Головна
ГоловнаЕкономікаТеорія економіки → 
« Попередня Наступна »
О.С. Белокрилова. Теорія перехідної економіки. Навчальний посібник, 2002 - перейти до змісту підручника

2. Пропозиція праці: прийняття рішення про зайнятість


В умовах досконалої конкуренції на ринках факторів вироб-ництва кожна фірма набуває потрібну кількість їх по одній і тій же ринковій ціні, тобто пропозиція факторів на конкурентному ринку аб-солютно еластично за ціною. Крива АC - крива середніх факторних рас-ходів, т. к. являє собою суму витрат, які фірма несе на одиницю фактора. Крива граничних витрат MC представляє витрати фірми на кожну додаткову одиницю фактора. На конкурентному ринку АC=МC має вигляд горизонтальної прямої.
Фірма на конкурентному ринку набуває фактор виробництва до тих пір, поки крива граничної виручки від граничного продукту факто-ра лежить вище кривої граничних факторних витрат, тобто до тих пір, поки фірма може збільшити прибуток , набуваючи більшу кількість цього фактора (MRP> MC).
Максимізація прибутку вимагає, щоб MC=MRP, а за аналогією з конкурентним ринком готової продукції - MC=W, тобто ціна фактора не повинна бути вище витрат на нього.

Рис. 18. Попит і пропозиція факторів виробництва окремої фір-ми
Рис. 18 показує кількість економічного ресурсу, прид-танемо фірмою, яке задається точкою перетину кривої граничних витрат і кривої граничної виручки від граничного продукту відповідного фактора.
Крива ринкової пропозиції фактора має звичайно позитив-ний нахил, оскільки граничні витрати виробництва зростають із збільшенням випуску. Ця логіка відповідає і ринку факторів виробництв-ва, оскільки такі фактори виробництва, як капітальні товари, сирь-евие ресурси зазвичай виготовляються із зростаючими граничними з-Держко. Але якщо фактором виробництва є праця, то робочий, а не фірма приймають рішення про пропозицію послуг праці. У цьому випадку максимізація корисності, а не максимізація прибутку є головним мотивом пропозиції фактора. У силу цього крива пропозиції праці загинається у зворотному напрямку (Backward-bending), тобто більш висока заробітна плата може викликати меншу пропозицію праці.

Рис. 19. Загинаються у зворотному напрямку крива пропозиції тру-да
Такий вигляд кривої пропозиції праці визначається тим, що в ри-нічний економіці праця на ринку факторів виробництва виступає як товар. Як і на інших товарних ринках, суб'єктом його пропозиції яв-ляется власник цього фактора виробництва - працівник, індивід. Со-сукупними пропозиція праці на ринку праці являє собою суму індивідуальних кривих пропозиції. В цілому воно залежить, насамперед, від чисельності працездатного населення, а також від суб'єктивної ре-акції індивіда на інтенсивність праці. У таких умовах пропозиція робочої сили залежить від поведінки людини. У цьому випадку альтернативою праці виступає дозвілля. Тому аналізу підлягає розподіл обмежених добового фонду часу, що має людина, між різними видами діяльності. Всі види неоплачуваної діяльно-сти, найважливішими з яких є споживання матеріальних благ і послуг, робота по дому, здобуття освіти, відпочинок, в неокласичної економічної теорії об'єднуються терміном "дозвілля". Передумовою неокласичного аналізу ринку праці є специфічний підхід до мотивації праці, відповідно до якого єдиним мотивом трудо-вої діяльності є отримання доходу, який людина може по-витрачати на придбання володіють для нього корисністю товарів. Оптимальних розподіл індивідуального часу між працею і Досу-гом визначається двома факторами: структурою переваг даного ін-Дівіді і бюджетним обмеженням. Відомо, що значна частина на-селища будь-якої країни добровільно відмовляється від участі в ринку тру-так, роблячи вибір на користь максимуму дозвілля та повної відмови від трудового доходу.
У більшості розвинених країн частка сукупної робочої сили в працездатному населенні становить від 50 до 70%. Решта 30-50% працездатного населення потрапляють в категорію "поза робочої сили", тобто в силу тих чи інших причин не виходять на ринок праці. Для Росії і республік ближнього зарубіжжя до становлення ринкових відносин була характерна протилежна ситуація - непропорційно висока во-потягом населення в суспільне виробництво. Роботою по найму було охоплено близько 90% чоловіків і більше 80% жінок працездатного віку, що складає по суті фізична межа і може бути охарактеризоване як сверхзанятость.
Щоб пояснити феномен повного переваги дозвілля, необхід-мо розглянути, в яких випадках і під впливом яких чинників може бути прийнято рішення про невихід на ринок праці. Очевидно, що необ-дімим умовою є наявність якого-небудь джерела доходу, непо-безпосередніх не пов'язаного з участю у відносинах ринку праці та позво-ляющего розташовувати хоча б мінімумом засобів до існування. По-друге, висока цінність дозвілля і готовність пожертвувати заради нього значним доходом.
Для формально-графічного представлення даного висновку рас-дивимося, як робочий приймає рішення про те, скільки годин на добу (не-дель на рік) він буде працювати. День розділяється на годинник праці та години Досу-га за вирахуванням 8:00. сну:
L=L * - Le, де L - години праці, зайнятість,
L *=24 - 8=16,
Le - години дозвілля.
Годинна ставка заробітної плати визначає ціну дозвілля, тобто то кіль-кість грошей (товарів), від якого повинен відмовитися робочий, щоб отримати додаткову годину дозвілля. Тому крива байдужості для ра-ботника - це мають однакову корисність набори різних това-рів, які можна купити на зарплату, і дозвілля, як альтернативи праці, оскільки праця не є бажаним.
Змінні витрати дозвілля (нероботи) - це споживання всіх това-рів, які можна придбати на заробітну плату.
Мах U (Le, х), бюджетне обмеження: Рх x + W Le=WL *
Рх x=W (L * - Le)
PQ=WL

Рис. 20. Крива байдужості працівника при зміні заробітної пла-ти
На горизонтальній осі ріc.20 - кількість годин дозвілля в день, на вертикальній - дохід, принесений працею. Бісектриса - рівна поліз-ність праці та дозвілля - додаткова година дозвілля дорівнює додатковому годині праці. А - вихідна точка із заробітною платою W0 і бюджетним обмежених W0E. Нехай W1
Рис. 21. Загинаються у зворотному напрямку крива індивідуальної пропозиції праці
Перенісши точки А, В, С на осі координат "зайнятість - зарплата", по-Отримуємо криву індивідуальної пропозиції праці, в основі якого лежить динаміка попиту на дозвілля. Ця динаміка визначається на основі взаємодії двох ефектів: доходу і заміщення за аналогією з товар-ним ринком - зміна заробітної плати (ціни праці і дозвілля) супроводжується ефектом заміни і ефектом доходу. Ефект доходу полягає в можливості придбання додаткової кількості матеріальних благ в результаті збільшення наявного доходу. Оскільки дозвілля - нормальний товар, то частина додатково отриманого доходу буде ис-користуватися як раз на покупку дозвілля. Іншими словами, відбудеться відвели-чення часу, відведеного на позаринкові види діяльності, і скор-щення часу праці. Таке припущення має тим більше підстав, якщо врахувати, що корисність витягується людиною не з товарів як тако-вих, а з процесу їх споживання, який необхідно передбачає за-трати часу.
Таким чином, ефект доходу діє в напрямку зниження пропозиції праці в міру зростання доходу і збільшення запропонованого-вання праці в міру його падіння. Протилежну спрямованість име-ет ефект заміщення. Він проявляється в тому, що в міру зростання заробітної плати зростають і так звані нижчі витрати дозвілля. Диктував витрати відображають ту максимальну корисність, яка може бути по-лучена при використанні даного відрізка часу альтернативним спо-собом. Альтернативою дозвілля є праця за винагороду. У міру збільшення винагороди диктував витрати зростають. Тепер кожний додатковий годину дозвілля вимагає відмови від більшої величини до-ходу, отже, більшої кількості різноманітних споживчих вартостей, які могли б бути придбані на отриманий дохід. Відповідно до теорії споживчого вибору споживання будь-якого нормаль-ного товару зменшується з ростом його ціни. Тому зростання ціни дозвілля являє собою фактор скорочення його споживання або, що те ж саме, зростання пропозиції праці. Таким чином, ефект заміщення діє в напрямку збільшення пропозиції праці в міру зростання до-ходу і зменшення пропозиції праці у міру його падіння. В силу протилежних дії ефекту доходу та ефекту заміщення динаміка оп-лати праці може надавати неоднозначний вплив на обсяг про-позиції праці з боку того чи іншого конкретної людини. Переваги кожної людини строго індивідуальні. Тому неминуче величезна різноманітність кривих індивідуальної пропозиції праці. Проте, виявлено певні закономірності, відповідно до яких поводяться криві індивідуальної пропозиції праці різних категорій робочої сили. Так, істотно розрізняється динаміка пропозиції праці чоловіків і жінок. У чоловіків, як правило, досить швидко настає фаза домінування ефекту доходу, і крива пропозиції праці має вищеописану форму. Для жінок домінуючим є ефект за-міщення. Одна з можливих теоретичних гіпотез для експери-ної перевірки полягає в тому, що додаткових дохід дозволяє їм на-приймати домашню прислугу і використовувати вивільнене час для роботи по найму. Звідси, зокрема, відбувається прямо пропорциональ-ная залежність між зростанням погодинного доходу та пропозицією праці з боку жінок. Подібного роду "тонкощі" характерні для країн з розвиненим ринковим господарством. В умовах командно-адміністративної системи, законодавчо регламентує порядок участі робочої си-ли в процесі суспільної праці, тривалість робочого часу і практично не надається можливість неповної, погодинної та інших гнучких форм зайнятості, індивідуальну пропозицію праці було в більшості випадків жорстко регламентовано в самих різних аспектів -тах і незначно змінювалося під впливом змін реальної заробіт-ної плати.
З'єднання кривих попиту та пропозиції праці визначає одно-весна заробітну плату Wс і рівноважну зайнятість Lc. В умовах з-вершенно конкурентного ринку фактора виробництва та продукції ресур-си використовуються ефективно, різниця між сукупною виручкою і со-сукупними витратами максимизируется.

Рис. 22. Рівновага на факторном ринку в умовах досконалої конкуренції на товарному ринку
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "2. Пропозиція праці: прийняття рішення про зайнятість"
  1. ТЕМА 6. Ринок праці та особливості його становлення в перехідній економіці
    пропозиція праці як вибір працівника між працею і дозвіллям. Ринки праці з недосконалою конкуренцією. Ситуація монопсонии, монополії і двосторонньої монополії на ринку праці. Формування і функціонування ринку праці в перехідній еко-номіці. «Дотримувався зайнятість» як особливість російської моделі ринку праці. Формування інститутів ринку праці в перехідній економіці: проблеми та
  2. 10. Промоутери, керуючі, фахівці та бюрократи
    пропозицію фахівців зупинити вибір на більш дорогому методі, що забезпечує більший обсяг виробництва, якщо його розрахунки показують, що збільшення вироблення не компенсує збільшення витрат. Підприємець повинен виконувати свій обов'язок налаштування виробництва на вимоги споживачів, відображені в ринкових цінах, не тільки при прийнятті спільних рішень і планів, але і при вирішенні
  3. 6. Монопольні ціни
    пропозиції товарів і послуг усіх порядків і станом технологічного знання. Будь окремий продавець розуміє, що його виручка збільшиться, якщо зменшення запасу, наявного в розпорядженні його конкурентів, призведе до підвищення ціни, за якою він зможе продати свій запас. Але на конкурентному ринку він не може досягти цього результату. Виключаючи привілеї, отримані за рахунок
  4. 7. Вплив негативної корисності праці на пропозицію праці
    пропозиція праці на ринку.]. 6. Труду люди воліють відсутність праці, тобто дозвілля, або, як кажуть економісти: вони привласнюють праці негативну корисність. Самодостатня людина, що працює в економічній ізоляції тільки заради безпосереднього задоволення власних потреб, припиняє працювати в той момент, коли починає цінувати дозвілля, тобто відсутність негативної корисності
  5. 2. Ціна обмеження
    пропозицію праці і тим самим збільшують граничну продуктивність праці порівняно з граничною продуктивністю капіталу. Але зниження пропозиції праці призводить також і до зменшення загального обсягу вироблених благ, а отже, до зниження середньодушового споживання. Пиріг в цілому стискається, але частка меншого пирога, яка йде найманим робітникам, у відсотковому відношенні більше, ніж
  6. Коментарі
    запропонований Вольтером. З Франції він проник до Німеччини. Для філософії історії чимале значення мала теорія суспільного розвитку Монтеск'є, який підкреслював роль природних факторів, а також теорія прогресу, сформульована Кондорсе і Тюрго. [23] буддизм одна з трьох світових релігій, як релігійно-філософське вчення з'явилося в Стародавній Індії в VIV ст. до н.е. [24] теорія флогістону в
  7. Висновки
    пропозиції, середніх і граничних витрат або в разі рівності граничного доходу та граничних витрат. 9. Результатом діяльності фірми (підприємства) є виручка (валовий дохід) і прибуток. Існують три групи теорій прибутку (компенсаторні і функціональні, монопольного прибутку і ринкового дисбалансу, технологічні та інноваційні), які по-різному пояснюють природу прибутку. В
  8.  4. Розподіл доходів. Нерівність
      пропозиція факторів, є мотором розподілу факторів виробництва між різними заняттями і гарантією використання цих факторів у найбільш продуктивних галузях. Сучасна теорія розподілу включає аналіз «соціальних доходів», тобто доходів, що надаються економічним суб'єктам незалежно від їх внеску у створення сукупного суспільного продукту. Держава за допомогою
  9.  4. Сучасні моделі економічного зростання
      пропозиції та попиту, про технічні можливості виробництва на всіх ринках і т.д. Чарльз Кобб і Пол Дуглас розробили многофакторную модель економічного зростання, що отримала назву виробничої функції або моделі Кобба-Дугласа і згодом вдосконалену в роботах Роберта Солоу, Джеймса Міда, Яна Тінбергена та інших вчених. Неокласичні моделі зростання долали ряд
  10.  Лекція 17-я Реформістські ілюзії і зрадницька роль лейборизму
      пропозиції Ця ознака не тільки є похідним, але він має дуже обмежений-ве поширення. Така ідеологія характерна для капіталізму вільної конкуренції. Вона частково має поширення і в сучас-них умовах, але поступається своє місце ідеології «регулюючи-мого капіталізму», дирижизму, интервенционизма, стейтізма і т. д. Теорії вільної конкуренції (у дусі