРСР країни Східної Європи (НДР, Польща, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Болгарія).
  6.  29. Особливості економічного розвитку провідних країн світу після Другої світової війни
      29. Особливості економічного розвитку провідних країн світу після Другої світової
  7. № 172. Економіка СРСР в роки Великої Вітчизняної Війни
      . Під час війни. Перебазування продуктивних сил на Схід, ці підприємства стали основним постачальником найважливіших видів продукції. Головним доходом держави продовжували залишатися надходження від держ. підприємств, додатковим джерелом були надходження від населення (податки, позики), також були залучені народні кошти. Проблеми додаткових трудових ресурсів вирішувалася залученням
  8. Тема 9. Історія світової економіки в післявоєнний період
      Економічні причини і наслідки другої світової війни. План Маршалла. Зрушення у співвідношенні сил на міжнародній арені. Варіанти національних програм відродження економіки після вто-рій світової війни. Методи державного регулювання. Інтер-націоналізація виробництва на приватно-господарському та межгосудар-ственном рівнях. Рушійні сили економічного зростання країн Заходу. Національ-ні
  9. Питання для повторення
      1. Поясніть, чому другий науково-технічну революцію не називають другим про-промислово революцією. 2. Охарактеризуйте основні технічні досягнення країн на початку XX століття .. 3. Які чинники зумовили перехід капіталізму від промислової стадії до монополі-стической? 4. Чому кінець XIX - початок XX ст. вважається початком державно-монополістичного капіталізму? 5. Якими
  10. Етапи розвитку світової економіки
      Світове господарство склалося на рубежі XIX-XX ст. Після цього воно зазнало значних змін, пройшовши через ряд етапів (періодів). Період з початку Першої світової війни до початку 50-х рр.. характеризується згортанням світогосподарських зв'язків (в ході двох світових воєн, революцій і громадянських воєн, економічної кризи 30-х рр..) у поєднанні з частковим відновленням цих зв'язків у 20-ті
  11. 31. Економічний розвиток країн, що звільнилися від колоніального панування Поняття «розвиваються» умовно - воно об'єднує країни, що значно відрізняються
      один від одного, але мають певні сутнісні риси, які дозволяють їх віднести до цієї групи країн. Інакше ці країни називають Третім світом. Проблема вибору шляхів розвитку після Другої світової війни, і особливо після завершення розпаду колоніальних імперій і деколонізації, стала загальною для всіх країн Азії та Африки. Така можливість виникла у зв'язку з тим, що практично всі країни і
  12. Тема 8. Економіка "державного соціалізму-ма"
      Господарський розвиток СРСР у передвоєнний період. Проблеми і протиріччя розвитку економіки "державного соціалізму". Методи організації та етапи розвитку країни в роки Великої Оте-чественной війни. Основні напрями і тенденції відновлення. Суперечності методів управління. Господарсько-політична концепція народно-господарських планів 50-60 рр.. НТП і роль СРСР у світовому
  13. Тема 8. Економіка «державного соціалізму»
      Господарський розвиток СРСР у передвоєнний період. Проблеми і протиріччя розвитку економіки «державного соціалізму». Методи організації та етапи розвитку країни в роки Великої Вітчизняної війни. Основні напрями і тенденції відновлення. Суперечності методів управління. Господарсько-політична концепція народно-господарських планів 50-60 рр.. НТП і роль СРСР у світовому
  14. Третій лідер - США
      США стали лідером у галузі продуктивності праці 97 років тому і до цих пір ці позиції зберігають. Хоча США випередили Великобританію за рівнем продуктивності, вона продовжувала розвиватися навіть після того, як дух лідерства і прискореного зростання продуктивності ослабів. Однак США розвивалися ще швидше. Напередодні першої світової війни рівень продуктивності в США був на 25% вище, ніж у
  15. Тест
      1. Основна причина переходу до монополістичного капіталізму наприкінці XIX - початку XX вв. - Це: а) науково-технічна революція, б) перша світова війна, в) світова економічна криза; г) промисловий переворот. 2. Етап розвитку світової економіки з 1929 по 1933 рр.. характеризується як: а) промислова революція, б) промисловий переворот, в) світова економічна криза; г)
  16. Міжнародний валютний фонд (МВФ)
      Міжнародний валютний фонд (МВФ) - міжнародна асоціація держав, що утворилася після другої світової війни для надання позик в іноземній валюті країнам з тимчасовим дефіцитом платіжного балансу і для здійснення заходів з підтримання валютних
© 2014-2020  epi.cc.ua