Головна
ГоловнаЕкономікаЕкономіка країн → 
« Попередня Наступна »
В.К. Ломакін. Світова економіка, 2002 - перейти до змісту підручника

Позиції в міжнародному русі капіталу

. Змінилося становище Індії в якості об'єкта програми іноземного капіталу. Відбулася значна трансформація ролі і місця іноземного капіталу в господарстві країни. До 80-х років проводилася політика обмеження прямих капіталовкладень. Держава прагнула спрямувати діяльність іноземного капіталу на забезпечення інтересів національного розвитку. З цією метою регулювалося галузеве спрямування іноземних капіталовкладень. Держава на певних умовах допускало їх у капіталомісткі і технологічно складні галузі, де національне підприємництво було ускладнено через відсутність технології та фінансових коштів. Іноземні інвестиції практично не допускалися в торгівлю, кредитну сферу, плантації та інші традиційні галузі.
Змінилося географічний напрямок припливу іноземного капіталу. Вже в середині 70-х років пішло в минуле абсолютне переважання британських компаній, їх частка опустилася з 72% до 35% загальної маси іноземних чистих капіталовкладень, а частка США піднялася з 6 до 27%, ФРН - до 9,3%.
У тісному зв'язку з відтворювальним процесом знаходилося використання економічної допомоги та позичкового капіталу. Вони сприяли процесу перетворення колоніальної і традиційної структур господарства. Будучи одним з найбільших одержувачів допомоги, Індія намагалася уникати спроб прив'язати її до ринків країн-донорів, зміцнити прозахідні тенденції в політиці країни. Основну масу допомоги вона отримала від міжнародних організацій, у тому числі від МБРР та Асоціації міжнародного розвитку. Серед країн-донорів провідне місце належало СРСР (11,5%) і Японії (10,5% загального обсягу допомоги).
За сприяння СРСР було побудовано близько 70 промислових об'єктів. У середині 80-х років з їх допомогою вироблялося 20% електроенергії, 33% сталі, перероблялося 30% нафти, 80% обладнання для чорної металургії, 60% - для електроенергетики.
У 90-ті роки обсяг допомоги скоротився, зросла роль позик. Основна їх маса була надана консорціумами і міжнародними організаціями. Серед країн найбільшими донорами були Японія і Німеччина. Основна частина позик пішла на розвиток енергетики і телекомунікацій.
Зовнішнє фінансування представляло невелику величину по відношенню до ВВП. До початку 80-х років вона в 2-2,2 рази поступалася за відповідними показниками іншим азіатським країнам. У 80-ті роки залучення зовнішніх коштів по відношенню до ВВП значно зросла, а в 90-ті - знизилося до 0,8%.
Використання іноземного позичкового капіталу супроводжувалося зростанням зовнішнього боргу. Його величина піднялася з 76 млрд дол в 1990 р. до 98 млрд в 1999 р. Зовнішня заборгованість становить 26-27% ВВП країни. Знизилися платежі по зовнішній заборгованості, складаючи 18% експортних надходжень (1991 р. - 30%). За міжнародними стандартами це невисокий показник.
Індія традиційно підтримує короткостроковий борг на невисокому рівні - в кінці десятиліття 4-6% всього обсягу зовнішньої заборгованості (1991 р. - 10%). Ставлення короткострокової заборгованості до валютних резервів складала 14 - 17%. Це допомогло Індії впоратися з міжнародними фінансовими потрясіннями другої половини 90-х років.
У 90-ті роки відбувся перехід до залучення підприємницького капіталу, який формально не створює ефекту заборгованості, значення економічної допомоги і комерційних позик знизилося.
Щорічний приплив прямих інвестицій зріс з 133 млн дол в 1984-1989 рр.. до 516 млн у 1990 - 1995 рр.. і 2600 млн дол в 1996-1999 рр.. Серед країн, що розвиваються Індія увійшла до числа найбільших об'єктів докладання прямих капіталовкладень: її частка близько 2% світового припливу ІПК. Найбільшими експортерами ІПК в індійське господарство виступають компанії США, Британії, Ізраїлю, Нідерландів і Японії. Обсяг американських інвестицій перевершує сукупний розмір прямих капіталовкладень інших згаданих країн.
Індія виступає не тільки об'єктом додатка іноземного капіталу, але також і донором. Більша частина коштів надавалась у формі допомоги, яка прямувала в значному розмірі невеликого числа країн - Непалу, Бангладеш, В'єтнаму, Бутану.
Зріс експорт приватного капіталу, досягаючи в окремі роки 100 млн дол (70-80 млн дол - в 60-ті роки).
Посилюються позиції Індії у вивезенні підприємницького капіталу. На її частку припадає до 2% вивозу прямих капіталовкладень і 7% вивозу портфельних інвестицій з країн, що розвиваються.
В цілому положення Індії в структурі міжнародних економічних відносин відбиває посилення впливу зовнішніх чинників, підвищення їх значення в розвитку країни, що відображає загальну тенденцію до інтернаціоналізації господарського життя.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Позиції в міжнародному русі капіталу "
  1. Позиції в міжнародному русі капіталу
    позиції США, пов'язаної з рухом прямих закордонних інвестицій. На їх основі в прогресуючих масштабах відбувається формування міжнародного виробництва, що об'єднує економіку США з господарствами інших країн більш тісними зв'язками, ніж це робила торгівля. Експорт прямих капіталовкладень продовжував зростати, але завдяки розширенню числа міжнародних інвесторів питома вага США у вивезенні
  2. 5. Кредитна експансія
    позиція ясно демонструє істинність твердження про те, що цикли виробництва є результатом політики, навмисно націленої на зниження ставки відсотка і збудження штучних бумів. Не секрет, що сьогодні заходи, спрямовані на зниження процентної ставки, повсюдно вважаються дуже бажаними, а на кредитну експансію дивляться як на ефективний засіб досягнення цієї
  3. РЕГІОНАЛЬНІ ТОРГОВІ БЛОКИ
    позицію, що дозволяє їй виграти, що б не робили інші учасники гри, - якщо тільки вона правильно розіграє свою нинішню позицію на шахівниці. Я як і раніше вважаю, що це вірно - якщо навіть я залишуся останнім єврооптимістом на
  4. Економічне зростання
    позиції. Причому навіть невелика різниця в темпах зростання може призвести до величезних відмінностей в рівні доходу й випуску між країнами по закінченні ряду років. Це відбувається завдяки накопичує зростанню, тобто кумулятивного ефекту. Кумулятивний ефект підраховується за формулою «складного відсотка», коли враховується відсоток на раніше отриманий відсоток. Так, якщо величина ВВП в країні становить
  5. Соціально-економічні наслідки інфляції
    позиція якої тепер полягає в необхідності потужного державного втручання в перехідних економіках. Структуралізм. Ключовий елемент цієї концепції - твердження про наявність «інерційної інфляції», не пов'язаної з розширенням грошової маси. Така інерція викликається явищами довгостроковій адаптації економіки до високого рівня інфляції, зокрема виникненням у економічних
  6. Класифікація статей платіжного балансу
    позиція країни в МВФ, активи в іноземній валюті та інші активи, наявні в розпорядженні центральних грошово-кредитних органів для цілей регулювання платіжного балансу. У платіжному балансі Росії операції, пов'язані зі зміною зовнішньої заборгованості, мають важливе значення. Основні принципи обліку даних операцій зводяться до наступного. За статтями «Позички і позики надані
  7. Вплив платіжного балансу на внутрішньо-і зовнішньоекономічне становище країни
    позицій Японії та Німеччини у світовій економіці супроводжується позитивним сальдо поточного платіжного балансу цих країн . Інакше кажучи, різке порушення рівноваги у світовій економіці викликає різке нерівновагу в платіжних балансах. Нерівновагу платіжного балансу країни, будучи насамперед регулятором внутрішньоекономічних процесів, викликає ряд наслідків для її економіки. Стабільно
  8. Висновки
    позиції країни по відношенню до закордону. Динаміка платіжного балансу є важливим індикатором для уряду будь-якої країни при проведенні економічної політики, особливо у валютній, грошово-кредитної та податкової сферах. 2. Відповідно до принципів побудови платіжного балансу він завжди є збалансованим. Поняття негативного чи позитивного сальдо застосовується лише до
  9. Глосарій
    позиція країни - статистичний звіт про величину зовнішніх активів і зобов'язань країни на початок і кінець звітного періоду, а також про тих зміни, які відбулися протягом звітного періоду Міжнародна міграція робочої сили - процес переміщення трудових ресурсів з однієї країни в іншу з метою працевлаштування на більш вигідних умовах, ніж в країні походження Міжнародна
  10. § 47. Сутність і методи державного регулювання економіки
    позиції трудящих. У таких умовах проведення політики доходів стало обтяжуючою для монополій. Адміністративні важелі регулювання були послаблені, а непрямі, опосередковані методи посилені, зокрема, кредитно-фінансова політика. Свою роль відіграла податкова реформа 1981-1983 рр.. Внаслідок цього була дещо ослаблена роль програмування економіки, що є формою її регулювання.