5.2. СПОЖИВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕННЯ: ПОНЯТТЯ, ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК І ВІДМІННОСТІ, СХИЛЬНІСТЬ ДО СПОЖИВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕНЬ, ФУНКЦІЇ СПОЖИВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕННЯ, ЧИННИКИ, ВПЛИВАЮТЬ НА ДИНАМІКУ ЇХ ПОКАЗНИКІВ
Споживання (С) являє собою індивідуальне і сумісних-ве використання споживчих благ, спрямоване на удовлетво-ширення матеріальних і духовних потреб людей. У вартісній формі це та сума грошей, яка витрачається населенням на придбання-ня товарів і послуг.
Рівень споживання різний у різних соціальних групах і залежить від багатьох факторів, основним з яких є дохід на-селища. Величина отриманого поточного доходу (Y) зумовлює обсяг споживання (С), т е. споживання є залежною змін-ної від доходу, тому з збільшенням доходу збільшується потреб-ня.
Однак Кейнс сформулював так званий основний психо-логічний закон, що характеризує поведінку споживачів, схил-них, як правило, збільшувати своє споживання із зростанням доходу, але не в тій мірі, в якій росте їх дохід. Це пояснюється бажанням лю-дей витрачати тільки частина доходу на поточне споживання, зберігаючи ос-тавшіе частину доходу в надії, що в майбутньому вона принесе біль-шую корисність, ніж у сьогоденні.
Y=С + S; S=Y - C.
Заощадження - це процес, який пов'язаний із забезпеченням в майбут-ньому виробничих і споживчих потреб. Заощадження справи-ються фірмами і домашніми господарствами по спонукає їх мотивів.
Виходячи з рівняння Y=С + S, частина доходів іде на приватне по-вання (С), а надлишок приймає форму заощаджень (S). Разом з тим витрати суспільства можна уявити, з одного боку, як попит на споживчі потреби (С), а з іншого - на інвестиційні (I). Тоді попереднє рівняння трансформується і має вигляд
Y=С + I.
Взаємозв'язок доходу та споживання, доходу та заощадження називаючи-ється, відповідно, функцією споживання і функцією заощадження.
Функція споживання С=f (Y).
Функція заощадження S=f (Y).
Фактичним доходом, що визначає величину споживання і заощадження, є наявний дохід (Yd), який визначається виходячи з поточного доходу (Y) за мінусом податкових відрахувань (Т), тобто:
Yd=Y - Т.
Психологічний фактор, відзначений Кейнсом, відбивається в по-показниках, які він назвав середньою схильністю до споживання і середньою схильністю до заощадження.
Середня схильність до споживання (АРС) - це частка распола-Гаєм доходу, яка витрачається на споживання.
Середня схильність до заощадження (АРS) - це частка розташовується-мого доходу, яка зберігається.
Реакцію споживача на зміну доходу висловлюють показники граничної схильності до споживання і граничної схильності до заощадження.
Гранична схильність до споживання (МРС) - частка зміни споживчих витрат у кожної додаткової грошової одини-це доходу, яка його викликала.
Гранична схильність до заощадження (МРS) - частка зміни заощаджень в кожної додаткової грошової одиниці доходу, ко-торая його викликала:
Аналогічно тому, як споживання і заощадження становлять в сумі дохід (С + S=УD), так і гранична схильність до споживання і заощадження в розрахунку на одну грошову одиницю повинна в сумі дорівнювати одиниці:
? С +? S=? Yd;
МРC + МРS=1.
Отже: МРС=1 - МРS, МРS=1 - МРС.
Для характеристики та аналізу сукупного споживання, яке не можна звести до простої суми окремих сімей, господарств і соціаль-них груп, сформульовані наступні положення кейнсіанської теорії, що відбиває взаємозалежності між споживанням, дохо-дом і заощадженнями:
1. Споживання (С) є функція наявного доходу (Yd):
С=f (Yd).
2. Величина граничної схильності до споживання (МРС) харак-теризует приріст споживчих витрат на одиницю приросту рас-полагаемого доходу і знаходиться в межах від 0 до 1, тобто 0 <МРС <1. Більше 0 означає, що споживання зростає; менше 1 озна-чає, що споживання зростає менше, ніж дохід.
3. У міру зростання доходу ростуть і споживання, і заощадження; але частка доходу, що спрямовується на споживання, зменшується в відпо-вії з «основним психологічним законом»
Yd ^ АРСvАРS ^.
При цьому: МРС <АРС.
Кейнсіанська найпростіша функція споживання має вигляд
С=Са + МРС - (Y - Т),
де С - споживчі витрати ; Са - автономне споживання, величина якого не залежить від розмірів поточного наявного до-так; характеризує мінімальний рівень споживання, необхідний людям; МРС - гранична схильність до споживання; Y - дохід; Т - податкові відрахування; (Y-Т) - наявний дохід (дохід після поза-сения податкових відрахувань, Yd).
Найпростіша функція заощадження має вигляд
S=-Са + (1 - МРС) - (Y - Т)
або S=-Са + МРS - (Y - Т),
де S - величина заощаджень домашніх господарств; Са - автономне по-вання; (1 - МРС) - гранична схильність до заощадження; Y - до -хід; Т - податкові відрахування.
Наприклад, якщо функція споживання виражена залежністю С=40 + 0,6 Y, то відповідна їй функція заощадження записують-ється S=-40 + 0,4 Y. Дана взаємозалежність між споживанням і заощадженнями зображена графічно на рис. 5.1:
- на осі абсцис - значення доходу (Y);
- на осі ординат - значення величини споживання (С) та заощаджень (S);
- функція споживання С=Са + МРС - Y зображена прямий чи-нией, піднятої на величину автономного споживання (Са) над віссю абсцис з нахилом до осі абсцис під кутом?, тангенс якого дорівнює значенню граничної схильності до споживанню:
- на бісектрисі ОК, в кожній її точці значення доходу (Y) дорівнює обсягу споживання (С), тобто:
Y=С, значить, S=0;
- у точці А (перетин лінії споживання і бісектриси)
Y=С, значить, S=0.
Щоб побудувати лінію заощадження, потрібно спроектувати точку А на вісь абсцис і отримати точку В - першу точку лінії збережемо-ня. У точці В при рівні доходу Y=С величина заощадження S=0. Друга точка, через яку проходить лінія заощадження, знаходиться на осі ординат при нульовому доході в точці-Са, розташованої нижче початку координат на відстані Са. Це означає, що при рівні доходу Y=0 споживання одно автономному (С=Са) і здійснюється за рахунок заощаджень. Тому точка-Са має негативне значення. Поєднавши точку В і точку-Са, отримуємо лінію заощадження: S=-Са + MРS - Y. При цьому нахил лінії заощадження до осі абсцис, рівний tg?, Відповідає величині граничної схильності до збережемо-нию:
споживання і заощадження
Крім доходу, на динаміку споживання і заощадження впливають інші чинники:
1) зростання податків скорочує споживання і заощадження;
2) підвищення цін викликає різну реакцію у споживанні і заощадженнях у груп населення з різними доходами;
3) економічні очікування, зокрема очікування підвищення цін і ажіотажного попиту на товари з подальшим товарним Дефі-цітом, призводять до зростання споживання;
4) багатство, накопичене в домашньому господарстві (нерухоме майно, цінні папери): чим більше в сім'ї його розміри, тим більше величина споживання і менше величина заощадження;
5) зростання пропозиції на ринку сприяє скороченню Ощад-жений.
Інформація, релевантна " 5.2. СПОЖИВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕННЯ: ПОНЯТТЯ, ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК І ВІДМІННОСТІ, схильність до споживання і заощаджень, ФУНКЦІЇ СПОЖИВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕННЯ, ЧИННИКИ, ВПЛИВАЮТЬ НА ДИНАМІКУ ЇХ ПОКАЗНИКІВ "
- Питання для самоперевірки
споживання, як правило, не дорівнює дохо-ду? 4. Який характер носить залежність між обсягом споживання і величи-ною доходу? 5. У чому різниця між споживанням і заощадженнями і що у них загально-го? 6. Чим інвестиційний попит відрізняється від попиту домашніх господарств? 7. Що показують середня схильність до споживання і середня схильність до заощадження? 8. Що показують гранична - 3. Споживання та заощадження в масштабі національної економіки
споживання і заощадження, а також факторів, від яких залежить рух цих складових частин попиту в цілому. Споживання (С) в сукупному попиті є найзначнішою частиною, це елемент ВНП, що становить в Росії приблизно 50%, а в США - близько 67%. Ще більш висока частка елемента С в загальному обсязі витрат населення на ринку благ. Єдиним компонентом цих витрат, що не включаються до - Мультиплікатор та акселератор
споживанню базується теорія мультиплікатора Кейнса. Пої мультиплікатором в теорії Кейнса розуміється коефіцієнт, що показує залежність зміни доходу від зміни інвестицій: А ^-Д /=ДУ, де Кк-мультиплікатор (множник) Кейнса; А / - збільшення інвестиційного витрати, незалежно від форми інвестування приватної чи державної; А У - загальна зміна сукупного доходу. - 2. Становлення політичної економії як науки. Економічні погляди А. Сміта
споживання кожного з незаможних. Тому тільки здається, що Провидіння небагатьом дало все, а інших позбавило спадщини і перетворило на найманих робітників. Позірна величезним майнова нерівність між людьми при уважному розгляді є рівністю, причому таким, як якби земля була розподілена порівну між усіма людьми. Натяк на Провидіння як би говорить, що все створив Бог. Він же - § 48. Національний ринок і механізм встановлення рівноваги між попитом і пропозицією
споживання, засобів виробництва; платних послуг; робочої сили; капіталів; валюти, грошей і цінних паперів; науково-технічних розробок та інформації; ринок нерухомості, що є окремими частинами сукупного внутрішнього (або національного) ринку, його своєрідними сегментами. Кожен з цих структурних елементів ділиться на певні частини. Так, в рамках ринку предметів споживання - 2. Концепція кумулятивного процесу
споживання. Прі1 останній здатний трохи сповільнити виниклу в результ 7 Wicksell К. Gelzins und Giiterpreise. Jena, 1898. S. 38. 278 початкового імпульсу тенденцію відносного зростання цін на інвестиційні товари. Підвищення попиту на предмети споживання в свою чергу стимулює виробництво та інвестиції. Процес набуває кумулятивний характер. Тут важливо підкреслити, - 2. Теорія модернізація
споживання. Стадія підйому характеризується остаточним подоланням старих традиційних устоїв, що перешкоджають сталому зростанню. Сили економічного прогресу займають домінуючі позиції в суспільстві: рівень заощаджень і накопичень може піднятися з 5 до 10% національного доходу; нові галузі розвиваються швидко, у сільському господарстві поширюються ринкові відносини. Після підйому - 4. Економічний розрахунок і ринок
споживання, щоб не пошкодити майбутньої здатності виробляти. Саме для вирішення цієї проблеми були вироблені фундаментальні поняття економічного розрахунку капітал і дохід, прибуток і збитки, витрати і заощадження, витрати і доходи. Практичне застосування цих понять, а також всіх понять, виведених з них, нерозривно пов'язане з роботою ринку, на якому товари і послуги всіх порядків - 2. Капітальні блага і капітал
споживанню. Вироби, що накопичуються для цієї мети, є або проміжними етапами в технологічному процесі, тобто інструментами та напівфабрикатами, або благами, готовими до споживання, які дозволяють людині замінити, не відчуваючи потреби протягом періоду очікування, менш тривалі процеси на більш тривалі. Ці блага називаються капітальними. Таким чином, заощадження і що відбувається - 2. Тимчасове перевагу як істотна властивість діяльності
споживання на невизначене майбутнє, тим самим демонструє більш високу оцінку цінності справжнього задоволення в порівнянні з більш пізнім задоволенням. Якби він не віддав перевагу задоволення у найближчому майбутньому задоволенню більш віддаленого періоду, то споживання, а, отже, і задоволення потреб не відбулося б ніколи. Він завжди б збирав, а не споживав і отримував